Семеноводство зеленных культур:
Салат латук (Lactuca sativa L.)

автор:

В овочівництві використовують чотири різновидності салату латука – листковий, головчастий, ромен і стебловий (уйсун). Салат латук належить до холодостійких, скоростиглих і самозапильних рослин.

Коренева система стрижнева і проникає на глибину до 70 см. Через 5 діб після сходів у салату розвивається перший справжній листок. Стебло дуже коротке, і лише через 60-75 діб подовжується, утворюючи квітконосні пагони. Тоді як у салату стеблового виростає потовщене стебло, яке поряд з листками використовують в їжу.

Найшвидше квітконосні пагони формуються у листкових сортів. Суцвіття – кошик з жовтими зовнішніми квітками. Запилення відбувається ще у бутоні, хоча у дуже рідкісних випадках можливе і перехресне. Через це бажано дотримуватися вимог щодо норм просторової ізоляції на відкритій місцевості 200 м, на закритій – 100 м.

На одній рослині неодночасно утворюється понад 200 кошиків з жовтими або світло-жовтими зовнішніми язичковими квітками. Плід – сімянка, який використовується в якості насіння. Насіння достигає на 110-130 добу після масових сходів.

За вимогами до тепла салат відносять до холодостійких рослин. Насіння починає проростати за температури 3-4°С, що дає можливість його висівати на насіннєві цілі рано навесні (на товарні цілі висівають впродовж всього періоду вегетації). Салат не пошкоджується весняними приморозками. За високої температури і посухи рослини прискорюють утворення квітконосних стебел, що є небажаним у насінництві через неможливість оцінити рослини за комплексом апробаційних ознак. У період достигання насіння, навпаки, необхідна сонячна суха погода з підвищеними температурами, що сприятиме утворенню високоякісного насіння. За вимогами до елементів живлення салат потребує родючих середньосуглинистих нейтральних ґрунтів з підвищеним вмістом калію.

Особливості технології вирощування насіння салату. У технології вирощування насіння салату використовують ті ж самі елементи, що й на товарні цілі. Лише не практикуються підзимові посіви, за яких можливі неодночасні сходи, а також посіви у вигляді конвеєру впродовж всього періоду вегетації. Строки сівби повинні бути ранньовесняними. Окрім цього, у насінництві бажано використовувати тільки широкорядні схеми сівби з шириною міжрядь 60-70 см, що дає можливість вільно сформуватися квітконосним пагонам. На випадок застосування краплинного зрошування використовують стрічковий спосіб з парною кількістю рядків. Застосовують здебільшого посів насінням, хоча для дуже цінних сортів у сучасних умовах є всі можливості використання касетної розсади віком 25-30 діб. Для вільного формування квітконосів рослини 2-3 рази проривають, а розсаду висаджують на відстані у рядках 25-30 см (сорти з незначним галуженням до 15-20 см).

На насіннєвих посівах сортові прочистки проводять впродовж всього періоду вегетації. Це обумовлено особливостями прояву апробаційних ознак. У фазі формування розетки і продуктових органів добре видно домішки за габітусом рослин, забарвленням листків, характером їх гофрованості і розсіченості. Звертають увагу на рослини, які виділяються за інтенсивністю росту. Вони можуть бути міжсортовими випадковими гібридами. Під час формування квітконосних пагонів видаляють дуже скоростиглі рослини (так звану "цвітуху"), нетипові за характером галужання стебла, морфологічними ознаками квіток, а в кінці цвітіння видаляють всі недогони. На невеликих площах перед збиранням можна перевірити на кожній рослині забарвлення насіння, яке може бути коричнево-бурим, темно-коричневим, коричневим, світло-сірим і сріблястим. Ця сортопрочистка допоможе позбутися проблем з перебиранням дрібного насіння. Особливу увагу звертають на видалення навкруги насіннєвого посіву дикорослого салату (салат компасний – Lactuca serriola Torner).

У насіннєвих посівах салату, на відміну від товарних, необхідно застосовувати фунгіциди проти несправжньої борошнистої роси, септоріозу, білої гнилі і бактеріозу, які проявляються у дощову погоду, та проти справжньої борошнистої роси – у жарку погоду в кінці літа.

Після достигання насіння легко осипається. Здебільшого його збирають вручну двома способами. Можна періодично струшувати у широкий поділ і в мішок. Для цього необхідно два робітника, один з яких їх тримає, а другий – струшує. Краще всього насінники зрізувати зранку серпом, зв’язувати по 5-7 у снопи, які складають у транспортний засіб, який висланий плівкою чи брезентом, і відвозять для дозарювання під навіси. Обмолочують (вичісують) на молотилках, без пропускання снопиків через барабан. Після цього одержаний ворох домолочують і очищають. Середня врожайність насіння до 300-400 кг/га.

Сортова чистота насіння салату складає для ОН і ЕН – 99% та РН1 – 95%. Схожість насіння має бути для ОН 80%, ЕН і РН – 75% при вологості 9%.До Державного реєстру сортів рослин занесено понад 50 сортів салату, більшість з яких іноземні. Серед українських наукових установ, яка займається селекцією і насінництвом салату є Дослідна станція “Маяк” Інституту овочівництва і баштанництва НААН України (сорти – Годар, Зорепад, Ольжич, Золотий шар, Смуглянка, Сніжинка, Шар малиновий).