Редька зимняя (Raphanus sativus (L.) var. niger Kerner.)

автор:

Серед дворічних культур родини капустяні редька зимова відноситься до групи коренеплідних. Це рослина дворічна, перехреснозапильна. У насінництві потрібно дотримуватись просторової ізоляції між сортами на відкритій ділянці не менше 2000 м, на захищеній – 600 м. За ранньовесняних строків сівби рослини цвітуть, але не встигають за один рік сформувати насіння. Тому застосовують літні строки сівби для одержання маточників, оскільки формування коренеплодів переноситься на більш прохолодний осінній період.

У зв`язку с тим, що рослини сортів редьки зимової, літньої та редиски перезапилюються, під час вирощування насіння довкола насінницьких посівів на відстані 2000 м потрібно знищувати бур`яни тієї же родини – свиріпу, дику редьку. З капустою, ріпою, бруквою редька зимова не перезапилюється.

Коренева система у редьки зимової стрижнева. Переважна частина її зосереджена в орному шарі, в діаметрі займає до 1,5 м і більше. Головний корінь та окремі корінці проникають у грунт на глибину до 1,5-2 м. Продуктовий орган – коренеплід, на його головці утворюється розетка листків, у пазухах яких є сплячі бруньки. Листки нерозсічені, часто опушені. Коренеплоди придатні для тривалого зберігання.

Вимоги рослин редьки зимової до умов навколишнього середовища в основному такі, як у капусти білоголової. Характерною особливістю є те,що формування маточних коренеплодів проходить за прохолодних осінніх умов, що відповідає біології рослин та за короткого світлового дня. Рослини редьки зимової також менш вимогливі до азоту, ніж капусти.

За тривалістю вегетаційного періоду (від масових сходів до технічної стиглості) сорти редьки зимової поділяють на ранньостиглі (до 50 діб), середньостиглі (51-70 діб), середньопізні (71-90 діб) і пізньостиглі (понад 90 діб).

У другий рік культури відразу після висаджування маточників швидко відростають додаткові корені, які розміщуються переважно в орному шарі. Лише окремі корінці проникають на глибину до 100 см. Насінні рослини бувають високі – до 100-120 см, сильно розгалужені. Суцвіття – китиця. Цвітіння рослин починається через 35-40 діб після висаджування маточників і триває 30-35 діб. Період від висаджування висадків до достигання насіння становить 100-110 діб. Плід – стручок.

Особливості вирощування маточників редьки зимової. Маточники редьки зимової вирощують так само, як на товарну продукцію. Рослини її менш вимогливі до родючості ґрунту, ніж капусти. З мінеральних добрив вносять перед посівом N60P60K90 під передпосівну культивацію. Насіння висівають у кінці червня – на початку липня. За раніших строків сівби рослини передчасно стрілкують, за пізніших – формують дрібні коренеплоди.

Спосіб сівби – широкорядний (45 см) або стрічковий (20+50 см). Норма висіву насіння 4-5 кг/га. Глибина його загортання 2-3 см. До і після сівби поле коткують. Догляд за посівами полягає в своєчасному розпушуванні міжрядь, захисті сходів від хрестоцвітої блішки і рослин від шкідників, які поширюються на рослинах родини капустяні. У фазі 1-2 справжних листків загущені посіви проріджують за допомогою боронування впоперек напряму рядків. Остаточно залишають відстань між рослинами в рядку 4-6 см (не менше 300-500 тис. шт./га).

Маточні коренеплоди збирають пізно восени, але до заморозків. Очищають від гички, залишаючи черешки в 1,0-1,5 см для захисту центральної бруньки. Далі маточники сортують, для зберігання відбирають типові і здорові. До овочесховища їх перевозять, коли температура повітря знизиться до 4-5°С. Зберігають маточні коренеплоди за температури 1°С та відносної вологості повітря 85-90%.

Особливості технології вирощування насіння редьки зимової. Після зберігання маточники перебирають, для висаджування відбирають здорові, типові для сорту. Технологія вирощування насіння редьки зимової така сама, як моркви, буряка столового. Висаджують маточники рано навесні наступного року (у першій-другій декадах квітня). Схема розміщення насінних рослин 70×35-40 см. Можна висаджувати в рядку густіше, залежно від розміру маточників. Після висаджування треба обов`язково ретельно ущільнювати ґрунт довкола коренеплоду. Догляд за насінниками такий самий, як у капусти, і полягає в розпушуванні ґрунту в міжряддях, профілактичних заходах захисту рослин від шкідників. Для підтримання чистосортності насінних насаджень до їх цвітіння знищують дику редьку у радіусі 800-1000 м. Заходи сортового і насінного контролю у перший і другий рік культури такі самі, як і в інших дворічних овочевих культур.

Насінники скошують у валки, коли дві третини загальної кількості стручків побуріє, а насіння в них стане коричневим. Насіння редьки не обсипається, тому його обмолочують після просушування. За прямого комбайнування насінники обробляють десикантами за 8-10 діб до збирання: реглоном (0,8-1,0 кг/га), або хлоратом магнію (15-20 кг/га).

Обмолочене насіння очищають, підсушують до вологості не менше 10% і упаковують у стандартні мішки масою 40 кг. Урожайність насіння становить 0,5-0,7 т/га. Маса 1000 насінин 7-10 г.

За вимогами ДСТУ 7160:2010 сортові якості оригінального насіння редьки зимової повинні бути не менше 99%, елітного – 98%, репродукційного – 97% (як у редиски і ріпи). Схожість насіння залежно від категорії – відповідно 85, 85 і 70% (як у редиски) при вологості 9%.

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено такі сорти Сквирської дослідної станції Інституту агроекології НААН України – Сквирська біла і Сквирська чорна.

Поделиться: