Семеноводство двулетних корнеплодных культур:
Морковь столовая (Daucus carota subsp. sativus (Hofm..) Arcangelli).

автор:

Належить до відносно холодостійких рослин. Вона витримує заморозки до мінус 3-5°С (сходи – до мінус 2-3°С). Насіння проростає за температури 4-6°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин 15-20°С , для утворення коренеплодів – 20°С. Найсприятливіша температура для накопичення каротину 16-18°С і помірна кількість опадів.

Більші коренеплоди, як правило, містять більше каротину, ніж середні і дрібні, а верхня частина коренеплодів – більше, ніж середня і нижня. За надмірно високої температури повітря ріст і розвиток коренеплодів припиняється і формується значна кількість деформованих.

Нові листки на коренеплодах утворюються постійно аж до їх збирання. На початкових етапах життя рослини розвиваються дуже повільно і утворюють два-три справжні листки лише через 1-1,5 місяца після масових сходів. Проте у цей період швидко розвивається коренева система. Ще до виходу сім'ядолей на поверхню ґрунту вона досягає довжини до 10 см, одночасно утворюючи бічні корінці. У дорослих рослин основна маса кореневої системи зосереджена на глибині 60 см, лише окремі проникають до 2 м.

Насіння моркви містить ефірні олії, тому у період проростання воно вбирає багато вологи і потребує достатнього забезпечення ґрунту водою у перші два-три тижні і першій половині вегетації рослин. У другій половині вегетації, коли рослини мають добре розвинену кореневу систему, морква менш вимоглива до вологості ґрунту. Підвищена вологість ґрунту у цей період призводить до масового розтріскування коренеплодів.

Технічна стиглість коренеплодів настає після завершення інтенсивного росту, коли вони набувають форму і забарвлення, типові для сорту. Як правило, це спостерігається на 100-120 добу після масових сходів.

Більші за розміром коренеплоди (маточники) утворюють більш розгалужені насіннєві кущі. В однакових за розміром маточників, але з більшою головкою коренеплода, формується більше сильнорозгалужених насінників.

Щоб на другий рік життя усунути невідповідність між кореневою системою і швидко наростаючою вегетативною частиною, маточники моркви висаджують якомога раніше навесні. Тоді, за знижених позитивних температур і достатніх запасів вологи після зими, вони швидше приживаються і коренева система розвивається інтенсивніше, стає спроможною постачати рослині воду і поживні речовини. При висаджуванні маточників у пізніші строки температура повітря і ґрунту підвищується, коренева система розвивається повільно, погіршуються умови для приживання. У цей період інтенсивно наростає надземна частина і випереджає за розвитком кореневу систему. Насінні рослини живуть і розвиваються за рахунок запасних речовин коренеплода, а далі – випадають. Якщо вони виживають, то формують малопродуктивні насіннєві кущі і низьку врожайність насіння.

Насінні рослини моркви вимогливіші до тепла, ніж рослини першого року життя. Найсприятливіша температура для їх розвитку у період освітлення і висаджування 8-12°С, для утворення розетки листків – 15-22°С. У цей період рослини потребують високої вологості ґрунту. У період наливу і достигання насіння кращі умови створюються за порівняно зниженої температури повітря і ґрунту (18-20°С).

Залежно від будови насінного куща, насінники бувають чотирьох типів. Першій тип характеризується верхнім галуженням з добре розвиненим центральним пагоном, тобто пагони першого порядку зосереджені у верхній частині центрального пагона. Галуження буває переважно до другого порядку.

У насінників другого типу спостерігається нижнє галуження з добре розвиненим центральним пагоном, тобто пагони першого порядку сконцентровані у нижній частині центрального пагона. Галуження у них більше – до третього порядку.

У третього типу насінників, крім центрального пагона формується кілька пагонів заміщення із бічних бруньок головки коренеплоду.

Четвертий тип об'єднує насінники, які не утворюють чітко вираженого центрального пагона, а мають лише кілька пагонів заміщення. Пагони першого порядку розміщені у верхній частині рослини. Насінники мають мітелкову (волотисту) широкорозлогу форму. Галуження – до другого порядку.

Насінники моркви починають цвісти через 40-50 діб після висаджування маточників у відкритий ґрунт. Тривалість цвітіння одного насінника близько 25-30 діб, одного складного зонтика 4-5 діб, всього суцвіття – 10-12 діб.

Морква починає цвісти з центрального суцвіття. У складному зонтику першими зацвітають периферійні прості зонтики, а в них – периферійні квітки. На одному зонтику за вільного цвітіння утворюється від 1000 до 2000 насінин. З часу запліднення насінного зачатку до кінця достигання насіння на всій рослині проходить 60-65 діб.

У зонтиках різних порядків насіння достигає неодночасно. У зонтиках першого порядку – через 40-45 діб від початку цвітіння, другого – через 50-55 діб, третього порядку – через 60-65 діб. Насіння, зібране з пагонів різних порядків, має неоднакову якість. Чим вищий порядок галуження, на якому формується насіння, тим менша маса 1000 насінин, нижча енергія проростання та його схожість.

Однією із причин “цвітушності“ моркви у перший рік життя є перезапилення з дикими формами. Дика морква – однорічна рослина, яка не утворює коренеплоду. У природі існує до 60 форм дикої моркви, які легко схрещуються як між собою так і з культурними сортами. Гібриди між культурною і дикою морквою не утворюють коренеплодів і цвітуть у перший рік життя, або формують розгалужений нестандартної форми коренеплід світлішого забарвлення (білого або світложовтого). Очищення культурних сортів моркви від гідридів з дикою формою можливе під час оцінки родин за потомством.

Морква відноситься до рослин довгого світлового дня. Недостатнє освітлення рослин, особливо у післясходовий період, призводить до витягування та розсіченості листків, що сповільнює приріст надземної частини та кореневої системи у пізніші фази росту і розвитку рослин. Зниження інтенсивності освітлення спостерігається при загущенні посівів та їх забур'яненості. За таких умов збільшується ураження рослин фомозом, значно знижується врожайність маточників. Проте порівняно з іншими овочевими культурами рослини моркви є найменш вимогливими до світла.

Для нормального росту і розвитку морква вимоглива до рівномірного зволоження ґрунту протягом всієї вегетації. Це пов'язано з тим, що до складу коренеплодів входить від 82-90% води. Особливо підвищується вимогливість рослин до вологи під час проростання насіння, інтенсивного наростання асиміляційної поверхні та формування коренеплодів. За нестачі вологи в період проростання сходи з'являються значно пізніше, неодночасно, в результаті затримується утворення першого справжнього листка. Тому у південних районах за весняно-літніх строків сівби моркви поле перед сівбою потрібно поливати, а в інших зонах України її слід висівати після випадання дощу.

За дефіциту вологи в ґрунті формується невелика розетка листків, коренеплоди стають здерев'янілими, набувають неприємного присмаку. Негативно позначається на формуванні маточних коренеплодів і нерівномірне зволоження ґрунту в період вегетації, особливо в другій її половині. Надмірне зволоження ґрунту після випадання дощу чи поливу посилює ріст, внаслідок чого коренеплоди розтріскуються (до 25-30%), що призводить до зниження виходу повноцінного маточного матеріалу.

Дуже вимогливі рослини моркви до вологості ґрунту в період висаджування та укорінення маточників у полі. Тому протягом періоду від їх висаджування і до цвітіння вологість ґрунту краще підтримувати на рівні 80% НВ. Дефіцит вологи в цей період призводить до масового випадання насінників, слабкого розвитку та галуження. У період цвітіння та наливу насіння вологість ґрунту потрібно підвищувати до 85%, в процесі достигання – знижувати до 70-75% НВ.

Морква, порівняно з іншими коренеплідними рослинами, в цілому менш вимоглива до вологи. За вимогливістю до елементів живлення вона відноситься до середньо вимогливих. Важливе значення належить мінеральному живленню. Вимоги рослин до нього залежать від фази росту і розвитку (на початку вегетації – менше, у період інтенсивного росту й розвитку та формування коренеплодів – більше).

За нестачі в ґрунтовому розчині азоту маточні рослини знаходяться в пригніченому стані, сповільнюється наростання вегетативної маси, листки жовтіють і поступово відмирають. Насінні рослини за таких умов знижують насіннєву продуктивність, оскільки насіння формується дрібне, невиповнене, з низькими посівними якостями.

За дефіциту фосфору пригнічується ріст кореневої системи та вегетативної частини рослин, особливо в період достигання маточників. При вирощуванні насінників це негативно відбивається на наливі та достиганні насіння, внаслідок чого різко знижується насіннєва продуктивність рослин.

За нестачі калію в ґрунті знижується інтенсивність фотосинтезу. Листки вкриваються бурими плямами та передчасно відмирають, знижується стійкість рослин проти грибних хвороб.

Особливості вирощування маточників. У сівозміні моркву розміщують після таких попередників, під які вносили органічні добрива. Кращими з них є огірок, капуста, картопля, помідор, цибуля, бобові культури та озима пшениця. Безпосереднє внесення органічних добрив під посів моркви не рекомендується.

Враховуючи те, що насіння у неї дрібне і довго проростає, морква досить вимоглива до підготовки ґрунту. За неякісної підготовки ґрунту знижується польова схожість насіння, сходи неодночасні і строкаті. На основі агрохімічного аналізу ґрунту під моркву восени вносять фосфорно-калійні добрива. Рано навесні проводять боронування зябу та передпосівну культивацію, під яку вносять азотні добрива (на півдні їх можна застосовувати і восени під зяблеву оранку).

Морква добре росте на ґрунтах з нейтральною реакцією (рН 7), дещо гірше – зі слабокислою (рН 5,5-5,6) або слаболужною (рН 7-7,5). На рослини моркви негативно впливає вапнування, тому вапно краще вносити під попередник.

Основні елементи технології вирощування коренеплодів моркви такі самі, як і на товарних посівах. Особливістю є те, що насіння висівають пізніше з метою одержання молодих, типових, добре розвинених, але не перерослих маточників, здатних добре зберігатись. Строки сівби: Полісся – перша половина травня, Лісостеп – друга-третя, південні райони – перша половина червня і пізніше. Враховуючи сортові особливості, спочатку висівають найпізніші сорти, далі – з коротшим вегетаційним періодом.

Маточні коренеплоди, вирощені за оптимальних строків сівби, не тільки краще зберігаються, а й забезпечують вищу (на 25-30%) врожайність насіння. Спосіб сівби широкорядний з шириною міжрядь 45см або широкосмуговий з відстанню між рядками 45 або 70см і шириною смуги 5-7 та 10-12см відповідно. Норма висіву насіння 6-8 кг/га, а за використання сівалок точного висіву – 2-3 кг/га. До і після сівби ґрунт ущільнюють котками. Необхідна густота рослин – не менше 600-800 тис.шт./га.

З метою збереження і поліпшення рівня чистосортності насінницьких посівів проводять заходи сортового контролю у перший і другий рік культури. У період вирощування маточних коренеплодів здійснюють сортові прочистки в міру з'явлення домішок. При цьому видаляють нетипові рослини, відсталі в рості, рослини інших сортів чи виявлені різкі гібриди. На кожну сортову прочистку складають відповідний акт. Після завершення сортових прочисток проводять апробацію насінницьких посівів з метою встановлення фактичної сортової чистоти їх. Складають “Листок апробатора” і на його основі – основний документ державного сортового контролю (“Акт апробації насінницького посіву”).

Восени (третя декада вересня) з насінницьких посівів маточні коренеплоди збирають до заморозків. Підкопують, очищають від листкової розетки, щоб маточники не підв'ялювались. Для захисту центральної бруньки при обрізуванні листків залишають на коренеплоді черешки завдовжки 0,5-1,0см. Потім проводять осінній добір маточників і оформляють акт за типовою формою.

До настання похолодання маточні коренеплоди зберігають у тимчасових кагатах, які вкривають листками, а за потреби – землею, шаром 10-15 см. Коли температура повітря знизиться до 4-5°С, їх перевозять на постійне місце зберігання. У звичайних овочесховищах маточники вкладають штабелями головками назовні та пересипають піском (0,5 м3 на тонну коренеплодів). Довжина штабеля – 2,0-2,2 м, висота – 75-80 см, ширина біля основи – 80-90 см, зверху – 65-70 см. У спеціалізованих овочесховищах маточники зберігають у контейнерах, поліетиленових мішках, сітках або насипом заввишки 1,5 м і більше. Оптимальна температура зберігання 0,5-2,0°С, відносна вологість повітря – 90-95%.

За зберігання в траншеях їх копають щорічно на новому місці завглибшки і завширшки 70 см, а завдовжки 10-15 м. Посередині роблять вентиляційну канаву, через 3-4 м – вентиляційні отвори. Щоб коренеплоди краще зберігалися, їх перешаровують землею. Добрі результати забезпечує зберігання маточників в поліетиленових мішках у траншеї. Температура зберігання моркви впливає на розвиток і поширення збудників захворювань, серед яких найбільш шкодочинні фомоз і біла гниль.

Для швидкого переходу рослин до репродуктивної фази за 30 днів до закінчення зберігання потрібно підвищувати температуру повітря в сховищі до 3-4°С. Навесні коренеплоди перебирають і проводять весняний добір маточників. Вибраковують прив'ялі, ушкоджені хворобами та шкідниками коренеплоди і складають відповідний акт.

Особливості технології вирощування насіння моркви. Для висаджування маточників моркви виділяють поля з родючими ґрунтами і нейтральною або слабо лужною реакцією (рН 5,5-6,0). На попереднє місце насінники можна повертати не раніше ніж через 3-4 роки і більше. Поблизу насінницьких ділянок не рекомендується розміщувати посіви моркви першого року, оскільки у них однакові хвороби.

Висаджують маточники рано навесні в найкоротші строки, не допускаючи їх підв'ялювання. Чим раніші строки висаджування коренеплодів, тим краще вони приживаються, розвивають сильнішу кореневу систему. Маточники висаджують так, щоб головка коренеплоду була вкрита землею і кругом всього коренеплоду земля була ущільнена.

Враховуючи високу вимогливість насінників моркви до родючості ґрунту, потрібно вносити 30-40 т/га органічних добрив. Обов'язкове внесення мінеральних добрив: азотних, фосфорних і калійних. При цьому необхідно враховувати вміст поживних речовин у ґрунті і стан рослин під час вегетації. Насінники більш вимогливі до мінеральних добрив, ніж маточники. Схема розміщення рослин – 70×20-25см.

Після висаджування маточників у відкритий ґрунт коренева система починає відростати за температури 5-6°С. Низькі температури (8-15°С) є досить сприятливими для росту і розвитку кореневої системи. Тому тривалий період із низькою позитивною температурою після висаджування коренеплодів сприяє кращому укоріненню рослин, швидкому відростанню і кращому росту і розвитку насінників, підвищенню насіннєвої продуктивності. При запізненні з висаджуванням маточників (температура повітря і ґрунту підвищується) більш інтенсивно розвивається надземна частина за рахунок запасу поживних речовин у коренеплоді і випереджає розвиток кореневої системи. Внаслідок цього спостерігається пригнічення росту і розвитку насінників та їх випадання.

Через 8-10 діб після висаджування починає відростати надземна маса. За формою листки розетки такі самі, як у перший рік культури. Через 20-25 діб після висаджування маточників або через 15-20 діб після відростання розетки листків починають інтенсивно утворюватись стебла. Ріст центрального стебла продовжується до утворення суцвіття. За пошкодження центральної бруньки на великих головках маточників пробуджуються і бокові, з яких формуються пагони заміщення. У процесі росту центрального пагона на ньому утворюються пагони першого і другого порядків. Вони переважно переважають за висотою центральний пагін або його замінник і також закінчуються суцвіттям. На насінниках також можуть утворюватися й пагони третього і четвертого порядків, проте на їх продуктивність вони вже не впливають.

Насіннєвий кущ досягає висоти 100-150 см і більше, найчастіше буває третього і четвертого типу галуження. Заходи сортового контролю у другий рік культури також починають з проведення сортових прочисток. Видаляють насінники, уражені хворобами, відсталі в рості, дуже облистнені, дикорослі форми. Перед початком цвітіння здійснюють сортове обстеження насінників. При цьому перевіряють дотримання норм просторової ізоляції, рівень виконання технологічних заходів, фактичну площу і стан рослин, наявність хвороб і шкідників. У радіусі 800-1000 м від насіннєвих посівів моркви знищують рослини дикої моркви. Складають відповідний акт.

Догляд за насінними рослинами полягає в своєчасному розпушуванні ґрунту в міжряддях, підживленні, виполюванні бур'янів у рядках, профілактичних заходах захисту рослин від хвороб.

Цвітіння рослин розпочинається через 45-60 діб після висаджування маточників. Цвітіння окремого зонтика продовжується до 4-5 діб, суцвіття – близько 10-15, а всього куща – 25-30 днів. Біологічної стиглості насіння на рослині набуває через 60-65 діб після запилення. Суцвіття у моркви – складний зонтик, який складається з багатьох окремих зонтиків. Зовнішні квітки і насіння з них дещо більші, ніж у центрі.

Заходи сортового контролю закінчуються сортовим обстеженням насінників перед цвітінням. Далі розпочинаються заходи насінного контролю. Перед збиранням проводиться обстеження насінників на ураженість хворобами, пошкодження шкідниками, забур'яненість. На насінницьких посадках ураження хворобами, які передаються насінням, не повинно перевищувати 5-15% залежно від виду збудника. Не допускається сильна забур'яненість рослин, оскільки насіння бур'янів важко, а то і неможливо, відділити від насіння основної культури. Крім того, це негативно впливає на виповненість насіння, його масу, насіннєву продуктивність рослин, посівні якості насіння.

Збирання насінників починають, коли половина зонтиків набуває буруватого забарвлення і їхні краї будуть загинатися всередину. За вирощування насіння на невеликих площах зрізують окремі зонтики в міру їх побуріння. Спочатку збирають центральні зонтики, потім всі інші. За останнього збирання зрізують увесь кущ. Насінники зв’язують у снопи і перевозять під навіси, в сушарні для післязбирального дозрівання. Далі обмолочують комбайнами при зменшених обертах барабана.

На великих площах насінники моркви збирають механізованим способом. За роздільного збирання їх скошують у валки для підсушування від 8-10 до 12-15 діб, залежно від погодних умов. Обмолочують насінники також самоходними комбайнами, обладнаними підборщиками. Частота обертів молотильних барабанів – 650-850 об./хв., залежно від вологості насіння.

За збирання прямим комбайнуванням доцільно застосовувати десиканти, переважно реглон і хлорат магнію для прискореного підсушування насінників. Доза використання реглону 0,5-0,6 кг/га д.р.,хлорату магнію – 15-16 кг/га д.р.. Витрата робочої рідини 500-700 л/га. До прямого комбайнування приступають через 5-10 діб після обробки насінників за вологості насіння близько 18-20%.

Паралельно (одночасно) з обмолочуванням насінників організовують очищення насіння від рослинних решток на віялках чи насіннєочисних машинах. щоб не допустити зігрівання обмолоченої маси насіння, тому що це може призвести до зниження посівних якостей насіння.

Остаточне очищення насіння моркви проводять на пневматичній колонці ОПС-1, на насіннєчисних машинах типу “Петкус”. Вологість очищенного насіння не повинна перевищувати 10%. Зберігають насіння в одинарних мішках массою 25 кг. Урожайність насіння становить 300-500 кг/га. Продуктивність одного насінника — 3-20 г.

За вимогами Державного стандарту України ДСТУ 7160:2010 сортові якості оригінального насіння повинні бути не нижче 99%, елітного – 98%, репродукційного і гібридного– 95%. Схожість насіння відповідно – 70, 70 і 65% при вологості 10%.

Для завершення заходів насінного контролю очищене насіння передають в району насіннєву лабораторію для визначення його посівних якостей. Маючи всі первинні документи, які засвідчують сортові і посівні якості насіння, складають остаточні документи, залежно від його категорії, які супроводжують вирощену партію насіння при реалізації.

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено такі сорти моркви Інституту овочівництва і баштанництва НААН України – Нантська харьківська, Оленка, Яскрава; Київської дослідної станції ІОБ НААН України – Ласуня; Сквирської дослідної станції Інституту агроекології НААН України – Шантене сквирська.

Безпересадковий спосіб вирощування насіння моркви. У південних районах України та АР Крим, де м'які і теплі зими, можна вирощувати насіння моркви безпересадковим способом. Доцільно розміщувати посіви моркви після чистого пару і пару, зайнятого озимими культурами, після однорічних трав на зелений корм, віко-вівсяної суміші, кукурудзи на зелений корм. Попередниками використовують горох, ранні овочеві культури, ріпак, ранню картоплю, які рано звільняють поле. Їх підбирають з таким розрахунком, щоб не менше ніж за 15-20 діб до сівби моркви вони були зібрані.

Важливою умовою успішного вирощування насіння моркви є дотримання оптимальних строків сівби. Кращим є такий строк, за якого рослини входять в зиму у період початку утворення коренеплодів з 2-4 справжніми листками. Саме такий стан рослин забезпечує достатньо високу зимостійкість рослин. Висівають моркву повторною або післяжнивною культурою наприкінці липня – на початку серпня (Барабаш О.Ю., 1985). За даними інших авторів, оптимальним строком сівби слід вважати першу декаду серпня, у південних районах (АР Крим, Херсонська та Одеська області) – не пізніше третьої декади серпня (Гарматюк Г.Т., Шевцов И.А., Кравченко В.А. та ін., 1989).

Норма висіву насіння 6-8 кг/га. Глибина загортання насіння 2-3 см. До і після сівби площу коткують. Схема розміщення рослин з міжряддям 70 см. Після перезимівлі на 1 га зберігається достатня густота рослин (100 тис.шт./га), яка сприяє меншому галуженню рослин, формуванню одностеблових насінників, дружному цвітінню і достиганню насіння, що забезпечує отримання вищої врожайності насіння з одиниці площі.

Восени догляд за посівами полягає у дво-триразовому розпушуванні ґрунту у міжряддях та утримуванні його у чистому від бур'янів стані. До настання заморозків утворюються коренеплоди завтовшки до 1 см, які зимують у ґрунті.

За безпересадкового способу вирощування насіння моркви особливу увагу приділяють заходам сортового контролю. Для сівби використовують елітне насіння. Постійно проводять знищення дикої моркви на посівах і кругом них. Проводячи сортові прочистки до цвітіння, видаляють рослини дикої моркви і гібриди, які мають сильніше опушення черешків листків. Складають відповідні акти.

Під час апробації, яку проводять на початку стеблування (утворення репродуктивних пагонів), враховують забарвлення та опушеність черешків, забарвлення головки, використовують допоміжні апробаційні ознаки. Заповнюють “Листок апробатора” та “Акт апробації насінницького посіву”.

Перед входом у зиму посіви підгортають, щоб захистити рослини від вимерзання. Рано навесні по мерзлоталому ґрунту посіви підживлюють мінеральними добривами. Як тільки позначаться рядки після відростання, розпушують міжряддя. Загущені посіви букетують і боронують. Після боронування на 1 м довжини рядка має залишитися не більше 20-30 рослин (до 600 тис.шт./га). Подальший догляд за безпересадковими насінниками такий самий, як і при дворічній культурі. Як захід сортового контролю проводять сортове обстеження насінників перед цвітінням. При цьому перевіряють дотримання вимог просторової ізоляції, стан рослин, орієнтовну врожайність насіння.

Встановлено, що за безпересадкового способу вирощування прискорюється достигання насіння на 10-15 діб, порівняно з пересадковим, підвищується врожайність насіння і становить 0,6-0,8 т/га. За сортовими і посівними якостями воно відповідає категорії репродукційне насіння, яке в подальшому в насінництві не використовується, а висівається для одержання товарної продукції. Повторне вирощування безпересадковим способом призводить до різкого збільшення кількості цвітушних рослин і насінників з ознаками диких форм.

Враховуючи, що за безпересадкового способу вирощування насіння моркви спостерігається загибель рослин у холодні малосніжні зими або в ранньовесняний період, коли після потепління рослини знову піддаються впливу негативних температур, а також існує ризик зниження сортових якостей насіння, тому викладений спосіб можна використовувати як додатковий до основного пересадкового.