Селекция и генетика тритикале:
Методы создания сортов тритикале

автор:

Ярі тритикале

На 2008 р. у Державний реєстр сортів рослин України занесено 10 сортів ярого тритикале, що рекомендуються для вирощування й виробництва зерна. Перший сорт ярого тритикале Аіст харківський було створено в Інституті рослинництва ім. В.Я.Юр’єва і зареєстровано у 1995 р. Цей високоурожайний сорт відкрив дорогу у виробництво новій культурі як в Україні, так і в ряді країн колишнього СРСР.

Підвищена урожайність тритикале складається переважно за рахунок продуктивності колосу довжиною 10—12 см, кількості колосків у колосі 24—28, кількості зерен 46—52 та масі 1000 зерен 40—46.

Яре тритикале менше вибагливе до умов вирощування у порівнянні з ярою пшеницею, тому що його рослини мають добре розвинену кореневу систему, міцний листовий фотосинтетичний апарат, що дає їм можливість краще переносити посуху і активно засвоювати поживні речовини. Завдяки функціонуванню в їх геномі хромосом жита ярі тритикале більш витривалі до дії холоду і морозів під час вегетації.

Стійкість до хвороб і шкідників. Яре тритикале має високу стійкість та імунітет до хвороб листя та колосу. Борошниста роса, стеблова іржа, летюча та тверда сажка не вражають сорти харківської селекції. Бура листова іржа та септоріоз листя проявляють ураження пізно і не набувають поширення. Це дає змогу вирощувати сорти ярого тритикале без протруювання насіння і застосування фунгіцидів протягом вегетаційного періоду.

Сорти ярого тритикале селекції ІР ім. В.Я.Юр’єва Аіст, Жайворонок, Хлібодар, Соловей, Коровай значно менше уражаються внутрішньо- стебловими шкідниками у порівнянні з іншими сортами. Подекуди, на початку цвітіння спостерігається заселення посівів хлібними жуком, які живляться пиляками, але не зменшують зав’язування зерна і не спричиняють істотної шкоди рослинам. Пізніше, при формуванні та наливі зерна вони пошкоджують окремі зернівки, але не вибивають їх з колоса, як це буває у пшениці та ячменю.

Хлібні клопи (клоп-черепашка, маврська черепашка, австрійська черепашка), носата та гостроголова елії менше шкодять на посівах тритикале під час наливу зерна завдяки тому, що зерно добре захищене лусками. Економічний поріг шкодочинності цих шкідників для тритикале вищий, ніж для пшениці, а для захисту посівів можна обмежитись обробкою інсектицидом країв поля — в першу чергу від лісосмуг.

Якість зерна і його використання. Завдяки використанню для схрещування високоякісних сортів ярої пшениці Саратовська 46, Жемчужина Заволжя, Харківська 8, Харківська 10 та ін. при створенні сортів ярого тритикале були одержані генотипи з унікальним білковим комплексом — вмістом білку 13—16%, в якому до 350 мг/% незамінної амінокислоти — лізину. Вміст каротиноїдів підвищений (1,5—2,0 мг), що забезпечує високу поживну цінність зерна тритикале. Натура зерна тритикале дещо нижча, у порівнянні з пшеницею (680—730 г/л), що пов’язано з більшою видовженістю зернівок і меншою твердістю ендосперму.

Хлібопекарські властивості борошна сортів ярого тритикале визначаються білковим та вуглеводним комплексом: середній вміст клейковини становить 23% з високої пружністю (55—70 мм) та незначної розтяжністю (55—80 мм). Якість клейковини відповідає першій групі: ВДК становить 50—70 од. приладу.

Число падіння, що характеризує ферментативну активність у борошні тритикале, відповідає оптимальному рівню для одержання високоякісного хліба (200—250 сек.). Водопоглинальна здатність борошна тритикале близька до пшеничної, тісто швидко утворюється (2 хв.), в оптимальної консистенції знаходиться біля 1 хв., після чого активно зріджується.

За силою борошна (120—200 од. альвеографу) тритикале поступається пшениці, але, разом з цим, забезпечує хороший об’ємний вихід хліба — 400-500 мл з 100 г борошна без розрихлювачів. Загальна хлібопекарська оцінка, яка крім об’ємного виду включає оцінку зовнішньої поверхні, форми, кольору кірки, пористості, кольору і еластичності м’якуша, знаходиться, переважно, на рівні 4,3—5,0 балів.

Методи селекції розглянемо на прикладі створення сортів ярого тритикале в ІР ім. В.Я. Ю’єва. Перший сорт ярого тритикале в Україні Аіст (1955 р.) був створений методом складної міжродової гібридизації ярої м’якої пшениці, ярого жита з Аргентини та гексаплоїдного тритикале Харківська 8/Insave/MC1 з наступним рекурентним добором пшенично-житніх гексаплоїдних рекомбінантних рослин з високими показниками врожайності та інших господарсько цінних ознак. Аналогічним методом з використанням інших батьківських гексаплоїдних ліній та сортів створені сорти ярого тритикале Коровай і Легінь.

Сорти Жайворонок, Хлібодар, Соловей створені методом індивідуального добору із складних гексаплоїдних міжлінійних пшенично-житніх популяцій.

Озимі тритикале

У публікаціях дається багато висловлень про тритикале як про зернову культуру майбутнього, що за своєю зерновою продуктивністю може перевершити головну зернову культуру — пшеницю на 20—30%. Імовірність такого прогнозу цілком реальна, особливо в екстремально несприятливі роки для перезимівлі озимої пшениці. В даний час у світі площа під озимими і яровими сортами тритикале складає 3,5 млн га, у т.ч. Польща — 850 тис., Німеччина — близько 600 тис., Росія і Китай — по 500 тис. га. В Україні тритикале займає площу близько 250 тис. га, у т.ч. озимих — 180 тис. і ярих —70 тис. гектарів, з тенденцією до її збільшення.