Лазерне опромінення високоефективне при різних захворюваннях очей у тварин. З власного практичного досвіду і з літературних джерел відомо, що використання лазера прискорює загоювання ран кон’юнктиви. При фасетах рогівки вже на 5-й день після опромінювання останні вкривалися грануляційною тканиною при неефективності інших методів. Навіть при грижах десцеметової оболонки внаслідок колотих ран рогівки рубцювання і загоювання відбувалося протягом 10–12 днів. При різних захворюваннях очей: катарально-гнійному кон’юнктивіті, кератокон’юнктивіті, інфільтратах і виразках рогівки після 5–7 сеансів тривалістю 3–5 хвилин знижувалась інтенсивність запальної реакції: зменшувалися набряк кон’юнктиви та рогівки, болючість, розсмоктувалися інфільтрати, епітелізувалися дефекти. При поверхневих і глибоких хронічних кератитах після лазерного опромінювання помутніння або повністю розсмоктувалося протягом дев’яти діб, або значно зменшувалося у розмірі. При катарактах у тварин це вело до освітлення кришталика, особливо з периферії, після 10-го, а в окремих випадках і 30-го опромінення. На жаль, дальше опромінення лише дещо розширювало зону освітлення. Не давало також результатів опромінення катаракти, ускладненої глаукомою (2).
| Офтальмотонус під час проведення низькочастотної магнітотерапії |
| Кількість процедур | Піддослідне око | Контрлатеральне око |
| до процедури | після процедури | до процедури | після процедури |
| 1 | 17,2±1,30 | 17,2±1,09 | 16,6±0,89 | 17,2±1,64 |
| 2 | 17,0±1,00 | 19,4±0,89 | 18,4±2,61 | 19,0±1,00 |
| 3 | 19,6±0,89 | 19,0±1,58 | 20,4±3,36 | 21,4±2,61 |
| 4 | 20,2±3,03 | 21,0±2,92 | 19,0±2,12 | 23,2±0,84 |
| 5 | 23,0±3,32 | 22,0±1,87 | 24,2±3,90 | 22,0±3,08 |
| 6 | 22,4±2,30 | 21,2±2,17 | 22,2±3,35 | 22,8±2,59 |
| 7 | 22,2±2,17 | 22,2±1,79 | 22,8±3,49 | 19,8±1,30 |
| 8 | 24,6±3,21 | 24,6±6,47 | 26,0±4,18 | 24,2±3,63 |
| 9 | 25,6±2,97 | 22,2±1,64 | 25,8±2,17 | 24,8±1,79 |
| 10 | 19,8±3,11 | 21,8±1,09 | 20,4±1,52 | 22,4±2,70 |
Рис. 1. Динаміка офтальмотонусу досліджуваного ока
Рис.2. Динаміка офтальмотонусу контрлатерального ока
Такий вплив низькоінтенсивної лазеротерапії є досить жаданим в ділянці ока при різноманітній офтальмопатології. Але вегетосудинні рефлекторні реакції в цій ділянці можуть непередбачувано змінювати внутрішньоочний тиск (1), можливо, саме з приводу неблагоприємного впливу процедур при глаукомах не було результатів у наведеному випадку (2). Передбачити, як саме зміниться офтальмотонус, при таких реакціях досить таки складно. Дані, отримані з джерел гуманітарної медицини, не дають повного уявлення з цього приводу, тим більше, що брати їх на озброєння можна тільки з певним критичним обміркуванням, бо саме механізми підтримання тиску в оці у людини та більшості тварин зовсім різні (6). У ветеринарній літературі ця проблема не висвітлена, що певною мірою заважає широко застосовувати низькоінтенсивну лазеротерапію у ветеринарній офтальмології, що було б патогенетично обгрунтованим, адекватним і екологічно безпечним (5).
Для досліджень було сформовано групу з 5 кролів за принципом аналогів. На ліві очі тварин застосовувалась низькоефективна лазеротерапія (0,1-0,2 мВт/кв.см). Промінь скеровувався на ділянку лімбу таким чином, щоб не потрапляв у зіницю. Сеанси тривалістю 10 хвилин проводилися щоденно протягом 10 діб.
Перед кожним сеансом та після нього внутрішньоочний тиск в кожному оці вимірювався за допомогою апланаційного офтальмотонометра Маклакова. Знеболювання та седація не застосовувались. Отримані дані оброблялися статистично на персональному комп’ютері. Дослідження проводилися в умовах кафедри нормальної та патологічної анатомії Одеського державного сільськогосподарського інституту (зав. кафедрою доктор ветеринарних наук, професор О.І. Кривутенко).
Отримані нами усереднені дані наведені в таблиці, матеріали якої відображають зміни офтальмотонусу під час курсу низькоінтенсивної лазеротерапії. Досить великі індивідуальні відзнаки офтальмотонусу та його добовий ритм не дають можливості отримати дуже високий критерій Ст’юдента на 10 очах, але навіть за цих умов можна роздивитися певних тенденцій.
Динаміку офтальмотонусу досліджуваного ока графічно представлено на рисунку 1, а контрлатерального ока – на рисунку 2. Зважаючи на розмір ока кролів, показники тиску були завищеними (4), але динаміка зміни тиску виявляється.
Слід зауважити, що вплив низькоінтенсивної лазеротерапії не обмежується ділянкою застосування, аналогічні зміни були зафіксовані і в контрлатеральному оці. Це свідчить про провідну нейрорефлекторну дію методу на судини ока. Як видно з малюнків, безпосередня дія місцевої дарсонвалізації виражається в нормалізуючому та стабілізуючому ефекті щодо офтальмотонусу, а курсова дія демонструє виражену тенденцію до запального зростання внутрішньоочного тиску з певним насиченням параметру на дев’яту-десяту добу. Це дещо протирічить спостереженням про артеріальну гіпотензивну дію та підсилення венозного відтоку при низькоінтенсивній лазеротерапії, що повинно було б вести до зниження офтальмотонусу (3). Проте курсова офтальмогіпертензійна дія при відповідній схильності може загрожувати глаукоматозним нападом (3), хоча при гіпотензійних станах ока, які нерідко спостерігаються після внутрішньоочних операцій, може бути корисною.
Таким чином, з усього викладеного можемо зробити слідуючі висновки:
1. Дія низькоінтенсивної лазеротерапії на око не обмежується одним оком, а поширюється і на контрольне око.
2. Безпосередній вплив сеансу низькоінтенсивної лазеротерапії є стабілізуючим і нормалізуючим, тобто при гіпотонії ока тиск підвищується, а при гіпертонії – знижується до меж індивідуальної фізіологічної норми.
3. Курсова дія низькоінтенсивної лазеротерапії характеризується підвищенням індивідуальної норми офтальмотонусу при збереженні нормалізуючої дії чинника
4. Застосування низькоінтенсивної лазеротерапії при післяопераційних гіпотоніях ока може бути дуже корисним як в патогенетичному плані, так і в нормалізації офтальмотонусу. При гіпертонічних станах потрібна обережність.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Нестеров А.П., Бунин А.Я., Кацнельсон Л.А. Внутриглазное давление. Физиология и паталогия. – М.: Наука, 1974. – 381 с.
2. Патогенетична терапія при запальних процесах у тварин / Панько І.С., Власенко В.М., Левченко В.І. та інші. – К.: Урожай, 1994. – 256 с.
3. Сілін Д.С. Глаукома – зелена водиця // Вет.мед. України. –1999. – № 8. – С.32 – 33.
4. Сілін Д.С. Проблеми очної гіпертензії у дрібних тварин //Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин // Збірн. мат. IV Міжнародн. наук. практ. конференц. – К., 1999. – С.52 – 55.
5. Сілін Д.С. Фізіотерепія – екологічно адекватний шлях лікування та реабілітації при офтальпаталогії // Аграрний вісник Причорномор’я: Збірн. наук. праць / Одеський СГІ.- Одеса, 1999. – Вип.№ 3. – С.426 – 431.
6. Сілін Д.С., Кривутенко О.І. Патоморфологічні аспекти ветеринарної офтальмології // Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин / Збірн. мат. IV Міжнародн. наук. практ. конференц. – К.,1999 – С.62 – 64. |
