Семеноводство двулетних овощных культур и методы сортового и семенного контроля:
Семеноводство лука репчатого при выращивании маточников из семян и сеянки

автор:

Цибуля ріпчаста (Allium cepa L.) може переходити до репродуктивного розвитку лише після проходження стадії диференціації бруньок у період зберігання за температури 5-10°С – на другий рік біологічного розвитку. Отже, за циклом розвитку вона є дворічною рослиною (Барабаш О.Ю., Тараненко Л.К., Сич З.Д., 2005). Запилюється перехресним способом комахами. Просторова ізоляція між сортами цібулі ріпчастої, як і в інших овочевих рослин, які формують стеблові насінники, повинна бути не менше 2000 м на відкритій ділянці, 600 м – на захищеній. Цибуля ріпчаста легко перезапилюється з сортами шалоту, а з іншими видами не перезапилюється.

За класифікацією Ф.А. Ткаченка (1978), її поділяють на три різновиди - гостру, напівгостру та солодку. Більшість сортів належить до гострої. Цибулини її добре вкриті міцними сухими покривними лусками. Сорти мають найкоротший вегетаційний період, найнижчу врожайність. Цибулини характеризуються найкращою щільністю, тривалим періодом спокою, найкраще зберігаються. Вони відзначаються найвищим вмістом сухої речовини (13-20 %), цукрів (8-12 %) та ефірної олії (0,020-0,065 %). Залежно від біологічних особливостей сорту і зони вирощування розмножують її насінням і через сіянку. За розмноження через сіянку лежкість сорту зменшується.

Напівгострі сорти характеризуються вищою врожайністю, мають триваліший вегетаційний период. Цибулини гірше вкриті неміцними сухими лусками, нещільні, мають товщі соковиті луски. Період спокою у них коротший, тому вони гірше зберігаються. До складу цибулин входить менше сухої речовини (10-13 %), цукрів (6-9 %) та ефірної олії (0,016-0,025 %), ніж у гострих сортів. Розмножують їх переважно насінням.

Сорти солодкої (салатної) цибулі мають високі смакові якості, відзначаються найвищою продуктивністю рослин і найтривалішим вегетаційним періодом. Всі вони малогнізді та малозачаткові. Цибулини складаються з товстих соковитих лусок (понад 3 мм), нещільні. Покривна луска одна і то часто розірвана. Цибулини мають найменший вміст сухої речовини (6-10 %), цукрів (4-7 %) та ефірної олії (до 0,015 %). Лежкість у них погана. Розмножуються переважно розсадним способом і лише частково насінням.

При проростанні насіння на поверхні ґрунту з`являється одна ключкоподібна сім’ядоля. Кожний листок, як і з сім’ядолі, виходить із середини попереднього. На рослині формується від 4-6 до 10-16 листків і більше, завдовжки до 45-50 см. Коренева система мичкувата, слаборозвинена. Залежно від величини цибулини вона проникає в грунт на глибину 30-40 см і лише незначна частина їх заглиблюється до 70-80 см, в ширину розростається на 35-40 см. У кінці вегетації рослин з відмиранням листків одночасно припиняє функціонування і коренева система.

Стебло – укорочене денце, яке знаходиться між основою кореневої системи та листків. За кількістю цибулин на денці сорти поділяють на малогнізді (1-2), середньогнізді (3-4) і багатогнізді (понад 5 цибулин). Плід – коробочка, у якій утворюється до 6 насінин. Способи вирощування маточних цибулин впливають на мінливість ознак, характерних для відповідного сорту.

Цибуля ріпчаста – холодостійка рослина. Насіння проростає за температури 4-5°С. З підвищенням її до 10-15°С сходи на поверхні ґрунту з`являються через 12-17 діб. Цибулини, одержані з сіянки, проростають за температури 1-2°С протягом 10-12 діб. Оптимальна температура для росту рослин – 17-22°С, максимальна – 33°С. У прохолодну погоду в рослин швидше розвивається коренева система, у теплу – надземна частина. Тому насіння потрібно висівати якомога раніше навесні. Такі строки забезпечать кращі умови для формування кореневої системи і подальшого інтенсивного наростання листкової частини. Рослини витримують весняні приморозки до мінус 5-7°С. Оптимальна температура для проходження диференціації бруньок становить 4-8°С. До генеративного розвитку рослини можуть переходити лише тоді, коли в них нагромадиться достатньо поживних речовин. Тому лише в холодні та тривалі весни окремі рослини першого року можуть переходити до стрілкування. За нормальних погодних умов і вирощування маточників з насіння рослини не стрілкують. Період для проходження диференціації бруньок значно залежить від сорту: у гострих він триває 80-90 діб, у солодких – 50-60 діб (пов`язано з лежкістю цибулин).

Перший справжній листок утворюється через 3-5 днів після з`явлення сходів. За місяць формується не більше 4-5 дуже маленьких справжніх листків. За сприятливих умов за період вегетації відбувається інтенсивне наростання надземної частини, формується до 25 і більше листків на одній рослині, що в подальшому забезпечує одержання більших цибулин. Цибулина може формуватися і за наявності 3 листків.

Рослини цибулі ріпчастої добре ростуть і розвиваються на довгому світловому дні (15-16 год.). За вегетативного розмноження (із сіянки) вимогливість їх до інтенсивності освітлення дещо знижується у початкові фази росту, оскільки в цей період листки наростають за рахунок поживних речовин цибулини. В умовах скороченого світлового дня, як і зниження температури, сповільнюються процеси формування цибулин. Тому за літніх строків сівби рослини продовжують нарощувати надземну масу, не утворюючи цибулин. Бур`яни сильно затінюють рослини і ніби скорочують тривалість світлового дня. Крім того, за значної забур`яненості погіршується забезпеченість рослин поживними речовинами.

Потреба рослин у воді змінюється залежно від фази їх росту і розвитку. У зв`язку з тим, що насіння має тверду оболонку, просочену ефірною олією, через що погано вбирає воду та повільно бубнявіє, кращою вологістю для його проростання є 85-90 %. Тому найдружніші сходи можна одержати за сівби рано навесні, коли в ґрунті є достатні запаси вологи. Запізнення з сівбою призводить до швидкого пересихання ґрунту, внаслідок чого польова схожість насіння знижується, сходи з`являються пізніше і недружно. В подальшому рослини також добре ростуть за оптимальної вологості ґрунту 70-85 % НВ і відносної вологості повітря 60-70 %. За вищої відносної вологості повітря рослини уражуються несправжньою борошнистою росою. За недостатньої вологості в період інтенсивного росту рослин наростання надземної маси сповільнюється і навіть припиняється. Рослини швидко формують дрібні цибулини, коренева система їх відмирає, листки вилягають. У кінці вегетації сформовані цибулини краще достигають за обмеженої вологості ґрунту й особливо зниженої відносної вологості повітря (до 50-60 %). При запізненні зі збиранням цибулі ріпчастої, особливо після випадання дощу, ріст кореневої системи відновлюється, цибулини погано достигають і непридатні для тривалого зберігання.

Рослини цибулі ріпчастої досить вимогливі до родючості ґрунту. Це пов`язано з тим, що вона порівняно з іншими овочевими культурами формує невелику та слаборозгалужену кореневу систему, яка розміщена переважно в орному шарі ґрунту. Тому під цибулю ріпчасту потрібно виділяти високо родючі, пухкі, багаті на органічну речовину структурні, чисті від бур`янів ґрунти З органічних добрив під неї треба вносити перегній із розрахунку 20-30 т/га та мінеральні добрива залежно від наявності їх у ґрунті. У початковий період росту рослини негативно реагують на високу концентрацію ґрунтового розчину. Тому не рекомендується вносити в рядки високі норми мінеральних добрив. У фазі наростання листкової частини інтенсивно споживається азот. У період формування цибулин потреба в ньому знижується, а надлишок його подовжує ріст і затримує достигання цибулин. Для кращого їх формування і достигання потрібно вносити фосфорні і калійні добрива.

За тривалістю вегетаційного періоду сорти цибулі ріпчастої поділяють на ранньостиглі (до 100 діб), середньоранні (101-115 діб), середньостиглі (116-130 діб) та пізньостиглі (понад 130 діб). За вирощування маточників з сіянки вегетаційний період скорочується на 30-40 діб.

Навесні наступного року після висаджування маточних цибулин коренева система утворюється навколо денця і швидко відростає пучком. На початковому етапі росту вона заглиблюється на 40-60 см, а після формування репродуктивних пагонів – до 80-100 см. Основна маса кореневої системи розміщена в орному шарі ґрунту та розростається в ширину до 50-70 см. Через 7-12 діб після висаджування маточників відростають листки так само, як у рослин першого року життя. Квітконосні пагони у центрі розетки листків починають з`являтися після утворення 6-10 листків. На одній насінній рослині буває від 2 до 6 стрілок заввишки 70-120 см, у центрі стебла – здуті. Суцвіття – щільний кулястий зонтик, який складається з 200-800 бутонів. Цвітіння насінників починається з верхівки суцвіття через 60-70 діб, масове через 10-11 тижнів після висаджування. Одне суцвіття цвіте до 25-30 діб. Достигає насіння через 60-75 діб після запилення.

Однією із причин зниження врожайності насіння цибулі ріпчастої – недостатня кількість запилювачів. Тому на 1 га насінників потрібно розміщувати 3-5 вуликів з бджолами (приблизно 200 бджіл на 100 м2 площі під час цвітіння). У США, наприклад, на 1 га насаджень цибулі другого року життя вивозять 10-15 вуликів (Луділов В.О., 2000).

Одним із найнебезпечніших захворювань на рослинах цибулі ріпчастої першого і другого року життя є несправжня борошниста роса (пероноспороз). Хвороба поширюється дуже швидко (переважно з допомогою конідіоспор) на великі відстані. За вологості 90-95 % і температури повітря 15-18°С через 12-15 діб ураження рослин досягає 100 %. В Україні ця хвороба дає 4-5 генерацій.

Щоб запобігти ураженню цибулі ріпчастої хворобами і пошкодження шкідниками, її потрібно повертати на попереднє місце через 5-6 років. З урахуванням цього між посівами першого і другого років необхідно дотримуватись просторової ізоляції не менш як 1000 м.

Листок цибулі ріпчастої має трубчасту листкову пластинку, вкриту шаром воскового нальоту (покриття). Восковий наліт є надійним засобом захисту рослин від надлишкового випаровування вологи і бар`єром на шляху проникнення в них хвороботворних грибів і бактерій.

Насінництво гострих сортів цибулі ріпчастої ведуть за трирічним циклом: у перший рік із загущених посівів одержують сіянку, на другий рік – із сіянки маточну цибулю, на третій – із маточників вирощують насіння. Застосовують також дворічний цикл: з насіння вирощують маточні цибулини, а наступного року – з цибулі матки одержують насіння. Насінництво напівгострих сортів здійснюють за два роки, солодких сортів – маточну цибулю вирощують через розсаду, на другий рік з неї одержують насіння. Найвищу врожайність насіння забезпечує застосування трирічного способу з використанням цибулі-сіянки за рахунок збільшення кількості стрілок на одній рослині.

Особливості вирощування цибулі-матки з насіння. У перший рік із насіння одержують маточники, а на другий – вирощують насіння із садивного матеріалу. Технологія вирощування маточників подібна до цибулі ріпчастої на товарні цілі. Поле, на якому планується вирощування маточників, виділяють завчасно, щоб протягом 2-3 років максимально очистити його від бур`янів. Посіви розміщують після культур, які рано звільняють поле. В овочевій сівозміні – після огірка, помідора, картоплі, капусти (ранньостиглих сортів), у польовій – після озимих зернових, однорічних трав на зелений корм, зернобобових. Не можна розміщувати цибулю ріпчасту після люцерни, яка є проміжним господарем цибулевої нематоди. Небажано розміщувати її і після кукурудзи, оскільки в її рослинних рештках і в ґрунті нагромаджуються дротяники.

Цибуля ріпчаста дуже вимоглива до підготовки і родючості ґрунту. Обробляти його починають відразу після збирання попередника. Поле дискують, вносять органічні і мінеральні добрива (фосфорно-калійні восени, азотні - навесні) та проводять зяблеву оранку.Свіжий гній під цибулю вносити не можна, оскільки разом з ним у ґрунт потрапляє велика кількість насіння бур`янів, затягується період вегетації рослин, вирощені цибулини погано зберігаються. Дозволяється вносити напівперепрілий гній під попередник або перегній під основну культуру.

У рік сівби рано навесні поле боронують, шлейфують. Потім проводять передпосівну культивацію з боронуванням з метою подрібнення грудочок і вирівнювання поля. Можна одночасно з культивацією організовувати внесення гербіцидів. За доброякісної підготовки ґрунту восени дозволяється навесні обмежитись боронуванням і вирівнюванням поля. Найбільш ефективним гербіцидом для обприскування ґрунту до сівби чи сходів є Стомп, який вносять у дозі 2,4-5,0 л/га.

Щоб одержати ранні і дружні сходи, треба мати добірне, виповнене насіння. Його калібрують, намочують, барботують, обробляють біологічними речовинами, добривами або термічним способом, проводять хімічне знезараження. Застосовуючи намочування, найчастіше насіння засипають у мішки на половину або третину місткості й опускають у воду з температурою 16-18°С і витримують 24 год. Воду кілька разів міняють. Набубнявіле насіння розстилають у приміщенні тонким шаром, накривають мішковиною і витримують при температурі 25°С. Перед сівбою його злегка підсушують у затіненому місці і відразу висівають у вологий ґрунт.

Своєрідним варіантом намочування насіння у воді, яка весь час насичується киснем, є барботування. Барботоване насіння за оптимальної вологості проростає в ґрунті на 3-8 діб раніше, ніж сухе, і на 2-3 доби раніше за намочуване. Температура води 20-22°С. Експозиція барботування – 12-24 год. Ефективним є барботування і в розчині мікроелементів або в мінеральній воді, багатій на іони магнію, кальцію тощо. Перед сівбою підсушене насіння протруюють фентіурамом (3 г на 1 кг насіння) або іншими протруйниками.

За остані роки з`явилися й інші способи підвищення активності насіння цибулі ріпчастої: опромінення інфрачервоними променями, передпосівне намочування в розчині біостимулятора – гумату натрію тощо.

Для одержання ранніх і дружних сходів важливе значення має строк сівби насіння. Враховуючи те, що насіння цибулі ріпчастої дрібне, довго проростає, його висівають рано навесні, коли в ґрунті ще достатні запаси вологи і знижена його температура. За таких умов насіння швидко проростає, рослини краще формують кореневу систему, яка спроможна забезпечити рослини водою і поживними речовинами.

Насіння висівають широкосмуговим способом овочевими сівалками, обладнаними широкосмуговими сошниками (45 і 60 см з шириною смуги 6-8 см), широкорядним (міжряддя 45 см), стрічковим (20+50 і 20+20+50 см). Норма висіву насіння за широкорядної сівби становить 6-8 кг/га, за широкосмугового і стрічкового способів – 8-10 кг/га. За підзимової сівби норму висіву насіння збільшують на 15-20 %, а при застосуванні сівалок точного висіву її знижують удвічі (до 5-6 кг/га). Після сівби ґрунт ущільнюють кільчастими або гладкими котками. Глибина загортання насіння 2-3 см.

Догляд за посівами починають з руйнування ґрунтової кірки і знищення бур`янів. Через декаду після сівби, коли з`являються ниткоподібні сходи бур`янів, проводять довсходове боронування упоперек посіву легкими боронами з повільним рухом агрегату. Удруге боронують лише загущені посіви у фазі двох справжніх листків. Після з`явлення сходів рослини ростуть повільно і дуже чутливі до бур`янів, які погіршують умови і затримують їх ріст. Тому потрібно знищувати бур`яни у початковій фазі росту, не допускаючи їх укорінення. Високий ефект у цей період забезпечує повторне внесення гербіцидів.

Застосовують гербіциди: старане (200 к.е.) у фазі 1-2 справжніх листків у дозі 0,75-1,0 л/га препарату, фюзилад супер (125 ЕС, к.е.) – 1,0-1,5 л/га, пантера (4 % к.е.) – 1,0 л/га, тарга супер (5 % к.е.) – 1,0-2,0 л/га, фуроре супер (7,5 % м.в.е.) – 0,8-2,0 л/га тощо.

У фазі 1-2 справжніх листків починають розпушувати міжряддя, використовуючи долотоподібні робочі органи, а при забур`яненості посівів – лапами-бритвами або стрілчастими. Перше розпушування проводять на глибину 5-6 см, а наступні – 6-8 см. Міжрядний обробіток виконують після з`явлення сходів бур`янів, після кожного дощу чи поливу протягом усього вегетаційного періоду.

Для попередження ураження рослин несправжньою борошнистою росою проводять профілактичні заходи захисту. Обприскують рослини ридомілом голд МЦ 68 WP (з.п.) у дозі 2,5 кг/га (строк очікування 20 діб); хлорокисом міді (90 % з.п.) – 2,4 кг/га (строк очікування 7 діб); альєттом (80 % з.п.) – 1,2-2,0 кг/га (строк очікування 20 діб); авексилом (70 % з.п.) – 2,1-2,9 кг/га (строк очікування 20 діб); акробатом МЦ, з.п. – 2,0 кг/га (строк очікування 30 діб).

Враховуючи високу вимогливість рослин до вологи, цибулю ріпчасту доцільно розміщувати на зрошуваних ґрунтах. Для посилення дії гербіцидів і забезпечення дружних сходів у бездощовий період протягом двох тижнів після сівби посіви поливають (150-200 м3/га). Другий полив проводять у фазі 1-2 справжніх листків, а наступні – через 7-9 діб після попереднього нормою 350-400 м3 води на 1га. Протягом вегетаційного періоду проводять 8-10 поливів. За 20-25 діб до збирання поливи припиняють.

Одночасно з доглядом протягом усього вегетаційного періоду вирощування маточників проводять насінницькі заходи сортового контролю. Здійснюють сортові прочистки в міру з`явлення домішок, видаляючи рослини, які не відповідають сорту або мають окремі відхилення від основного сорту, відсталі в рості, уражені хворобами. На ділянці залишають типові, здорові, добре розвинені маточні рослини. На кожну сортову прочистку складають відповідний акт. У фазі повного формування цибулин (початку підсихання шийки і зовнішніх лусок) проводять апробацію сортових посівів з метою оцінки і встановлення фактичного рівня їх чистосортності. Заповнюють “Листок апробатора” і на його основі – основний державний документ, який засвідчує сортові якості насіння – “Акт апробації насінницького посіву”.

Збирають маточники цибулі на початку вилягання пера, коли у цибулин сформувались сухі луски. У суху сонячну погоду підкопану цибулю залишають у валках на полі на 1-2 тижні для підсушування і достигання, в дощову – перевозять у приміщення, які добре вентилюються, або під навіси, де її просушують за допомогою теплогенераторів або електрокалориферів. Після просушування маточну цибулю очищають від сухих листків, обрізуючи їх на 2 см вище від цибулини, сортують за розміром. У процесі збирання і очищення проводять наступний захід сортового контролю – осінній добір маточників. Складають відповідний акт за встановленою формою.

Урожайність цибулі-матки за додержання рекомендованих елементів технології становить 20-30 т/га і більше.

Особливості вирощування і зберігання цибулі-сіянки. Сіянка – це дрібні цибулини діаметром до 3 см, які вирощують з насіння при загущенні посівів. Із сіянки вирощують переважно гострі сорти і рідше – напівгострі. Для сортів солодкої цибулі цей спосіб непридатний, оскільки вони погано зберігаються. Найдоцільніше розміщувати посіви на високородючих та чистих від бур`янів ґрунтах після культур, які рано звільняють поле і дозволяють проводити осінній напівпаровий обробіток ґрунту. Найкращим попередником для сіянки є чорний пар. Удобрення, заходи знищення бур`янів, передпосівна підготовка ґрунту та насіння такі самі, як і для цибулі-ріпки, вирощуваної з насіння.

Строки сівби – ранньовесняні. Вони дають можливість вирощувати сіянку і без поливу в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. Застосовують стрічковий спосіб сівби з відстанню між стрічками 50-60 см. У стрічці 12 рядків з відстанню 7,5-15 см. Можна висівати насіння для одержання сіянки широкосмуговим способом з шириною міжрядь 45 см (ширина смуги 6-8 см). Глибина загортання насіння 2-3 см. До і після сівби грунт ущільнюють котками. Норма висіву насіння за стрічкового способу – 70-80, для широкосмугового – 50-70 кг/га.

Через 7-10 діб після сівби для знищення бур`янів та руйнування ґрунтової кірки поле боронують райборонками упоперек напряму рядків на малій швидкості. Після утворення першого справжнього листка починають розпушувати міжряддя на глибину 4-6 см, щоб сходи не засипати землею, також сповільнюючи швидкість руху агрегату. За вегетаційний період проводять 4-5 міжрядних розпушувань ґрунту і 1-2 рази виполюють бур`яни в рядках (стрічках). Особливу увагу приділяють захисту рослин від хвороб і шкідників, знищенню бур`янів, за потреби – поливам.

Збирають сіянку на початку вилягання пера. За дощової погоди збирання починають тоді, коли цибулини досягають у діаметрі 1,0-1,5 см. Після підкопування сіянку складають у валки в полі для просушування протягом 10-15 діб. У цей період поживні речовини з листків переміщуються в цибулини. Запізнюватись із збиранням сіянки не можна, оскільки за сприятливої погоди відбувається висихання пера, а за дощової – повторне утворення коренів, ураження цибулин шийковою гниллю. Якшо дощова погода ускладнює збирання сіянки, її після підкопування звозять під накриття для просушування.

Встановлено, що цибуля ріпчаста формує стандартні цибулини у процесі післязбирального дозрівання, викопана з грунту не тільки у фазі утворення цибулинки з однією покривною лускою, але й на початку її формування. Загальна врожайність цибулі-сіянки за пізніших строків збирання підвищується, але вихід її стандартного розміру зменшується.

Добре висушену сіянку очищають від пера на спеціальній лінії, яка складається з таких машин: приймального бункера ПБ-2 з рухомим дном, пункту для відминання пера ЛПС-6, сортувалки СЛС-7. Очищену сіяку розділяють на три фракції з діаметром цибулин відповідно 10-15 мм, 15,1-22 – сіянка і 22,1-40 мм – вибірок. З 1 м3 сирої цибулі-сіянки після відминання листків вихід чистої сіянки становить 0,7 м3.

Щоб запобігти ураженню хворобами, перед закладанням на зберігання сіянку прогрівають за температури 40-42°С протягом 8-10 год. Короткочасне прогрівання за нижчої температури не ефективне, а підвищення її до 45-46°С знижує схожість. Чим коротший період від збирання до прогрівання, тим ефективність його вища. Зберігають сіянку в засіках цибулесховища з активною вентиляцією, ящиках, сітках. Сіянку першої фракції зберігають за температури мінус 1 плюс 3°С (холодним способом), щоб не допустити висихання, другої – 18-20°С (теплим способом), щоб запобігти передчасному проростанню. Вологість повітря підтримують у межах 60-70 %. Сіянку обох фракцій використовують для одержання маточних цибулин, вибірок – для вирощування цибулі на перо.

Особливості вирощування маточної цибулі із сіянки. Сіянку, яку зберігали теплим способом, перед висівом очищають на грохотній очисній машині ОГЛ-6М, сортувальному столі СЛС-7 та перебірних столах. А дрібну фракцію цибулинок, яка зберігалась холодним способом, навесні прогрівають за температури 35°С протягом 10 діб.

Навесні, після боронування зябу проводять передпосівну культивацію на глибину 5-6 см. Гербіциди вносять під культивацію в тих же дозах, що й під цибулю, яку вирощують з насіння.

Вирішальне значення при вирощуванні маточної цибулі мають строки сівби. Надрання сівба при затяжній холодній весняній погоді прискорює завершення стадійних змін і диференціацію бруньок, внаслідок чого рослини в період росту масово стрілкують (у рік вирощування маточників). Це призводить до зниження врожайності маточних цибулин і погіршення їх якості. Таке явище спостерігається при використанні сіянки середньої фракції.

Пізня сівба призводить до погіршення умов для приживання та укорінення цибулинок через швидке висушування верхнього шару грунту, внаслідок чого врожайність також знижується. Тому сіянку, як правило, висівають через 5-7 діб після сівби насіння. Сівбу починають з дрібної фракції цибулинок, оскільки вона найстійкіша проти стрілкування. Закінчують сівбу середньою фракцією.

Застосовують широкорядний спосіб сівби (45 см) або стрічковий (20+50 см). Відстань між рослинами у рядку залежить від розміру сіянки: цибулини діаметром 10-15 мм розміщують на відстані 3-4 см, а розміром 15,1-22,0 мм – 5-6 см. Норма висіву визначається також фракцією сіянки: при діаметрі до 7 мм на 1 га висівають 400-500 кг; 7-14 мм – 500-700 кг; 15-22 мм – 800-1200 кг, а більшої – до 1600-2000 кг. Глибина загортання 4-6 см, щоб цибулини були присипані зверху землею на 2-5 см. За надмірно глибокої сівби сіянки утворюються дрібні маточні цибулини, часто нетипової для сорту форми. Мілке загортання в посушливу весну призводить до зниження схожості сіянки, зрідження посівів і зменшення виходу доброякісних маточних цибулин.

Важливе значення при цьому має положення цибулі-сіянки у ґрунті. Під час сівби більша частина її лягає у ґрунт денцем донизу, оскільки центр ваги цибулини знаходиться у нижній половині. Неправильне положення може займати, а внаслідок цього не проростати лише 10-12 % цибулі-сіянки. За машинної сівби для отримання вирівняних сходів норму висіву сіянки збільшують на 10-12 %

Сходи на поверхні ґрунту з`являються через 8-10 діб, тобто значно раніше, ніж за сівби насінням. Тому рослини відразу починають швидко рости та інтенсивно формувати надземну частину. Завдяки цьому цибуля з сіянки достигає на 30-40 діб раніше за вирощену з насіння і перевищує її за врожайністю.

Догляд за рослинами, заходи сортового контролю, збирання маточних цибулин такі самі, як і за вирощування їх з насіння. Лише на посівах цибулі з сіянки, потрібно при з`явленні стрілок в окремих рослин, їх своєчасно видаляти, зламуючи біля основи. Середня врожайність маточників цибулі, вирощених із сіянки, вища, ніж одержаної із насіння і становить 25-35 т/га і більше.

Особливості вирощування маточників цибулі ріпчастої розсадою. Таким способом вирощують маточні цибулини переважно солодких і менше – напівгострих сортів. Маючи найтриваліший вегетаційний період серед інших різновидів цибулі, вони за інших способів вирощування не встигають сформувати повноцінні цибулини. Вирощування маточників цибулі ріпчастої розсадою значно трудомісткіше через використання споруд закритого ґрунту. Але врожайність маточної цибулі буває значно вищою за цього способу порівняно з вирощуванням насінням. За рахунок цього виправдовуються додаткові витрати.

Для одержання розсади підготовлене насіння висівають у другій половині лютого у плівкові теплиці або парники. Ширина міжрядь 4-6 см, глибина загортання насіння 1-2 см. Норма висіву 13-16 г на 1 м2 теплиць, 20-25 г на одну парникову раму. Сходи не проривають. Після сівби і до з`явлення сходів температуру підтримують у межах 18-20°С. Сходи з`являються через 12-15 діб. Після сходів температуру знижують до 12-15°С протягом 5-10 діб, щоб не допустити витягування рослин. Далі її підвищують і підтримують на такому рівні: вдень – 16-18°С, вночі – 8-10°С. Теплиці і парники систематично провітрюють. Полив рослин помірний, щоб запобігти надмірному витягуванню чи виляганню. За 10-15 діб розсаду загартовують, поступово готуючи її до умов відкритого ґрунту.

На період висаджування розсада повинна бути 50-60-денного віку і мати 4-5 справжніх листків. Перед вибиранням розсаду підкопують, сортують, вибраковують недорозвинені, пошкоджені механічно і шкідниками, уражені хворобами. Корінці вкорочують на дві третини, залишаючи завдовжки 3-4 см. Листки підрізують на 1/3, щоб зменшити випаровування води, що сприятиме кращому приживанню розсади. Вкорочення корінців полегшує і покращує висаджування розсади, оскільки вони не загинаються. З 1 м2 теплиці можна одержати 2,3-2,5 тис.рослин, з однієї парникової рами – 3,5-4,0 тис. штук. Для забезпечення 1 га площі відкритого ґрунту залежно від способу вирощування виділяють 200-220 м2 теплиці чи утепленого ґрунту і 110-150 парникових рам.

Щоб запобігти з`явленню цибулевої мухи, корінці розсади перед висаджуванням вмочують у розчин глини і коров`яку з додаванням Фентіураму чи інших інсектицидів. Розсаду висаджують у підготовлені борозни (щілини) – у південних районах у кінці березня – на початку квітня, у Лісостепу і Поліссі – у другій половині квітня. Висаджують широкорядним способом (45 см), або стрічковим (20+50 см) на 1 см глибше, ніж вона вирощувалась. Відстань між рослинами в рядку витримують у межах 4-6 см. Ґрунт біля рослин ущільнюють.

Догляд за рослинами, заходи сортового контролю і збирання врожаю такі самі, як і при вирощуванні маточних цибулин з насіння. Застосування розсадного способу значно прискорює їх достигання і підвищує врожайність, яка досягає 35-45 т/га.

Зберігання маточників. Перед закладанням на зберігання маточну цибулю прогрівають при активній вентиляції протягом 10-12 годин за температури 42°С. Це запобігає ураженню цибулин шийковою гниллю та іншими грибними хворобами. Зберігають маточну цибулю у спеціальних сховищах на стелажах, у засіках, ящиках у добре провітрюваному приміщенні за температури 4-6°С (можливі зниження до 1-2°С) і відносній вологості повітря 60-70 %. За такого режиму зберігання створюються сприятливі умови для проходження стадійних змін (диференціації бруньок) і дружного стрілкування цибулин після висаджування у ґрунт. Для кращого провітрювання використовують калорифери та вентилятори.

Особливості вирощування насіння цибулі ріпчастої. Щоб забезпечити садивним матеріалом 1 га насінників потрібно мати 0,5 га крупних і середніх маточних цибулин масою понад 50 г (співвідношення площ першого і другого року 1:2). Співвідношення площі під сіянкою і площі під маточниками 1:5-10.

Вирощування насіння цибулі ріпчастої – дуже трудомісткий і складний процесс. Складність полягає в тому, що вегетаційний період насінної рослини триває 120-130 діб. Тому поряд з передпосадковою підготовкою маточних цибулин, яка прискорює ріст і розвиток насінних рослин, потрібно дотримуватись оптимальних строків висаджування.

Перед висаджуванням маточні цибулини оглядають, вибраковують нетипові для сорту, уражені хворобами. З метою сортового контролю проводять весняний добір маточників і оформляють відповідним актом.

Підготовка ґрунту, попередники, норми внесення добрив і гербіцидів такі самі, як і при вирощуванні маточної цибулі. Висаджують маточну цибулю якомога раніше навесні, а в Криму та південних районах – і під зиму. Схема висаджування 70 10-15 см (100-150 тис. рослин на 1 га). За використання дрібних цибулин їх густоту доводять до 180-200 тис./га. Важливе значення при висаджуванні має розміщення цибулин у ґрунті. У багатьох господарствах застосовують ручне орієнтування цибулин. Для цього маточну цибулю розкидають у попередньо нарізані борозни, орієнтують вручну денцем вниз і загортають саджалками зі знятими сошниками. Ручне орієнтування цибулин доцільно проводити для сортів, які мають плескату та округло-плескату форму цибулин. Цибулини сортів з видовженою формою завжди падають у рядки на бік, тому висаджуються з одночасним загортанням.

Можна для висаджування маточних цибулин використовувати картоплесаджалки, обладнані пристроєм для орієнтації цибулин денцем донизу. Орієнтація цибулин підвищує врожайність насіння на 30-35 %. Навесні маточники швидко приживаються, відростають, формують надземну частину. На насіннєвих ділянках цибулі ріпчастої, починаючи з відростання і до збирання, проводять сортові прочистки з метою контролю за чистосортністю насаджень. Видаляють недорозвинені рослини, уражені хворобами, з відхиленнями від основного типу насінного куща. На полі залишають здорові насінні рослини. На кожну сортову прочистку оформляють відповідний акт.

Протягом вегетації підтримують ґрунт на насіннєвих ділянках у розпушеному і чистому від бур`янів стані. Для запобігання ураження рослин хворобами застосовують такі самі хімічні препарати, як і при вирощуванні маточної цибулі. Перше обприскування проводять через 10-15 діб після відростання, наступні повторюють через кожні 8-10 діб після попередніх.

Закінчують обробку рослин хімічними препаратами до цвітіння насінників. Не можна допускати заростання насінних рослин бур`янами, оскільки погіршуються умови для росту й розвитку, посилюється ураження їх хворобами. Насіння бур`янів під час збирання і обмолочування потрапляє в основну партію насіння і його важко відділити.

Насінні рослини цибулі ріпчастої мають неглибоке розміщення кореневої системи, тому дуже нестійкі. На невеликих площах, коли стрілки досягають висоти 30-40 см, їх підв`язують. Доцільно у цьому випадку проводити підгортання насінників. Рослини, які впали на землю, не запилюються комахами, загнивають і гинуть.

Перед цвітінням проводять додатковий до апробації захід сортового контролю – сортове обстеження насінників перед цвітінням з метою перевірки дотримання вимог просторової ізоляції, оцінки стану насінних рослин. Оформляють відповідний акт за встановленою формою. Апробацію сортових посівів цибулі ріпчастої, як і в інших дворічних овочевих рослин, проводять у перший рік при вирощуванні маточників у фазі технічної стиглості. Якщо навіть встановлено високий рівень сортової чистоти посівів, а на другий рік порушено просторову ізоляцію між сортами, то буде переглядатись категорія вирощеного насіння або насінницькі посіви будуть вилучені із сортових (забраковані).

Далі приступають до проведення заходів насінного контролю. Проводять обстеження насінників перед збиранням на ураженість хворобами, пошкодження шкідниками, забур`яненість. Ці фактори більше впливають на посівні якості насіння. Складають відповідний акт.

Збирають насінники у фазі пожовтіння насінних коробочок і кулястих зонтиків (воскова стиглість насіння). Зрізують зонтики з частиною стебла. У процесі післязбирального дозрівання насіння виповнюється за рахунок відтоку поживних речовин з частинок стрілок. Після достигання і підсушування зрізаних суцвіть під навісами, а потім у сушарнях за температури 25-30°С, їх обмолочують зерновими комбайнами на малих обертах барабана. Одночасно проводять попереднє очищення насіння від рослинних решток. Остаточно очищають його на очисних машинах типу “Петкус” і підсушують до вологості 11 %.

Очищене насіння упаковують у стандартні мішки масою 40 кг. Готують зразки в районну насіннєву лабораторію для визначення основних показників посівних якостей насіння. Супроводжують зразки “Актом відібраних середніх проб для визначення посівних якостей насіння”. Якщо одержані в лабораторії показники відповідають вимогам ДСТУ 7160:2010, то виробнику насіння видається основний державний документ, який засвідчує посівні якості насіння – “Посвідчення про кондиційність насіння” або “Сертифікат на насіння”. На основі первинних документів, які засвідчують сортові і посівні якості насіння, складають остаточні сортові документи, які підтверджують категорію вирощеного насіння і видаються під час його реалізації.

Урожайність насіння цибулі – 200-600 кг/га. Вихід насіння з рослини – 2-15 г. Маса 1000 насінин 2,5-4,0 г. Зберігає схожість 2-3 роки. За вимогами ДСТУ 7160:2010 сортові якості оригінального насіння повинні бути не менше 99 %, елітного – 98 %, репродукційного – 97 %, схожість насіння за категоріями відповідно 80, 80 і 70 % при вологості 11%.

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено такі сорти цибулі ріпчастої: Інституту овочівництва і баштанництва НААН України – Веселка, Глобус, Золотиста, Мавка, Ткаченківська, Харківська 82, Любчик; Чернігівського інституту АПВ НААН України – Стригунівська носівська, Грандина; Дослідної станції “Маяк” ІОБ НААН України – Маяк; Донецької дослідної станції ІОБ НААН України – Алмадон, Донецька золотиста, Рубін; Луганського національного аграрного університету – Луганська; Носівської селекційно-дослідної станції Чернігівського Інституту АПВ НААН України – Буран; Сквирської дослідної станції Інституту агроекології НААН України – Сквирська.