Использование озимого тритикале в зеленом конвейере

автор:
источник: Вестник Полтавского государственного сельскохозяйственного института 2000 год №5

Зелений конвеєр є основним способом організації безперебійного забезпечення кормами тварин у весняно-літній період. Зелені корми завдяки високій поживності і вмісту протеїну, незамінних амінокислот, вітамінів і мінеральних солей характеризуються біологічною повноцінністю. При використанні культур у вигляді зеленого корму зводяться до мінімуму втрати поживних речовин і самого корму у вигляді відходів. Із збільшенням стада, більш інтенсивним веденням молочного господарства, стійловим утриманням корів і високими цінами на зерно зацікавленість у використанні зеленого корму зростає. Використання зеленого корму також сприяє процесу механізації на крупних і більш сучасних фермах [4]. Введення 38—42% зеленого корму в річний раціон скорочує витрати зерна на 25—32%.

Використання в системі зеленого конвеєра озимого жита є традиційним, так як жито через швидкі темпи росту навесні дає перший ранньовесняний зелений корм. Проте жито не в змозі повною мірою задовольнити потреби тварин в кормах у весняно-літній період через обмежений проміжок його використання — після колосіння рослини швидко грубіють, зелена маса стає малоїстівною. Господарства починають використовувати на зелений корм посіви цінної продовольчої культури — озимої пшениці, що у виробничих умовах є економічно і енергетично невиправданим. Нині в багатьох країнах світу стоїть питання про максимальне скорочення використання посівів озимої пшениці на кормові цілі і заміни її більш високоврожайними кормовими культурами. Використання тритікале — один з можливих шляхів вирішення цієї проблеми.

В багатьох країнах світу тритікале є культурою поліфункціонального використання, яка зайняла своє місце в структурі виробництва рослинницької продукції. Широко проведені біохімічні аналізи і біологічні тести показали високу ефективність використання зерна тритікале як для харчування людини, так і для корму тварин. Дослідження з кормовим тритікале проводяться в багатьох країнах (США, Іспанія, Польща, Англія, Італія, Угорщина, Німеччина та ін.). Тритікале використовується також і як пасовищна культура, яка характеризується доброю регенераційною здатністю, швидшим відростанням, ніж пшениця. Вона краще кущиться, стійка до стравлювання. Поряд з цим такі пасовища дають кормову масу на декілька тижнів пізніше, що дозволяє подовжити сезон випасання [2]. Як кормовий злак тритікале з успіхом конкурує на піщаних ґрунтах Іспанії, Угорщини, Польщі з традиційними в цих країнах кормовими культурами (жито, овес і ячмінь). Тритікале має здатність до швидкого росту і накопичення великої кількості біомаси, що обумовлено його високим фотосинтетичним потенціалом. Рослини тритікале мають велику листкову поверхню, не так швидко грубіють як пшениця і жито; солома м’яка, еластична, довше зберігає зелений колір, добре поїдається тваринами навіть в пізні строки вегетації, за рахунок чого подовжується період використання його на кормові цілі. Тритікале широко використовують як кормову культуру для отримання зеленої маси яка характеризується підвищеним вмістом протеїну, цукрів і каротиноїдів і є дуже поживною при згодовуванні тварин. Із неї отримують високоякісний силос, сінаж і трав’яне борошно, гранули, брикети [1, 3]

З метою вивчення ефективності використання різних сортів тритікале на зелений корм нами були проведені в 1992—1999 рр. дослідження. В стаціонарному (восьмипільна зерно-просапна сівозміна) та тимчасових дослідах лабораторії інтенсивних технологій зернових колосових культур та кукурудзи Інституту землеробства УААН в дослідному господарстві „Чабани“ (Києво-Святошинський район Київської області). Грунт темно-сірий опідзолений крупнопилуватий легкосуглинковий на лесовидному суглинку. Площа облікової ділянки стаціонарного досліду — 25 м², повторність досліду — 4-разова, тимчасового — 10 м², повторність 6-разова. Норма висіву 5 млн.шт./га схожих насінин для озимої пшениці і 4 млн./га схожих насінин для тритікале і жита

В створенні кормової бази важливе значення має селекція і впровадження у виробництво високоврожайних, зимостійких, посухостійких, стійких до захворювань та шкідників сортів кормових культур. В зв’язку з цим, поряд з новими сортами озимого жита, особливу роль набуває кормове використання сортів тритікале. В наших дослідах проходили апробацію сорти тритікале створені в основних селекційних центрах України (див. табл.). Сорти вирощувалися на фоні N120Р90К120 в порівнянні з контрольним варіантом (без добрив).

Таблиця №1
Дати початку етапів органогенезу (1997—1999 рр.)
№ групиКультураСортЕтапи органогенезу
VIIIIXX
1Озиме житоКиївське 93, Диво, Саратівське 618-29.0530.05-5.065-10.06
2Озиме тритікалеАмфидиплоїд 3/520-28.053-6.0610-14.06
3Озима пшеницяКоломак 5, Миріч22.05-1.062-8.069-15.06
4Озиме тритікалеПресто, Мально, Ягуар, АД 15, Багатозерний 322-28.0526-30.052-10.06
5Озиме тритікалеАДМ 5, АДМ 8, АДМ 9, АД 52, Поліський 4, Поліський 730.05-10.0612-18.0619-25.06
6Озиме тритікалеПоліський 10, АДМ 2, АД 44, АД 452-10.0611-18.0615-28.06

Дослідження по вивченню закономірностей формування агрофітоценозів озимих культур показали, що озимі культури і їх сорти суттєво різняться між собою по швидкості проходження етапів органогенезу і термінів їх використання на зелений корм. Фаза трубкування у озимого жита починалася в окремі роки з відновленням весняної вегетації (кінець березня) — 20 квітня і тривала до 20 травня. Фаза трубкування у тритікале починалася пізніше — 10—24 квітня, а в окремі роки й з 5 травня і тривала до кінця травня — початку червня. Дати настання фази повного колосіння озимих культур були також різними. Колосіння у озимого жита відбувалося протягом другої декади травня, з відхиленнями по роках від 12 травня до 2 червня. Наступною культурою, по швидкості настання фази колосіння, був озимий ячмінь, який виколошувався практично одночасно з озимим житом. Проміжне місце між перерахованими культурами і тритікале займала пшениця — фаза колосіння наставала на 7—10 днів пізніше, ніж у озимого жита, і тривала до кінця травня — початку червня.

Поряд з сортами, які мають кормове призначення, тобто придатних для використання на зелений корм, практично всі сорти тритікале здатні забезпечувати високі врожаї і зерна, і зеленої маси. Сорти різних екологічних груп та біотипів відрізняються між собою по швидкості розвитку і достигання. В середньому за роки вивчення інтервал між початком і закінченням фази колосіння у озимих зернових культур становив 14 днів, а найбільший діапазон знаходиться в межах місяця. За цією ознакою сорти можна поділити на шість груп. Найбільш ранньостиглим серед сортів тритікале є Амфідиплоїд 3/5, який по темпам розвитку подібний до сортів озимого жита з різницею в 2—3 дні по датах настання етапів органогенезу і відноситься до 2 групи стиглості. До 3 групи ми віднесли сорти пшениці, які вивчалися в досліді — Коломак 5 і Миріч. Практично одночасно з пшеницею дозрівали сорти тритікале Престо, Мально, Ягуар, АД 15 та Багатозерний 3. З інтервалом в 7—10 днів починалося колосіння у сортів АДМ 5, АДМ 8, АДМ 9, АД 52, Поліський 4 та Поліський 7. Фаза цвітіння у цих сортів наставала на 10—14 днів пізніше, ніж у попередньої групи, а молочна стиглість на 15днів пізніше. Останньою групою, або найбільш пізньостиглою, є група, в яку входять сорти Поліський 10, АДП 2, АД 44 та АД 45. Фаза колосіння у цих сортів починалася на початку червня — кінець першої декади. Фаза колосіння у сортів тритікале в середньому триває 9 днів, але залежно від погодних умов тривалість фази коливається від 6 до 11 днів. Тривалість фази цвітіння — 7 днів, з коливаннями від 6 до 8 днів. Тривалість фази молочної стиглості становить 12 днів з інтервалом 10—13 днів. У сортів тритікале, у порівнянні з іншими культурами, був відмічений найбільший діапазон в датах настання окремих фаз розвитку.

Визначення наростання вегетативної маси проводили по зміні маси відібраних проб рослин сортів озимих культур. Загальний аналіз цих результатів свідчить про те, що відбувалося диференційне накопичення вегетативної маси залежно від культури, сорту, його скоростиглості, технології вирощування та етапу органогенезу. На IV (третя декада квітня) етапі органогенезу найбільшим формуванням вегетативної маси, при вирощуванні за базовою технологією, характеризувалися сорти озимого жита близько 110—120 ц/га зеленої маси. Сорт тритікале Амфидиплоїд 3/5, який є еталоном по морозостійкості серед сортів тритікале і одним з перших відновлює весняний вегетаційний розвиток, на цьому етапі формував 86,1 ц/га. Сорти Поліський 4, АД 44, АД 45, Мально, АД 15, АДП 2 накопичували 70,1—80,1 ц/га. Найменша вегетативна маса формувалася у посівів сорту АДМ 9 і Ягуар, відповідно 43,2 і 45,1. Посіви сортів озимої пшениці, які вивчалися в наших дослідженнях — Коломак 5 і Миріч, серед сортів тритікале займали проміжне положення, формуючи відповідно 60,1 і 65,3 ц/га зеленої маси. Вирощування сортів озимих культур без добрив призвело до значного зменшення вегетативної маси посівів на цьому етапі, яка знаходилась в межах 30—48.2 ц/га, або на 39—45% була меншою в порівнянні з варіантом, де з осені були внесені фосфорно-калійні добрива.

Проведене підживлення на IV етапі органогенезу азотними добривами в дозі 60 кг/га д.р. посівів озимого тритікале і пшениці та 50 кг/га д.р. посівів озимого жита і погодно-кліматичні умови в цей період сприяли інтенсивному наростанню зеленої маси. Вегетативна маса у озимого жита Саратівське 6 на VІ етапі органогенезу за період в 20 днів (ІІІ декада квітня і І декада травня) збільшилась в 4 рази і склала 420 ц/га. У сортів озимого тритікале зерно-кормової направленості АДМ 9 і Ягуар вегетативна маса збільшилась за цей період в 5,7—6,2 рази і склала відповідно 266 і 259 ц/га. Найбільша вегетативна маса серед сортів тритікале на VІ етапі органогенезу була сформована у АД 3/5 (340 ц/га) і АД 52 (325 ц/га). У посівів озимої пшениці вегетативна маса була нижчою, ніж у тритікале, і складала 183—200 ц/га. Наростання вегетативної маси також спостерігалося в контрольному варіанті, але абсолютні її значення були в 1,5—2 рази нижчі, ніж у варіанті з внесенням добрив.

Максимальний рівень біомаси у озимих спостерігається у фази цвітіння—початок наливу зерна. Аналіз динаміки наростання вегетативної маси показав, що пік вегетативної маси у сортів АД 3/5, АД 15, Поліський 4, Поліський 7 спостерігається на початку цвітіння, на наступних етапах іде спад наростання вегетативної маси.

У озимого жита також іде спад накопичення вегетативної маси після цвітіння. Серед досліджуваних сортів, крім високорослих сортів тритікале селекції Інституту рослинництва ім. Юр’єва УААН (АД 3/5, АД 15, АД 45, АД 44, АД 52), які формують значну вегетативну масу з подовженим періодом її використання, слід звернути увагу на сорти селекції Інституту землеробства УААН — Поліський 4, 7, 10, які мають значний габітус як окремої рослини, так і посіву в цілому, а також сорт селекції Миронівського Інституту пшениць ім. В.М.Ремесло УААН зернокормового призначення — АДМ 9.

Значний вплив на цінність корму, його перетравність має структура зеленого корму злакових культур — стебла, листя і колосся відрізняються не лише по своєму хімічному складу, а й по їх частці в загальній масі рослин. В кінці фази колосіння листя в структурі зеленого корму тритікале і пшениці, при вирощуванні на удобреному фоні складали 23—31%, стебла — 52—59%, колосся — 18—20%, при вирощуванні на фоні без добрив в структурі зеленого корму значно зростала доля стебел до 67%, листя — 16%, колосся — 17%. У рослин жита доля листя складала 10—15%, стебел — 72%, колосся — 18%. У сорту Поліський 10, при зборі з одного гектара до 686 ц/га, листя в структурі зеленого корму складали 31%.

У озимого жита активність фотосинтетичного апарату значно падає після цвітіння. Про це свідчить дуже низький вміст в зеленому кормі листя — 0—6,6%; на долю стебел припадає 56,8—62,0%, колосся — 31,4—36,6%.

У тритікале в цей період ще досить активно функціонує листкова поверхня, яка в структурі вегетативної маси складає 10—16%.

Агрономічна оцінка культур і сортів на зелений корм в основному полягає у визначенні параметрів зеленої маси при збиранні і вмісту сухої речовини. Накопичення сухої речовини — один з критеріїв рівня продуктивності культур, направленість процесу накопичення сухої речовини і перерозподіл асимілятів.

Проведений аналіз вмісту сухої речовини в рослинах озимих культур і сортів, дозволяє зробити висновок, що при збиранні їх на зелений корм в одні строки різниця між ними по вмісту сухої речовини відображає різницю в стадії розвитку, таким чином, коливання в складі зеленого корму. Збір сухої речовини з посівів тритікале на IV етапі органогенезу в розрізі сортів коливався від 6,0 (АДМ 9) до 11,9 ц/га (АД 45), озимої пшениці — 8,8—10,3 ц/га. Найбільший збір сухої речовини в цей період забезпечували посіви озимого жита — 15,8 ц/га. Приріст сухої речовини відбувався майже у всіх сортів до початку формування зернівки і максимальний урожай сухої речовини у сортів тритікале складав 194—258 ц/га на 10 етапі органогенезу, при вирощуванні за інтенсивною базовою технологією. При вирощуванні зеленого корму без застосування добрив, максимальний вміст сухої речовини у низькорослих сортів був відмічений на 10 етапі органогенезу і знаходився на рівні 86,8 (АДМ 9) — 112 (Мально) або в 2,1—2,5 раза менший, ніж при вирощуванні за інтенсивною базовою технологією. У високорослих сортів максимальний збір сухої речовини спостерігався в фазі колосіння і складав 107 (АД 44) — 124 ц/га (АД 52), що також більш ніж удвічі нижче при вирощуванні із застосуванням добрив.

Проблема кормового білка — одна з головних в кормовиробництві. Перевитрати кормів на виробництво одиниці тваринницької продукції в першу чергу пов’язані з низьким вмістом перетравного протеїну в кормовій одиниці і незбалансованості кормів по іншим цінним компонентам корму. Вивчення впливу сорту на продуктивність корму в цілому і, зокрема, вмісту в ньому перетравного протеїну і співвідношення між кормовою одиницею і перетравним протеїном в ньому, було однією з наших задач. Найбільший вміст протеїну в кормі спостерігався в основному на 6 етапі органогенезу, а у деяких сортів на 8 етапі органогенезу. На 4 етапі органогенезу вміст протеїну в зеленому кормі тритікале складав 27,9 (АД 3/5) — 42,2 г/кг корму (АД 45). В зеленій масі озимої пшениці містилося 35,7 (Коломак 5) — 38,7 г/кг (Миріч) протеїну, а озимого жита — 35,0 г/кг (Саратівське 6). Цей етап органогенезу характеризувався високим вмістом перетравного протеїну в 1 кормовій одиниці всіх озимих культур — 205—235 г. Збір перетравного протеїну в цей період складав 1,1—2,4 ц/га з посівів озимого тритікале і пшениці і 3,1 ц/га з посівів озимого жита.

На 6 етапі органогенезу вміст сирого протеїну в зеленій масі тритікале збільшився до 35,0—47,9 г/кг, пшениці — 40,0—44,8, озимого жита — 35,8 г/кг корму. Найбільшим вмістом сирого протеїну в зеленій масі на цьому етапі характеризувався сорт АДП 2 — 47,9 г/кг корму, або 36,9 г перетравного протеїну в 1 кг корму; в 1 к.о. містилося 211 г перетравного протеїну. Також високим вмістом сирого протеїну в кормі відрізнялися сорти АД 45,0—45,2 г, АД 15 — 43,3 і Поліський 4,7 — 42.1—43.1 г, відповідно перетравного протеїну — 41,2, 33,4, 30,2 і 32,4 г/кг корму. Найбільший збір перетравного протеїну на 6 етапі органогенезу забезпечили посіви озимого жита — 12,3 ц/га, при 211 г перетравного протеїну в 1 к.о. Збір перетравного протеїну з одиниці площі посівів озимої пшениці був найнижчим — 6,3—6,5 ц/га, але в 1 к.о. містилася найбільша кількість перетравного протеїну — 249—260 г.

Фаза колосіння характеризувалася зменшенням абсолютної кількості сирого протеїну в одиниці корму. Проте збір перетравного протеїну з одиниці площі суттєво зріс і складав — 11,1—24,6 ц/га для посівів тритікале; 19,7 ц/га для посівів озимого жита і 10,1—11,6 ц/га для посівів озимої пшениці. Найбільший збір перетравного протеїну з одного гектара забезпечували сорти: Поліський 7 — 24,6, АД 3/5 — 21,1, АД 52 — 20,0, Поліський 4 — 20,5 ц/га і АД 15 — 18,6 ц/га. Вміст перетравного протеїну в одній кормовій одиниці знизився до 105—149 г.

В фазі молочної стиглості спостерігається зниження якісних показників корму при тому, що збір вегетативної маси і сухої речовини змінюється ще несуттєво.

Поживні речовини в зеленому кормі містяться в легко перетравній і легко засвоюваній формі. В процесі вегетації рослин їх поживна цінність значно змінюється, зменшується вміст каротину і протеїну, збільшується кількість клітковини, внаслідок чого змінюється перетравність і ступінь поїдання. Тому використовувати посіви озимих культур на зелений корм рекомендують в ранні фази вегетації рослин, коли їх перетравність значно вища. Показник перетравності зеленого корму злакових культур змінювався по фазах розвитку залежно від сортів і технологій. На початку ІІІ декади квітня перетравність зеленої маси озимого жита (Саратівське, Диво, Київське 83) складала 54,0—57,2%; сорту тритікале АД 3/5 — 54,2%; перетравність інших сортів тритікале коливалася в межах 58,1—69,6%; пшениці (Коломак і Миріч) — 62,9—64,1%. Через дві декади цей показник відповідно складав по фону без добрив: 52,2—55,0, 53,8, 53,4—63,0 і 52,2—53,4%; по фону з внесенням N120P90K120 — показник перетравності збільшувався у деяких сортів на 11%. Так перетравність зеленої маси тритікале сорту АДП 2 при вирощуванні на фоні без добрив складала 57,5%; на фоні N120P90K120 — 67,6%.

Перетравність зеленої маси на початку червня складала у озимого жита — 36,2%; пшениці Мірич і Коломак — 34,7 і 41,8%, відповідно; тритікале від 33,1 до 54,5% залежно від сорту, технології вирощування і етапу органогенезу (див. табл.).

На початку липня (1.07), коли посіви озимих культур знаходились на 10—11 етапах органогенезу перетравність зеленої маси значно знизилась: 31,3—32,5 (озиме жито); 28,4—32,7 (пшениця) і 29,5—41,3 (тритікале). Найвищий показник перетравності зеленої маси в цей період був у сортів: АДМ 9 — 41,3; Поліський 10 — 40,1; Ад 52 — 38,9 і АДП 2 — 36,5% при вирощуванні на фоні N120P90K120.

Таким чином, проведений аналіз свідчить про те, що нині існує значний асортимент сортів озимого тритікале, придатних для використання в зеленому конвеєрі і при правильному їх підборі, з врахуванням настання дат технологічної стиглості, можна суттєво подовжити період забезпечення тварин високоякісним зеленим кормом. За рахунок лише такого аспекту складання зеленого конвеєра можна подовжити його функціонування на 20—30 днів.

      БІБЛІОГРАФІЯ
  • Пыльнев В.М. Методические рекомендации по агротехнике выращивания озимого тритикале сорта Одесский кормовой. — Одесса, 1979. — 26 с.
  • Сечняк Л.К.,Сулима Ю.Г. Тритикале. — М.: Колос,1984. — 317 с.
  • Фёдоров А.К. Тритикале — ценная зернокормовая культура // Кормопроизводство. — 1997. — № 6. — С.41.
  • Энсмингер М.Е., Олдфилд Дж.Е., Хейнеман В.В. Корма и питание. Краткое изложение: Пер. с англ. — Калифорния.: Изд. ком. Энсмингера, 1997. — 941 с.
Поделиться: