Высоко витаминные культуры - Калина

источник: Високо-вітамінні плодові культури Київ, “Урожай”, 1987. // І.М. Шайтан, С.В. Клименко, Р.Ф. Клеєва, В.А. Анпілогова

Рід viburnum належить до родини жимолостевих Caprifoliaceae Vent, і об`єднує близько 100 видів. Найбільш поширена калина звичайна.

Калина звичайна (Viburnum opulus L.) — цінна декоративна, харчова і медоносна рослина.

Плоди містять 4,5 % цукру, 2—2,5 — кислот, 0,38 — пектинових речовин, 0,34 % танінових і красильних речовин, вітаміни. З них виготовляють цукерки, мармелад, сік та інші вироби.

З лікувальною метою використовують квітки, плоди, а також кору.

Калина звичайна зустрічається майже на всій території України. Росте по берегах річок, озер і боліт, на заплавних луках та в змішаних лісах, особливо на узліссях, У вогких місцях соснових борів.

Кущ заввишки 3—4 м, з густою кроною. Кора сіра. Листки 3-лопатеві, зазубрені, в основі з двома ниткоподібними прилистками і залозистими бородавками на черешках, знизу опушені, зелені, восени — жовті, червоні, пурпурні.

Квітки пахучі, зібрані в плоскі зонтикощитковидні суцвіття, великі, білі, безстатеві; всередині — дрібні двостатеві, тичинок 5, маточка з трьох плодолистків з нижньою тригніздовою зав`яззю і трироздільною приймочкою на короткому стебельці. Цвіте у кінці травня.

Плоди — червоні, ягодоподібні, гіркі кістянки з однією насіниною, достигають у кінці вересня. Маса насінин — 45—80 г, схожість — 70—90 %.

У декоративному садівництві розмножують махрові різновидність калини Бульденеж (снігова куля) — білі махрові квітки, зібрані в щільні кулясті суцвіття.

Калина звичайна тіньовитривала, але краще рості на відкритих місцях. Вологолюбна. Добре росте на чорноземах і мулисто-глеюватих суглинкових, достатньо зволожених грунтах. Утворює пенькові пагони. Листя пошкоджується шкідниками, що може призвести до повного знищення кущів, тому необхідно своєчасно обприскувати пестицидами.

Сорти і форми. У присадибних садах в основному вирощують сіянці або вегетативне розмножені рослини калини місцевого походження.

Київська садова № 1 селекції ЦРБС АН УРСР. Кущі заввишки 1,5—4 м залежно від віку. Плоди червоні помірно гіркі, достигають у кінці вересня. Маса плодів з великих щитків — 80—120 г, діаметр щитків — 10—11 см Кількість плодів у щитку — 110—128. Маса 100 плодів - 76 г.

Плоди містять 8,14—8,7 % цукру, 2,15—2,2 — кисло» 6,93 % —дубильних речовин, 19,22—26,51 мг % вітаміну С. Характеризується високою врожайністю. З 7-річногІ дерева одержують 25—ЗО кг ягід.

Розмноження. Калину розмножують насінням, відсадками, зимовими і літніми живцями. Для весняного посіві насіння стратифікують у вологому піску протягом зими за 2—3 тижні до посіву — у снігу.

Розмножують калину зеленими живцями у середині червня в холодних парниках чи у туманоутворювальній установці. Нарізують їх з 2—3 міжвузлями, залишаючи половину листкової пластинки, 1 висаджують на підготовлене місце. На день їх тричі поливають, через місяць рами періодично відкривають, а з часом знімають зовсім.

До осені живці укорінюються (до 80—90 %), потім їх вибирають з парників, прикопують у траншеї і прикривають торфом або висаджують на грядку, а весною -у розсадник для дорощування (60Х 15 см). Протягом літа живці поливають і розпушують грунт. На постійні місце висаджують 2—3-річні саджанці.

Підготовка грунту. На вибраній ділянці грунт орють на глибину 25—ЗО см (або копають ями 60X60 см), вносять 50—60 т/га органічних добрив та по 60 кг/га фосфорі і калію.

Садіння. У великих насадженнях калину садять восени або навесні на відстані 4—6X4 м. Перед садінням видаляють поламані та слаборозвинені пагони. Посаджені рослини поливають, а лунки мульчують торфом або рослинними чи іншими рештками.

Догляд за рослинами і обробіток грунту. Міжряддя молодих насаджень можна займати овочевими культурами, а в плодоносних їх утримують під чорним паром. Грунт необхідно систематично розпушувати, бур`яни знищувати.

Для одержання високих урожаїв слід вносити раз у 1—2 роки по 3—4 кг/м 2 органічних добрив (гній, компост), щорічно 20 г аміачної селітри, 40—50 — суперфосфату, 10—12 г калійної солі. Органічні добрива доцільно вносити під осіннє перекопування грунту, мінеральні — навесні.

Формування і обрізування. Плоди в основному утворюються на однорічних пагонах. Тому необхідно, щоб рослини давали щорічний приріст розвинених пагонів. Середній приріст їх у калини Київської садової № 1 — 38—40, у лісової — 25—30 см.

Кущ формують із 6—7 основних гілок, зайві пагони видаляють при основі, у плодоносних рослин вирізають поламані, пошкоджені і ті, що загущують кущ. З віком слід поступово видаляти старі гілки, замінюючи їх молодими пагонами.

Збирання і використання плодів. Достигають плоди калини у середині вересня. Збирають їх, зрізуючи секатором щитки, і укладають у корзини або ящики. З плодів готують варення, киселі, желе, морси, сік, цукерки, мармелад.

У домашніх умовах можна приготувати сік з плодів. Для цього ягоди перетирають і змішують з цукром у співвідношенні 1:2 (сире варення). Він довго зберігається і не втрачає лікувальних властивостей. В плодах калини міститься гіркий глюкозид — вібурнин, що має кровоспинну властивість. Тому вони корисні при різних внутрішніх кровотечах. Теплий відвар ягід з медом п`ють при простудах, кашлі, гіпертонії, водний настій — при фурункульозах, екземі. Відвар з насіння калини використовують як потогінний засіб і при диспепсіях.

Сік плодів вживають зовнішньо як косметичний засіб знищенні на обличчі вугрів, прищів, лишаїв. Для лікувальних цілей плоди збирають восени разом з плодоніжками, сушать у печах і зберігають з гілками у холод. них приміщеннях всю зиму.

Кора калини містить 6,5 % смоли, дубильні речовині (до 2 % таніну), 1—2 % глюкозиду вібурнину, валер`янову, мурашину, оцтову, каприлову, лінолеву, цератинов) пальметинову кислоти.

Кору заготовляють під час сокоруху із зрубаних гілок подрібнюють і висушують у затінку або в добре провітрюваних приміщеннях. Проте використовувати її для дії кування слід за порадою лікаря.

Калина Київська садова №1 за своїми біологічними і господарськими цінними властивостями заслуговує на поширення на присадибних ділянках та в промислових плодових насадженнях.

Поделиться: