Маркетинг овощной продукции (методические и практические аспекты):
Особенности отечественного и мирового маркетинга овощной продукции

автор:

Нині, коли в Україні все ширше розвивається багатоукладна економіка, ринкові відносини дедалі більше стають основним чинником регулювання виробництва плодоовочевої продукції. Адже співвідношення між попитом і пропозицією на ринку плодів і овочів зумовлює перелив капіталу та переміщення різного роду ресурсів між галузями та регіонами, впливає на рівень і динаміку цін і, таким чином, є ключовим чинником формування доходів товаровиробників.

У сучасних умовах трансформації економіки України, характерною особливістю якої є диспропорція розвитку попиту і пропозиції на аграрному ринку, винятково важливе значення має розробка економічного механізму формування і забезпечення ефективного функціонування ринку плодоовочевої продукції. Адже нині ринкові відносини дедалі більше стають основними чинниками регулювання виробництва цієї продукції, впливають на рівень і динаміку цін та інші показники ефективності. Сучасні параметри розвитку плодоовочевої галузі (обсяги виробництва, якість, асортимент продукції та ін.) визначаються не тільки специфічними умовами виробництва і розподілу продукції, характерною особливістю яких є скорочення та різке подорожчання ресурсів, а, перш за все, об’єктивними законами ринку (вартості, попиту, пропозиції та ін.), змінами його кон’юнктури.

Перехід вітчизняного сільськогосподарського виробництва на ринкові відносини і глобалізація економіки вимагають від овочівників розширення діяльності в сфері маркетингових досліджень, перетворення овочів з сировини в товар через сортування, упакування і етикетування, просування їх на ринок тощо. Втрати часу овочівника на технологію вирощування в сучасних умовах займає лише 25% робочого часу, а решту необхідно приділяти маркетингу. Велику роль в інформативному забезпеченні повинна відіграти держава.

За останні 20 років у світі намітилися кардинальні зміни в сільському господарстві. Зменшуються площі під зерновими культурами, картоплею, бататом, рициною, зерновим горохом, кормовими бобами, цукровим буряком, чаєм, виноградом, коноплею. Зате овочеві культури навпаки мають стрімку тенденцію до зростання площ, урожайності і валових зборів. Аналіз літератури свідчить про зростання великої зацікавленості до розширення спектру не тільки традиційного асортименту, але й до нових видів, які можна використати в городництві. Людиною освоєна надзвичайно мала кількість видового різноманіття рослинного світу, яка не перевищує 0,2 — 0,3%. Так, у США для повнішого використання видів овочевих культур в межах країни і штатів проводиться статистичний облік вирощування 34 видів овочів для свіжого споживання і 10 видів – для переробки. Причому для капусти, квасолі, салату і динь відомі площі, урожайність і оптові ціни навіть у розрізі різновидностей і сортів. Крім державних установ, різко зросла кількість приватних фірм, які займаються інтродукцією, селекцією та насінництвом овочевих рослин.

Потенціал промислового виробництва плодоовочевої продукції залишається нереалізованим з причин довготривалого становлення вітчизняного плодоовочевого ринку. Це вимагає визначення особливостей та опрацювання обґрунтованих рекомендацій щодо його формування та розвитку.

Занепад промислової переробки овочів у 90-х рр. зменшив зацікавленість великих господарств щодо розширення площ та інвестування галузі плодоовочівництва. Водночас глобалізація економічних зв’язків і здешевлення логістичних схем обумовлюють масове завезення плодів та овочів в Україну з будь-яких частин світу, де спостерігається стрімка спеціалізація галузі за принципом „вирощуємо вдома лише те, що прибуткове, а все інше купуємо і перепродуємо”. Україна завжди була аграрно-індустріальною країною. В структурі експорту сільськогосподарської продукції переважають поки що зерно, цукор, олія. Свіжих овочів дуже мало. Прикро те, що намітилася тенденція до скорочення обсягів експорту продуктів переробки плодоовочевої продукції.

Забезпечення населення високоякісними продуктами харчування вітчизняного виробництва є основним соціально-економічним завданням в умовах формування ринкових відносин. Однак орієнтація господарюючих суб’єктів агропромислового підкомплексу, в т.ч. плодоовочевого, до стабільного нарощування виробництва сировини та готової продукції не вирішує даної проблеми. Це обумовлено, не лише проблемами збуту, які виникли у роки ринкових перетворень, але, і насамперед, – відсутністю ефективного економічного механізму в АПК України. Як показує зарубіжна практика, таким ринковим механізмом є маркетинг.

Освоєння нових методів та підходів господарювання переконливо показує необхідність запровадження маркетингу, як одного із ринкових інструментів, який дозволяє задовольнити потреби ринку плодоовочевої продукції і поєднати інтереси господарюючих суб’єктів у цій галузі.

Маркетинг – це найважливіший елемент ринкового механізму господарювання, в якому основна роль у формуванні і плануванні виробничо-збутової діяльності підприємств і організацій в агропромисловому виробництві належить споживачу.

Оскільки діяльність всіх підприємств АПК в умовах ринкової економіки повинна бути заснована на отриманні прибутку, наявності конкуренції і коливаннях ціни, центральним в структурі управління стає маркетинг. Тільки використовуючи принципи маркетингу, можна створити підприємство, орієнтоване як на реального, так і на потенційного споживача продукції, що виробляється.

Досвід зарубіжних країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що в умовах розвиненого і динамічного продовольчого ринку управління виробництвом і реалізацією продукції виявляється ефективним при широкому використовуванні принципів, методів і технічних засобів маркетингу.

Не обійшов маркетинг і галузь сільського господарства. Все частіше у науковій літературі зустрічаються поняття „аграрний маркетинг”, „сільськогосподарський маркетинг”, „маркетинг агробізнесу” тощо. Але сутність їх поки що не визначена остаточно. Оскільки маркетинг плодоовочевої продукції є невід’ємною складовою аграрного маркетингу, то необхідно дослідити на першому етапі саме це поняття. В економічній літературі єдиного загальновизнаного поняття аграрного маркетингу сьогодні немає. Американська асоціація маркетингу дає наступне визначення: маркетинг є процесом планування і втілення задуму, ціноутворення, просування і реалізація ідей, товарів і послуг за допомогою обміну, для задоволення цілей окремих осіб і організацій.

За визначенням британського інституту управління, маркетинг — це „один з видів творчої управлінської діяльності, який сприяє розширенню виробництва і торгівлі і збільшенню зайнятості шляхом виявлення запитів споживачів і організації досліджень і розробок для задоволення цих запитів; маркетинг пов’язує можливості виробництва з можливостями реалізації товарів і послуг, обгрунтовує характер, напрями і масштаби всієї роботи, необхідної для отримання прибутку в результаті продажу максимальної кількості продукції кінцевому споживачу”. Це визначення більш повне, оскільки воно акцентує особливу увагу на тих аспектах маркетингу, які пов’язані з дослідженнями і розробками, підкреслює головну і координуючу роль маркетингу в комплексі взаємозв’язаних процесів виробництва, заготівлі, переробки і реалізації продукції. Згідно з цим визначенням, маркетинг — це, по суті, господарська діяльність, направлена на реалізацію продукції, що користується попитом.

Основний зміст маркетингу полягає в тому, що будь-яке господарське рішення повинно прийматися, виходячи з аналізу ринкової ситуації та тенденцій її зміни, а також з урахуванням імовірної реакції ринку на прийняте рішення. Цим визначаються місце і значення дослідницької функції маркетингу, важливість розроблення добре скоординованої програми вивчення й оцінки різних чинників, від яких залежить успіх виробничої і ринкової політики підприємств. Говорячи про дослідницьку функцію маркетингу, треба мати на увазі, що йдеться не просто про вивчення ринку, хоча цей аспект діяльності має першочергове значення, а про систему комерційних досліджень, об’єднаних терміном „маркетингові дослідження”, тобто про всю сукупність проблем, пов’язаних із реалізацією ринкової концепції управління. Відомий американський учений Філіп Котлер сутність цих досліджень сформулював так: „Маркетингові дослідження — систематичне визначення кола даних, необхідних у зв’язку маркетинговою ситуацією, яка стоїть перед фірмою, їх збір, аналіз і звіт про результати”.

Канадський фахівець Л. Сорока підкреслює, що аграрний маркетинг можна визначати як виконання всіх видів підприємницької діяльності, направлених на вільне просування сільськогосподарських товарів до споживача і виконання завдань ферм та інших підприємств на селі.

Роберт Е.Бренсон і Дуглас Г.Норвел дають наступне визначення аграрному маркетингу: „...це вся діяльність, пов’язана із сільськогосподарським виробництвом: з харчуванням, насінням, збиранням врожаю, переробкою і доставкою кінцевому споживачу, включаючи аналіз потреб споживачів, мотивацій покупок і поведінки споживачів”.

Щодо погляду на маркетинг у галузі сільського господарства російського фахівця Ю.А. Ципкіна, аграрний маркетинг як комплексна ринкова діяльність являє собою систему поглядів і дій, пов’язаних з вивченням потреб, можливостей виробництва і обміну з метою задоволення цих потреб з найменшими затратами ресурсів і найбільш повним споживчим ефектом. За іншим визначенням, агромаркетинг – вид цілеспрямованої творчої діяльності по передбаченню, плануванню, організації і управлінню задоволенням попиту споживачів на товари, послуги, ідеї, пов’язані із сільськогосподарським виробництвом за допомогою обміну.

Н.М. Козуб визначає аграрний маркетинг як цільне явище соціально-економічної природи, сучасний зміст якого відбиває еволюцію ринку сільськогосподарської продукції та товарів її промислової переробки, послідовно поєднує процеси ринкових досліджень, аграрного виробництва та переробки його продукції, товарообіг, формування попиту і стимулювання збуту.

На сьогодні в Україні аграрний маркетинг знаходиться лише на стадії розвитку і здебільшого розглядається як частина сфери збуту. Те, що сьогодні під маркетингом часто розуміється лише реалізація (особливо у галузі сільського господарства), є помилкою.

Продукція сільськогосподарського виробництва належить до товарів першої необхідності, оскільки частина її споживається у чистому вигляді, а інша частина підлягає переробці на продукти харчування. І якщо діяльність підприємства, пов’язана із виробництвом плодоовочевої продукції, виявиться неприбутковою, це не значить, що їх не слід виробляти: діяльність слід планувати так, щоб підвищувалася її економічна ефективність. Вважаємо, що маркетингові дослідження необхідні для того, щоб мати уявлення про конкурентів, ситуацію, що склалася на ринку, аналіз своєї діяльності. Пов’язувати їх із пристосуванням діяльності підприємства відповідно до попиту і пропозиції не можна, оскільки сільськогосподарське виробництво і планування його діяльності є довгоперспективними (про що свідчать терміни, на які заключаються договори оренди землі: як правило, вони не менше терміну однієї сівозміни, бо земля вимагає дбайливого ставлення до себе).

Для того, щоб дати аграрному маркетингу більш точне визначення і розібратися, що саме він у себе включає, розглянемо, як його визначає один з основоположників маркетингу – американський учений Ф. Котлер. Він визначає маркетинг як вид діяльності, направлений на задоволення потреб споживачів за допомогою обміну, із вигодою для себе. Пізніше він удосконалив зміст поняття маркетинг і визначив його як соціальний та управлінський процес, направлений на задоволення потреб споживачів за допомогою обміну, із вигодою для себе. Оскільки під самим маркетингом ми розуміємо людську діяльність, направлену на задоволення потреб споживачів, то витікає, що маркетинг це і є виробництво і реалізація. Тобто маркетинг – це не тільки процес реалізації продукції, як ми звикли вважати, але і сам процес виробництва. Звідси можна зробити висновок, що поняття маркетингу є ширшим, ніж поняття виробництва. Крім того, комплекс маркетингу складається з чотирьох елементів: товар, ціна, розповсюдження, просування. Це є ще одним свідченням того, що маркетинг включає в себе і процес виробництва, і процес реалізації, і все, що пов’язане з ними.

На думку Г.Л. Багієва, В.М. Тарасевич, X. Анна, маркетингова діяльність може виступати як самостійний вид підприємницької діяльності і як функція з інтеграції зусиль усіх ланок підприємницької і виробничої діяльності з метою досягнення поставлених цілей (задоволення попиту і отримання прибутку). Вважаємо, підприємницьку і виробничу діяльність не можна ставити в один ряд, оскільки підприємницька діяльність включає у себе виробничу. А у зв’язку з тим, що у маркетингової діяльності такі самі цілі, як і у підприємництва, то ці поняття можна вважати дещо тотожними.

Таким чином, агропромисловий маркетинг – це система організаційно-технічних, фінансових і комерційних функцій підприємств, направлених на якнайповніше і швидке задоволення попиту споживачів на сільськогосподарські продукти і продовольство.

Нагальна необхідність розробки системи аграрного маркетингу назріла також у плодоовочевому підкомплексі АПК України, оскільки однією з передумов його розвитку є формування комплексності на основі системного підходу. Ця умова забезпечить цілісність плодоовочевої галузі на базі інтеграції технологічного процесу: вирощування посадкового матеріалу і плодоовочевої продукції – виробництво консервів та інших продуктів харчування із плодів та овочів – реалізація плодоовочевої продукції (як у свіжому, так і у переробленому виді.

Маркетинг у плодоовочевому підкомплексі розглядається як комплексна система заходів з організації управління виробничо-збутовою діяльністю, що базується на вивченні ринку плодоовочевої продукції з метою максимально можливого задоволення в ній потреб покупців. У функції маркетингу входять комплексне вивчення ринку, планування товарного асортименту, політика цін, реклама і стимулювання збуту, управління збутом і післяпродажним обслуговуванням.

У систему аграрного маркетингу входить не лише сфера виробництва, переробки і реалізації продукції, а також і галузі, які виробляють виробничі ресурси для плодоовочевого підкомплексу. Власне бачення місця аграрного маркетингу в плодоовочевій галузі представлено на рисунку.

Овочевий підкомплекс

Аграрний маркетинг
1 сфера: Виробництво засобів виробництва для галузі Бере участь повністю
2 сфера: Виробництво посадкового матеріалу та плодоовочевої продукції Бере участь у всіх аспектах виробничого процесу
3 сфера: Переробка, зберігання, транспортування і доведення готової продукції до споживача Бере участь у всіх аспектах 3 сфери
Аграрний маркетинг у системі овочепродуктового підкомплексу

Із рисунка 1.3 видно, що 1-а, ІІ-а, ІІІ-я сфери плодоовочевого підкомплексу АПК забезпечують маркетинг інформацією про ринки засобів виробництва та предметів праці, плодів та овочів, як у свіжому, так і у переробленому вигляді, на основі якої господарюючі суб’єкти приймають стратегічні рішення по найбільш оптимальному поєднанню їх інтересів та задоволення потреб споживачів.

Кінцевою метою маркетингу є одержання максимального прибутку за рахунок розширення обсягів продажу виробленої продукції і послуг у результаті проведення цілеспрямованої збутової політики. Основними інструментами цієї політики будуть: аналіз структури і розмірів попиту на продукцію чи послуги в групах споживачів; розробка і організація використання асортиментних програм виробництва з урахуванням попиту покупців; здійснення заходів з підвищення якості споживчих властивостей товару; забезпечення якнайшвидшого просування товару до покупців з використанням найбільш ефективних і зручних форм торгівельної діяльності; проведення рекламних заходів, що сприяють збільшенню попиту.

Водночас маркетинг передбачає не тільки орієнтацію на наявний попит, але і стимулювання виникнення потреб в нових товарах, тобто формування попиту споживачів. Результативність маркетингових заходів багато в чому визначатиметься своєчасним розробленням концепції і стратегії маркетингу, які охоплюють, крім збуту, всі процеси господарської діяльності, включаючи і технологічний процес виробництва. Таким чином, усі ланки виробництва і споживання визначають рівень конкурентоспроможності товарів та задоволення потреб замовників, і тільки в цих умовах можливе забезпечення адаптації господарської діяльності сільськогосподарських підприємств до змін ринкової ситуації. Маркетинг включає у свою сферу і процес управління господарською діяльністю.

Таким чином, умовою одержання підприємством комерційного успіху на ринку є орієнтація кінцевих результатів діяльності на потреби та запити кінцевих споживачів та забезпечення більш ефективного їх задоволення. Це означає, що підприємство для уникнення проблем збуту своєї продукції на ринку повинно постійно вивчати поведінку споживачів, їх вимоги, рівень задоволення потреб у конкретному продукті, мотиви покупки, товарну структуру ринку і т.п. і корегувати свою виробничу діяльність згідно з цими вимогами. Забезпечити виконання цього принципу можливо лише за умови впровадження маркетингової концепції у практичну діяльність підприємств плодоовочевого підкомплексу, яка ставить перед собою такі задачі (табл. 1).

Таблиця №1
Задачі агромаркетингу на ринку овочевої продукції в процесі суспільного відтворення
Стадії відтворенняЗадачі маркетингу овочевої продукції
1.Виробництво 1. Виробництво плодів та овочів, які відповідають стандартам якості
2. Доочистка, транспортування, складування сировини
3. Переробка плодів та овочів
4. Виробництво консервів
5. Розширення товарного асортименту галузі як по глибині, так і по ширині
6. Розробка нових видів упаковки продукції
7. Маркування готової продукції
8. Створення товарної марки, іміджу виробників та їх продукції
9. Розробка гарантій якості продукції
2. Розподіл 1. Зберігання плодоовочевої продукції
2. Організація товароруху сировини, продукції переробки на існуючих каналах розподілу
3. Формування нових каналів розподілу сировини і продуктів її переробки
4. Створення умов для зниження затрат, які пов’язані із зберіганням, транспортуванням, складуванням плодоовочевої продукції
3. Обмін 1. Організація процесів обміну сировини
2. Організація обміну продуктів переробки в оптовій і роздрібній торгівлі
3. Управління товарним асортиментом
4. Розробка гнучкої цінової політики.
5. Формування заходів формування попиту і стимулювання збуту продукції
4. Споживання 1. Задоволення існуючих потреб у продукції галузі
2. Виявлення позитивних і негативних властивостей продукції в процесі споживання
3. Формування потреб нового порядку
4. Задоволення потреби у фруктах та овочах на рівні фізіологічної норми
5. Надання достовірної інформації про споживчі властивості продукції
5. Всі стадії 1. Інформаційна
2. Аналітична (в т.ч. прогнозна)
3. Управлінська

Із таблиці видно, що аграрний маркетинг бере участь у всіх стадіях суспільного відтворення і має галузеві відмінності.

Сучасний маркетинг можна назвати інноваційним. Сама ця обставина дозволяє постійно здійснювати передбачення розвитку споживчих потреб на ринку і створити можливості їх задоволення. Для вирішення останньої задачі важливо не лише використовувати маркетингову концепцію, але постійно забезпечувати зміни технології виробництва і переробки плодоовочевої продукції на основі досягнень НТП. Саме за таких умов можливо досягти забезпечення і росту обсягів виробництва продукції, оскільки формування економічних умов інтенсифікації галузі на основі новітніх технологій виробництва продукції та їх переробки дозволить забезпечити її конкурентоспроможність.

Наступною рисою сучасного маркетингу є його цілеспрямованість і наукова обґрунтованість рішень, що приймаються у практичній діяльності підприємства на ринку. Короткострокові плани в значній мірі ґрунтуються на дострокових програмах, які визначають стратегічні цілі підприємства. Вважаємо, що в дострокових програмах розвитку плодоовочевого підкомплексу нині найбільш актуальними цілями повинні стати підвищення ефективності галузі, забезпечення росту обсягів виробництва плодів та овочів, освоєння втрачених ринків, формування системи оптової торгівлі. Однак не слід забувати, що практика сучасного маркетингу має суперечливий характер. З однієї сторони, основні принципи маркетингу забезпечують раціональне планомірне господарювання. Його застосування сприяє ефективному функціонуванню підприємства і задоволенню потреб споживачів. З іншої сторони, в маркетинговій діяльності західних фірм спостерігаються негативні явища, коли активне регулювання ринку відбувається часто у формі узгодження інтересів різних суб’єктів ринку і, разом з тим, тиск на більш слабких контрагентів ринку, по відношенню до яких за висловом Жан-Жака Ламбена застосовується „маніпулятивний” або „дикий” маркетинг.

Безперечно використання сучасної концепції маркетингу, яка передбачає, що товаровиробник, знайшовши і задовольнивши потребу споживачів на ринку більш ефективно, ніж конкуренти, одночасно забезпечує задоволення інтересів: споживача – в задоволенні потреби, підприємства – в одержанні прибутку, суспільства в цілому – рості добробуту. Вважаємо, що після стабілізації плодоовочевої галузі та забезпеченні росту обсягів виробництва продукції обов’язковою умовою успішної діяльності підприємств галузі стане якраз сучасна концепція маркетингу. Для вирішення останньої задачі важливо не лише використовувати маркетингову концепцію, але постійно забезпечувати зміни технології виробництва і переробки продукції на основі досягнень НТП.

Таким чином, маркетинг плодоовочевої галузі представляє собою комплексну систему, яка вивчає закономірності прояву, формування, розвитку і задоволення сукупності індивідуальних потреб у плодоовочевій продукції в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання з метою задоволення потреб інституційних та індивідуальних споживачів і суспільства у цілому.

Перш, ніж почати виробляти продукцію, необхідно добре продумати: де можна буде її продати, за якими цінами і який прибуток отримати, тобто опрацювати стратегію маркетингу виробництва і реалізації. Маркетингове стратегічне планування – це процес створення і практичної реалізації генеральної програми дій кожного плодоовочевого підприємства незалежно від його розмірів (велике, середнє, дрібне) чи форми власності (приватна, державна тощо). Для цього можуть бути використані такі маркетингові стратегії, як „ціна — кількість” (що орієнтує на помірні ціни та значні обсяги збуту плодоовочів за рахунок використання добре опрацьованих технологій виробництва продукції, що дозволяють знижувати витрати і ціни); „стратегія переваг” (передбачає забезпечення стабільної переваги над конкурентами через можливості зміни технології виробництва, розвиток сервісу та логістики, що дозволяє вести нецінову конкуренцію за рахунок товарів, які „помітні” на ринку, завдяки своїм унікальним характеристикам). Перед початком сезону обов’язковим є проведення оперативного планування маркетингу з метою вивчення коливання попиту на плодоовочеву продукцію за строками продажу та регіонами країни з тим, щоб у майбутньому першому потрапити на ринок і продати продукцію за найбільш вигідними цінами. Ефективність бізнесу у збуті та переробці плодоовочевої продукції у значній мірі зумовлюється також змінами в ринковій ситуації, умовами торгівлі, коливаннями цін.

В Україні необхідне термінове освоєння філософії плодоовочівництва з позицій маркетингу. Якщо в радянські часи агроном-овочівник підходив до справи з позицій технолога, то зараз він став власником вирощеної продукції і йому необхідно вміти не тільки виростити, але й вигідно продати, тобто розглядати галузь з точки зору маркетолога.

Згідно з цією філософією, плодоовочівництво потрібно починати не з технології, а з ринку. В основі лежать потреби людини в якісних овочах, якими вона забезпечується з власних городів, місцевих ринків, магазинів. Знайти ці потреби можна лише при постійних маркетингових дослідженнях. Причому, необхідно вести ці дослідження з двох позицій: вигідно продати овочі і дешево купити все необхідне для свого господарства. Існують лише загальні методики маркетингових досліджень, а щодо плодоовочівництва, то вони практично повністю відсутні.

Поряд з маркетинговими дослідженнями виробник повинен мати всю інформацію про обгрунтування і здійснення схем транспортування овочів і фруктів, які забезпечують населення дешевою продукцією з будь-яких частин світу, ускладнюючи конкурентоспроможність українського плодоовочівництва.

Важливу роль у стимулюванні овочевого ринку мають відіграти ще два перспективних напрямки — сортування і упакування. Сортування дасть можливість вийти на різні сегменти ринку (переробка, ринок свіжих овочів, заморожування, сушіння тощо), а відповідне упакування зробить овочі транспортабельними, привабливими, зручними при купівлі. Крім того, сама упаковка має донести до покупця вірогідну інформацію щодо овочевої продукції.

      Організація маркетингової діяльності може бути побудована за:
  • окремими функціями маркетингу, коли кількість ринків і видів товарів невелика і вони виступають як однорідні;
  • видами товарів, коли їх багато і вони потребують спеціальних умов випуску, збуту, обслуговування тощо. У цьому разі виникає необхідність налагодження інформаційних зв’язків, витрачати кошти на утримання дублюючих дослідницьких збутових відділів;
  • ринками, якщо окремі ринки мають значну специфіку,
  • територіями, коли є суттєві відмінності в демографічних, культурних та інших ознаках споживачів.

Щодо плодоовочевої сфери, то система маркетингу охоплюватиме такі складові частини, як заготівля, зберігання, транспортування, товарна доробка і переробка, оптова та роздрібна торгівля. Враховуючи досвід зарубіжних країн з розвинутою економікою, можна передбачити, що роль маркетингу буде зростати. Це пов’язано з процесами формування розподілу праці та зміцнення міжгалузевих зв’язків АПК і в окремих підкомплексах.

Для стійкого і безперебійного забезпечення переробних підприємств плодоовочевою сировиною необхідно створити зони її спеціалізованого виробництва. Доцільно окремо виробляти продукцію для споживання в свіжому вигляді безпосередньо з поля, для переробки і закладання на тривале зберігання. Переробкою продукції та оптовою торгівлею продуктами переробки займатимуться переважно великі агропромислові об’єднання і комбінати, які матимуть у своєму складі кооперативи для переробки і збуту. У них доцільно запровадити контрактну форму організації виробництва. Контракти регламентуватимуть всю господарську діяльність сільськогосподарських підприємств, оскільки вони будуть працювати за програмою переробних підприємств. Реалізацію продукції систематично контролюватимуть переробні підприємства. У контракті повинні бути обумовлені асортимент і сорти культур, агротехніка, строки постачання продукції, договірні ціни. Їх розмір, встановлюється залежно від середніх роздрібних цін, що склалися на ринку, включаючи неврожайні роки. А переробні підприємства згідно з контрактом постачатимуть господарствам насіння, добрива, отрутохімікати, машини, тару тощо. У результаті застосування контрактної форми організації виробництва строки збирання врожаю розтягуватимуться, що забезпечить рівномірне завантаження переробного підприємства високоякісною сировиною протягом більш тривалого періоду. Контракти даватимуть можливість фірмі-інтегратору встановлювати контроль за якістю і строками надходження продукції.

В умовах цивілізованого ринку необхідно розвивати всі напрямки переробки плодоовочевої продукції (консервування, замороження, сушіння), що забезпечить раціональне її використання, різноманітність асортименту і споживання в необхідній кількості протягом цілого року.

Конкуренція та інші принципи функціонування ринкових відносин зумовлюють необхідність розширення та істотного поліпшення роботи кожної складової частини системи маркетингу плодоовочевої продукції на основі впровадження науки і передового досвіду.

Поделиться:

Содержание даной главы: