Селекция и генетика проса:
Классификация, кариотип и биологические особенности Panicum

автор:

Просо звичайне, посівне, волотисте (P. miliaceum L.) належить до порядку злаків (Poales), родини злакових (Poaceae, syn. Gramineae), найбільш спеціалізованої підродини просових (Panicoideae).

Загальна кількість хромосом у проса посівного 2n=4х=36 встановлена в 1928 р. Н. П. Авдуловим. До 1942 р. число хромосом було визначено у більшості видів роду Panicum. Відомо, що в роді Panicum є групи 18-хромосомних (P. antidotale, P. capilare, P. commutatum та ін.), 36-хромосомних (P. miliaceum, P. miliare, P. fasticulatum та ін.),

54-хромосомних (P. texanum, P. dichotomiflorum та ін.), а також 72-хромосомних видів (P. virgatum, P. octomiliaceum). Можна вважати, що у філогенезі проса істотну роль грала поліплоїдія при базовому числі хромосом, рівному 9.

Просо володіє винятковою різноманітністю форм, що розрізняються по безлічі ознак, зокрема по типу волоті і забарвленню зерна. Саме ці ознаки в поєднанні з наявністю антоціанового забарвлення рослин покладені в основу внутрішньовидової класифікації проса, що включає більше 100 різновидів.

Просо — одна з основних і найбільш стародавніх круп’яних культур нашої країни. Його зерно, солома, зелена маса і відходи круп’яної промисловості використовуються як цінний корм для тварин.

Завдяки своїй посухостійкості, солевитривалості, високій потенційній продуктивності, пристосованості до широкого діапазону термінів сівби і інших особливостей, просо відноситься до важливих культур посушливих зон країни і знаходить все більш широке розповсюдження в післяукісних і післяжнивних посівах, особливо в умовах зрошування. До основних, принципово важливих біологічних особливостей проса, що визначають його високу потенційну продуктивність та інші господарський цінні властивості, відноситься здатність здійснювати процеси фотосинтезу по типу С4, висока посухо- і жаростійкість, стійкість до багатьох хвороб (борошнистої роси, різних видів іржі, сажки та ін.), виключно високий коефіцієнт розмноження, високі кулінарні і харчові властивості, а також розмноження переважно за рахунок самозапилення.

У різні фази розвитку для проса, як теплолюбної рослини необхідна досить висока середньодобова температура повітря: сходи — кущіння — 18°С, кущіння — викидання волоті — 20°С, викидання волоті — цвітіння — 23°С, цвітіння — дозрівання — 21°С. Сходи проса дуже чутливі до низької температури (-2, -3°С). Просо — рослина короткого дня, хоч і виявлені зразки, що слабо реагують на зміну довжини дня.

Розмножується просо переважно за рахунок самозапліднення. Перехресне запліднення звичайно складає лише 0,01—0,5% і лише в окремих випадках може досягати 5%. Нормально розвинені, фізіологічно дозрілі квітки проса квітнуть відкрито. У таких квіток назовні виходять всі три пиляки і два рильця. Пиляки розтріскуються майже відразу ж після виходу квіток назовні. При цьому рильця можуть бути запилені як власною, так і пилком інших квіток тієї або іншої рослини. Тривалість цвітіння окремої квітки від 3 до 20 хв. Тривалість цвітіння окремої волоті 13—28 днів. В більшості випадків цвітіння відбувається між 11 і 13 год. при температурі 20…28°С і більше. При температурі нижче 16°С просо не квітне.

Суцвіття у проса — волоть. Колоски розміщуються по одному на кінці кожної гілочки. Колосок двоквітковий, нижня квітка звичайно недорозвинена, має 3 колоскові луски, з яких одна — вкорочена і розташована зовні від перших двох лусок. У сприятливих умовах можуть формуватися двоквіткові колоски і навіть дві зернівки в колоску. Нормально розвинена квітка має верхню зав’язь із двома китицевидними, часто фіолетовими приймочками на довгих стовпчиках і три тичинки з жовтими або фіолетовими пиляками. Біля основи квітки дві маленькі лодикули — рудименти оцвітини. Пилок проса кулястий, незабарвлений, діаметром близька 43—44 мкм.