Семеноводство пасленовых культур:
Баклажан (Solanum melongena L.)

автор:

Баклажан, як і помідор та перець, в умовах України вирощується в однорічній культурі. Його відносять до факультативно самозапильних рослин. Будова квітки у баклажана (пиляки утворюють трубочку навколо маточки і відкриваються зверху) може сприяти і перехресному запиленню у 2-6% рослин. Перша квітка закладається над 7-8 листком, наступні — через 2 листки. Загальна кількість квіток на рослині залежить від сортових особливостей та умов вирощування — квіток 6-20 шт., плодів 4-10 шт. У насінництві баклажана слід дотримуватись просторової ізоляції : на відкритій ділянці не менше 300 м, на захищеній — 100 м.

Вегетаційний період від з’явлення масових сходів до технічної стиглості плодів триває залежно від сорту 110-160 діб, до біологічної — 170-200 діб. У процесі достигання основне забарвлення плодів світлішає і набуває забарвлення від буро-жовтого до сіро-зеленого і сіро-жовтого. Зміна забарвлення починається з нижньої частини плода. На насіння збирають їх у біологічній стиглості. На рослинах залишають 2-3 найтиповіші плоди першої зав’язі. Інші використовують для реалізації. За тривалістю вегетаційного періоду сорти баклажана поділяють на ультраранні (до 100 діб), ранні (101-115), середньостиглі (116-130), середньопізні (131-150) та пізньостиглі (понад 150 діб).

У насінництві необхідно враховувати те, що з пасльонових баклажан найвимогливіший до умов навколишнього середовища. Рослини особливо чутливі до коливання температури, яке зумовлює опадання квіток. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин — 25-28°С. За тривалого зниження її до 5-7°С рослини гинуть. Після підвищення температури у період плодоношення понад 30°С і недостатній вологості повітря і ґрунту квітки та зав’язь опадають, що призводить до недобору врожаю, особливо зменшення раннього. Тому навіть за короткочасних посух під час цвітіння потрібно проводити освіжаючі поливи.

Баклажан — рослина вимоглива до світла. За недостатнього освітлення, а також при загущенні рослин (погіршується світловий режим) опадають репродуктивні органи, що призводить до зниження продуктивності рослин. З родини пасльонові баклажан — найвимогливіший до вологості ґрунту і повітря. За дефіциту вологи на рослинах утворюється менше квіток і зав’язі, а плоди формуються дрібними та деформованими. Проте баклажан чутливий до перезволоження ґрунту через погіршення аерації, теплового, повітряного і поживного режимів. У результаті цього рослини прив’ядають та уражуються хворобами. Пригнічення рослин, опадання квіток і зав’язі спостерігається і за низької вологості повітря. Оптимальна вологість ґрунту на початку плодоношення повинна бути на рівні 70%, під час плодоношення — 80% НВ, відносна вологсть повітря — 75-80%.

Рослини баклажана дуже вимогливі до структури і родючості ґрунту. До азотного удобрення рослини особливо вимогливі в першій половині вегетації. За його нестачі жовтіють і опадають нижні листки. У період від настання технічної до біологічної стиглості (перед формуванням насіння) баклажан найбільш вимогливий до калійного живлення.

Особливості технології вирощування насіння баклажана у відкритому ґрунті. Характерним для баклажана є те, що сходи, за сприятливих умов, з’являються відносно швидко — через 7-10 діб після сівби. На початковому етапі рослини ростуть і розвиваються повільно, після утворення 4-5 листків ростові процеси прискорюються. Коренева система погано піддається регенерації. Тому в насінництві баклажана доцільно застосовувати розсадний спосіб і горщечкову розсаду. Це захищає кореневу систему від пошкодження, рослини швидше приживаються у відкритому ґрунті, раніше на 5-7 діб зацвітають і плодоносять. За безрозсадного способу вирощування баклажан вступає у фазу плодоношення на 30-40 діб пізніше.

Технологія вирощування розсади баклажана така ж сама, як і для одержання товарних плодів. Використовують лише елітне насіння. Висівають його у плівкові теплиці у другій половині березня. Витрата насіння за розсадного вирощування 0,5-0,7 кг/га (5-7 г/м²).

Висаджування розсади у відкритий ґрунт проводять у третій декаді травня в Лісостепу, у другій — у Степу. Схема розміщення рослин 70×30 см, а для пізньостиглих сортів — 70×35 см. Ґрунт у міжряддях після висаджування розсади підтримують у чистому і розпушеному стані. Міжряддя обробляють 4-5 разів: перший раз розпушують їх на глибину 8-10, а потім — на 8-12 см. Виконують профілактичні заходи захисту рослин і плодів від колорадського жука.

З метою збереження ознак відповідного сорту проводять заходи сортового контролю. Під час сортових прочистках видаляють домішки (рослини інших сортів, з відхиленнями від основного сорту, різкі гібриди), маловрожайні і відсталі в рості, уражені хворобами. До апробації приступають, коли у 50-75% рослин є стиглі плоди. На кожній насінницький захід складають відповідні документи: “Акт сортової прочистки” (скільки прочисток — стільки ж і актів), “Листок апробатора” і “Акт апробації насінницьких посівів”.

Після апробації проводять збирання плодів і сортовий добір. На насінниках баклажана залишають 2-3 найбільш типових плоди першої зав’язі. Насіння виділяють тільки із біологічно стиглих плодів. Зібрані плоди складають у невеликі купи для післязбирального дозрівання впродовж 8-10 діб. Виділяють насіння машиною СОМ-2 або СОМ-2а. Одержану масу зброджують протягом 3-5 діб, після чого його промивають на машинах МОС-300, підсушують до кондиційної вологості 11%, шліфують і затарюють. Маса стандартного мішка з насінням 40 кг. Вихід насіння від маси плодів буває 4-6% (4-6 кг з 1 тонни). Урожайність насіння 50-100 кг/га. Маса 1000 насінин — 2,8-3,5 г. Кондиційна схожість зберігається 4-5 років. Державний стандарт України ДСТУ 7160:2010 регламентує такі вимоги до насіння баклажана: до сортових якостей оригінального насіння на рівні 99%, елітного — 98, репродукційного і гібридного — 96%; до посівних якостей, а саме: схожості оригінального та елітного насіння — 75%, репродукційного та гібридного — 65%, вологість насіння — 11%.

Насінництво гетерозисних гібридів баклажана проводять у спеціальному розсаднику гібридизації за ручного запилення чи використання явища стерильності і гетеростилії, яке залежить від умов вирощування і генетичної природи материнської лінії. Більше гібридного насіння можна одержати на пагонах першого порядку, порівняно з головним стеблом. Для проведення штучного запилення кількість материнських рослин висаджують в 3-5 разів більше чоловічих. Квітки каструють у фазі бутонів за 2-3 доби до їх розкривання та запилення. Пилок наносять на приймочку маточки різними способами. Запилені квітки ізолюють ватою і на випадок відсутності запилення зав’язь через 4-7 діб відпадає. Пилок для гібридизації збирають на рослинах чоловічих ліній. Для цього, на квітках, які щойно розкрилися, пінцетом виламують пиляки і кладуть у паперові пакети. Після чого їх злегка прогрівають до температури 30°С і струшують.

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, внесено понад 20 сортів і гетерозисних гібридів баклажана. Насінництво баклажана проводиться на Донецькій дослідній станції ІОБ НААН України, де створені відомі сорти Буян, Геліос, Сауран. В Інституті овочівництва і баштанництва НААН України розпочато насінництво гетерозисного гібрида баклажана Адоніс F1 та Ультраранній F1.