Защита плодового рассадника от яблоневой листковой галлицы и особенности ее биологии и вредности в Центральной Лесостепи Украины

Постановка проблеми. Одним із шляхів інтенсифікації садівництва в Україні є закладання високоінтенсивних, скороплідних промислових насаджень. У зв’язку з цим зростає потреба в садивному матеріалі та його якості (2, 6, 11), що вимагає правильної організації розсадника і своєчасного захисту рослин від шкідників та хвороб (3, 9, 18).

Аналіз основних досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми. Значної шкоди плодовим розсадникам Центрального Лісостепу України завдають шкідливі види родини галиці (Cecidomydae). Ця група представлена трьома видами: галиця вічкова, галиця яблунева листкова і галиця грушева листкова. Останні пошкоджують молоде листя саджанців, яке опадає; ріст пагонів уповільнюється, верхівки їх всихають (1, 4—5, 7—8, 12—13, 15, 19).

В останні десятиріччя спостерігається значне збільшення їх шкідливості, що пов’язано з комплексом чинників (17). Це потребує детального вивчення особливостей розвитку листкових галиць та вдосконалення захисту плодових розсадників з урахуванням біоценотичних вимог до агроценозу багаторічних насаджень.

Протягом 1986—2004 рр. у інсектарії відділу захисту рослин та дослідному господарстві Мліївського інституту садівництва і науково-дослідній станції УДАУ проводилися дослідження шодо вивчення особливостей біології, шкідливості та захисту плодового розсадника від яблуневої листкової галиці.

Методика досліджень. Екологічні особливості та господарське значення шкідника вивчали в природних умовах агроценозу розсадника яблуні, а також способом постановки лабораторно-польових дослідів.

Динаміку чисельності фітофага і пошкодження ними рослин вивчали методом регулярних обліків на постійних контрольних рослинах, розташованих рівномірно в дослідних насадженнях. Крім того, щорічно проводили осінні й весняні обстеження щільності шкідника в насадженнях перед зимівлею і виживання його після зимівлі.

Стійкість сортів яблуні до заселення їх фітофагом визначали за даними обліків заселеності рослин личинками в період вегетації (14).

Середню заселеність шкідником рослин у полі вирощування саджанців враховували способом огляду 100 ро­зеток листків облікових саджанців у кожному з варіантів (14).

Саджанці яблуні різних сортів районованих сортів отримані способом окультурення підщеп (вегетативних і насінних) при проведенні літної операції (вікування).

Сівозміна плодового розсадника була такою:
• Чорний пар.
• I-е поле розсадника (дички, в кінці липня — на початку серпня проводять вічкування).
• II-е поле розсадника (однорічки, в кінці сезону — саджанці встановленого стандарту).
• III-е поле розсадника (дворічки, саджанці встановленого стандарту).
• Ячмінь із підсівом багаторічних трав.
• Багаторічні трави.
• Багаторічні трави.

Підщепа — сіянець сорту Антонівка звичайна та слаборослі підщепи (62—396,54—118,ММ.106).

Рельєф місцевості рівний, ґрунт на ділянці малогумусний, типововилужений чорнозем (вміст гумусу 2,9—3,3%, РН — 5,4—6,0; Р₂О₅ — 10—21 млг (100 г ґрунту; К₂О — 7,4—10,6 млг (100 г ґрунту).

Ефективність дії випробуваних препаратів визначали на десятий день після обробки рослин за формулою Аббота, що викладена в прийнятій методиці (17)

Е_дії=100*(А—В)/А

де Е_дії — зниження щільності шкідника після обробки, %;
А — щільність комах до обробки, екз./рослину;
В — щільність комах після обробки, екз./ рослину.

Доглядали насадження згідно з загальноприйнятими агротехнічними заходами (8).

Математичну обробку даних здійснювали з використанням комп’ютера і робочої програми „Статистика" методом дисперсійного аналізу (10).

Погодні умови (1995—2004 рр.) в цілому були сприятливими для вирощування саджанців яблуні і розвитку яблуневої листкової галиці.

Результати досліджень свідчать, що шкідник заселяє виключно молоде листя на верхівках саджанців яблуні, пазушних пагонах, куди відкладає яйця. У результаті живлення личинок краї ще не повністю розкритих листків скручуються в трубку з обох сторін центральної жилки. Такий лист перетворюється в псев­догал, гладенький зсередини і з плямистими тисненнями в місцях живлення личинок. Спочатку скручені листки червоніють, а згодом (коли личинки дорослішають і залишають їх), вони чорніють, всихають і опадають. Це спостерігається до кінця жовтня. Відмічено, що поширенню фітофага сприяє наявність великої кількості молодих пагонів, у верхівкові листки яких шкідник відкладав яйця й які повністю всихали.

Встановлено, що в таких скручених листяних трубках може налічуватися від 20 до 86 личинок, причому при розвитку перших поколінь кількість личинок у трубках менша, ніж при розвитку останніх.

Саджанці майже всіх районованих і перспективних сортів яблуні пошкоджувалися фітофагом. Найбільше (близько 92%) зазнавали пошкоджень фітофагом саджанці яблуні таких сортів: Чарівне, Пепінка золотиста, Мелба, Оттава, Папіровка, Ровесник Гагаріна, менше (близько 19%) — сортів Внучка, Гетьманське, Спадкоємець, Сапфір, Росавка, Симиренківець, Ренет Симиренка, Кальвіль сніговий, Бойкен.

Пошкоджені рослини відставали в рості. Так, за роки досліджень висота здорового (оброблено пестицидами і не заселеного шкідником) саджанця сорту Ровесник Гагаріна (підщепа — сіянець сорту Антонівка звичайна) в середньому складала 122,9 см, а пошкодженого галицею — 97,4 см. У середньому по всіх сортах яблуні (підщепа — сіянець сорту Антонівка звичайна) висота незаселених шкідником саджанців досягала 124,2 см, а пошкоджених — 87,5 см, тобто зменшувалася в 1,4 рази, діаметр же штамба — у 1,3 рази (табл. 1).

На ріст пошкоджених саджанців яблуневою листовою галицею істотно впливає вид підщепи. Так, саджанці, що вирощувалися на слаборослих підщепах: 62—396, 54—118, ММ.106 (контроль, без хімічної обробки) мали висоту на 24,5—37,2% і діаметр штамба — на 13,0—19,1% меншим, ніж саджанці яблуні, вирощені на сіянцях сорту Антонівка звичайна (табл. 1).

Пошкодженість рослин цим фітофагом істотно впливала на вихід садивного матеріалу (табл. 2).

Дослідженнями встановлено, що зимують личинки в ґрунті на глибині 7—10 см. Виліт дорослих особин розпочинається у фазу "зеленого конуса" рослин у кінці третьої декади квітня (1995, 1997—2004 рр.) і в першій декаді травня (1996 р.) при середньодобовій температурі повітря 9,8°С і вище та відносній вологості 81,2—89,9%. Відкладання яєць триває до середини-кінця другої декади травня. Загальна плодючість самок шкідника коливається від 9 до 29 яєць; у середньому за роки досліджень вона становила 11—15 яєць. Поява дорослих особин спостерігається в кінці травня.

Протягом року шкідник розвивався в 3—4 поколіннях. Оптимальними для розвитку цього фітофага є температура +16,9—24,0°С і відносна вологість повітря 70‑80%. Для розвитку одного покоління необхідна сума ефективних температур від 234,6°С до 249,3°С.

Обприскування інсектицидами вегетуючих рослин у полях розсадника проводилися під час масового льоту шкідника (початок відродження личинок). Пер­ше обприскування проти яблуневої листкової галиці проводили під час розпускання листків (фаза „зеленого конуса"). Друге обприскування проти шкідника проводили в кінці травня на початку червня та ще 2—3 рази протягом вегетації, враховуючи біологічні особливості розвитку виду.

Майже стовідсоткова загибель грушево-листкової галиці була при обробці препаратами: Базудин, 600 ЕW, в.е. (1,2 л/га), Маврік 2Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га), Конфідор, в.р.к. (0,25 л/га), Конфідор Максі, в.г. (0,07 кг/га), Каліпсо 480 SC, к.с. (0,25 л/га), Моспілан р.п. (0,30 кг/га), Актара 25 WG, в.г. (0,14 кг/га), Регент, в.г. (0,02 кг/га), Бульдок, к.е. (0,5 л/га), суміш Золону, к.е і Шерпи, к.е. в половинних нормах (1,0 л/га + 0,15 л/га). При високій ефективності дії цих препаратів (табл. 3) можна отримувати високоякісний стандартний матеріал, показники якого наведені вище у таблицях 1-2.

Висновки: Яблунева листкова галиця є небезпечним шкідником у полях вирощування саджанців плодових культур. За відсутності проведення захисних заходів щодо зниження шкідливості цього фітофага висота саджанців (на насіннєвій підщепі) знижується у 1,4 рази, а діаметр штамба — у 1,3 рази.

Препарати Базудин, 600 ЕW, в.с. (1,2 л/га), Маврік 2Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га), Конфідор, в.р.к. (0,25 л/га), Конфідор Максі, в.г. (0,07 кг/га), Каліпсо 480 SC, к.с. (0,25 л/га), Моспілан р.п. (0,30 кг/га), Актара 25 WG, в.г. (0,14 кг/га), Регент, в.г. (0,02 кг/га), Бульдок, к.е. (0,5 л/га), суміш Золону, к.е і Шерпи, к.е. в половинних нормах (1,0 л/га + 0,15 л/га) можна рекомендувати до постійної реєстрації Міністерству охорони природного навколишнього середовища проти яблуневої листкової галиці в полях вирощування саджанців плодових культур. Обприскування цими препаратами 4—5 разів впродовж вегетації (розпочинаючи з фази „зеленого конуса"), забезпечує стовідсоткову загибель личинок шкідника й отримання високосортного садивного матеріалу яблуні.

БІБЛІОГРАФІЯ
• Алексеева С.А. Борьба с вредителями и болезнями в плодовых питомниках Кабардино-Балкарии // Садоводство. - 1985. - №3. - С.17-19.
• Болдырев М.И. Обоснование интегрированной защиты яблони от вредителей в условиях интенсификации садоводства в ЦЧЗ: Автореф. дис...д‑ра с.-х.наук / Укр. с.-х. акад. - К., 1986. - 50 с.
• Болотникова В.В., Новицкая Л.И., Велента Н.Е. Защита питомников от вредителей и болезней // Защита растений. - 1984. - №12. - С. 16-19.
• Васильев В.П., Лившиц И.З. Вредители плодовых культур. - М.: Колос, 1984. - 399 с.
• Васильєв В.П., Лісовий М.П. Довідник по захисту плодових культур. - К.: Урожай, 1993. - 222 с.
• Воєводін В.В. Садівництво України, сьогодення і майбутнє //Сад, виноград і вино України. - 2001. - №12. - С. -5.
• Довідник із захисту рослин / Л.І. Бублик, Г.І. Васечко, В.П. Васильєв та ін.; За ред. М.П. Лісового. - К.: Урожай, 1999. - С.349-401.
• Довідник по захисту садів від шкідників і хвороб / Под ред. А.С. Матвиевского. - К.: Урожай, 1990. - С.39-40, 45-48, 56-57, 240-241.
• Дорожкин Н.А., Болотникова В.В., Велента Н.Е., Новицкая Л.Н. Защита плодовых культур в питомниках // Защита растений. - 1986. - №7. - С.36-37.
• Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. - М.: Агропромиздат, 1985. - С.122-127.
• Концепція розвитку садівництва в Українській РСР до 2005 року / Под ред. М.В.Андриенко. - К.: Міська друкарня Києво‑Святошинського району, 1990. - С.4-5.
• Мамаев Б.М. Эволюция галлообразующих насекомых - галлиц. - Л.: Наука, 1968. - 72 с.
• Мамаев Б.М. Галлицы, их биология и хозяйственное значение. - М.: Из-во АН СССР, 1962. - С.52-68.
• Методики випробування і застосування пестицидів / За ред. проф. С.О. Трибеля. - К.: Світ, 2001. - 448 с.
• Патерило Г.А., Верещагина В.В., Флоринская Г.Н. Новое в борьбе с болезнями и вредителями в плодовом питомнике // Садоводство, виноградарство и виноделие Молдавии. - 1963. - №1. - С.47-50.
• Савковский П.П. Атлас вредителей плодовых и ягодных культур. - К.: Урожай, 1990. - С.10-19.
• Трибель С.О. Проблеми фітосанітарії агроценозів і шляхи її вирішення // Пропозиція. - 1998. - №9. - С.10-11.
• Чепурная В.И. Вредная фауна питомника // Защита растений. - 1985. - №7. - С.32.
• Hering M.Dr. Die Okologie der Blattminierenden insektenlarven. - Berlin, 1926. - S.18-19.