Технология выращивания тритикале

источник: Довідник агронома // за ред. Л.Л. Зіневича, К: 1985 р.

Біологічні особливості. Тритикале належить до культур з підвищеними вимогами до родючості грунту. Кращими грунтами для нього є чорноземи, проте й на інших може давати високі врожаї при належній агротехніці. На легких піщаних та торфових грунтах дає вищі врожаї, ніж озима пшениця, бо краще переносить кислотність грунту. Сорти зернового тритикале мають підвищену зимо- і посухостійкість. Критична температура вимерзання рослин 18-20°С, тоді як у пшениці Миронівська 808 — 17-18°С. Рослини більш стійкі проти льодової кірки, відлиг, навесні швидше і краще, ніж пшениця, відростають. Підвищена посухостійкість рослин зумовлена добре розвинутою кореневою системою. Вміст білка в зерні тритикале за однакових умов вирощування на 1-2% вищий, ніж в озимої пшениці і на 3-4 %, ніж в озимого жита.

Тритикале не розщеплюється на батьківські види пшениці й жита. Наявність у посівах тритикале рослин інших культур — наслідок механічної засміченості. Біологічного засмічення шляхом перехресного запилення з пшеницею і житом практично не відбувається, тому просторова ізоляція насінних ділянок від посівів зернових культур і сортів тритикале має бути 3-5 м. Тритикале належить до потенціально високопродуктивних рослин. Порівняно з пшеницею в колосі на 3-10 колосків більше, в кожному колоску за сприятливих умов може утворюватись 3-5 зернівок. Продуктивна кущистість дещо нижче, ніж у пшениці й жита.

Місце в сівозміні. Зернові сорти тритикале розміщують по чистих і зайнятих парах, а також після гороху. В поліських районах високі врожаї зерна цієї культури можна одержувати й після ранніх сортів картоплі. Задовільними попередниками є пласт і оборот пласта багаторічних трав, кукурудза на силос, зібрана не пізніше як за два тижні до настання оптимальних строків сівби озимих культур, а поганими — зернові колосові культури. При сівбі жита й пшениці їх падалиця засмічує посіви тритикале, внаслідок чого знижується якість насіння.

Обробіток грунту такий самий, як і під озиму пшеницю.

Удобрення. Тритикале добре реагує на внесення органічних добрив, норми яких становлять на чорноземних грунтах — 20-25, нечорноземних — 35-40 т/га, мінеральних — азоту 50-60 кг/га, фосфору — 60, калію — 45-50 кг/га. Навесні посіви підживлюють азотом — 30-40 кг/га.

Сівба. Зернові сорти тритикале не уражуються твердою сажкою і практично стійкі проти летючої, тому насіння перед сівбою не протруюють. Кращий строк сівби — середина і кінець оптимальних строків сівби озимої пшениці. При надто ранніх строках сівби у рослин утворюється надмірно розвинута вегетативна маса, що призводить у зимовий період до ураження сніговою плісенню та випрівання. У Лісостепу тритикале, висівають у першій декаді вересня, на Поліссі—у першій і другій декадах вересня. Норма висіву насіння після парових попередників і в умовах зрошення 4—4,5 млн/га, а після інших попередників— 5-5,5 млн./га схожих насінин. Глибина загортання насіння 5-7, а в посушливих умовах її можна збільшувати на 1-2 см.

Догляд за посівами такий самий, як і за посівами озимої пшениці. Для запобігання виляганню надмірно розвинутих посівів у роки з достатнім зволоженням доцільно навесні застосовувати тур, у ті самі строки і в тих же дозах, що й на посівах озимої пшениці.

Збирання врожаю. Зерно тритикале міцно утримується колосковими лусками і при достиганні не осипається. Проте в окремі роки при перестоюванні може спостерігатись ламкість колосків, тому його необхідно збирати в стислі строки. Залежно від погодних умов, засмічення посівів тощо застосовують однофазний і двофазний способи.

Поделиться: