Часник – технологія вирощування

автор:
источник: Биологические основы овощеводства // Барабаш О.Ю., Тараненко Л.К., Сыч З.Д.

Часник досить поширений в усіх ґрунтово-кліматичних зонах країни. Його вирощують у відкритому та іноді в закритому ґрунті. Таке поширення пов’язане з тим, що часник широко використовують для споживання у свіжому вигляді, у м’ясоконсервній, овочеконсервній промисловості та як лікувальний засіб.

Ботанічні та біологічні особливості часнику

Часник — однорічна, трав’яниста, холодостійка культура. Надземна частина рослин після закінчення вегетації відмирає. Розмножується часник вегетативно. У культурі розрізняють два його підвиди — стрілкую-чий і нестрілкуючий. Стрілкуючі сорти лише озимі, а нестрілкуючі — озимі та ярі. Як товарну продукцію використовують цибулини підземні та молоді листки.

Стрілкуючі сорти часнику розмножують зубками та повітряними цибулинами, а нестрілкуючі — лише зубками. Підхчас розмножування зубками товарну продукцію (цибулини з поділом на зубки) одержують впродовж одного року, а повітряними цибулинами — у перший рік утворюються дрібні однозубкові цибулини (сіянка), а в наступний — крупні цибулини з поділом на зубки. Лише окремі крупні повітряні цибулини в перший рік формують досить розвинені рослини, які стрілкують та утворюють невеликі підземні цибулини (6-15 г) з поділом на 2-4 зубки.

За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до настання біологічної стиглості — збору врожаю) сорти часнику поділяють на ранні (до 100 діб), середньостиглі (101-120) та пізньостиглі (понад 120 діб). При вирощуванні з повітряних цибулин з однорічним циклом розвитку вегетаційний період визначають від початку відростання пера навесні.

Коренева система мичкувата. У період інтенсивного росту рослин вона складається з 30-60 і більше струно-подібних корінців. Основна маса кореневої системи розміщається в орному шарі ґрунту в діаметрі 50-70 см, а окремі корінці проникають на глибину до 100-120 см. У міру росту корінці розгалужуються, утворюючи їх першого та другого порядку. Корінці вкриті кореневими волосками.

Проростання зубків та однозубки відбувається навколо денця. В озимих сортів до входження в зиму, залежно від крупності зубків та строку сівби, в них формується від 10 до 60 корінців, які проникають у ґрунт на глибину 15-30 см. При сівбі повітряними цибулинами в першій половині липня рослини утворюють до 40-50 струноподібних корінців, які проникають у ґрунт на глибину 50-60 см, а при сівбі у вересні-жовтні — 3-8 корінчиків, які заглиблюються лише на глибину 3-5 см. Корінці з повітряних цибулин виходять від основи бруньки пучком. Коренева система взимку не відмирає. Особливістю її є здатність при зниженні температури перед замерзанням ґрунту скорочуватися на 2-3 см і в ґрунт затягувати стебло (денце), що є захисною функцією проти вимерзання. Зразу за розмерзанням ґрунту коренева система продовжує рости і заглиблюватися в нього.

Зубки ярого часнику висаджують рано навесні з виходом у поле. Через 5-10 діб зубки вкорінюються, а на 15-20 добу на поверхню ґрунту з’являються сходи.

Стебло. Основною частиною рослини є видозмінене вкорочене стебло, яке називається денцем. Розміщене воно в нижній частині цибулини розміром 2-3 см у діаметрі та 0,8-1,3 см заввишки. При настанні біологічної стиглості цибулини стебло дерев’яніє. За формою воно плескате з невеликою опуклістю у верхній частині. На ньому в пазухах листків формуються бруньки, з яких виростають зубки. З нижнього боку відростають корінці. У стрілкуючих сортів, як правило, з донця виростає стрілка без листків, яка є продовженням стебла. Висота стрілки залежить від сорту і досягає від 40 до 180 см і більше. Вона тонка, дерев’яниста, у деяких сортів закручена, і закінчується куле- або списоподібним суцвіттям. При формуванні повітряних цибулин вирівнюється.

Листки. На донці формуються листки. Вони складаються з трубчастої основи та листкової частинки лінійної форми. Листкова пластинка почергово відходить на дві протилежні сторони. Трубчасті листки утворюють несправжнє стебло. За забарвленням листки світло-зелені, зелені та темно-зелені з восковим нальотом або без нього. Ширина і довжина листків залежить від сорту. У стрілкуючих сортів ширина листків становить 1,5-2,0 см і довжина — 20-30 см, а в нестрілкуючих — 0,8-1,5 та 15-25 см відповідно. В середньому на рослині буває від 6 до 12 листків. Від кількості листків залежить і маса цибулин та кількість зубків.

Суцвіття (зонтик) вкрите ковпачком з хоботком 3-12 см завдовжки. Воно складається з недорозвинених квіток із білим або рожевуватим віночком та повітряних цибулин різної величини. У суцвітті, залежно від сорту, нараховується від 2 до 500 і більше штук повітряних цибулин. Розмір їх та форма нагадує зерно ячменю або горошини чи ягоди вишні. Покривні луски за забарвленням бувають соломистого, червонуватого, червоно-фіолетового або темно-фіолетового кольору. Квітки лілові, пелюсток і тичинок шість. Якщо з суцвіття видалити повітряні цибулини на початку їх утворення, то інколи можна одержати насіння. Воно чорне, дрібніше за насіння цибулі та щупліше.

Наявність або відсутність у рослин часнику стрілок у багатьох сортів не постійна. Вона залежить також від умов вирощування (перезво-ложення ґрунту, підвищена його кислотність тощо). У цьому випадку стрілка може не виходити з несправжнього стебла (піхви), а на різній висоті вона здувається, і там утворюється декілька повітряних цибулин, які нагадують форму зубків. Особливо часто це спостерігається у нестрілкуючих озимих форм часнику.

Цибулина. Цибулини вкриті 2-4 покривними лусками. Забарвлення їх залежить від сорту і буває білим, білувато-попелястим із рожевим та фіолетовим відтінками. При запізненні зі збиранням врожаю, особливо після дощу, покривні луски тріскають, і зубки оголюються. Чим більше покривних лусок на цибулині, тим вона краще зберігається.

У нестрілкуючих сортів часто спостерігається утворення під однією плівкою всередині цибулини 2-3 зубків. У цьому випадку з несправжнього стебла ще виходить 2-4 невеликих листки, які обгортають ці зубки.

Цибулина часнику складається з 2-30 зубків і більше (у стріл-куючих сортів їх менше, ніж у нестрілкуючих). Зубки у стрілкуючих сортів часнику крупніші, розташовані переважно в одне коло і мають спільні покривні луски, у нестрілкуючих — у кілька несправжніх кіл, тому крім спільних лусок у них є ще й групові, які обгортають 2-5 зубків. Зовнішні зубки, як правило, крупніші, ніж внутрішні. Середня маса цибулини 20-50 г і більше. В озимих сортів вони нещільні, тому це значно зменшує їх лежкість. Використовують зубки їх для споживання переважно в осінньо-зимовий період. Зубки крупні, мають короткий період спокою і швидко проростають. Ярі форми часнику формують щільні цибулини, які добре зберігаються аж до нового врожаю. Зубки дрібніші та мають триваліший період спокою.

Зубок та однозубка часнику складається з сухої та потовщеної соковитої плівки, денця і центральної бруньки, яка розміщується на денці. Інколи під однією лускою формуються 2-3 зубки. На відміну від насіння, зубки мають достатню кількість вологи для проростання. Покривні (обгорткові) луски часнику захищають цибулини від висихання та проникнення в них збудників хвороб.

Повітряні цибулини мають тривалий період спокою, і при сівбі восени вони проростають лише навесні. Щоб вони дружно проростали при сівбі навесні, їх потрібно зберігати протягом зимового періоду за температури 5-6°С. При вищій температурі вони висихають.

Вимоги рослин часнику до умов навколишнього середовища

Вимоги до тепла. Добре укорінені зубки озимого часнику успішно перезимовують під снігом навіть у найбільш суворі зими, коли температура повітря знижується до мінус 25-30°С, а в безсніжні — при мінус 20°С гинуть. Тому на зиму рекомендується рядки часнику вкривати соломою, листям дерев, соломистим гноєм тощо. Сходи озимого часнику, як правило, з’являються зразу після сходу снігового покриву, а при весняному висаджуванні — через 10-16 днів, залежно від температури ґрунту. Це пов’язано з тим, що рослини його є досить холодостійкими, коренева система починає розвиватися вже за температури 1-2°С, а оптимальна для початку росту рослин настає при 8-10°С. Ось чому, в роки з ранньою і затяжною прохолодною весною врожайність часнику завжди буде вищою, ніж за пізньої весни з різким підвищенням температури. Кращою температурою для росту та формування врожаю є 16-20 С. За вищої температури ріст і розвиток рослин сповільнюється. В кінці вегетації для доброго визрівання цибулин кращою температурою є 22-27°С.

Вимоги до світла. Часник — культура довгого дня. Довжина дня визначає строки формування та дозрівання цибулин. Під впливом короткого дня спостерігається інтенсивне наростання листкового апарату та слабке формування цибулин. Так, при скороченні денного освітлення до 10-11 годин цибулина і зубки не формуються, донце не галузиться, а наростають лише листки і збільшується несправжнє стебло. Це спостерігається при сівбі повітряних цибулин у липні, коли рослини формують листковий апарат в осінній період. В умовах часткового затінення рослин при вирощуванні в садах, забур’яненні та загущенні їх цибулини формуються дрібними, що призводить до зниження врожайності та якості продукції. За інтенсивного освітлення та збільшення тривалості дня період вегетації рослин скорочується і продуктивність рослин знижується.

Вимоги до вологості ґрунту та повітря. Рослини часнику досить вимогливі до вологості ґрунту, тому його краще вирощувати на достатньо зволожених площах. Особливо підвищену потребу у волозі рослини виявляють у період інтенсивного утворення та росту кореневої системи і формування цибулин. Оптимальна вологість ґрунту в період вегетації становить 80-85% НВ, а відносна вологість повітря — 65-70%. За недостатнього зволоження ґрунту в період вегетації листки починають жовтіти з нижнього ярусу і поступово відмирають, внаслідок чого знижується врожайність. У період дозрівання цибулин бажано, щоб вологість ґрунту та відносна вологість повітря були дещо знижені. У цей період кращою є вологість ґрунту 70-80% НВ і відносна вологість повітря 60-65%. Це сприяє утворенню щільних головок та кращому визріванню цибулин. У разі підвищеної вологості ґрунту в цей період швидко руйнуються покривні луски та оголюються зубки. Це призводить до розсипання цибулин на зубки під час збирання врожаю, зниження врожайності та її якості. Часник також не переносить затоплення рослин.

Вимоги до елементів живлення. На 10 т врожаю часник із ґрунту виносить 40 кг азоту, 12 — фосфору і 30 кг калію. Тому високий урожай його можна одержати лише на пухких, структурних, високородючих ґрунтах. Це пов’язано з тим, що коренева система рослин хоч і велика, однак слабо розгалужена та вкрита малою кількістю кореневих волосків, внаслідок чого вбирна здатність її знижена. Посіви часнику краще розміщати на супіщаних, легко- та середньосуглинкових ґрунтах. Важкі та слабокислі ґрунти, а також ті, що запливають, непридатні для його вирощування. На таких ґрунтах листки швидко жовтіють, передчасно відмирають, головки та зубки формуються дрібними та знижується врожай і його якість. Крім того рослини уражуються шийковою гниллю, фузаріозом та пошкоджуються нематодою.

Під час вирощування часнику потрібно враховувати, що в період інтенсивного росту кореневої системи та листкового апарату рослини виявляють підвищену вимогливість до азотного живлення, а в період формування цибулин — до фосфорного та калійного. При його вирощуванні з органічних добрив краще вносити перегній. Свіжий гній можна вносити тільки під попередник. З мінеральних добрив вносять легкорозчинні форми.

Часник, як жодна овочева культура дуже реагує на зміну природних умов і погано до них пристосовується. Тому перевезення садивного матеріалу в інші ґрунтово-кліматичні умови часто неефективне, оскільки впродовж кількох років такий часник вироджується.

Особливості вирощування часнику у відкритому ґрунті

Озимі форми часнику в центральних і західних районах висаджують у першій декаді, а в південних — у другій декаді жовтня. Спосіб висаджування — широкорядний (45 см) або стрічковий (50+20, 50+20+20 см). Зубки (одно-зубку) в рядку розміщають на відстані 6-8 см, залежно від їх крупності. Глибина сівби 6-8 см. Норма висіву зубків залежить від їх крупності та становить від 6 до 30 ц/га. Восени перед замерзанням ґрунту часник вкривають листям дерев, вологою соломою тощо.

Ярі форми часнику висаджують рано навесні, як тільки можна вийти в поле. Норма висіву зубків 6-18 ц/га. Глибина сівби 4-6 см. У рядку зубки розміщають на відстані 4-6 см.

Рано навесні ще по тало-мерзлому ґрунту на посівах озимого часнику згрібають мульчу, а як тільки ґрунт піддається обробітку, розпушують міжряддя. Догляд за рослинами полягає у 2-3-разовому розпушуванні міжрядь, знищенні бур’янів, боротьбі зі шкідниками та хворобами і 3-4 поливах у південних районах. На товарних посівах стрілкуючих сортів зрізають (виривають) стрілки. Це сприяє підвищенню врожайності головок часнику на 20-25%.

Нестрілкуючий часник збирають на початку вилягання несправжнього стебла, а стрілкуючий — на початку розтріскування ковпачків та пожовтіння нижніх листків. На площах, де зрізані стебла з повітряними цибулинами, - на початку пожовтіння нижніх та вилягання листків. Запізнюватися із збиранням часнику не можна, оскільки покривні луски цибулин швидко тріскають і зубки розсипаються. Зібраний часник просушують, очищають та використовують за призначенням. Урожайність озимих сортів часнику за належної технології становить до 7,0-10,0 т/га, а ярих — 5,0-7,0 т/га.

Особливості вирощування сіянки (однозубки) часнику

Для одержання сіянки повітряні цибулини висівають під зиму або рано навесні широкосмуговим (45 см, ширина смуги — 5-8 см) або стрічковим (60-70 см, у стрічці — 6-12 рядків із відстанню між ними 7,5-15-20 см) способами. Норма висіву повітряних цибулин залежить від їх крупності та способу сівби і в середньому становить 160-400 кг/га. Глибина сівби — 3-5 см. При весняній сівбі, до неї та після, ґрунт ущільнюють котком. Догляд за рослинами полягає у розпушуванні широких міжрядь та знищенні бур’янів у смугах та стрічках при їх з’явленні. У південних районах посіви 1-3 рази поливають при потребі. Збирають сіянку на початку вилягання пера. Запізнюватися із збиранням не можна, оскільки листки швидко відмирають і сіянку з ґрунту важко вибрати. Потім цибулини просушують, очищають, калібрують за розміром та зберігають до висаджування. Урожайність сіянки становить 4,0-5,0 т/га.

Особливості вирощування стрілкуючих сортів часнику з повітряних цибулин

Для сівби використовують повітряні цибулини, які зберігалися протягом 11-12 місяців. Кращим строком висіву їх є 1-5 липня. При такому строку сівби до замерзання ґрунту рослини утворюють 6-8 і більше листків заввишки 40-50 см та до 40-50 корінців завдовжки 50-60 см. Від такого строку до замерзання ґрунту до 2% рослин може формувати одно-зубку. При запізненні з сівбою на 10-15 діб різко сповільнюється ріст рослин в осінній період, що значно впливає на перезимівлю та знижує їх продуктивність. Схема сівби та густота рослин такі, як і при вирощуванні із зубків. В зиму рослини входять у фазі листків.

Норма висіву дрібних повітряних цибулин 40-60 кг/га, а крупних (понад 5,5 мм)- 100-150 кг/га і більше. В середньому на 1 погонний метр потрібно висівати 70-80 шт. повітряних цибулин. Рано навесні по тало-мерзлому ґрунту відростаючі рослини підживлюють азотними добривами з розрахунку 2 ц/га, щоб вони не жовтіли. Після цього формують густоту рослин. Подальший догляд за рослинами і збирання врожаю такі ж, як при вирощуванні із зубків. При вирощуванні часнику таким способом рослини на 7-10 діб раніше формують квітконосні стрілки та дозрівають. Урожайність товарного часнику за такого способу вирощування досягає 10,0-14,0 т/га.

Особливості вирощування часнику у закритому ґрунті

У закритому ґрунті часник вирощують рідко за допомогою вигонки. Для вигонки використовують в основному озимі сорти, які дають багато зелені. Здорові цілі цибулини висаджують на грядки теплиць мостовим або напівмосто-вим способами. Листки відростають через 40-45 діб. Урожайність зеленого пера становить 10-12 кг/м².

Поделиться: