Семеноводство многолетних овощных культур и методы сортового и семенного контроля:
Семеноводство спаржи

автор:

В останні роки зростає зацікавленість спаржею (Asparagus officinalis L.). В сучасних супермаркетах можна купити спаржу, але, на жаль, здебільшого імпортну. Товарне виробництво часто пов’язане з відсутністю вітчизняних сортів і гетерозисних гібридів та незабезпеченням насіння.

Спаржа відноситься до багаторічних морозостійких овочевих рослин. Коренева система має кореневище та пучки товстих коренів, які живуть кілька років (4-6 років). На цих коренях утворюються тонкі ниткоподібні корінці, які живуть тільки рік. Якщо товсті багаторічні корінці є запасаючим органом для поживних речовин, то тонкі виконують роль всмоктування поживних речовин і води. На одному місці спаржа може рости до 15 років.

Стебла прямостоячі, розгалужені, до 2 м. Від головного стебла під прямим кутом відходять бокові гілки, на яких формуються поодинокі квітки. Листки у процесі еволюції видозмінилися в плівчасті луски із шпорою. З пазух таких листків розвиваються пучки зелених кладодіїв (3-6 в пучку) і квітки (по 1-2). Через відсутність листків фотосинтез відбувається у зелених стеблах і кладодіях.

Рослина дводомна, інколи зустрічаються двостатеві. Зеленкувато-жовті квітки на жіночих рослинах завдовшки 2-3 мм, а на чоловічих – в два рази більші. Дводомність спаржі пов’язана з недорозвинутістю пиляків на жіночих рослинах і маточок – на чоловічих. Плід – червона ягода з чорним насінням, якого може бути до 6 штук. Інші дикі види спаржі, які ростуть в Степу, відрізняються за кількістю кладодіїв, розміром, величиною ягід тощо. Із культурною спаржею вони не схрещуються, але може відбуватися механічне засмічення.

Спаржа має невелику кількість сортів. Дводомність дає всі можливості для легкого створення гетерозисних гібридів. В умовах України вона починає цвісти на другий рік, інколи – лише на третій. Співвідношення чоловічих та жіночих рослин здебільшого 1 до 1. Перезапилення відбувається комахами.

У товарному виробництві використовують дві технології вирощування – через підгортання вирощують відбілену спаржу, а без нього – зелену. Найбільше цінується відбілена. У зв’язку з використанням цих технологій практично всі апробаційні ознаки стосуються лише пагонів та їх головок. До таких відносять забарвлення, форма верхівки молодого пагона та листкових лусок на ньому, забарвлення і характер прилягання листкових лусок, товщина та забарвлення м’якуша молодих пагонів після відбілювання. Із смакових якостей відмічають консистенцію м’якуша і наявність гіркоти у ньому.

Сортові прочистки проводять у розсаднику в перший-другий рік вирощування, а апробацію – з 4-5 року у фазу утворення господарсько-придатних пагонів. Причому, якщо вирощування ОН і ЕН обов’язково проводять з підгортанням та оцінкою апробаційних ознак відбілених пагонів, то репродукційне – через вирощування невідбіленої зеленої спаржі. Розсадники для товарного насінництва закладають тільки елітним насінням.

Особливості вирощування спаржі на насіння. В насінництві спаржі дуже важливо враховувати три особливості – багаторічність, дводомність і перехнесне запилення. Ділянки ізолюють від інших сортів та ліній, а також від місць дикої спаржі до 2000 м на відкритій, і до 600 м – на закритій місцевості. Встановлено, що одна чоловіча рослина здатна провести запилення у радіусі до 1,5 км.

Закладання насіннєвої плантації спаржі проводять дворічною розсадою (на відміну від товарних). Висівають у розсадники наприкінці квітня – на початку травня. Насіння перед сівбою розмочують протягом тижня у теплій воді (30-35°С), щоденно змінюючи воду. Потім пророщують у вогкій мішковині за температури 25°С протягом 4-5 діб. Пророщене насіння висівають на грядки з шириною міжрядь 30-40 см і відстанню між рослинами 10-15 см. Після сівби – мульчують. Після сходів до середини літа молоді рослини ростуть повільно, а потім швидко. У розсаднику їх залишають і на другий рік. Тоді рослини починають цвісти, що дає можливість розрізнити і позначити чоловічі і жіночі особини. На 2-3 рядки жіночих рослин, висаджують один чоловічих. У кінці другого року їх пересаджують на постійне місце. На 1 га насіннєвої плантації небхідно 800-1000 м2 розсадника.

Спаржа надзвичайно добре реагує на внесення органічних добрив. Перед закладанням насіннєвої плантації вносять до 500 т/га гною і 200 т/га – перегною. Потім щорічно добавляють перегній у великих кількостях. Розсаду висаджують у борозни завглибшки до 40 см, на дно якої насипають до 20 см перепрілого гною і 10 см – перегною. Ширина міжрядь 1,2 - 2,0 м. Відстань між рослинами до 40-50 см. Після розкладання розсади її присипають шаром 10 см перегною. Насіннєві ділянки організовують за можливості проведення поливів.

Насіння починають збирати з 4 року життя, коли апробаційні ознаки стають типовими для сорту. Пагони з ягодами зрізують секаторм, або збирають вручну після їх побуріння або на початку почервоніння. Роздавлють разом з м’якушем і зброджують у власному соку протягом кілької діб. Після чого промивають і просушують. Урожайність насіння до 600 кг/га.

За вимогами ДСТУ 7160:2010 сортові якості оригінального насіння спаржі повинні бути не менше 99%, елітного – 97%, репродукційного – 96%. Схожість насіння залежно від категорії – відповідно 80, 80 і 90% і максимальна вологість для всіх категорій не більше – 11%. Серед сортів спаржі користується попитом французький сорт Аржантельська.