Соняшникова міль, або вогнівка (Homoesoma nebulellum Schiff.)
Метелик у розмаху крил 22—26 мм, передні крила жовтувато-сірі, з 3—5 чорними пляминками посередині. Гусениця завдовжки 15—18 мм, жовто-зелена з буро-червоними смугами. Лялечка завдовжки 9—13 мм, коричнева. За рік утворює одне покоління, на півдні іноді розвивається друге факультативне. Літ метеликів відбувається у червні—серпні. Самки відкладають яйця в кошики соняшнику по одному або по 2—5 шт. Гусениці спочатку живляться лише пилком та частинами вже запліднених квіток, не завдаючи шкоди рослині. Починаючи з третього віку, вони прогризають оболонки сім’янок і цілком або частково виїдають ядра. Крім насіння, гусениці пошкоджують також і кошик рослини. Пошкодження особливо небезпечні в дощові роки.
Розвиток гусениць триває 2—3 тижні. Заляльковуються у верхньому шарі грунту, де зимують. У зв’язку із створенням панцерних сортів і гібридів соняшнику, шкодочинність вогнівки зведена до мінімуму.
Заходи захисту. Вирощування панцирних сортів і гібридів, які не пошкоджуються мілью.
Соняшниковий вусач, або агапантія (Agapanthia dahli Richt.)
Жук завдовжки 19—21 мм, густо покритий рижувато-жовтими волосками, які на передньоспинці утворюють три поздовжні смуги, а на надкрилах — плями. Яйце молочно-біле, матове, циліндричної форми. Личинка 20—27 мм, жовто-біла, безнога.
Поширений у лісостеповій та степовій зонах. За рік утворює одне покоління. Зимують личинки в приземній частині стебел. Жуки з’являються пізно навесні. Живляться на соняшнику та інших айстрових, вигризаючи вузьку смужку шкірочки на стеблах та біля черешків. Одна самка відкладає до 50 яєць, по одному всередину стебел через глибокі прогризи на висоті 20—60 см від поверхні грунту.
Личинка розвивається всередині стебла рослини, проточуючи зверху лише ходи та поступово розширяючи їх і просуваючись до приземної частини стебла, де після збирання й залишається на зимівлю.
Більше пошкоджуються рослини пізніх строків сівби. Іноді пошкоджені рослини ламаються вітром. Рослини, що заселені вусачами у ранньому віці, відстають у рості, нерідко в’януть до цвітіння.
Заходи захисту. Ранні строки сівби, збирання врожаю на низькому зрізі, видалення бадилля з поля або глибоке заорювання.
Соняшникова шипоноска (Mordellistena parvula Motsch.)
Жук завдовжки 2—3 мм, чорний, густо вкритий волосками. Черевце виступає у вигляді шпички за верхівку надкрил. Голова ширша за передній край передньоспинки. Личинка лимонно-жовта, вкрита щетинками.
Поширена в усіх районах культивування соняшнику. Дуже поширена в степовій зоні. Жуки з’являються в травні—червні. Яйця відкладають під шкірку стебла соняшнику та інших культур. Личинки живляться серцевиною стебла, проточують численні короткі, вузькі ходи, в яких і зимують, а навесні заляльковуються. На одному стеблі може бути до кількох десятків личинок.
Заходи захисту. Збирання соняшнику на низькому зрізі, видалення з поля або глибоке заорювання післязбиральних решток.
Південний сірий довгоносик (Tanymecus dilaticollis Gyll.)
Небезпечний шкідник багатьох культур у придунайських районах Одеської та південних районах Вінницької областей. Зустрічається в значній кількості на всіх полях, але найбільш сильно пошкоджує соняшник, кукурудзу.
Зимує в стадії жука. Жуки з’являються на початку весни і в квітні починають відкладати яйця у верхній шар грунту. Яйцекладка триває до червня. Шкодять жуки, обгризаючи листя рослин та перегризаючи молоді стебла. Іноді зустрічається до 2000 жуків на 1 м².
Заходи захисту. Обробка насіння Круїзером 350 FS.
Геліхризова попелиця (Brachycaudus heliychrisi Kalt.)
Поширена повсюди. Самка безкрила, жовто-зелена, з добре помітним хвостиком. Зимують яйця в основі бруньок кісточкових дерев. Відродження личинок відбувається у березні. Крилаті мігранти з’являються у другому і наступних поколіннях. Первинний господар — кісточкові дерева, вторинний — соняшник. Перелетівши на вторинних господарів, відроджують личинок, які розмножуються партенокарпічно в кількох поколіннях. На соняшнику попелищ живляться квітками, верхівковими листками, з яких висисають сік. У вересні—жовтні серед попелиць з’являються крилаті самки і самці, які перелітають на кісточкові культури.
Шкодочинність попелиць при їх масовому розвитку дуже велика. Вони зумовлюють пожовтіння і зморщування листків. Із ентомофагів найбільше значення у зниженні чисельності попелиці мають кокцинеліди, хризопи, сірфіди, афідіїди, хижі клопи.
Заходи захисту. При появі колоній попелиці та заселенні ними понад 10% рослин соняшнику у фазі від чотирьох листків до початку цвітіння посіви обприскують інсектицидами.