Семеноводство двулетних овощных культур и методы сортового и семенного контроля:
Семеноводство двулетних корнеплодных культур

автор:

В Україні вирощують насіння переважно таких дворічних коренеплідних культур — моркви, буряка столового, петрушки, селери, пастернаку, редьки зимової. Ця група рослин характеризується дворічним циклом розвитку. За перший рік життя вони утворюють коренеплоди – маточні рослини, які після зберігання за відповідного температурного режиму висаджують наступного року рано навесні у відкритий ґрунт. Маточники приживаються, відростають, формують квітконосні пагони, цвітуть і утворюють насіння.

Іноді дворічний цикл розвитку коренеплідних рослин порушується появою однорічних форм – “цвітушних“ особин під час вирощування маточників. Це явище посилюється з просуванням культур у північні райони або за умов тривалого зниження позитивних температур, які сприяють завершенню стадійних змін у точках росту. Збільшується кількість таких рослин за підзимової сівби і за надлишкової кількості азоту в ґрунті.

На насінних ділянках спостерігається певна частка рослин, які не утворюють репродуктивні органи, а залишаються у вегетативному стані. Це рослини “упертюхи” або “упрямці“. Розрізняють “упрямці“ справжні і вимушені. Справжні – не закінчують якісних змін до висаджування, а вимушені – виникають після порушення нормальних умов: підв`ялювання (під час збирання, зберігання і висаджування), високі температури під час зберігання, пізнє і неякісне висаджування (мілке або глибоке, недостатнє ущільнення ґрунту навколо насінника, нестача вологи), відсутність затінення головки маточника ґрунтом, загибель верхівкової бруньки навесні до висаджування або після нього від хвороб, механічних пошкоджень.

Для зберігання маточників найсприятливіша температура 1-2°С, за якої стадійні зміни відбуваються сповільнено і закінчуються на кінець зберігання. За температури нижче 0°С і вище 10°С цей процес не припиняється.

Насіння дворічних коренеплідних рослин розмножують до другої репродукції (крім редьки, ріпи і брукви столової). Технологія вирощування маточників відрізняється від технології на товарну продукцію застосуванням пізніших строків сівби, густішим розміщенням рослин з метою одержання молодих, типових, добре розвинених, але не перерослих коренеплодів. Рекомендується не вносити надлишкових норм азотних добрив, інакше маточники будуть довше вегетувати і погано зберігатися.

Маточники потрібно вирощувати на родючих ґрунтах і за високої технології. Це сприятиме не тільки підвищенню врожайності та якості насіння, а й позитивно впливатиме на врожайність в потомстві. Проте під коренеплідні рослини не рекомендується внесення свіжого гною. Їх краще розміщувати після удобреного попередника.

У насінництві цих культур не допускається вибирання пучкової продукції, оскільки за таких умов висмикується коренеплоди, які відрізняються інтенсивнішим ростом, погіршується склад сортової популяції, знижуються господарські якості сорту.

Маточники коренеплідних рослин збирають до настання осінніх заморозків. Пізніші строки збирання призводять до підмерзання коренеплодів і погіршення їх лежкості. Першими збирають буряк столовий, тоді моркву, брукву, ріпу і редьку, петрушку, селеру, пастернак. Під час збирання обережно обрізують листки, залишаючи черешки завдовжки 1-1,5см. З механічними пошкодженнями і підв`ялені маточники непридатні для зберігання. Тому відібрані маточники в полі складають у купи, вкривають листками, а за знижених температур і землею, щоб не допустити їх підсушування і підморожування.

У насінництві дворічних коренеплідних рослин слід враховувати співвідношення площі першого року (вирощування маточників) до площі другого року (насінницької ділянки), тобто яку площу треба засіяти під маточники, щоб забезпечити 1га площі під насінники. Так, для моркви це співвідношення становить 1 : 4-6, залежно від величини маточників, тобто 1га маточників забезпечить 4-6га насінників (схема розміщення рослин у перший рік – 45 4см, у другий – 70 25-30см). У буряка столового це співвідношення менше – 1 : 2,5-3, у петрушки – 1 : 3-4, селери, пастернаку і редьки – 1 : 1,5-2.

Коренеплідні культури – перехреснозапильні рослини. Сорти кожної культури легко перезапилюються між собою, з кормовими сортами і дикорослими формами (дика морква, дикий буряк, дика редька, дикий пастернак). Для всіх коренеплідних рослин встановлено просторову ізоляцію між сортами не менше 2000м на відкритій ділянці, 600м – на захищеній. Між насінниками буряка столового, кормового, цукрового, листкового ця відстань повинна бути не менше 10000 і 5000м. Просторова ізоляція між насінницькими насадженнями різних категорій однієї культури допускається в половинному розмірі. Щоб запобігти поширенню хвороб, насінники мають бути розміщені від посівів першого року не ближче 500м. Квітки моркви, петрушки, пастернака, селери запилюються комахами (ентомофільні), буряка столового – вітром (анемофільні). Перезапилення між різними видами дворічних коренеплідних рослин не відбувається.