Высоко витаминные культуры - Актинидия

источник: Високо-вітамінні плодові культури Київ, “Урожай”, 1987. // І.М. Шайтан, С.В. Клименко, Р.Ф. Клеєва, В.А. Анпілогова

Рід Actinidia належить до родини актинідієвих - Actinidiaceae Van Tiegh, що об`єднує 36 ви-дів. Рослині являють собою великі багаторічні виткі ліани або кущ Актинідії поширені в субтропі-чних, тропічних і частково помірних широтах Східної Азії, Китаї, Японії на Корейському півост-рові. Більшість видів декоративні але є і ягідні рослини. Актинідія — цінна вітамінна рослина, яка має їстівне та лікувальне значення. Плоди її містять від 8—10 до 17 % цукрів, 100—200 мг % віта-міну С (більше, ніж усі інші ягідні культури, крім шипшини), 0,8—2,5 % кислоти, 0,2—1,0 % ду-бильних речовин. Плоди актинідії використовують у свіжому, сушеному та консервованому ви-гляді. У народній медицині використовують проти глистів, як послаблюючий, протицинготний засіб. Тонкі гілки і пагони можна використовувати для плетіння меблів, корзин, щитів, дитячих колясок та інших виробів. У декоративному садівництві мають значення всі види актинідії як вит-кі рослини для озеленення. У ботанічних садах, крім цих видів, трапляються ще два — актинідія пурпурова — A. purpurea Rehd., актинідія китайська — A. chinensis planch.Актинідія коломикта — A. kolomikta Max. Місцева назва — максимовник, ізюм, повзун, амурський аґрус, тайговий ананас. Витка кущова ліана 6—8 м заввишки, з тонким гілковим стовбуром. Молоді пагони виткі, кора стовбура бура з жовтуватими сочевичками. Холодостійкий вид актинідії. Листки оберненояйцепо-дібні, з лінійно-ланцетною верхівкою, гостропилчастими краями та опушені по жилках. Квітки білі, дводомні, іноді однодомні, поодинокі або парні. Тичинок багато, ягоди тупоеліптичні до 2 см завдовжки і шириною 1 —1,5 см, зелені, соковиті, солодкі, з численним дрібним насінням. Плоди містять 4,5—8,3 % цукру, загальна кислотність — 0,78 %; 930 мг % вітаміну С. Маса плоду — близько 4 г. Врожайність з куща -—2 кг, у природних умовах збирають по 5—8 кг плодів з ліа-ни. Плоди актинідії коломикта достигають неодночасно і осипаються. У дикому вигляді в СРСР вона поширена в кедрово-широколистяних та в гірських ялино-іхтових лісах

у Приморському краї, вздовж Амура, Уссурі, на Сахаліні, Курильських островах.Актинідія гостра — A. arguta (Zieb. et Zucc) Planch. Місцева назва — кишмиш. Дерев`яниста, велика повзуча ліана до 8—10 м заввишки. Молоді пагони з численним сочевичками, кора стовбура сіра. Листки щільні, яйце подібні, з три-кутним гостряком, зверху глянцеві, з тонкі ми зубцями по краях. Квітки дводомні, іноді однодомні полігамні. Ягоди різноманітної форми — від кульоподібної до циліндричної, зелені, соковиті, з численним маленьким насінням, при достиганні не обсипаються. Ма плодів — 8—10 г, врожай-ність з ліани — 5—10 кг.

У дикому вигляді зустрічається в хвойно-широколистяних лісах Приморського краю, на Сахаліні, Курильських островах. Цей вид найбільш урожайний, але менш зимостійкий.

Актинідія полігамна (тридомна) —A. polygama (Ziel et Zucc). Max. Місцева назва — пер-чик, перець, кишмиш. Тонкостовбурна повзуча ліана до 5—6 м за вишки, кора червонувата, час-тково злущена. Листя яйці подібне з трохи звуженою верхівкою. Квітки тридомні поодинокі або потрійні в щитку. Ягоди лимоноподібну форми, оранжевого забарвлення, гіркі, пекучі на смак.

Актинідія пурпурова — A. purpurea Rehd. Вид близький до актинідії аргута. Дерев`яниста велика ліана ц 8—10 м заввишки. Молоді пагони виткі, рожевого забарвлення, з численними соче-вичками. Листки еліптично-продовгуваті, 8—10 см завдовжки, зелені, гладенькі або опушені по головній жилці листка. Черешки 3—5 сі завдовжки. Квітки дводомні, з пиляками чорного забарв-лення: жіночі — одинокі та подвійні; чоловічі по 3 у суцвітті.

Цвіте у кінці травня — на початку червня. Ягоди циліндричної форми, продовгуваті, 2—2,5 см завдовжки пурпурового забарвлення, кисло-солодкі на смак, соковиті з численним мале-ньким насінням, маса — 10—12 г, при достиганні не обсипаються. Врожайність—10—12 кг куща.

У дикому вигляді росте у Китаї в провінціях Сичуан Східний Юньнань, Фуцзян, Цзянсу.

Актинідія китайська — A. chinensis Planch. Ліана 8—10 м заввишки; молоді пагони виткі, дуже опушені коричневими щетинистими волосками. Листя велике, 6 17 см завдовжки, 6—15 см завширшки, широке, опушене.Квітки дводомні, великі, оранжево-жовті, тичинок багато, зав`язь напівкуляста, 0,6— 0,7 см у діаметрі, густокоричневоопушені.

Плоди напівкулясті, 3 см у діаметрі, маса плоду – 30 - 40 г, дуже опушені, запашні, сокови-ті, добрі на смак.

Вони багаті на вітаміни та мінеральні солі. Вміст цукрів становить 9—10 %, кислот —1,3, протеїну—1,6 %, є вітаміни С, ВІ, каротиноїди. У плодах містяться залізо, марганець, фосфор, а також особливий ензим — актинідин.

Найбільш цінний субтропічний вид актиніди. Незимостійкий. У дикому вигляді росте в За-хідному та Центральному Китаї, місцева назва — янгтао. В Лісостепу рослини актинідії китайсь-кої підмерзають і їх необхідно укривати на зиму.

Актинідію китайську вирощують на шпалерах типу виноградних, площа живлення — 4X4; 5X5; 4,3X4,3; 4X5 м. Урожайність однієї рослини досягає 40—50 кг.

Розмножують насінням, окуліруванням, живцями та відсадками. При висаджуванні спів-відношення чоловічих та жіночих рослин повинне становити 1 : 6. У спеціальних сховищах при наявності 3 % вуглекислого газу, 3 -кисню та 94 % азоту плоди актинідії зберігаються 5 міс.

В останні роки актинідії китайській ботаніки і селекціонери приділяють особливу увагу як найбільш великоплідному виду. Вперше в Новій Зеландії проведена селекційна робота по ство-ренню великоплідних сортів. Тут виведено 5 таких сортів: Abbot, Allison, Bruno, Hayward, Monty, які названі Ківі за назвою птаха ківі — символу на гербі Нової Зеландії. В країні створена промис-лова культура сортів Ківі — понад 1000 га, валовий збір плодів становить 4—5 тис. тонн за рік, які в основному йдуть на експорт.

Великоплідні сорти ківі інтродуковані в Італію, Францію, США, ФРН, Югославію, Болгарію.

Останнім часом проводиться робота по інтродукції :ортів Ківі в субтропічні райони Радян-ського Союзу для вивчення, випробування і використання в селекції.

Всі види — в основному великі повзучі дерев’янисті ліани, які при культивуванні потребу-ють підпор. Плодоносний кущ — ліана актинідії складається з багаторічних та молодих (1—3-річних) гілок. На них розміщуються молоді пагони трьох типів, які виконують такі функції: веге-тативні або ростові — опірні органи; генеративно-вегетативні, змішані — опірні та плодоносні; генеративні (короткі— 10—12 см завдовжки, типу плодових прутиків, ростуть на однорічній дере-вині) — плодоносні Коренева система в актинідії при розмноженні насіння? стрижнева, розгалу-жена, при черепковому складається із додаткових коренів. Проте при обох способах розмноження горизонтальні корені розміщуються на глибині 15—20 см, що необхідно враховувати при обробіт-ку грунту.

Актинідія — рослина роздільностатева, дводомна. Жіночі квітки поодинокі або парні, ма-ють 8—12 приймочок біля основи розміщені недорозвинені тичинки із стерильним пилком.

Чоловічі квітки розміщені по 2—3 у суцвітті напівщиток, містять до ЗО—50 тичинок. У центрі квітки знаходиться редукована зав`язь.

Цвітуть чоловічі і жіночі рослини одночасно, що забезпечує хороше запилення.

У зв`язку з дводомністю при садінні необхідно висаджувати чоловічі і жіночі рослини. Ви-нятком є рослини з двостатевими квітками актинідії коломикта, які при відсутності чоловічих кві-ток можуть плодоносити. Такі саджанці можна висаджувати без запилювачів.

Плоди окремих видів актинідії — ніжні ягоди з численним насінням, різної форми — окру-глі, овальні, видовжено-еліпсовидні, циліндричні, масою 4—15 г, зеленого, бурого, рожевого заба-рвлення. Достигають вони j середині серпня — на початку жовтня, у видів аргута і пурпурової — майже одночасно, не обсипаються, а у актинідії коломикта — неодночасно і обсипаються.

У ботанічні сади Європи окремі види актинідії інтродуковані на початку XIX століття, в Росії в 70—90 рр< минулого століття види актинідії — A. kolomikta і A. arguta — вирощували у відкритому грунті Петербурзького ботанічного саду.

У період 1950—1958 pp. для селекційних робіт ідентифіковано чотири види актинідії: A. kolomikta Max., А. аг guta Planch., A. purpurea Rehd., A. chinensis Planch.

Київська гібридна (№ 1-10) — A. argutaX A. purpurea. Елітний сіянець відібраний в 1977 р.

Маточна рослина — дерев`яниста велика ліана. Пагони сірого забарвлення з численними білими цяточками. Сорт зимостійкий.

Листя велике, овально-еліптичної форми, гладеньке. Квітки дводомні, білі, поодинокі та по 2—3 у суцвіттях. Цвіте на початку червня.

16,06 %, кислоти — 1,05 %, вітаміну С — 132,96 мг % на сиру речовину. Врожайність —8—10 кг з куща.

Ягоди використовують свіжими і консервованими. Ягоди широкояйцеподібні, зелені з бу-рими плямами, великі, розміром 34X25 мм, масою 10—12 г. Достигають на початку вересня. М`якуш ніжний, солодкий, червонуватий навколо насіння та біля основи плодоніжки. На! Насіння маленьке, коричневе.

Умови вирощування.

Молоді та дорослі рослини актинідії добре переносять затінення, але для нормального пло-доношення потребують сонячного освітлення.

Одержані селекційні форми добре ростуть на відкритих освітлених ділянках. Рослини до осені своєчасна закінчують ріст, деревина пагонів добре достигає, що підвищує їх зимостійкість. Одної, дворічні рослини необхідно на зиму укривати листям.

Актинідія краще росте на пухких, суглинкових, високородючих, добре дренованих гру-нтах з достатньої кількістю вологи, не переносить затоплення і негативно реагує на сухість по-вітря.

Актинідія коломикта найбільш зимостійка рослина, вона витримує морози до 45 °С, посту-пається їй актинідія аргута, тому що ареали їх майже збігаються.

Третє місце по зимостійкості належить актинідії пурпуровій, проте в умовах Лісостепу вона нормально росте, плодоносить і її можна культивувати в аналогічних грунтово-кліматичних умо-вах.

Незимостійкий субтропічний вид — актинідія китайська, яку можна вирощувати у СРСР в субтропічних районах Кавказу і Середньої Азії.

Ріст і плодоношення.

Строки фаз розвитку рослин залежать від грунтово-кліматичних умов району. В Лісостепу України початок руху соку у Ананасної Мічуріка, Ізумрудної та Пурпурової садової у чоловічих та жіночих рослин — 16.04—26.04; набухання бруньок — 18— 23.04, поява листя і суцвіть — від-повідно 3—12.05 і 8— 14.05; початок цвітіння жіночих рослин сорту Ананасна Мічуріна — 15.05—9.06, закінчення — 25.05—15.06, чоловічих— на 2—3 дні раніше, жіночих — з 12.05—8.06 і до 20.05—16.06. Період цвітіння залежить від погодних умов року і в середньому триває 6—7 днів у жіночих квіток, 8—10 днів — у чоловічих.

При зменшенні суми активних температур й підвищенні кількості опадів до і під час цві-тіння період його подовжується і навпаки.

Рослини сорту Сентябрьська цвітуть з 5 по 25.06, а сорту Пурпурова садова — на 2—3 дні раніше.

Усі види актинідії характеризуються сильним ростом пагонів. Найбільш інтенсивний він у червні та липні. До кінця серпня в більшості пагонів ріст припиняється. Причому відмічено, що приріст у чоловічих особин більший, ніж у жіночих. Наприклад, у чоловічих рослин Ананасної Мічуріна середній приріст пагона — 189 см, у жіночих — 153 см, Ізумрудної — відповідно 221 і 195, Пурпурової садової — 243,5 та 232 см.

Достигання плодів.

Найраніше достигає сорт Ананасна Мічуріна (початок 9—16.08), повне достигання — 18—26.08, Сентябрьської 14—20.09, Пурпурової садової — 28.08—17.09, Київської гібридної— 10—17.09— Періодичність плодоношення спостерігається у сортів Ананасна Мічуріна та Сентябрьсь-ка. Менш помітна у сорту Пурпурова садова. Київська гібридна плодоносить щорічно.

Опадання листя.

Дозрівання деревини, пагонів і осіннє опадання листя спостерігається раніше у сорту Ана-насна Мічуріна - 29.09—10.10, потім Ізумрудна — 10.09—10.10, Київська гібридна — 10—18.09—10.10, а у сорту Пурпурова садова пізніше, інші сорти — 15—17.09-15—30.10.Період від роз-пусканні бруньок до повного достигання плодів у актинідії Ананасна Мічуріна становить 144 дні, Сентябрьська — 168, Пурпурова садова — 182 дні.

Розмноження.

Розмножують насінням в основному в селекційній роботі живцюванням в насадженнях. На-сіння, вилучене і достиглих плодів, підсушують і вміщують у капронові мішечки, стратифікують протягом 2 міс у вологому піску при температур; 18—20 °С (для достигання), а потім при більш низьких температурах -в підвалах (0—1 °С) 1,5-н 2 міс. Після цього (навесні) насіння ви-сівають у посівні ящики або холодні парники у затінку дерев, які захищають молоді рослини від сонячного перегрівання, систематично поливають. Потім рослини пікірують в ящики, на другу весну їх висаджують у розсадник, а 2—3-річні сіянці на постійне місце. Плодоносити починають на 5—7-й рік після висаджування. На Павловський дослідній станції ВНДІР (Ленінградська обл.) насіння актинідії стратифікують протягом 2 міс у холодильнику при температур] 2—5 °С, рано навесні (середина березня) висівають посівні ящики у теплицях. Сіянці пікірують у посівні ящик і в червні виносять на відкрите повітря. В перший рік рекомендується на зиму їх укрити листям.

Живці з чоловічих та жіночих рослин нарізають і зелених пагонів з 2—3 вічками (2—3 міжвузля) вранці до 12 год. і висаджують у заздалегідь підготовлений парник. Рами білять вапном і перші дні затіняють солом`яними матами. Поливають три рази протягом дня. Через місяць, коли починає з`являтися коріння, їх поступово призвичаюють до умов навколишнього се-редовища потім рами знімають і загартовують рослини. До осені живці добре укорінюються і да-ють приріст від 3—5 до 10 см.

Тривалість живцювання в туманоутворювальній установці така сама. Після 2-місячного вкорінення живці пересаджують на грядки (вони встигають прижитися до морозів), де живці рос-туть 2—3 роки, після чого їх можна висаджувати на постійне місце.

Для живцювання здерев`янілими пагонами в теплиці їх заготовляють під час осіннього об-різування. При цьому довжина пагонів повинна становити 70—80 см. Збери гають їх у траншеях глибиною 20—30 см. Перед висаджуванням нарізані живці завдовжки 10—15 см з 3- 4 вічками, які висаджують у кінці лютого у вологий пісок на стелажах теплиці і систематично поливають. Коли молоді пагони виростуть до 5—7 см, верхівки їх прищипують для кращого вкорінення. В середині травня вкорінені рослини висаджують у розсадник для дорощування

Сіянці і живцьовані рослини у перші два роки необхідно затінювати, тобто вирощувати під захистом рослині затінювачів.

Підготовка грунту.

На ділянці для актинідії грунт орють на глибину 25—ЗО см з попереднім внесенням] 60—80 т/га органічних добрив та по 60 кг/га фосфор і калію або добрива вносять у ями при садінні.

Садіння.

При механізованому обробітку міжрядь актинідію краще садити з міжряддям 3—4 і 2—3 м у р Для підтримки пагонів необхідні опори. Для цього використовують дротяні шпалери типу виноградних, до яких, підв`язують рослини так, щоб пагони були рівномірно розподілені по шпалері. Висота її повинна бути не менш 2 м з чотирьох рядів натягнутого на стовпах дроту, нижній закріплюють на висоті 50—60 см від поверхні грунту решту на рівних відстанях один від одного. При садінні рослини обрізують на 3—4 бруньки, на коренях оновлюють зрізи, вирізу-ють поламані, обірвані і занурюють їх у розведену глину. Розмір садивної ями — 60Х 60 см. В кожну яму під час садіння вносять родючий грунт, 10—12 кг перегною, 100 200 г суперфосфату. Можна вносити суміш з дернової та листяної землі, піску і перепрілого гною. Після садінні росли-ни поливають, потім лунки мульчують торфом, перегноєм, опалим листям або іншими органічни-ми рештками.

Для запилення необхідно разом садити чоловічі жіночі рослини почергово: одна чоловіча і 10—15 жіночих, або один ряд чоловічих рослин і 5 рядів жіночих.

При садінні рослин актинідії, вирощених із насіння, у яких визначити стать неможливо, треба садити 4—5 сіянців з імовірністю, що серед них будуть жіночі і чоловічі особини.

Залежно від наявності посадкового матеріалу можна садити рослини, вирощені з живців і з насіння. Рослини, вирощені з живців, відтворюють основні ознаки сорту, а з насіння — краще пристосовуються до умов навколишнього середовища і з них є можливість відібрати господарські цінні форми для даної місцевості.

Дорослі рослини не вкривають від морозів, але 1 — 2-річні слід присипати на зиму торфом або землею шаром 15—20 см.

Обробіток і удобрення грунту.

В міжряддях молодих насаджень можна висаджувати ово-чеві культури. В період плодоношення рослин грунт слід утримувати під чистим паром і поливати в міру підсихання. Добрива необхідно вносити восени під перекопування. При цьому слід врахо-вувати, що коренева система актинідії розміщується поверхнево, тому під кущами потрібно копа-ти на глибину до 10—12 см. На кожні 0,01 га один раз у два роки вносять 2—3 ц гною чи пере-гною, а мінеральні добрива — щороку: 1,5—2 кг аміачної селітри, 3—4 — суперфосфату і 1 —1,5 кг калійної солі. При хорошому рості рослин добрив вносять менше.

У розрахунку на 1 м2 вносять 2,5 кг гною, 20—ЗО г аміачної селітри, 40—50 — суперфос-фату та 10—15 г калійної солі.

Формування та обрізування.

При культивуванні актинідії на шпалері рослини формують у вигляді віяла та горизонтальних кордонів. У першому випадку залишають 4- 6 стебел, які розта-шовують на шпалері у вигляді віяла. Пізніше на стеблах утворюються вегетативні та репродуктив-ні пагони. У другому — в перший рік вибирають два найбільш розвинені пагони, прив`язують го-ризонтально до нижнього дроту в протилежні боки від стовбура. В наступному році на цих стеб-лах виростають вертикальні пагони, на яких надалі формуються плодоносні гілочки 3—4-го по-рядку.

Найурожайніші, з ягодами кращої якості — бокові стебла, що ростуть безпосередньо на головних. У зв`язку з цим головні стебла необхідно оновлювати не раніше як через три сезони. У міру старіння кущів (ліан) старі багаторічні стебла видаляють і залишають молоді для плодоношення. Кущі старше 15 років, середня частин яких оголена, підлягають короткому омо-лод-жувальному обрізуванню, при якому видаляється частина старих гілок.

При обрізуванні видаляють поламані, слаборозвинені пагони і пагони, що загущують кущ, укорочують ліани для утворення дрібних плодових гілочок. Проводять це восени чи навесні, до початку сокоруху. Потім пагони підв`язують до шпалери, рівномірно розподіляючи їх по площині опори. Висота не повинна перевищувати З - 3,5 м.

Збирання і використання плодів.

Достиглі ягоди актинідії збирають у 2—3 прийоми через 8—10 днів після появи перших стиглих у неглибоку тару — корзини, ящики.

Недостиглі плоди розкладають тонким шаром у чистому сухому приміщенні, захищеному від сонячних променів і пахучих речовин.

З достиглих плодів готують варення, компоти, начинки для цукерок, сухофрукти тощо.

Слід відмітити, що для такого способу переробки більш придатні плоди з тонкою шкіркою сортів, які належать до виду A. kolomikta.

Поделиться: