Селекция и генетика овса:
Цветение и гибридизация

автор:

Техніка схрещування полягає в наступному. Зав’язуваємість гібридних зерен з використанням кастрації у вівса значно нижче, ніж у пшениці. Таке явище пов’язане з високою чутливістю квіток вівса при їх відкриванні під час кастрації до сонячного світла, температури повітря, вітрови, вологості і травмування. Овес для гібридизації висівають у вегетаційні судини або в полі, де створюють гарні умови для росту і розвитку рослин.

Для кастрації беруть волоті, у яких незабаром почнеться цвітіння, або ті, де вже почалося в деяких колосках. У залежності від погоди волоті в цей час виходять з піхви листка на 1/4—1/3 довжини. Каструють великі нижні квітки в колоску, що мають зеленувато—жовті пиляки. У волоті залишають 10–20 колосків, бажано одного віку, інші видаляють, зрізуючи ножицями.

Кастрацію проводять у такий спосіб. Пальцями лівої руки тримають першу квітку у колоску в основі. Пінцетом у правій руці розсовують колоскові луски і видаляють з колоска другу і третю квітки. Потім пінцетом розсовують квіткові луски першої квітки і виймають пиляки, бажано відразу всі три. На волоть надягають пергаментний ізолятор, на якому записують вихідні дані.

Запилення може бути примусовим, обмежено вільним або вільним. При примусовому запиленні готові тріснути (а краще щойно тріснуті) пиляки з батьківської рослини вкладають у кастровану квітку (один—три пиляка) або наносять пилок різними способами безпосередньо на рильце маточки. У залежності від температури запилення в жарку погоду проводять через 1—2 дні після кастрації, у холодну – через 4—5 днів. Іноді цю процедуру виконують у день кастрації. Усе залежить від того, наскільки готові до запилення рильця маточки. Вони повинні бути добре розпушені.

Життєздатність рилець зберігається до 15 днів. Повторне запилення підвищує вдале схрещування. У залежності від погоди його проводять через 12—24 год. після першого і дозапилюють на 7–8—й день. Пилок вівса зберігається короткий час. Потрібно використовувати щойно тріснуті пиляки. Запилення найбільш ефективне, коли добова температура досягне максимуму і почне знижуватися.

При обмежено вільному запиленні під ізолятор вводять дві—три волоті батьківського сорту, що зрізані і поставлені в пляшку з водою. Квіткові луски бажано розкрити, зрізуючи на 1/3 їхню верхню частину. Батьківські волоті розташовують під ізолятором вище материнської. Пилок з волоті потрібно періодично струшувати шляхом постукування по ізолятору.

При вільному запиленні сорт—запильник висівають навколо материнського або поруч із ним. Квітки материнського сорту каструють, вони будуть вільно запилюватися пилком батьківського сорту. У цьому випадку потрібна просторова ізоляція від інших сортів.

Для багатьох зон країни прогресивним може виявитися метод, запропонований селекціонерами в останні роки. При кастрації вівса цілком видаляють пінцетом внутрішню квіткову луску без зрізання верхньої частини зовнішньої луски. При запиленні в цьому випадку гарні результати дає «твел»—метод, при якому в момент готовності рилець до запилення зверху ізолятора (ізолятор у верхній частині не зашивають) вводять волоть з відрізаними верхівками квіткових лусок соломиною назовні і закріплюють ії на ізоляторі за допомогою канцелярських скріпок. Для кращого висипання пилку по ізолятору періодично постукують.