Маркетинг овощной продукции (методические и практические аспекты):
Маркетинговое исследование потребителей, розничного и оптового сегмента рынка овощной продукции

автор:

Забезпечення населення свіжою та переробленою плодоовочевою продукцією в умовах несприятливого зовнішнього та внутрішнього середовища є однією з найважливіших проблем сучасного продовольчого ринку.

Аналіз ринку плодоовочевої продукції продовжимо з дослідження поведінки покупців та з’ясування основних мотивів придбання ними товарів та послуг, адже покупці по-різному використовують товари, а головне — купують їх, керуючись різними мотивами. Тому характеристику загального стану ринку плодоовочевої продукції логічно буде починати оцінкою ступеня повноти виконання ним своєї соціальної функції — забезпечення належного споживання овочами, фруктами та ягодами населення країни.

Цінова нестабільність і нееквівалентність обміну на промислову й сільськогосподарську продукцію призвела до перекосів у рівнях спеціалізації господарств і в обсягах виробництва окремих видів продукції, і в першу чергу овочів. Це призвело до заниження нормативного рівня їх споживання. Так, Київський НДІ гігієни харчування рекомендує норму споживання овочів - 110-158 кг, фруктів та ягід - 42-84 кг на рік. Колишній ВНДІ консервної і овочесушильної промисловості для умов України рекомендував із середньої норми споживання овочів 134-143 кг в рік, баштанних - 18-27кг на рік. Враховуючи порушення міжгалузевих і міжгосподарських фінансово-економічних зв’язків та інші процеси економічної перебудови країни, сьогодні за науково-обгрунтовану норму обрана нижня межа норми споживання овочів - 134 кг на рік, в тому числі капусти білоголової - 29 кг, помідорів - 39, моркви, огірків, буряка столового, цибулі ріпчастої - приблизно по 9, інших овочів - 28, зелених - 7,8 кг на 1 людину протягом року (табл. 1). Овочева продукція є не тільки основним джерелом надходження в організм людини вітамінів і мікроелементів, а водночас використовується як лікувально-дієтична продукція. Якщо середньорічна норма споживання 134-143 кг овочів, то середньомісячна становитиме 11,2 — 11,9 кг з відповідною диференціацією надходження овочів свіжими безпосередньо з поля, з культиваційних споруд закритого грунту, свіжих із сховищ і в переробленому вигляді по окремих місяцях року.

Слід відмітити, що за останні роки споживання овочів у розрахунку на душу населення збільшилося. При загальній тенденції до збільшення споживання відмічається значне скорочення чисельності населення країни. Слід зазначити, що особливості формування рівня споживання в розрізі регіонів мають відмінності. Найвищий рівень споживання овочів у Херсонській, Черкаській та Кіровоградській областях. У цілому ж від південних до північних областей і на захід він зменшується. Значні зміни спостерігаються в окремі роки і в окремих областях, тобто є особливості у формуванні регіональних ринків овочевої продукції.

Збільшення споживання овочів на одну особу в певній мірі є результатом скорочення чисельності населення. Так, якщо у 1990 р. населення України складало 51 млн. чол., то у 2004 р. — 47 млн. чол., або 91,4% до рівня 1990 р. Розрахунки свідчать, що якби чисельність населення залишилася б незмінною, то показник споживання 2004 р. складав би 105 кг на 1 людину, а по відношенню до 1990 р. був би на рівні 102,4%.

Таблиця №1
Рекомендовані диференційовані норми споживання овочів в Україні (на душу населення, кг)
Вид овочівРічна нормаУ тому числі
свіжіперероблені
всьогоз полязі сховищзакритий грунтсвіжо-заморо-женівсьогокон-серво-ваніква-шені і сол-енісуш-ені
Овочі всього:13494,348,232,49,93,839,729,18,62,0
у т. ч. капуста білоголова2923,811,612,2--5,2-5,2-
помідори3921,118,4-2,7-17,917,9--
огірок106,62,3-4,31,73,4-3,4-
морква98,02,04,3--1,00,5-0,5
буряк столовий108,52,16,4--1,51,0-0,5
цибуля на ріпку97,42,05,4--1,60,8-0,8
Інші овочі2818,99,84,12,92,19,18,9-0,2
в т. ч. часник0,80,6-0,6--0,20,2--
капуста цвітна4,24,21,61,1-1,5----
кабачки і патисони3,20,90,9---2,32,3--
редиска і редька3,63,61,71,9------
перець2,80,80,8---2,02,0--
баклажан2,80,80,8---2,02,0--
бобові2,80,6---0,62,22,2--
Зелені овочі:7,87,44,00,52,9-0,40,2-0,2
у т. ч. цибуля зелена2,42,41,2-1,2-----
салат, шпинат, щавель1,41,40,8-0,6-----
петрушка, кріп4,04,02,00,51,1-----

Дослідженнями Рудь В.П. було встановлено, що в Україні у 2004 році залежності рівня споживання овочів від середньомісячної заробітної плати та середньомісячними доходами (в розрізі областей) практично не існує. Подібне становище з математичної точки зору пояснюється тим, що, наприклад, регіони з низьким рівнем доходів мають відносно високий рівень споживання. Причому, відмічається диференціація такої залежності по окремих регіонах. Регіони з найменшими доходами, як то Чернівецька, Черкаська, Херсонська області, які мають низькі рівні доходів, споживають більшу (порівняно з іншими регіонами) кількість овочів на одну особу.

Отже, з одного боку, встановлено, що рівень споживання у ряді регіонів не залежить від рівня доходів і рівня заробітної плати, в той же час статистичні дані по окремих категоріях населення з різним середньодушовим рівнем доходу в цілому по Україні переконливо свідчить про існування такої залежності. Пояснення цього явища знаходиться на тлі процесів самозабезпечення, ступінь якого має різний прояв в окремих регіонах, враховуючи ту обставину, що рівень споживання формується виробництвом не тільки в крупнотоварному секторі, а і в дрібнотоварному, де значна кількість овочевої продукції споживається, не набуваючи товарної форми. З іншого боку, забезпечення норми споживання плодоовочевої продукції залежить від кількості, щільності, питомої ваги міського і сільського населення, віку, статі, розміру сім’ї, освіти, сукупності споживання овочів, їх конкретних видів, які характеризуються спільністю потреб.

При аналізі даних таблиці 2 перш за все привертає увагу та обставина, що у сільській місцевості явно переважає та частка овочів, яка споживається безпосередньо виробниками.

Так, за період 2001—2004 рр. частка спожитих овочів у домогосподарствах сільської місцевості, які вироблені дрібнотоварними господарствами, становить 92%, або 152 кг овочів на одну людину за рік. Причому, відмічено зниження споживання овочів, вироблених у дрібнотоварних господарствах міських поселень до 61,2 кг на рік однією людиною, що на 90,8 кг менше, ніж і у сільській місцевості. Цей показник доволі високий і у міських поселеннях, його загальна величина по всіх домогосподарствах, яка дорівнює 63,6%, свідчить про те, що ця особливість овочевого ринку має суттєве значення при подальшому поясненні цілої низки залежностей, які будуть розглянуті нами пізніше.

Дослідженнями Рудь В.П. було встановлено, що в Україні у 2004 році залежності рівня споживання овочів від середньомісячної заробітної плати та середньомісячними доходами (в розрізі областей) практично не існує. Подібне становище з математичної точки зору пояснюється тим, що, наприклад, регіони з низьким рівнем доходів мають відносно високий рівень споживання. Причому, відмічається диференціація такої залежності по окремих регіонах. Регіони з найменшими доходами, як то Чернівецька, Черкаська, Херсонська області, які мають низькі рівні доходів, споживають більшу (порівняно з іншими регіонами) кількість овочів на одну особу.

Отже, з одного боку, встановлено, що рівень споживання у ряді регіонів не залежить від рівня доходів і рівня заробітної плати, в той же час статистичні дані по окремих категоріях населення з різним середньодушовим рівнем доходу в цілому по Україні переконливо свідчить про існування такої залежності. Пояснення цього явища знаходиться на тлі процесів самозабезпечення, ступінь якого має різний прояв в окремих регіонах, враховуючи ту обставину, що рівень споживання формується виробництвом не тільки в крупнотоварному секторі, а і в дрібнотоварному, де значна кількість овочевої продукції споживається, не набуваючи товарної форми. З іншого боку, забезпечення норми споживання плодоовочевої продукції залежить від кількості, щільності, питомої ваги міського і сільського населення, віку, статі, розміру сім’ї, освіти, сукупності споживання овочів, їх конкретних видів, які характеризуються спільністю потреб.

При аналізі даних таблиці 2 перш за все привертає увагу та обставина, що у сільській місцевості явно переважає та частка овочів, яка споживається безпосередньо виробниками.

Так, за період 2001—2004 рр. частка спожитих овочів у домогосподарствах сільської місцевості, які вироблені дрібнотоварними господарствами, становить 92%, або 152 кг овочів на одну людину за рік. Причому, відмічено зниження споживання овочів, вироблених у дрібнотоварних господарствах міських поселень до 61,2 кг на рік однією людиною, що на 90,8 кг менше, ніж і у сільській місцевості. Цей показник доволі високий і у міських поселеннях, його загальна величина по всіх домогосподарствах, яка дорівнює 63,6%, свідчить про те, що ця особливість овочевого ринку має суттєве значення при подальшому поясненні цілої низки залежностей, які будуть розглянуті нами пізніше.

Таблиця №2
Споживання овочів в Україні у всіх домогосподарствах за 2002—2006 рр. (у середньому за місяць)
ДомогосподарстваЗагальне споживанняв т. ч. спожиті овочі, вироблені в дрібнотоварних господарствах
кг/люд.%кг/люд.%
Всі домогосподарства10,71006,863,6
- в міських поселеннях9,51005,153,7
- в сільських поселеннях13,810012,792,0
Всі домогосподарства з дітьми9,51005,962,3
- в міських поселеннях8,11004,554,7
- в сільських поселеннях10,91009,991,4
* Розраховано за даними Держкомстату України (2006 р.)

Наступний етап аналізу — з’ясування змін у виробництві та споживанні овочевої продукції в Україні у 1990 та 2002—2006рр. по регіонах (табл. 3). Як видно з таблиці, споживання овочевих і продовольчих баштанних культур, як уже зазначалося, збільшилося у середньому з 102,5 кг на людину, у 1990 р. до 108,7 кг на людину у середньому за 2002—2006рр. Слід відмітити, що у межах окремих областей на величину споживання досить суттєвий вплив має вивіз продукції овочівництва для однієї групи областей і ввіз продукції з інших регіонів України для іншої групи областей.

Таблиця №3
Виробництво і споживання овочів та баштанних продовольчих культур у областях України (на душу населення за рік)*
Область1990 р.У середньому за 2002—2006 рр.
СпоживанняВиробництвоСпоживанняВиробництво
кгУ % до серед-ньогокгУ % до серед-ньогокгУ % до серед-ньогокгУ % до серед-нього
Вінницька94,392,0124,096,992,885,4115,087,5
Волинська79,677,7117,091,487,780,7133,8101,8
Дніпропетровська110,3107,6117,091,4119,7110,1119,090,6
Донецька103,7101,2116,090,6121,1111,496,573,4
Житомирська83,981,998,076,6111,7102,8135,8103,3
Закарпатська84,982,8102,079,788,581,4146,7111,6
Запорізька126,6123,5148,0115,6117,0107,6127,597,0
Івано-Франківська93,090,769,053,978,271,9102,678,1
Київська106,7104,1101,078,9103,895,5151,3115,1
Кіровоградська128,1125,0147,0114,8162,0149,0265,7202,2
Крим111,2108,5169,0132,076,870,772,655,3
Луганська99,797,3100,078,188,781,673,355,8
Львівська78,576,666,051,697,089,2115,387,7
Миколаївська123,1120,1213,0166,4112,7103,7141,7107,8
Одеська83,381,3175,0136,7103,695,3161,6123,0
Полтавська109,9107,2163,0127,3144,1132,6201,5153,3
Рівненська88,386,1108,084,490,683,3129,398,4
Сумська106,3103,7134,0104,7104,796,3119,991,2
Тернопільська86,184,0120,093,889,882,6109,583,3
Харківська95,893,587,068,091,484,1152,8116,3
Херсонська159,8155,9338,0264,1175,1161,1375,3285,6
Хмельницька78,076,1122,095,396,288,5130,299,1
Черкаська128,1125,0210,0164,1150,0138,0215,3163,9
Чернівецька97,495,0132,0103,1115,9106,6147,3112,1
Чернігівська110,5107,8125,097,7144,4132,8141,9108,0
У середньому по Україні102,5100,0128,0100,0108,7100,0131,4100,0
* Розраховано за даними Держкомстату України „Баланси та споживання продуктів харчування населенням України” (2006р.)

Разом з тим, дані по областях країни свідчать про дуже значну диференціацію як виробництва, так і споживання: варіювання показників споживання у 1990 р. показало, що при середній величині споживання овочів і продовольчих баштанних культур на душу населення по Україні, яка дорівнювала 102,5 кг, показники в окремих областях коливалися у великому інтервалі. Найменшим він був у Хмельницькій області (78 кг), Волинській (79,6 кг) та Житомирській областях (83,9 кг). З іншого боку, у трьох областях рівень споживання цих продуктів на душу населення перевищив 128 кг. У Кіровоградській та Черкаських областях становив 128,1 кг, а у Херсонській — 159,8 кг.

Що стосується змін у співвідношенні виробництва та споживання овоче-баштанної продукції в розрахунку на душу населення у 2002—2006 рр., то простежується основна тенденція у більшості випадків: більшому рівню виробництва відповідає і більший рівень споживання цієї продукції на душу населення (рис. 1). Безумовно, має місце перевищення споживання над виробництвом. Найбільш суттєвим воно було у Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Чернівецькій областях та АР Крим.

Задоволення пропозиції на ринку овочевої продукції в Україні в межах окремих регіонів значно відрізняється, причому ці відмінності посилюються з роками, що свідчить про посилення міжобласних відмінностей споживачів за грошовими доходами, соціальними, культурними та іншими характеристиками, що мають вплив на спроможність задовольняти свої потреби у придбанні овочевої продукції.

Рис №1. Виробництво і споживання овочів та баштанних продовольчих культур в областях України (в розрахунку на душу населення за рік) у середньому за 2002—2006 рр., кг

Слід зазначити, що спостерігається така ситуація, коли найбільш високому рівню споживання овочів в окремих випадках відповідає порівняно не високий рівень виробництва. Так, у 1990 р. до таких областей належали Львівська, Київська, Харківська, Івано-Франківська області, у яких відношення середнього рівня споживання до виробництва становить 115,8%. У 2002—2006рр. до таких областей відносилися 5 областей: Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Чернівецька та АРК Крим. Середнє значення споживання у відношенні до середнього значення виробництва у цих областях складало 130,9%. Зростання такого співвідношення свідчить про поглиблення відносин між регіонами України, що в свою чергу призводить до покращання забезпечення овочевою продукцією індустріально розвинених областей, особливо Донецької, Луганської та Дніпропетровської. Поряд з такими областями знаходиться і АРК Крим, у якій у 2002—2006 рр. на відміну від 1990 р. споживання перевищило виробництво. Якщо врахувати, що Крим є найбільшою курортною зоною, то така відмінність у виробництві і споживанні овочів є абсолютно природною, особливо якщо врахувати те, що овочеві ринки саме цього регіону стали привабливими для виробників Херсонської, Миколаївської та інших областей.

З переходом агропромислового комплексу на ринкові засади відбулися суттєві зміни у системі реалізації плодоовочевої продукції. У командно-адміністративній економіці сільськогосподарське виробництво і торгівля були елементами планової системи і функцію просування продукції до споживача у більшості здійснювала держава, яка закуповувала близько 85% товарної продукції сільського господарства, в тому числі і плодоовочевої. Починаючи з 1992 р., закупівлі у державні фонди різко скоротилися і з 1997 р. практично припинилися, набувши якісно нових форм. Подальші стадії просування продукції все в меншій мірі залишалися під державним впливом. Насамперед це пов’язано з швидкою приватизацією сфери торгівлі, громадського харчування та переробки сільськогосподарської продукції. В умовах цінової лібералізації державне регулювання тут було обмеженим і стосувалася, головним чином, зернових. Регулювання роздрібних цін, що мало місце в регіонах, хоча і зберігалося відносно довго, не мало систематичного характеру. З іншого боку, лібералізація торгівлі відкрила внутрішній ринок як для імпорту, так і для експорту плодоовочевої продукції та продуктів її переробки.

Коливання споживання відбулося за рахунок змін у балансі пропозиції (табл. 4).

Таблиця №4
Структура балансу овочів і баштанних культур в Україні
СтаттіМаркетингові роки (з 1 липня по 30 червня)
2001/022002/032003/042004/052005/06
Загальна пропозиція, тис.т65986487701575738095
- запаси на початок року2731786196426
- виробництво62616231692173337605
- імпорт6478884464
Загальне використання64206481681971477558
Внутрішнє споживання63846446675970627468
- продоволь-ство50995208543054785688
- корми10471014109812761430
- насіння91879188100
- втрати147137140220250
Експорт3635608590
Залишок на кінець року1786196426537
Відношення кінцевих залишків до загального попиту0,030,0010,030,060,07

З даних таблиці видно, що збільшення фонду споживання овочів та баштанних культур в останні роки було зумовлено підвищенням їх виробництва. Але усе це зумовлено збільшенням долі приватного сектора у загальному виробництві, а не за рахунок державних ресурсів, як основного джерела надходження плодоовочевої продукції до торговельної мережі.

Аналіз реалізації овочевої продукції сільськогосподарськими товаровиробниками по областях України свідчить про значне скорочення її обсягів (табл. 5). Так, за період 1990—2006рр. продаж овочів сільськогосподарськими підприємствами зменшився майже у 21 раз в цілому по Україні. Слід зазначити, що зміни в обсягах реалізованої продукції в Україні були зумовлені регіональними змінами у обсягах реалізації овочевої продукції. На рівні окремих областей ці процеси протікали з дуже значними відмінностями, особливо це стосується сільськогосподарських підприємств. Наприклад, в Херсонській, Одеській, Миколаївській областях продаж відповідно знизився за цей період у 8,7, 7,4 та у 9 разів, а у Харківській області — у 52 рази. Відносно найбільше скорочення обсягів реалізації овочевої продукції відзначається у Полтавській, Чернівецькій, Житомирській, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, у яких реалізація овочевої продукції сільськогосподарськими підприємствами практично припинилася.

Таблиця №4
Реалізація овочевої продукції сільськогосподарськими товаровиробниками по областях України, тис. т
Область1990 р.2001р.2002р.2003р.2004р.2005р.2006р.2006 р. у % до 1990 р.
Крим336,262,042,836,030,824,47,22,1
Вінницька128,311,010,29,27,26,54,23,3
Волинська65,95,23,63,33,53,81,32,0
Дніпропетровська290,938,737,528,426,527,016,45,6
Донецька495,975,183,763,555,949,932,56,6
Житомирська70,56,14,93,53,61,80,71,0
Закарпатська82,92,01,51,91,41,20,20,2
Запорізька188,319,716,314,59,98,93,92,1
Івано-Франківська48,97,85,54,43,84,00,20,4
Київська273,248,246,442,039,843,37,52,7
Кіровоградська97,56,77,25,65,14,41,51,5
Луганська21828,125,815,29,46,74,32,0
Львівська121,35,74,34,74,75,61,51,2
Миколаївська188,231,124,22219,220,620,911,1
Одеська337,761,844,253,249,460,445,413,4
Полтавська153,66,86,44,64,02,01,30,8
Рівненська64,46,35,84,65,75,22,43,7
Сумська92,65,36,35,04,74,51,81,9
Тернопільська83,54,04,13,32,23,90,70,8
Харківська15630,526,216,710,211,631,9
Херсонська310,5129,590,560,262,972,735,711,5
Хмельницька11310,59,49,94,63,92,52,2
Черкаська162,217,519,812,714,713,95,23,2
Чернівецька58,54,62,92,11,90,80,81,4
Чернігівська86,16,56,27,63,75,61,92,2
Всього по Україні4224631,6535,7434,1384,8392,6203,84,8

Слід зазначити, що на формування овочевого ринку особливий вплив мають дрібнотоварні сільськогосподарські підприємства, тоді як в кінцевій реалізації овочевої продукції їх частка значно меншає, хоча вони залишаються домінуючими при функціонуванні овочевого ринку. У нових продовольчих ланцюгах нині домінують недержавні суб’єкти економіки, між ними встановлюються зв’язки нового типу, що формуються переважно під впливом ринкової кон’юнктури. Зміни, які відбулися у функціонуванні овочевого ринку України, досить динамічні, в той час, як в інших продовольчих ринках — значно повільніші. Діяльність комерційних посередників переважно пов’язувалась із загостренням цінового диспаритету, вимиванням фінансових ресурсів сільськогосподарських виробників тощо. Водночас в умовах втрати колишніх планових ринків і з точки зору загального конкурентного процесу, перерозподіл капіталу в супутні ланки продовольчого ланцюга, в першу чергу, у нерозвинуті маркетингові, був, очевидно, об’єктивно неминучим і необхідним.

У Полтавському регіоні нараховується близько 20 супермаркетів, що становить 10% від їх потреби. Також на території області діє близько 50 різних за розміром продовольчих роздрібних ринків. Серед гуртових компаній можна відзначити добре налагоджену мережу гуртових поставок групи цитрусових та екзотичних фруктів. Лише одна гуртова компанія торгує традиційними овочами та фруктами — ТОВ „Полтаваплодопт”, яка має досить потужне холодильне обладнання, декілька плодоовочевих сховищ, а також підтримку обласного державного рівня. На неї покладені обов’язки забезпечення свіжими овочами комунальних підприємців, дитячих дошкільних та навчальних закладів. Також існує велика кількість невеликих оптових посередників плодоовочевого ринку, які в більшості представлені приватними підприємцями, що мають особистий транспорт та інколи невеликі овочесховища. Такі підприємства є мобільними та економічно гнучкими. Рівень розвитку їх бізнесу різний, але разом з цим вони є рушіями потоків продукції в сучасних умовах і одним із суттєвих зв’язувальних елементів між виробниками та споживачами продукції. Їх розвиток, а саме перетворення в більш міцні економічні структури, дозволить вже в найближчій перспективі вийти на якісно новий рівень в маркетингу плодів і овочів.

Гуртова компанія ТОВ „Полтаваплодопт” (м. Полтава). Компанія, яка закуповує плодоовочеву продукцію у фермерських і приватних господарствах Полтавської та інших областей, доробляє її, зберігає в пристосованих складських приміщеннях (або в холодильниках), формує товарні партії та асортимент і на постійній основі поставляє в зазначені вище заклади та на ринки Полтави і Полтавської області.

ТОВ „Полтавський центральний продуктовий ринок”. Основний напрямок роботи ринку — організація торгівлі продуктами харчування і в тому числі плодоовочевою продукцією, що вирощується особистими господарствами та фермерами Полтавської області і Півдня України. При Центральному ринку організований нічний оптовий плодоовочевий ринок, на якому протягом ночі закупляють продукти дрібні посередники, роздрібні магазини і, навіть, ощадливі полтавчани. У планах керівництва є пропагувати цей ринок серед місцевих виробників для збільшення товарообігу та запобігання різких коливань ціни на плодоовочеву продукцію. На жаль, місце розташування торговельного майданчика (в самому центрі м. Полтава) не залишає надії на його розширення та перетворення у цивілізований оптовий плодоовочевий ринок з високим маркетинговим і технологічним рівнем обслуговування.

У м. Полтаві існує лише три мережі супермаркетів (Полагросервіс, Сервіспродукт, Фуршет). Всі вони в цілому представлені 14 супермаркетами, які існують у форматі супермаркетів-магазинів. Серед полтавських продовольчих торгових мереж найбільш відомі марки:

„Полагросервіс” (8 магазинів), „Сервіспродукт” (5 магазинів) (м. Полтава) — статус супермаркет-гастроном. Особливістю роботи даної групи магазинів є орієнтація на продукти як економ, так і преміум класу. В обсязі реалізованої продукції плодоовочева група складає до 5%. Це в свою чергу обумовлює дуже незначну кількість постачальників овочів у ці роздрібні мережі. В основному це 2—3 невеликих перекупники, які мають змогу поставляти продукцію в широкому асортименті та за гнучким графіком.

„Фуршет” (очікується відкриття в Полтаві ще одного магазину та будівництво дистрибуційного центру). Перший супермаркет відкритий в Полтаві восени 2004 р. Спочатку постачання всієї продукції було централізовано з Київського ДЦ. На сьогоднішній день плодоовочева група повністю закрита місцевим оптовим посередником. Особливістю роботи є зацікавленість у невеликих за обсягом, з широким асортиментом та ритмічним графіком (2 рази на тиждень) поставках.

У м. Кременчук існує кілька мереж магазинів, значна частина з яких працює у форматі супермаркетів:

„Весна” (8 магазинів). Обсяг реалізації продукції плодоовочевої секції складає від 5 до 10%. До специфіки роботи даної компанії можна віднести стратегію цікавого магазину — зоопарку. В кожному магазині є акваріуми з екзотичними рибками, клітки з ящірками, вольєри з черепахами і навіть крокодилами. Це зумовлює додаткову зацікавленість відвідування магазину з метою спостереження за різними тваринами (особливо це цікаво дітям) і, таким чином, залучення більшої кількості покупців. Існує зацікавленість у постачанні асортименту плодоовочевої продукції на тривалий період від одного або декількох гуртових посередників. Причому продукція має бути упакованою та пройти передпродажну підготовку (сортування й миття).

„Сударь” (5 магазинів). Магазини цієї торговельної мережі працюють у форматі супермаркет-гастроном, кожен з яких має великі торговельні площі (близько 100 кв. м). У кожному магазині є досить великий плодоовочевий відділ, який торгує як екзотичними, так і традиційними видами плодоовочевої свіжої продукції. Вона розміщена на звичайних полицях, без морозильного устаткування, зазвичай не помита, крім огірків, помідорів, перцю та екзотичних видів продукції). В магазинах є також відділ готових салатів, продукція в який постачається з Дніпропетровська та Харкова.

„Три товстуни” (8 супермаркетів). Майже всі магазини мережі працюють у форматі супермаркетів, 2 магазини з цієї мережі функціонують і в м. Києві.

Особливістю цих супермаркетів є наступне:
ціни на плодоовочеву продукцію представлені не за кілограм, а за 100 грам;
практично у кожному супермаркеті є морозильне устаткування для викладки плодоовочевої продукції, кожен покупець має прямий доступ до товару, у кожному магазині є салатний відділ (виробниками салатів є Дніпропетровськ, Харків та Дніпродзержинськ);

у більшості супермаркетів такі види продукції, як: капуста, петрушка, цибуля — запаковані у целофанові пакети, а у деяких — запаковується також картопля та морква, що вигідно відрізняє мережу цих супермаркетів від конкурентів.

У 2005 році у м. Кременчук відкрилося 2 найбільших у місті супермаркети — „Сільпо” та „Еко”. Площа кожного з них понад 200 кв. м. У супермаркетах представлений найширший асортимент різноманітної продукції. На даний час значна увага приділяється плодоовочевому відділу магазинів. У магазині є холодильне устаткування для зберігання на полицях плодоовочевої продукції, відділи готових салатів. У магазинах постійно проводяться акції, знижки, що заохочує покупців купувати продукцію саме тут.

Потреба покупців Полтавського регіону в цивілізованих формах торгівлі за останній час значно зросла. Але через низку причин темпи їх розвитку в Полтавській області залишаються невисокими. Винятком є лише один районний центр — досить велике промислове місто Кременчук, у якому відносно існують як місцеві, так і зарубіжні роздрібні мережі. На кременчуцькому ринку зараз представлені наступні роздрібні мережі: Сударь (5 магазинів), Три товстуни (8 магазинів), АТБ (2 магазини), ЕКО (1магазин), Континенталь (З магазини), Смачне поросятко (3 магазини), Богдан (12 магазинів), 2 найбільших супермаркети — „Сільпо“ та „Еко“. Загалом мережа супермаркетів включає в себе близько 44 магазини, тобто у 2,5 рази більше, ніж у м. Полтаві. Це пов’язано з тим, що місто має велику кількість працюючих промислових підприємств. Оператори ринку прогнозують розвиток супермаркетів (найближчим часом планується будівництво супермаркетів торгових мереж: „АТБ”, „Фуршет”, „Біла”, російська мережа супермаркетів „Простір”). Потенціал розвитку галузі полтавські оператори також вбачають у зниженні обсягів продаж, що здійснюються через місцеві продовольчі ринки і магазини з традиційною формою обслуговування.

Загальною рисою для супермаркетів Полтавщини є досить незначний товарообіг плодоовочевої групи (5—10%). Тому цій групі поки що не приділяють значної уваги. До потенційних постачальників плодоовочевої продукції висуваються жорсткі вимоги стосовно якості, асортименту та графіку поставок. Як показує досвід, фермери поки що не зацікавлені і не можуть співпрацювати на таких умовах. Тому супермаркети використовують, як правило, невеликих посередників або самостійно закуповують продукти на ринках для підтримання асортименту.

Мережа закладів громадського харчування Полтави поки що не об’єднана в асоціацію. Як правило, закупівлею плодоовочевої продукції займається окремо менеджер підприємства. Закупівля здійснюється на ринку або на нічному оптовому ринку. Найбільш перспективним напрямом є вирощування нетрадиційних овочів у невеликих обсягах, наприклад, різні сорти картоплі, котрі орієнтуються на різні рецепти приготування, а також на постачання асортименту мало поширених овочів та фруктів.

У м. Кременчук є кілька великих підприємств, котрі мають на території власні їдальні для забезпечення харчування своїх співробітників. Найбільшими є: „КрАЗ”, „Кременчукм’ясо”, „Колісний завод”, „Вагонобудівний завод”, „Нафтопереробний завод”. Асортимент плодоовочевої продукції закуповується постійно протягом року, а деякі види продукції закуповують для власного закладання у сховища, для заморожування, засолювання.

У Полтавській області діють близько 17 різних за розмірами закладів відпочинку і санаторіїв. В основному їх робота має сезонний характер і лише 15% працюють цілорічно. Постачанням плодоовочевої продукції до цих закладів займаються приватні підприємці (80%) і фермери (20%).

Поделиться:

Содержание даной главы: