Видовой состав и производительность травосмесей в зависимости от интенсивности использования удобрения в северной лесостепи

автор:
источник: Вестник Полтавского государственного сельскохозяйственного института 2000 год №4

Енергозберігаюча система кормовиробництва повинна базуватися на розширенні посівів багаторічних трав, які забезпечують найдешевшу зелену масу, що зумовлюється низькими витратами пального — 52—65 кг/га порівняно з 86—90 кг при вирощуванні кукурудзи. Крім того, розширення залужених угідь дасть можливість перейти в літній період від стійлового до пасовищного утримання тварин. Адже при пасовищному використанні багаторічних травостоїв затрати енергії пально-мастильних матеріалів знижуються, порівняно з укісним, майже вдвічі.

Дослід по вивченню динаміки видового складу сумішок багаторічних трав та їх продуктивності у залежності від інтенсивності використання та удобрення проводився в дослідному господарстві «Чабани» на лучному опідзоленому чорноземі піщано-суглинкового механічного складу. Вміст гумусу в орному шарі 2,6%, легкогідролізованого азоту 10,2, рухомого фосфору 16,0, обмінного калію 6,25 мг/100 г грунту, гідролітична кислотність 2,25 мг-екв./100 г. грунту.

Травосумішки було посіяно в серпні 1996 р. безпокривно:

І. Ранньостигла — грястиця збірна,12 + костриця лучна,6 + райграс пасовищний,6 + люцерна посівна,6 кг/га;

II. Середньостигла — костриця лучна,10 + стоколос безостий,8 + райграс пасовищний,6 + люцерна посівна,6 кг/га;

ІІІ.Пізньостигла — тимофіївка лучна,10 + костриця лучна,6 + райграс пасовищний,6 + люцерна посівна,6 кг/га.

Перед посівом внесли N45Р60К90; у роки використання на всіх варіантах вносили Р60 К90, РК+ N30, РК+ N60 (РК — щорічно восени, N30 та N60 — під кожний укіс).

Облік урожаю проводився у фазі трубкування (пасовищне використання) та у фазі колосіння початок цвітіння — сінокісне.

При пасовищному режимі використання на ранньостиглій сумішці в 1997 та 1998 рр. проведено по 5 укосів, у 1999 р. — 4 укоси; на середньостиглій — в усі роки досліджень — по 4 укоси; на пізньостиглій у 1997 та 1998 рр. — по 4 укоси, а посушливого 1999 р. — 3 укоси.

При сінокісному режимі у перші два роки проведено по 3 укоси, а посушливого 1999 р. — на ранній і пізній сумішках — по 2 укоси, на середньостиглій — 3 укоси.

Площа облікової ділянки 12 кв.м, повторність триразова.

У середньому за 1997—1999 рр. при пасовищному використанні по фону РК за збором сухої речовини середньостигла сумішка мала деяку перевагу (49,1 ц/га) над ранньостиглою (44,6 ц/га) та з пізньостиглою (46,8 ц/га). Таку ж закономірність отримано і в посушливому 1999 р., хоча рівень продуктивності був істотно нижчий — 27,7—30,1 ц/га. Внесення під укоси по N30 та N60 забезпечило рівнозначність всіх сумішок — відповідно 74,8—78.1 і 87,1—91.0 ц/га сухої речовини.

У варіантах з сінокісним режимом використання в середньому за три роки по всіх фонах удобрення найвищий урожай забезпечили середньо- та пізньостигла сумішки: по фону РК 66—69, РК+N30 — 88-90, РК+N60 — 114—116 ц/га сухої речовини. На ранньостиглій збір сухої речовини був відповідно 49,0 67,2 та 86,9 ц/га. У 1999 р. по всіх фонах добрив також більш продуктивними були середньо і пізньостигла сумішки. По фону РК урожаї сухої речовини були тут вищими більше, ніж удвічі порівняно з ранньостиглою, відповідно 49 проти 23 ц/га. Це пояснюється тим, що грястиця збірна була пошкоджена бурою іржею — висота травостою ранньостиглої сумішки у першому укосі становила лише 40 см, а 2-й укіс через погане відростання було проведено у серпні (через 74 дні), при висоті 18 см. Така ж тенденція відмічена і по фонах з підживленнями азотними добривами, хоча зниження урожаю ранньостиглої сумішки було не таким значним — по фону РК+N30 — 40 ц/га проти 50—55 ц/га та 51 ц/га проти 64—76 ц/га або 35—38% по РК+N60.

Азотні добрива сприяють значному збільшенню урожаю сухої речовини всіх сумішок. Так, при пасовищному використанні у середньому за 3 роки внесення по N30 підвищило урожай сухої речовини ранньостиглої сумішки на 33,5 ц/га або 75%, середньостиглої — на 28,5 ц/га або 58%, пізньостиглої — на 28,0 ц/га або 60% порівняно до РК. Окупність 1 кг діючої речовини азотних добрив була відповідно 47, 24 і 26 кг сухої речовини. При внесенні N60 на всіх сумішках цього режиму окупність азоту була значно меншою: на ранньостиглій — 17 кг або меншою вдвічі, середньостиглій — 17 кг або на 39%, пізньостиглій — 18 кг або на 39%. При сінокісному режимі окупність дози N30 на ранній сумішці становила 23 кг і була меншою вдвічі, ніж при пасовищному; на середній та пізній — вона була майже такою ж — відповідно 24 та 28 кг. При внесенні у підживлення N60 окупність азоту тут була відповідно 24, 26 і 30 кг сухої речовини, що дешо вище, ніж по фону N30 та значно вищою, ніж при пасовищному використанні по фону із N60.

Отже, при пасовищному використанні доцільним є внесення під укоси по N30, а при сінокісному як N30, так і N60.

На 3-й рік використання урожай ранньостиглої сумішки при пасовищному режимі по всіх фонах удобрення на 85—96% формувався а грястиці збірної — її частка була на рівні попереднього року. Частка костриці лучної становила 3—6%. При сінокісному режимові частка грястиці в урожаї 1999 р. цієї сумішки становила 70—98%. Порівняно з попереднім роком вона дещо підвищилася по фонах азотних підживлень (на 4—11% відносних), а по фону РК — зменшилася на 18%. Частка люцерни в ранньостиглій сумішці сінокісного режиму використання по фону РК становила 17%; по фонах з азотними підживленнями люцерна випала.

У середньостиглій сумішці при пасовищному режимі частка основного компонента — костриці лучної на 3-й рік використання складала по фону РК 52%, РК+N30 — 60%, РК+N60 — 70%. Порівняно з попереднім роком її питома вага по фону РК зменшилась на 25% (відносних), по фону РК+N30 — на 28, по фону РК+N60 — на 11%. Частка стоколосу була в межах 17—21%, залишившись майже на такому ж рівні, як і в 1998 р. При сінокісному режимі на 3-й рік використання частка костриці в урожаї була значно меншою, ніж при пасовищному: по фону РК — 22%, РК+N30 — 44, РК+N60 — 16%; стоколосу — відповідно 21, 31 та 75%. У цій сумішці відмічено значну участь в урожаї люцерни — по фону РК — 52%, РК+N30 — 16%.

У пізньостиглій сумішці при пасовищному використанні на 3-й рік по фону РК домінувала костриця лучна — 50% (при частці тимофіївки — 22%), по фону РК+N30 співвідношення цих компонентів було відповідно 34 і 61%, при РК+N60 — 26 і 70%. При сінокісному використанні по фону РК також домінувала костриця лучна — 38%, що було навіть вище, ніж у середньостиглій сумішці, де вона була основним компонентом. По фонах з азотними підживленнями частка костриці становила 30—32%. Частка основного компонента пізньої сумішки — тимофіївки складала тут по фону РК 22%, РК+N30 — 56%, РК+N60 — 59%. По фонах з азотними підживленнями частка тимофіївки в урожаї збільшувалася до 3-го року. У 1999 р. порівняно до попереднього по фону РК+N30 вона зросла на 37%, по фону РК+N60 — на 89% (відносних). Частка люцерни навпаки — зменшувалася до 2—5%, найвищою вона була по фону РК — 39%.

Вміст сирого протеїну при пасовищному режимі у середньому за 3 роки був дещо виший у ранньостиглої сумішки — 14,0—15,2%. В середньо і пізньостиглій по всіх фонах удобрення його вміст був у межах 13,3—14,3%. При сінокісному режимі вищий вміст сирого протеїну мала середньостигла сумішка — 13,6—14,5%. На ранньо- і пізньостиглій по всіх фонах удобрення він був дещо нижчим — 12,6—13,4%.

Як при пасовищному, так і при сінокісному режимах азотні підживлення не впливали на вміст протеїну.

Поживність корму залежала від режимів використання, зумовлювалась, хоч і неістотно, складом сумішки. Добрива не впливали на вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини: у ранньої та середньостиглої сумішок при пасовищному режимі — він був у межах 0,71—0,74; при сінокісному — 0,61—0,66. Дещо нижчою була поживність корму з пізньостиглої сумішки як при пасовищному, так і при сінокісному режимах. Найвищий вихід кормових одиниць і обмінної енергії забезпечила середньостигла сумішка, відповідно 0,74 корм.од. і 9,2 МДж та 0,66 корм.од. і 8,8 МДж. Коефіцієнт обмінності при пасовищному режимі становив 48—51%, при сінокісному — 46&3151;49% (табл. №1).

Порівнювали ефективність режимів по фону з внесенням Р60К90. Збір кормових одиниць на обох режимах по цьому фону був однаковий на ранньостиглій сумішці — 31 ц/га. На середньо- та пізньостиглій перевага була за сінокісним режимом 45,1 ц/га проти 36,2 ц/га при пасовищному (більше на 25%), на пізньостиглій — 41,8 проти 31,0 ц/га (більше на 32%).

При пасовищному режимі найвищий збір кормових одиниць по фону РК одержано у середньому за три роки на середньостиглій сумішці — 36,2 ц/га або більше на 14—17%, ніж на ранньо- та пізньостиглій сумішках. По фону із внесенням N30 збір кормових одиниць на ранньо- і середньостиглій сумішках був практично однаковий (57,1—56,2 ц/га) і вищий на 14%, ніж на пізньостиглій — 49,3 ц/га.

При сінокісному режимі збір кормових одиниць по фону РК також найвищий був на середньостиглій сумішці — 45,1 ц/га, а найнижчий на ранньостиглій — 30,2 ц/га. Така ж тенденція спостерігалася і по фону з азотними підживленнями: збір кормових одиниць на середньостиглій сумішці по фону N30 (59,9 ц/га) переважав на 45% ранньостиглу (41,4 ц/га) та на 9% пізньостиглу (55,1 ц/га), по фону N60 збір кормових одиниць на середньостиглій сумішці становив 79,4 ц/га, і переважав ранню (53,0 ц/га) на 50%, пізню (71,0 ц/га) — на 12%.

Таким чином, по фону Р60 К90 (без внесення азотних добрив) ранньостиглу сумішку можна використовувати як в сінокісному, так і в пасовищному режимах — 31 ц/га корм.од. Середньо- та пізньостиглу сумішки краще на цьому фоні скошувати (42—45 ц/га), ніж випасати — (31—36 ц/га). При пасовищному використанні всі сумішки по фону РК забезпечують однакові збори кормових одиниць — 31—36 ц/га. При сінокісному режимі продуктивнішими по фону РК є середньо- та пізньостигла сумішки (42—45 ц/га), проти 30 ц/га — ранньостиглої.

Таблица №1.
Якість корму залежно від інтенсивності використання добрив, ц/га
(Середнє за 1997—1999 рр.)
ТравосумішкаДобрива*Вміст в 1 кг сухої речовиниЗбір, ц/гаВміст перетравного протеїну в кормовій одиниці, г
Кормові одиниціОЕ, МДжКормові одиниціПеретравний протеїн
Пасовищний режим
РанньостиглаР60К900,719,231,83,9123
РК+N300,739,257,17,3128
PK+N600,738,966,38,9134
СередньостиглаР60К900,749,336,24,4122
РК+N300,739,256,26,7119
PK+N600,749,366,88,2123
ПізньостиглаP60K900,668,731,03,8123
PK+N300,668,749,36,0122
PK+N600,658,656,47,3129
Сінокісний режим
РанньостиглаP60K900,618,330,23,9129
PK+N300,628,441,45,3128
PK+N600,618,353,36,9130
СередньостиглаP60K900,668,845,16,3140
PK+N300,668,859,97,6127
PK+N300,689,179,410,4131
ПізньостиглаP60K900,638,641,85,1122
PK+N300,628,655,17,0127
PK+N600,628,571,09,1128

*N30 та N60 – під кожний укіс (цикл)

Внесення оптимальної дози азотних добрив (по N30 під укіс або до 150 кг д.р. під всі укоси) на ранньо- та середньостиглій сумішках при пасовищному використанні забезпечує 56—57 ц/га кормових одиниць, пізньостигла — 49 ц/га. При сінокісному використанні внесення оптимальної дози (по N60 під укоси або до 180 кг д.р. під усі укоси) забезпечує 53 ц/га кормових одиниць з ранньостиглої сумішки, 79 — середньостиглої та 71 ц/га — пізньостиглої; при внесенні під укоси по N30 (90 кг д.р. під усі укоси) — відповідно 41,4, 59,9 та 55,1 ц/га кормових одиниць.

Найвищий збір перетравного протеїну забезпечила при обох режимах по фону РК середньостигла сумішка — 4,4 та 6,3 ц/га. По фону РК+N30 при пасовищному режимі найбільший збір перетравного протеїну одержано на ранньостиглій сумішці — 7,3 ц/га;на середній — 6,7 ц/га, на пізній — 6,0 ц/га. При сінокісному режимі по фону з підживленнями по N60 на ранньостиглій сумішці забезпечується одержання 6,9 ц/га перетравного протеїну, середньостиглій — 10,4 пізньостиглій — 9,1 ц/га; по фону з внесенням по N30 — відповідно 5,3 7,6 та 7,0 ц/га.

Вміст перетравного протеїну в 1 корм.од. складав при пасовищному використанні 123—129 г, при сінокісному — 127—130 г. Найвищий його вміст відмічено при пасовищному використанні ранньої сумішки; при сінокісному — середньостиглої сумішки по фону РК, де на 3-й рік значною була частка люцерни — 52.

При пасовищному використанні травостою витрачається на догляд (підкошування, боронування, перенесення електроогорожі тощо) 2,5 ГДж енергії. По фону Р60К90 сукупні затрати при сінокісному використанні становлять 8,5—10,4 ГДж/га. При випасанні — 5,3 ГДж/га. Затрати на внесення РК становлять 1,7 Гдж/га.

Найбільший вихід ОЕ по фону РК при пасовищному використанні забезпечує середньостигла сумішка (45,8 ГДж/га), а при сінокісному середньо- та пізньостигла — 57,2—60,3 ГДж/га. Коефіцієнти енергетичної ефективності (КЕЕ) у першому випадку знаходяться у межах 7,7—8,6 у другому — 4,8 — 5,8 (табл. 2).

Таблиця №2.
Біоенергетична ефективність сумішок багаторічних трав залежно від добрив та інтенсивності використання
(Середнє за 1997-1999 рр.)
ТравосумішкиФон добрив*Вихід обмінної енергії, ГДж/гаЗатрати сукупної енергії, ГДж/гаЕнергоємність 1ц, МДжКЕЕ
Суха речовинаКормові одиниціПеретравний протеїн
Пасовищний режим
РанньостиглаP60K9040,95,311215712827,7
PK+N3072,217,823031524664,1
PK+N6080,630,033045233712,7
СередньостиглаP60K9045,85,310213811368,6
PK+N3071,416,020628523884,5
PK+N6083,926,428838931713,2
ПізньостиглаP60K9040,75,310716113167,7
PK+N3065,015,120130425004,3
PK+N6074,624,728744334253,0
Сінокосний режим
РанньостиглаP60K9040,78,417228021664,8
PK+N3056,216,724840331473,4
PK+N6072,026,029949137702,8
СередньостиглаP60K9060,310,415123016455,8
PK+N3080,016,418127421614,9
PK+N6010629,425337028233,6
ПізньостиглаP60K9057,29,915023819485,8
PK+N3076,018,921334326984,0
PK+N6096,827,624238930383,5

*N30 та N60 — під кожний укіс (цикл)

У варіантах із внесенням Р60 К90 у поєднанні із підживленнями по N30 під кожний цикл випасання затрати на добрива складають 11,5—14,2 Гдж, N60 — збільшуються до 21,1—26,4, а КЕЕ знижуютьсяз 4,1—4,5 до 2,7—3,2. При сінокосному використанні внесення РК у поєднанні з N30 під кожний укіс затрати на добрива складають 8,8—9,7 з N60 — 15,8—17,5 Гдж/га при КЕЕ відповідно 3,4—4,9 та 2,8 – 3,6. Таким чином, азотні добрива знижують КЕЕ: при пасовищному режимі та внесенні N30 на 24—30%, N60 — на 45—48%; при сінокісному — відповідно на 16—30% та на 38—42%.

Внесення під укоси по N30 підвищує енергоємність кормових одиниць порівняно з фоном РК вдвічі, N60 — в 2,8—2,9 раза.

При сінокісному режимі використання внесення N30 та N60 підвищували енергоємність 1 ц кормових одиниць відповідно в 1,2—1,4 раза і в 1,6—1,8 раза.

За розрахунками, при однаковій кількості внесення азотних добрив, затрати при сінокісному використанні збільшуються за рахунок скошування та транспортування маси, порівняно з пасовищним, на 40—45%.

КЕЕ при пасчовищному режимі знижується на раннній суміші з 7,7 по фону РК до 4,1 при внесенні N60;на середній відповідно з 8,6 до 4,5 і 3,2; на пізній — з 7,7 до 4,3 і 3,0. Така ж закономірність отримана і при сінокісному викоритснні травостоїв.

При сінокісному режимі КЕЕ знижується по фону РК порвняно з пасовищним з 7,7—8,7 до 4,8—5,6 або в 1,4—1,6 рази. По фонах з азотними підживленнями КЕЕ були практично однакового рівня: по фону з внесенням N30 — 4,1—4,5 при пасовищному режимові та 3,4—4,9 при сінокосному; N60 — відповідно 2,7—3,2 та 2,8—3,6.

Поделиться: