В Україні вирощують два різновиди петрушки: коренеплідну і листкову. У коренеплідної в їжу використовують коренеплоди і листки, у листкової велику розетку листків. Найбільше поширена у виробництві коренеплідна петрушка. У коренеплодах, листках і особливо в насінні є багато ефірної олії, яка надає їм специфічного аромату та смаку. Обидва різновиди дворічні перехреснозапильні рослини. Просторова ізоляція між сортами така ж сама, як і в моркви.
За тривалістю вегетаційного періоду (від масових сходів до настання технічної стиглості) сорти петрушки поділяють на ранньостиглі (до 100 діб), середньостиглі (101-120 діб) і пізньостиглі (понад 120 діб).
Рослини петрушки досить холодостійкі. Насіння починає проростати за температури 2-3°С. За оптимальної температури 18-20°С сходи з`являються на 15-20 добу, за нижчої (5-8°С) через 30-35 діб. Вони легко витримують весняні приморозки до мінус 8-9°С. Оптимальна температура для росту 18-22°С. З підвищенням температури і зниженням вологості ґрунту сповільнюється приріст листків і коренеплодів.
Оскільки насіння у петрушки дуже дрібне і висівається мілко, потрібно подбати про підготовку ґрунту і забезпечення його верхнього шару, який швидко пересихає з підвищенням температур, вологою. Тому сівбу слід проводити після поливу або після випадання опадів.
Рослини петрушки досить вимогливі до світла. В умовах загущення та затінення бур`янами листки дуже витягуються і уражуються грибними хворобами, а коренеплоди формуються дрібними. Дуже вимогливі до світла сходи. Досить вимогливі рослини петрушки до вологості ґрунту, особливо під час сівби. За дефіциту вологи з`явлення сходів затримується, а в процесі вегетації сповільнюється наростання листків та формування коренеплодів. Повітряну посуху рослини переносять добре, але не витримують затоплення і гинуть.
До основних елементів живлення петрушка вимогливіша, ніж морква, особливо у першій половині вегетації. За нестачі поживних речовин сповільнюється приріст листків, вони передчасно старіють і відмирають. Недорозвинена надземна частина негативно впливає на продуктивність рослин. Тому під петрушку потрібно відводити легкі, багаті на органічну речовину , родючі ґрунти. Важкі, кислі, запливаючі ґрунти для її вирощування непридатні. Петрушку коренеплідну краще вирощувати після попередників, під які вносили органічні добрива, листкову при безпосередньому їх внесення. У листкової петрушки коренева система сильно розгалужена в орному шарі, тому рослини за внесення органічних добрив під посів краще вкорінюються і утворюють більше листків. У коренеплідної петрушки коренева система стрижнева, слабо розгалужена, проникає в глибину до 2 м і більше. Основна маса її розміщується на глибині до 60-80 см і в ширину до 80 см.
Особливості вирощування маточних коренеплодів петрушки. Технологія вирощування маточників петрушки така сама, як моркви. Особливістю у цих культур є те, що за сівби в травні-червні для одержання дружних сходів потрібно забезпечити достатню вологість ґрунту (насіння дрібне, висівається неглибоко, довго сходить). Після з`явлення сходів у фазі 1-2 справжніх листків рослини проріджують на відстань 3-4 см. Починають заходи сортового контролю. В процесі прорідження видаляють нетипові для даного сорту рослини, відсталі в рості, хворі. Далі під час вегетації рослин, наростання вегетативної частини і коренеплодів проводять сортові прочистки в міру з`явлення домішок, заповнюють відповідні акти на кожну прочистку.
У фазі технічної стиглості, коли найчіткіше виражені апробаційні ознаки, проводять апробацію. Складають сортові документи Листок апробатора та Акт апробації насінницького посіву (основний документ державного сортового контролю).
Збирають маточники пізно восени до настання заморозків. Підмерзлі коренеплоди погано зберігаються. Під час обрізування листків обов`язково залишають невеликі черешки, які захищають бокові бруньки, з яких формуватимуться пагони заміщення. Одночасно проводять осінній добір маточників і підтверджують цей захід складанням відповідного акта. Умови зберігання маточних коренеплодів петрушки такі самі, як моркви. Але лежкість їх дещо гірша.
Особливості вирощування насіння петрушки. Під час перебирання проводять весняний добір маточників і складають відповідний акт. Висаджують маточники петрушки дуже рано навесні, коли в ґрунті є великі запаси вологи і знижена позитивна температура. За пізніших строків висаджування коренеплоди погано вкорінюються і в період вегетації значна кількість насінників випадає. Відростання листків після висаджування спостерігається через 7-10 діб. Листки розетки такі самі, як і в першій рік культури. Під час наростання надземної частини проводять сортові прочистки і продовжують їх до завершення вегетації насінників. Складають відповідний акт.
Всередині розетки формується центральний пагін, який добре розгалужується, утворює пагони першого-четвертого порядків, які закінчуються зонтиком, менш щільним, ніж у моркви. Насінні рослини досягають висоти 60-100 см. Цвітуть на 60-70 добу після висаджування маточників. Насіння достигає на 110-130 добу.
Перед початком цвітінням обов`язкове сортове обстеження насінників з метою встановлення просторової ізоляції, оцінки стану рослин і перевірки наявності диких форм. Підтверджують проведення цього заходу сортового контролю актом.
Перед збиранням проводять важливий захід насінного контролю обстеження насінників на ураженість хворобами, пошкодження шкідниками і забур`яненість. Збирання, обмолочування насінників, їхнє післязбиральне дозрівання, очищення і підсушування насіння проводять так само, як у насінництві моркви.
Після доведення насіння до посівних кондицій, його затарюють у стандартні мішки масою 25 кг. Зразки насіння передають у районну насіннєву лабораторію для визначення його посівних якостей та отримання основного державного документа (Посвідчення про кондиційність насіння). На основі первинних документів, які засвідчують сортові і посівні якості насіння, виробник насіння складає відповідні остаточні документи залежно від категорії, які видають при реалізації.
Урожайність насіння петрушки становить 0,3-0,8 т/га і більше. Маса 1000 насінин 1,0-1,8 г. Схожість зберігається 2-3 роки. За вимогами ДСТУ 7160:2010 сортові якості оригінального насіння повинні бути не нижче 98%, елітного і репродукційного 97%. Схожість насіння за всіма категоріями не менше 65%. Вологість не вище 10%.
До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено сорт Господиня селекції Кримської дослідної станції ІПОБ НААН України та Агрофірми Наско.