Семеноводство многолетних овощных культур и методы сортового и семенного контроля

автор:

Різноманіття багаторічних овочевих культур.

Важливими овочевими культурами, які доповнюють основний асортимент овочевої продукції є багаторічні овочеві рослини. Цінність їх обумовлена ранньовесняним надходженням продукції (багаторічні види цибулі, спаржа, щавель і ревінь), або широким використанням у консервній промисловості (хрін, катран і естрагон). Інколи до цієї групи відносять ще й ароматичні рослини – гісоп, любисток, майоран тощо.

Всі багаторічні овочеві рослини належать до таких ботанічних родин:
- капустяні (Brassicaceae) – хрін і катран;
- гречкові (Polygonaceae) – щавель і ревінь;
- спаржеві (Asparagaceae) – спаржа;
- цибулеві (Alliaceae) – багаторічні види цибулі;
- айстрові (Asteraceae) – естрагон і десертні сорти топінамбура;
- губоцвіті (Lamiaceae) – стахіс, майоран, м’ята, меліса, розмарин, чабер;
- рутові (Rutaceae) – рута запашна.

Особливості біології рослин.

Всі багаторічні овочеві культури відносяться до холодостійких і морозостійких овочевих рослин. На зиму листки і стебла відмирають, у ґрунті зимують корені, кореневища або бульби. Навесні вони швидко відростають відразу після розмерзання ґрунту і через 15-30 діб вступають у фазу технічної стиглості листків. У хрону, катрану і стахісу вона наступає пізно восени. Окрім морозостійкості всі багаторічники краще переносять посуху.

За типом будови квітки і запилення багаторічні овочеві культури відносяться до двох типів:
- види цибулі, хрін, катран, ревінь, всі рослини родини губоцвітих, рута відносяться до однодомних;
- спаржа і, зрідка, щавель – до дводомних.

Запилюються вітром – щавель, ревінь, естрагон і комахами – всі інші види. Для хрону, стахісу і топінамбуру, незважаючи на те, що вони перезапилюються комахами, у насінництві використовують тільки вегетативне розмноження.

Для глибокого розуміння біології багаторічних овочевих рослин відомий російський овочівник Г.І. Тараканов у 1965 році на основі системи життєвих форм І.Г. Серебрякова розробив класифікацію всіх овочевих рослин за ознакою моно- і полікарпічності, тобто за їхньою здатністю до повторного цвітіння і плодоношення впродовж усього життєвого циклу. Однорічні та дворічні овочеві рослини пристосовані лише до одноразового цвітіння, і після утворення насіння відмирають (за винятком, хіба що, помідора та перцю, які вимушено відмирають з настанням холодів та морозів). Практично всі багаторічники відносяться до полікарпіків (окрім деяких видів кмину і дягелю, які можуть рости декілька років, та тільки один раз зацвісти).

Поділ на групи життєвих форм зумовлений характером проходження етапів морфогенезу. У багаторічних полікарпиків щорічно на точках росту підземних органів утворюються бруньки, які впродовж одного вегетаційного періоду проходять всі XII етапів.

Всі багаторічні овочеві полікарпики Г.І. Тараканов розділяє на три підкласи:
- стрижнекореневі, які в свою чергу ще поділяються на одноголові стрижневі (скорцонера і вівсяний корінь) та багатоголові (катран, рута, ревінь і щавель). В одноголових у центрі головки коренеплоду формується, як правило, одна нова центральна брунька. В багатоголових стрижневих полікарпиків головка кореня розростається, утворюється так званий каудекс, ділиться на частки, на верхівці яких у нових бруньках починається новий цикл морфогенезу;
- китицекореневі і короткокореневищні, до яких належать спаржа, цибуля-батун, цибуля різанець, цибуля запашна, цибуля слизун, естрагон (тархун), всі губоцвіті. У цих рослин розростаються підземні стебла, у пазухах яких утворюються нові бруньки;
- цибулеві травянисті багаторічники, до яких належать цибуля ріпчаста, часник і цибуля багатоярусна. З них часник та цибуля ріпчаста в овочівництві вирощуються як однорічні та дворічні рослини, хоча, за біологічною природою вони здатні до тривалого росту на одному місці. Так, цибуля ріпчаста біля основи стрілки за рахунок дочірних бруньок відновлення утворює нову пристрілкову цибулину. До типових представників багаторічників відноситься цибуля багатоярусна, яка не тільки багаторічна, але й вирощується за технологіями багаторічників.

Класифікація всіх овочевих рослин на моно- і полікарпики за типом проходження етапів морфогенезу дає можливість оптимізувати технологічні процеси у насінництві одно-, дво- і багаторічників.

Особливості технології їх вирощування. Технології вирощування багаторічних овочевих культур на насіння в цілому співпадають з вирощуванням на товарні цілі. Під багаторічники відводять родючі і, найголовніше, чисті від багаторічних бур’янів ділянки, які повинні бути захищені від видування снігу. Не зважаючи на високу посухостійкість насіннєві ділянки забезпечують різними видами поливу – бороздковим, дощуванням чи крапельним. Перед закладанням насіннєвих багаторічних ділянок вносять великі дози органічних добрив.

У технологіях вирощування багаторічних овочевих культур на насіння обов’язково передбачають щорічне видалення падалиці в міру її виявлення впродовж всього вегетаційного періоду, а також всього періоду використання на насіння. До відмінностей у технологіях вирощування багаторічників на товарні цілі і насіння слід віднести те, що цикл використання останніх на насіння коротший. Це пов’язано з тим, що на насіннєвих ділянках швидше наступає зменшення густоти за рахунок сортопрочисток і видалення нетипових, хворих та пошкоджених шкідниками рослин.

Технологію вирощування всіх багаторічників розпочинають з виділення поля поза сівозміною. Проводять вирівнювання поля, проводять боротьбу з бур’янами і вносять органічні добрива. Насіннєві ділянки закладають через розсадники (наприклад, у спаржі, ревеню), або висівають прямо на постійне місце. Для деяких культур, які втратили здатність до насіннєвого відтворення (наприклад, у ревеню, хрону, топінамбуру, стахісу, цибулі багатоярусної, естрагону) додатково створюють маточники.

Заходи сортового і насінного контролю в багаторічних овочевих культур. На відміну від однорічних і дворічних овочевих культур заходи сортового контролю в багаторічних починають здійснювати у рік першого цвітіння і плодоношення, а потім щорічно повторюють. Сортові прочистки проводять щорічно впродовж всього періоду використання ділянки на насіння. У багаторічників здебільшого проводять три сортопрочистки:
- першу – ранньою весною під час відростання листків після зими, коли добре видно забарвлення листків та черешків;
- другу – у період технічної стиглості листків (багаторічні цибулі, естрагон), молодих відбілених чи зелених пагонів (спаржа) та черешків (ревінь);
- у фазі бутонізації і цвітіння (всі види).

У хрону, катрану, стахісу і топінамбуру проводять ще додаткову сортопрочистку у період викопування і сортування коренів і бульб. Апробацію проводять у такі фази росту і розвитку:
- у багаторічних видів цибуль, щавлю, естрагону і ароматичних рослин – у період настання технічної стиглості листків;
- у спаржі – під час масового відростання пагонів;
- у ревеню – під час технічної стиглості черешків;
- у хрону, катрану, топінамбуру і стахісу – пізно восени перед викопуванням коренів і бульбоплодів.

Щорічно перед цвітінням проводять сортове обстеження насінників з метою перевірки дотримання норм просторової ізоляції. Перед цвітінням навкруги насіннєвих ділянок на відстані до 2 км скошують дикі види щавлю, естрагону, катрану і спаржі. Останні три види часто зустрічаються на півдні України. Дикі види багаторічних цибуль належать до інших видів і не схрещуються з культурними багаторічними видами. У зв’язку з тим, що хрін розмножується тільки вегетативно, його вирощування на сусідніх городах чи ділянках не має значення для біологічного засмічення. За результатами сортових прочисток, апробації сортових посівів, сортового обстеження насінників перед цвітінням оформляють відповідні акти.