Функції елементу Бор поступає в рослину в вигляді аніону борної кислоти – ВОЗ3-. Середній вміст бору в рослинах 0,0001%. Роль бору вивчена поки що не досконало. Це пов’язано з тим, що він, на відміну від інших мікроелементів, не входить до складу будь-якого ферменту і не є активатором ферментів. Велике значення для здійснення функції бору має його здатність давати комплексні з’єднання. Комплекси з борною кислотою утворюють прості цукри, полісахариди, спирти, фенольні сполуки та ін.
В цьому зв’язку можна припустити, що бор впливає на швидкість ферментних реакцій через субстрати, на яких діють ферменти. Комплекси органічних сполук з борною кислотою можуть мати і інше значення. Так, здатність бору утворювати комплекси з вуглеводами оказує вплив на клітинну оболонку, регулюючи орієнтацію міцел целюлози, що сприяє її більшій еластичності (Е. В. Бобко). При дефіциті бору у рослин спостерігається швидка втрата еластичності клітинних оболонок, що, в свою чергу, пов’язано з більш жорсткою орієнтацією міцел целюлози. Бор відіграє роль в підтримці структури мембран. При дефіциті елементу пригнічується активність Н+ – помпи, підвищується проникність мембран.
Комплекси цукрі з бором – цукробороти, легше проникають через мембрани і швидше пересуваються по рослинам. При нехватці бору цукри накопичуються в листках, і їх відтік різко затримується. Бор може виступати як інгібітор активності ряду ферментів, в першу чергу каталізуючих утворення фенольних сполук. При дефіциті бору спостерігається накопичення кофейної і хлорогенової кислот, як є інгібіторами росту рослин. Бор підсилює ріст пилкових трубок, проростання пилку. Обприскування бором сприяє заплідненню.
-
Наслідки нестачі:
- зниження врожаю, погіршення його якості;
- зниження стійкості до хвороб;
- погіршення розвитку кореневої системи;
- зменшення кількості квіток;
- порушення запліднення, обпадіння зав’язі.
Наявність і поводження елементу в ґрунті На лужних ґрунтах зв’язується з мінералами. Гумус основне джерело надходження бору для рослин в ґрунті.
-
Симптоми прояву дефіциту (загальні):
- бактеріоз (льон);
- хлороз серцевинних листків, загнивання кореня (буряки);
- суцвіття темнішає, а в стеблах утворюється дупло з почорнілими краями (цвітна капуста);
- некроз (виноградники).
Культури чутливі до дефіциту: цукрові буряки, картопля, соняшник, льон, зернобобові, овочі, люцерна, конюшина, ріпак.
| Цукровий буряк | Гнилизна серцевини буряка; змикання рядків затримується; жовтувато-зелене забарвлення листя, жовті плями; листя закручується вниз; кущ в’яне; верхівкові бруньки чорніють і відмирають. |   |
| Соняшник | Листя починаючи з черешків жовтіють і набувають коричневого забарвлення, деформуються, закручуються; ріст рослин обмежений, плодоніжка тріскається. |  |
| Помідор | Хлороз листя з подальшим його засиханням і відмиранням; верхівкова брунька, як правило, відмирає, стебла стають ламкими; рослини погано плодоносять або взагалі не плодоносять; на плодах з’являються водяні плями. |  |
| Табак | Верхівкові бруньки відмирають. Молоді листки деформовані, закручені, стають блідо-зеленими або жовтими. |  |
| Перець | Відсихання верхівок пагонів, листя набуває бурого забарвлення і закручується всередину. |  |
| Огірок | Ріст затримується, верхівки пагонів короткі, утворення бічних пагонів затримується або взагалі зупиняється. Молоді листки стають темно-зеленими, коричнево-зеленими і ламкими. При дуже гострому дефіциті верхівкова брунька засихає і тріскається. На плодах і зав’язях з’являються дрібні тріщини. Розвиток кореневої системи зупиняється. |  |
| Яблука | Відмирають бруньки пагонів. Листки дрібні. Цвітіння слабке з поганим зав’язуванням плодів. На плодах з’являються коричневі плями, які розповсюджуються і на м’якуш. Можлива поява також внутрішніх водяних плям. |  |