Семеноводство овощных культур :
Меры сортового и семенного контроля

автор:

Заходи сортового контролю. Завдання насінництва полягає не тільки в розмноженні сортового насіння, а й у збереженні його високих сортових і посівних якостей. Тому в процесі розмноження насіння здійснюється постійний контроль за його якістю.

Сортовий контроль поділяється на державний і внутрішньогосподарський. Державний контроль проводить державна насіннєва інспекція. Внутрішньогосподарський - покладається на агрономів – насіннярів або головних агрономів господарств. Державний сортовий контроль включає такі види контролю: польову апробацію, сортове обстеження насінників перед цвітінням, лабораторний сортовий контроль, оранжерейний і ґрунтовий сортовий контроль. Внутрішньогосподарський сортовий контроль об`єднує такі види контролю: сортові прочистки маточників, осінній і весняний добори маточників, сортові прочистки насінників.

Сортові прочистки маточників. Сортовий контроль починається з проведення сортових прочисток. Їх виконують протягом всього вегетаційного періоду в усіх фазах росту і розвитку рослин у міру з’явлення домішок та сильно уражених хворобами і пошкоджених шкідниками. Останню проводять перед збиранням.

Під час проведення сортових прочисток з насінницьких посівів видаляють нетипові для сорту рослини, гібриди різкі, рослини інших сортів, виродливі, тріснуті, уражені хворобами і пошкоджені шкідниками. На посівах залишають типові, добре розвинуті і здорові рослини.

Сортові прочистки здійснюють на всіх насінницьких посівах однорічних, дворічних і багаторічних овочевих культур до і після апробації (за рекомендацією апробатора). За безпересадкового способу вирощування їх проводять особливо ретельно.

Всі посторонні рослини протягом вегетаційного періоду конкурують з рослинами основної культури. Наявність їхнього насіння ускладнює процес очищення посівного матеріалу. Фізичні властивості насіння посторонніх рослин можуть також негативно впливати на довговічність і життєздатність вирощеного насіннєвого матеріалу.

Особливу небезпеку представляють, крім домішок культурних рослин, бур’яни з однієї і тієї ж родини, що й основна культура. Ступінь шкодочинності бур’янів значно вищий, ніж культурних рослин. Бур’яни відзначаються і вищою стійкістю проти несприятливих умов, мають вищий коефіцієнт розмноження. Особливо велику небезпеку становить засміченість насінників родини капустяні (капусти, редиски, редьки літньої і зимової) бур’янами з тієї ж родини, оскільки насіння важко відрізнити і відділити від основної партії. Окрім цього, це може призвести в результаті перезапилення до появи значної кількості гібридів, у яких відсутні не лише сортові ознаки, а й споживча цінність. Тому своєчасно потрібно видаляти з посівів культурних рослин дикорослі форми і бур’яни однієї і тієї ж родини. Кожну сортову прочистку оформляють відповідним актом.

Польова апробація. Апробація (схвалення, інспектування) – оцінка рівня чистосортності сортового насінницького посіву. Наказом Міністерства аграрної політики України № 463 від 3.07.2009 р. затверджено «Порядок здійснення організації та контролю за проведенням апробації сортових посівів». Основна мета проведення апробації сортових посівів полягає в тому, щоб ознаки сорту залишились незмінними в процесі їх розмноження та визначення придатності сортових посівів для використання врожаю з них на насіннєві цілі. Для цього за встановленими морфологічними ознаками сорту визначаються сортова чистота (однорідність), засміченість сортового посіву іншими рослинами, в тому числі такими, насіння яких важко відокремлюється, карантинними, злісними й отруйними бур’янами, встановлюється ступінь ураження рослин хворобами та пошкодження шкідниками. Право на виробництво та реалізацію насіння мають суб’єкти насінництва, які пройшли атестацію, отримали паспорт на виробництво та реалізацію насіння та внесені до Державного реєстру виробників насіння.

Апробації підлягають усі сортові посіви сільськогосподарських рослин сортів, які занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, та призначені для використання на насіннєві цілі або проходять виробниче випробування і належать суб’єктам насінництва (фізичним і юридичним особам).

Апробацію сортових посівів проводить державний інспектор з насінництва із залученням, за необхідності, автора сорту або представників установи – оригінатора та заявника.

Для проведення апробації сортових посівів суб’єкт насінництва (виробник насіння) за місяць до сівби щодо кожного сорту подає до відповідної державної насіннєвої інспекції заяву на проведення апробації, до якої додає відповідні документи (далі – заява).

На підставі зареєстрованої заяви приймається рішення, в якому вказується особа, що буде проводити апробацію сортових посівів, відбір проб насіння на аналіз, стандартного зразка для проведення ґрунтового і лабораторного сортового контролю, зазначаються інші умови проведення апробації, про що буде повідомлено суб’єкту насінництва.

За місяць до початку апробації державна насіннєва інспекція складає попередній план проведення апробації сортових посівів, в якому вказується господарство, номер поля та площа сортового посіву, що апробується, культура, сорт, категорія насіння.

Українська державна насіннєва інспекція здійснює організацію і координацію робіт з апробації сортових посівів та проводить підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів державних насіннєвих інспекцій.

Обласні насіннєві інспекції розглядають подані районними, міськими, міжрайонними державними насіннєвими інспекціями попередні плани апробації і надсилають у провідні селекційні установи інформацію про участь, у разі необхідності, автора сорту в апробації сортових посівів свого сорту та орієнтований термін проведення цієї роботи.

Під час здійснення контролю за вирощуванням насіння районні, міські, міжрайонні державні насіннєві інспекції перевіряють стан відповідності ведення щодо готовності техніки, складських приміщень до збирання насіння, післязбиральної обробки насіння, його розміщення та збереження, про що видається відповідна довідка. Ці матеріали використовуються при проведенні апробації сортових посівів.

За результатами апробації сортових посівів залежно від виду та категорії висіяного насіння складається «Акт апробації сортового посіву». Державний інспектор з насінництва несе персональну відповідальність за дані, внесені в даний акт, згідно із законодавством.

Після проведення апробації сортових посівів районні, міські, міжрайонні державні насіннєві інспекції складають звіт про виконання апробації (далі – звіт) та надсилають його до обласної державної насіннєвої інспекції, який після узагальнення направляється до Української державної насіннєвої інспекції.

      До початку апробації та реєстрації посівів апробатор зобов`язаний:
  • перевірити у виробників насіння наявність документів на висіяне сортове насіння і в разі відсутності – вжити заходи щодо їх відновлення;
  • встановити, що у виробників насіння за період зберігання чи пересіву апробованого сорту (гібрида) воно не змішалося з іншими сортами (гібридами), перевірити дотримання вимог щодо місця і площі посіву, а також попередників, після якого розміщена насіннєва ділянка;
  • оглянути сортові посіви в натурі, в разі необхідності, провести заходи щодо збереження і поліпшення сортових якостей посівів (сортові та видові прочистки, знищення бур`янів тощо).

Під час огляду посівів у натурі апробатор візуально визначає орієнтовну врожайність культури на апробованій площі, встановлює межі кожної ділянки, лінії проходів, перевіряє дотримання просторової ізоляції для перехреснозапильних культур. Виділяє ділянки, які після апробації виключаються з числа придатних для вирощування насіння через недотримання правил розмноження сортового насіння, а також дає вказівки щодо окремого збирання врожаю на цих ділянках. За недотримання встановлених інструкцією вимог просторової ізоляції посіви виключають із сортових, а насіння збирають окремо.

      Перед початком польової апробації в господарстві необхідно:
  • перевірити вихідні документи (Атестат або Свідоцтво на насіння), які характеризують якість та відповідність цим документам висіяних партій насіння на апробованих ділянках;
  • підтвердити проведення сортових прочисток актами, складеними за встановленою формою;
  • визначити фактичну просторову ізоляцію, в тому числі між перезапилюваними посівами і дикорослими рослинами;
  • встановити фактичну площу посіву під час апробації та висадків – за сортового обстеження перед цвітінням;
  • перевірити рівень виконання технологічних заходів (попередники, добрива, строки і схеми сівби, захист рослин від хвороб, шкідників, бур`янів);
  • оцінити загальний стан рослин і насінницької ділянки;
  • прийняти рішення щодо доцільності апробації посівів у цілому або частинами.
      Польову апробацію не проводять:
  • за відсутності вихідних даних або неправильного ведення в господарстві сортових і прибутково-видаткових документів на висіяний насіннєвий матеріал;
  • коли стан насінницького посіву оцінено як "поганий" (значна забур`яненість апробованої культури не дає змоги сформуватися повноцінному врожаю);
  • за сильного ураження хворобами чи пошкодження шкідниками;
  • у випадку запізнення зі строками сівби, коли не можуть сформуватись добре розвинені насінники чи маточники, при загущенні рослин;
  • коли кількість рослин другої групи перевищує 20% від загальної кількості на ділянці.

Фаза росту і розвитку рослин в період проведення апробації у відкритому ґрунті. До апробації приступають після настання масової технічної стиглості, коли на рослинах чітко проявляються апробаційні ознаки, за якими можна встановити сортову чистоту розмножуваного матеріалу.

      В окремих овочевих культур апробацію проводять у такі фази:
  • баклажан, кабачок, огірок, патисон, перець – повна технічна стиглість і наявність біологічної стиглості плодів у 50% рослин;
  • бобові – достигання насіння на перших бобах;
  • морква, пастернак, редиска, редька, скорцонера, петрушка коренева і селера – фаза технічної стиглості коренеплодів;
  • диня – настання стиглості, за якої з`являється сортове забарвлення і сітка плодів;
  • гарбуз, кавун – настання стиглості плодів та насіння у них на головному стеблі;
  • крес-салат, петрушка листкова, салат листковий, селера листкова, шпинат, щавель – технічна стиглість розетки листків, з`явлення у поодиноких рослин квітконосного стебла;
  • види багаторічної цибулі (батун, слизун, запашна, різанець) – технічна стиглість на другому році життя і висоті рослин 25-30 см;
  • капуста головчаста – сформована головка має типову для сорту форму і щільність, покривні листки головки набувають блиску (ніби відбілюються);
  • капуста брюссельська – формування не менше 50% головочок на рослині;
  • капуста листкова – повне формування рослини, поодинокі нижні листки починають жовтіти;
  • капуста пекінська – формування розетки у листкової форми або масове утворення головки у головчастої;
  • капуста цвітна, броколі – повне формування суцвіть (головок), але не пізніше розходження їх у поодиноких рослин;
  • хрін – технічна стиглість коренів;
  • кольрабі – діаметр стеблоплоду досягає 7-10 см;
  • кріп – технічна стиглість у фазі закладання суцвіть, повторно – перед цвітінням;
  • кукурудза цукрова – воскова стиглість зерен;
  • помідор – наявність у 75% рослин стиглих плодів;
  • салат головчастий – утворення головок не менше, ніж 75% рослин;
  • селера черешкова, ревінь – технічна стиглість черешків;
  • спаржа – технічна стиглість молодих пагонів;
  • фізаліс – перед збиранням у повній біологічній стиглості, коли плоди набувають характерного для сорту забарвлення;
  • цибуля ріпчаста, шалот, часник – повне формування цибулин (початок підсихання шийки і зовнішніх лусок);
  • цибуля порей – перед викопуванням рослин восени, у яких повністю сформовані відбілені несправжні цибулини.

Апробацію багаторічних овочевих культур (щавлю, ревеню, естрагону, цибулі-батун тощо) проводять щорічно, починаючи з другого року.

Принципи оцінки апробованих ознак. Характеристика сорту і батьківських ліній складається з різноманіття апробаційних ознак, які в свою чергу мають два ступені розвитку – віковий і популяційний. Знання основних принципів їх оцінки дає можливість апробатору розрізняти між собою сорти та виявляти домішки.

Ознаки бувають якісними і кількісними. До перших відносять забарвлення різних органів, їх смак, аромат, наявність воскового нальоту, опушення. Вони чітко контролюються генетично і легко ідентифікуються, що дозволяє апробатору виділяти різкі гібриди. Наприклад, поява високорослих рослин серед низькорослих, або рослин з фіолетовими квітками серед білоквіткових, або рослин з гіркими плодами серед перцю солодкого свідчать про недотримання норм просторової ізоляції за вирощування насіння вищих категорій. Для правильної оцінки за кольором користуються стандартизованими шкалами.

Оцінка сорту за кількісними ознаками вимагає в апробатора значно більших навичок. До таких ознак належать розміри рослини в цілому та її окремих органів, маса плодів, ступінь розвитку хвороб, хімічні показники. Їх розвиток сильно залежить від віку рослин, структури популяції та густоти. Це свідчить про необхідність старанної підготовки насіння до сівби з метою одержання дружніх сходів. Наприклад, розмір листка салату певного порядку на молодих рослинах або в загущених посівах завжди буде меншим. Крім цього, в межах однієї популяції завжди є певний процент з дрібними, середніми і великими листками. Кількісні ознаки в гібридів найчастіше мають проміжний характер успадкування, що не дає можливості виділити їх як домішки. Для оцінки ознак внутрішніх органів плодів, цибулин, бульбо- і коренеплодів розрізають їх певну кількість.

Розвиток ознак апробатор оцінює за різними градаціями (шкалами), а саме: бінарною, потрійною, п’ятірною, рідше більш ступеневою. Бінарна градація передбачає розвиток ознак в альтернативному аспекті: низький – високий, з восковим нальотом – без нього; малоплідний – багатоплідний тощо. Потрійна градація вимагає від апробатора вміння виділити середній прояв при двох крайніх: низький – середній – високий; мало – середньо – багатоплідний. П`ятірна шкала допомагає апробатору розрізнити максимально низький і високий прояв ознак: дуже низький – низький – середній – високий – дуже високий. Оцінка стійкості сортів чи рослин проти хвороб і шкідників інколи проводиться за семи-, або дев`ятибальною шкалами, але для цього необхідно мати зразки шкал ступенів ураження.

Кожна овочева і баштанна культура характеризується власною системою апробаційних ознак, у межах якої лежить все різноманіття сортів. Для прикладу наводимо систему апробаційних ознак перцю. У відповідності з методикою апробації сортність посівів перцю визначають у період, коли в 50-ти відсотках рослин плоди достигнуть. У цей час сортові популяції мають таку мінливість апробаційних ознак.

Рослина. Висота: низька (до 45 см), середня (45-65 см), висока (понад 65 см).

Форма: зімкнута (висота більша за діаметр), напіврозлога (висота в 1,5 раза менша за діаметр) і розлога (висота в 2 рази менша за діаметр).

Тип галуження: штамбовий (бокові пагони з`являються на відстані 20 см від поверхні грунту); нештамбовий (галузиться стебло на відстані 10-20 см) і кущовий (галузиться від самої поверхні ґрунту).

Ці ознаки рослин перцю сильно залежать від зовнішніх умов. Так, пересушення ґрунту зменшує висоту рослин та кількість бокових пагонів. У теплицях, навпаки, рослини витягуються.

Листок. Розмір: дуже великий (довжина більше 12 см, ширина понад 8 см), великий (відповідно від 9 до 12 см, ширина 6-8 см), середній (відповідно від 5 до 9 см і від 4 до 6 см) і малий (відповідно до 5 см і 4 см).

Форма пластинки: яйцеподібна, широкояйцеподібна, вузькояйцеподібна, ланцетно-еліптична.

Забарвлення: від світло-зеленого і зеленого до темно-зеленого та фіолетового. Опушення: відсутнє або виражене слабо, середньо і сильно.

Квітка. Розмір віночка: великий (діаметр понад 2,6 см), середній (від 1,5 до 2,5 см), малий (до 1,5 см).

Забарвлення: біле, зеленувато-біле, біле з фіолетовим відтінком, фіолетове.

Кількість пелюсток у віночку: коливається від 5 до 8 штук. Квітка може бути простою або фасцийованою.

Розміщення квіток у суцвітті: поодиноке, парне, потрійне і букетне.

Форма чашечки: бокалоподібна, чашеподібна, плеската і тарілкоподібна.

Плід. Розмір: довжина від 0,8 (у гострих сортів) до 25-30 см (у солодких); діаметр – від 0,5 до 11 см; товщина стінок – від 0,1 до 0,8 см.

Маса: дуже дрібний (менше 4 г), дрібний (5-10 г), середній (11-50 г), великий (51-100 г), дуже великий (більш 100 г).

Форма: округла, видовжено-округла, кубоподібна, призмоподібна, циліндрична, конусоподібна, хоботоподібна.

Поверхня: гладенька, зморщена, ребриста.

Розміщення на рослині: вгору, вниз, змішане.

Забарвлення в технічній стиглості: світло-зелене, зелене, темно-зелене, біле, жовте, фіолетово-зелене.

Забарвлення в біологічній стиглості: темно-червоне, червоне, оранжево-червоне, жовте, оранжеве.

Смак: прісний, солодкий, слабогострий, гострий, дуже гострий.

Аромат: сильний, середній, слабкий.

Розмір насіння: дуже дрібне (маса 1000 шт. до 3 г), дрібне (3,1-5,0 г), середнє (5,1-7,0 г), велике (більше 7,1 г).

Досвідчений апробатор серед великої кількості ознак та діапазонів їх мінливості легко виділяє найбільш інформаційні, за якими легко видаляє домішки.

Техніка проведення апробації. Сортову чистоту посівів визначають аналізом проб, тобто певної кількості рослин, узятих підряд з одного рядка і ретельно обстежених. Проби відбирають по одній діагоналі, а у випадку апробації вищих категорій їх доцільно відбирати по двох.

При відборі проб рослини поділяють на дві групи. До першої належать нормально розвинені, з чітко вираженими сортовими ознаками, а також допустимі виявлені домішки (рослини інших сортів, з відхиленнями від основного сорту, різкі гібриди). Допускаються рослини з тріснутими коренеплодами, головками, плодами, цибулинами (у цибулі ріпчастої сюди відносять рослини з товстою шийкою) та уражені хворобами, пошкоджені шкідниками, але які не втратили сортових ознак.

До другої групи належать рослини з втраченими апробаційними ознаками, у тому числі тріснуті, виродливі, що застеблували (без проявів різкої гібридності), уражені хворобами, пошкоджені шкідниками, недогони (недорозвинені рослини, що не мають основних господарсько цінних або сортових ознак протягом вегетаційного періоду).

Кількість проб визначають діленням загальної кількості рослин, що підлягають аналізу, на кількість рослин у пробі. Проби розташовують рівномірно по діагоналі поля. Для цього визначають відстань між пробами за шириною і довжиною поля діленням його розмірів на кількість проб.

Для аналізу у кожній пробі беруть усі рослини підряд, а в цибулі ріпчастої і шалоту – всі гнізда до тих пір, доки у пробі не набереться встановлена кількість рослин (гнізд цибулі) першої групи (25 або 50 штук). Після формування проби починають аналізувати кожну рослину окремо, відмічаючи у журналі апробатора кожне відхилення.

Аналізу на сортність підлягають лише рослини першої групи. Кількість їх встановлено у таких розмірах (табл. 1).

Таблица №1.
Кількість і обсяг проб при апробації насінницьких посівів овочевих, баштанних культур та кормових коренеплодів
Розмір апробованої ділянки, гаЗагальна кількість рослин першої групи, що підлягають аналізу, шт.Кількість рослин першої групи в пробі, шт.
горох, квасоля, бобикавун, диня, гарбузінші овочеві культури і кормові коренеплоди
До 0,515010025025
0,51-1,020015030025
1,01-5,030020050050
5,01-10,040030070050
10,01-20,0500400100050
Примітка. *За площі понад 20 га – на кожні 10 га (повні і неповні) відбирають додатково по 50 рослин.

За сортовими ознаками проби столових коренеплодів, цибулі ріпчастої, шалоту, часнику, хрону, скорцонери аналізують, витягуючи з ґрунту (горох висмикують за кореневу шийку) і на місці розподіляють їх на групи. Цибулю шалот розкладають гніздами. Інші рослини оцінюють і аналізують на пні.

Рівень сортової чистоти посівів і кількість домішок (у відсотках) встановлюють по відношенню до рослин першої групи, при цьому визначають види домішок. Загальну кількість рослин другої групи і окремо її складові (недогони, виродливі, тріснуті, і такі, що утворили квітконоси) вказують у відсотках до всієї кількості обстежених рослин, тобто – до загальної кількості рослин першої і другої груп.

До домішок належать інші сорти та дикі форми апробованої культури, зокрема: у помідора – дрібноплідні форми (вишнеподібні) серед крупноплідних, штамбові – серед нештамбових і навпаки; перцю солодкого – гострі і напівгострі; гороху – пелюшку; моркви столової – дикорослі форми; капусти білоголової – недогони, ранньостиглі форми серед пізньостиглих і навпаки.

До відхилень від основного сорту належать рослини з нетиповими для нього ознаками, гібриди в межах одного виду чи різновидності. Так, у посівах огірка з чорноопушеними плодами до таких відхилень відносять рослини з білошипими плодами, незважаючи на те, що вони мають інші ознаки основного сорту. Відповідно у сортів з білими плодами до відхилень відносять рослини з чорноопушеними плодами.

У посівах цибулі – рослини, які мають відмінне від основного сорту забарвлення зовнішніх лусок, за наявності у них інших ознак, характерних для даного сорту.

      До різких гібридів належать у посівах:
  • моркви – гібриди між столовими, кормовими сортами і дикою морквою (білі коренеплоди);
  • буряка – гібриди між сортами столового, цукрового, кормового, листкового і дикорослих форм;
  • капусти – гібриди між основним сортом та іншими видами, а також із свиріпою, ріпаком;
  • редиски – гібриди з дикою і культурною редькою;
  • кабачка, гарбуза, патисона – гібриди між цими культурами;
  • кавуна – гібриди між столовими і кормовими сортами;
  • кукурудзи цукрової – гібриди з усіма іншими підвидами;
  • салату – гібриди з дикими формами та іншими різновидами;
  • щавлю – гібриди з диким щавлем.

Як виняток, допускаються домішки сортів (крім пелюшки) і різких гібридів при вирощуванні репродукційного насіння гороху, квасолі, бобів до 1% і капусти кормової до 3%.

Вміст гібридного насіння у гібрида першого покоління від схрещування батьківських сортів одного і того ж біотипу для огірка і помідора у відкритому ґрунті має бути не менше 90%, у закритому – 95%.

Пелюшка у посівах гороху вважається рослиною іншого сорту. Домішки її в насінні гороху овочевого (ОН і ЕН) не допускаються, а в репродукційному насінні їх кількість не повинна перевищувати 0,4% від кількості рослин на апробованій площі. Домішки насіння гороху лущильних гладкозерних у насінні цукрових і лущильних сортів з мозковим насінням допускаються не більше: для ОН і ЕН – 0,3%, для РН – 0,5-0,8%.

Аналіз апробаційних ознак внутрішньої будови плода (маточника). Внутрішню будову плодів однорічних і маточників у дворічних овочевих культур оцінюють таким чином. Забарвлення м`якуша і насіння у баштанних культур, камерність плодів у помідора, довжину внутрішнього качана в головках капусти визначають, розрізаючи не менше одного плода на кожні 10 апробованих рослин, а також усі сумнівні плоди. На індивідуальних ділянках до 0,10 га розрізають по одному плоду від кожної проби.

Кільцюватість і забарвлення м`якуша коренеплоду у буряка столового визначають за шкалою ВІР (1993). Для цього у кожній пробі упоперек (по горизонталі) розрізають 50% коренеплодів. Рослини з кільцюватістю, що не відповідає даному сорту, відносять до домішок. Якщо у виділених за зовнішніми ознаками "різких гібридів" помічено рожеву або блідо-рожева кільцюватість коренеплодів, що виходить за межі шкали апробованого сорту, їх відносять до домішок у групу "різкі гібриди".

Для встановлення забарвлення і форми серцевини моркви у 50% коренеплодів відрізають нижню частину на 1/3-1/4 довжини. Результати заносять до «Листка апробатора».

Остаточну оцінку сортової чистоти гороху дає державна насіннєва інспекція за результатами аналізу насіння на наявність пелюшки.

На випадок розбіжності показників сортової чистоти зеленних овочевих культур, на яких впродовж вегетаційного періоду проводять дві апробації, остаточну оцінку і категорію її встановлюють за нижчими показниками.

Приклад розрахунку сортності під час апробації буряка столового. Наприклад, потрібно визначити сортову чистоту посіву буряка столового сорту Бордо харківський на площі 2 га. Згідно з методикою відбирають 500 рослин першої групи. При цьому виявилося 50 рослин другої групи, які не враховують під час визначення сортової чистоти. Далі аналізують рослини першої групи. Встановлюють сортність за зовнішніми морфологічними ознаками, визначають кільцюватість і забарвлення м`якуша рослин, віднесених до сортових; вносять поправки у дані сортової чистоти, одержані за зовнішніми морфологічними ознаками, якщо під час розрізування коренеплодів будуть знайдені домішки за кільцюватістю та забарвленням.

Так, у процесі визначення сортової чистоти посіву буряка столового за зовнішніми морфологічними ознаками виявлено рослин першої групи – 500 шт. З них сортових – 480 шт. (480×100/500 = 96%), домішок – 20 шт. (20×100/500 = 4%), у тому числі: різких гібридів – 5 шт. (5×100/500 = 1%), відхилення від основного сорту – 15 шт. (15×100/500 = 3%). Під час визначенні кільцюватостї коренеплодів буряка столового, віднесених за зовнішніми морфологічними ознаками до сортових, встановлено, що 2 коренеплоди (0,4%) мають забарвлення м`якуша і кільцюватість, які не відповідають сорту Бордо харківський і повинні бути віднесені до відхилення від основного сорту. Тому у відсоток сортової чистоти і відхилення від основного сорту вносять поправку: сортність посіву 96% - 0,4% = 95,6%.

Отже, сортова чистота посіву буряка столового сорту Бордо харківський за наявності 478 сортових коренеплодів становить: 95,6%= (478×100/500, домішки – 4,4% = (22×100/500), у тому числі різкі гібриди – 1% = (5×100/500), відхилення від основного сорту – 3,4 % = (17×100/500).

Рослин другої групи виявлено 50 шт. (50×100/550 = 9%), у тому числі недогонів – 25 шт. (25×100/550 = 4,5%), тріснутих і виродливих – 15 шт. (15×100/550 = 2,7%), що застеблували – 10 шт. (10×100/550 = 1,8%).

      На основі аналізу виявлено:
  • рослин, уражених хворобами, у першій і другій групах разом було 30 шт. (30×100/550 = 5,4%), у тому числі церкоспорозом – 10 шт. (10×100/550 = 1,8%), фомозом – 20 шт. (20×100/550 = 3,6%);
  • рослин, пошкоджених шкідниками, у першій і другій групах разом було 8 шт. – (8×100/550 = 1,5%), у тому числі дротяником – 8 шт. (8×100/550 = 1,5%).

На підставі проведеного аналізу проб посів буряка столового сорту Бордо харківський належить до категорії – репродукційне насіння РН1.

Апробація посівів овочевих культур за безпересадкового вирощування насіння. За вирощування капусти, редиски, цибулі, моркви, петрушки кореневої, пастернаку, буряка столового, редьки без пересаджування апробація посівів проводиться за побічними апробаційними ознаками на:

  • капусті – перед утворенням квітконосних пагонів за забарвленням листків, наявністю або відсутністю черешків, формою краю листків та розміщенням їх у розетці;
  • буряку столовому – в період бутонізації за формою і забарвленням листків, забарвленням квітконосних пагонів і суцвіть (плодів); одноросткові сорти – за рівнем роздільноплідності;
  • цибулі – перед початком стрілкування за забарвленням лусок, листків, зачатковістю;
  • редисці – на початку цвітіння за наявністю гібридів з дикою редькою і рослин дикої редьки. Гібриди з дикою редькою формують квітконосні пагони (нормальний коренеплід не розвивається, а утворюється розгалужений здерев`янілий корінь), добре розвинену прямостоячу розетку, товсті, сильнорозсічені листки з опушенням, фіолетові або фіолетово-червоні квітки. Рослини дикої редьки мають тонкий, нерозгалужений корінь, квітки блідо-жовтого забарвлення, місце прикріплення черешків антоціанового кольору;
  • редьці – на початку цвітіння за забарвленням віночків квіток (у сортів з білими коренеплодами віночки мають синьо-фіолетове забарвлення, стебла – білу і фіолетову пігментацію; у сортів з рожевими і червоними коренеплодами пігментація стебел червона антоціанова, віночки пурпурні, рожеві, біло-рожеві);
  • моркві – на початку стеблування за забарвленням і опушенням листків. Гібриди з дикою морквою мають сильніше опушення, яке чітко помітне у ранкові години;
  • петрушці кореневій – навесні, у період відростання рослин (фаза утворення розетки листків і формування квітконосних пагонів), за формою і типом розгалуження коренеплодів (штеклінгів). Останні зберігають форму, типову для сорту, і мають чітко виражену кореневу шийку. У петрушки листкової спостерігається сильне розгалуження коренів.

За вирощування насіння редиски, редьки, моркви столової та кормової, петрушки, селери, буряка столового і кормового, капусти білоголової безпересадковим способом для сівби використовують лише елітне насіння, вирощене з пересаджуванням маточників.

Осінній добір маточників. У дворічних коренеплідних рослин, цибулі, капусти його проводять восени, коли збирають і закладають маточники на зберігання. Сортовий добір редиски виконують лише в період збирання та пересаджування. Особливу увагу звертають на добір здорових, типових для сорту маточників за формою, забарвленням, внутрішньою будовою. Кожний сортовий добір оформляють відповідним актом.

Весняний добір маточників. Навесні після зберігання маточники перебирають, встановлюють причини і відсоток відходів. Проводять весняний добір типових і здорових маточників, видаляючи уражені хворобами, пошкоджені шкідниками, підморожені, з відхиленнями від ознак основного сорту. Результати добору оформляють відповідним актом.

Сортові прочистки насінників. На другий рік вирощування культури сортовий контроль також починається з проведення сортових прочисток. Серед висадків видаляють рослини, нетипові за формою куща, відсталі в рості, дуже облиствлені, уражені хворобами і пошкоджені шкідниками, з низькою продуктивністю. На кожну сортову прочистку складають відповідний акт.

Сортове обстеження насінників перед цвітінням. Сортове обстеження насінників капусти, коренеплідних рослин, цибулі та інших дворічних і багаторічних культур, а також редиски і редьки літньої – обов’язковий додатковий захід сортової оцінки. Апробація сортових посівів у цих культур проводиться у перший рік культури під час вирощування маточників. А сортове обстеження - на другий рік, коли можливе перезапилення насінних рослин. Його виконують до початку цвітіння (фаза бутонізації у більшості овочевих культур, у цибулі – масове розтріскування обгортки суцвіття).

      Завдання сортового обстеження дає можливість:
  • встановити дотримання вимог просторової ізоляції між елітними і репродукційними посівами одного сорту, сортами однієї культури, іншими культурами і бур’янами, що можуть перезапилюватись із насінниками обстежуваного сорту, або бути резерваторами хвороб та сприятливим субстратом для розмноження шкідників;
  • перевірити виконання технологічних заходів (строки сівби, висаджування, площу живлення, систему боротьби з бур’янами, захисту рослин від хвороб та шкідників тощо);
  • встановити фактичні площі висадків, загальний стан насінників, густоту рослин, ураженість хворобами, пошкодження шкідниками.

У багаторічних овочевих культур сортове обстеження перед цвітінням виконують щорічно.

Лабораторний, оранжерейний і ґрунтовий сортовий контроль. Сучасні досягнення біохімії дали можливість впровадити експрес-методи визначення сортової чистоти лабораторними методами електрофорезу запасних білків та ДНК (ПЛР-аналіз). Окрім цих методів продовжують використовувати традиційні лабораторні методи сортового контролю різких сортових домішок у гороху, квасолі, бобу, кавуна, дині, салату, гарбуза, шпинату, кукурудзи цукрової.

Існує хімічний спосіб розпізнавання насіння деяких овочевих культур родини капустяні. Для цього 2-3 насінини поміщають у пробірку і додають 3 краплі 10%-ного розчину NaOH. Пробірку встановлюють у термостат з температурою 25-28°C на 2 години. Витяжка насіння капусти стане вишневого забарвлення, брукви – коричневого, ріпи і турнепсу – світло-зеленого до прозорого. Крім того, насіння капусти, на відміну від насіння ріпи і брукви, під час зволоження не ослизнюється.

Для аналізу гороху овочевого і цукрового на засмічення пелюшкою набрякле насіння опускають в 1%-ний розчин двохромовокислого калію. Насіння пелюшки забарвлюється в коричнево-червоний колір, а гороху овочевого і цукрового свого забарвлення не змінюють.

Лабораторний сортовий контроль є лише допоміжним способом і потребує подальшого ґрунтового контролю. Оранжерейний сортовий контроль здійснюють для визначення видів капустяних рослин за оцінкою розсади у віці двох-трьох справжніх листків і сходів буряка столового на засміченість його цукровим і кормовим буряком. Для цього висівають чотири проби по 100 насінин у кожній. Застосовуючи оранжерейний сортовий контроль можна визначити сортові домішки цибулі за забарвленням шийки розсади, у помідора – за ступенем розсіченості і опушення перших справжніх листків.

Визначення рівня сортової чистоти методом польової апробації проводиться у кінці вегетації рослин у фазі технічної стиглості. За ґрунтового сортового контролю є можливість простежити за ростом і розвитком рослин, починаючи від сходів і до завершення вегетації та оцінити їх апробаційні ознаки, які допоможуть встановити ступінь чистосортності насінницьких посівів.

Оранжерейному і ґрунтового сортовому контролю підлягають еліта, вибірково партії насіння, призначені для розмноження і для сівби на товарну продукцію (за вимогою замовника) , отримане безпересадковим способом, а також імпортне і за необхідності арбітражні зразки.

Ґрунтовий сортовий контроль проводять науково-дослідні та інші установи за затвердженою методикою. Оцінюють сортові якості за цього виду контролю сівбою зразків насіння і аналізу вирощених рослин за методикою апробації сортових посівів. Насіння висівають без повторень. Технологічні заходи з вирощування рослин повинні відповідати прийнятим у цьому районі, з обов’язковим дотриманням методики ґрунтового сортового контролю.

Аналізу на сортність на відміну від апробації підлягають всі нормально розвинені рослини залежно від культури – 200 – 500 рослин за вирощування у відкритому ґрунті. Результати ґрунтового сортового контролю оформляють актом, який надсилають організації, яка вислала насіння на ґрунтконтроль, і державному інспектору з насінництва від Державної насіннєвої інспекції.

Заходи насінного контролю. Завдання насінного контролю – перевірка посівних, фізичних якостей насіння, зараженості його збудниками хвороб, пошкодження шкідниками, засміченість насінням бур’янів в процесі його виробництва, зберігання і реалізації. Насінний контроль є дуже важливим заходом у насінництві, який дозволяє контролювати сучасний стан маркетингу насіння. Окрім цього, документи на різні партії насіння дозволяють вирішувати суперечливі питання між партнерами насіннєвого бізнесу.

Державний насінний контроль здійснює Українська державна насіннєва інспекція.

Посівні якості визначають державні насіннєві інспекції (лабораторії) методом лабораторного аналізу середньої проби насіння від кожної контрольної одиниці даної партії за методикою ДСТУ 4138–2002 “Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості”.

Партія насіння – певна кількість однорідного насіння (однієї культури, сорту, категорії, репродукції, року врожаю, одного походження), занумерована і засвідчена відповідними документами.

Контрольна одиниця — гранична величина окремої партії або її частини, від якої відбирають один середній зразок для визначення якості насіння. Залежно від розміру насіння величина контрольної одиниці буває різна (наприклад, для капусти білоголової вона становить 1 т).

Середній зразок – кількість насіння, яке відбирають від контрольної одиниці і передають для аналізу в Державну насіннєву інспекцію (лабораторію), які є практично в усіх районах областей України. Середній зразок насіння відбирають за допомогою щупа у вигляді виїмок з різних місць мішка.

Виїмка – кількість насіння, яке відбирають щупом за один раз. Кількість виїмок визначається розміром партії. Так, з 10 і менше мішків (місць) виїмки відбирають в трьох місцях (верх, середина, низ). Якщо мішків більше, то з кожного наступного відбирають одну виїмку, чергуючи місце відбору.

Вихідний зразок – кількість насіння від усіх виїмок, із яких відбирають середній зразок. Середню пробу готують методом хрестоподібного поділу насіння зі змішаної об’єднаної проби (з усіх виїмок). Середню пробу для визначення більшості показників посівних якостей насіння висипають у чисту, попередньо продезинфіковану торбинку із щільної тканини, яку пломбують і ставлять сургучну печатку установи чи господарства. Для встановлення ступеня ураження насіння хворобами зразок поміщають у паперовий пакет. Враховуючи високу гігроскопічність насіння овочевих культур, відібрану пробу для оцінки вологості засипають у скляний посуд, який закривають притертими пробками і заливають сургучем, воском чи парафіном. За потреби визначення зараженості і пошкодження амбарними шкідниками насіння для аналізу готують таким же способом. Протягом доби підготовлені зразки мають бути відправлені для аналізу в державну насіннєву інспекцію (лабораторію).

      Маса середньої проби залежить від біологічного розміру насіння. Так, середня проба становить:
  • для помідора, капусти, салату – 5 г;
  • для огірка, редиски, дині, редьки – 10 г;
  • для буряка столового, кавуна – 500 г;
  • для гороху, квасолі, бобу – 1000 г.

На кожну пробу насіння заповнюють дві етикетки (внутрішню і зовнішню), де вказують основні відомості (дані) про насіння, а саме – офіційну назву господарства (установи), назву овочевої культури, сорт, категорія чи репродукція насіння, рік урожаю, величину партії.

З метою можливої необхідності у майбутньому вирішення суперечливих питань між партнерами насіннєвого бізнесу про якість насіння державна насіннєва інспекція відбирає і проводить аналіз арбітражного зразка або призначає місце проведення ґрунтового сортового контролю шляхом сівби насіння і проведення польової апробації.

Внутрішньогосподарський насінний контроль покладається на агрономів – насіннярів чи головних агрономів господарств (установ) і полягає у своєчасному і якісному виконанню технологічних заходів – строків сівби і висаджування маточників, передпосадкової підготовки маточників і насіння, дотримання площ живлення, заходів захисту маточних і насінних рослин від хвороб і шкідників, внесення рекомендованих доз добрив, дотримання режимів зрошення, правильного вибору попередників в сівозміні тощо).

Відповідальні агрономи за насінництво овочевих культур проводять обстеження насінників перед збиранням, встановлюють оптимальні строки збирання, способи і режими післязбирального дозрівання (досушування) і строки обмолоту насінників, здійснюють контроль за режимом сушіння, зберігання насіння і маточників.