Методы агроэкологии:
Экологическая экспертиза

автор:

В останні роки в практику увійшло нормування антропогенних впливів на природне середовище: зокрема, розроблені стандарти і нормативи скидання і викидання забруднюючих речовин. Дуже поширений дозволений і ліцензійний порядок природокористування, посилився державний і суспільний контроль. У системі заходів юридичної відповідальності посилені не тільки заходи покарання осіб, що винні у екологічних правопорушеннях, але й заходи впливу на підприємства, установи і організації. Підприємства, що забруднюють навколишнє середовище, можуть бути закриті.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України здійснює державну екологічну експертизу генеральних схем розвитку і розміщення продуктивних сил країни і галузей народного господарства, контроль за екологічними нормами при розробці нової техніки, технології, матеріалів, проектів на будівництво (реконструкцію) підприємств, що впливають на навколишнє середовище і природні ресурси. Воно орієнтується насамперед на широке застосування в усіх галузях мало- і безвідходних технологій, інших досягнень, спрямованих на раціональне природокористування. Такі функції виконуватимуться не тільки в центрі, але й територіальними підрозділами міністерства. Все це повинне значно посилити профілактичний контроль за екологічним обґрунтуванням господарсько-технічних рішень.

Екологічна експертиза — це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян. Ґрунтується екологічна експертиза на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Спрямована екологічна експертиза на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам та вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Завдання екологічної експертизи полягають у регулюванні суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян держави.

Мета екологічної експертизи — запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на природне середовище та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях та об’єктах.

Об’єктами екологічної експертизи можуть бути:

  • Проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів.
  • Передпроектні, проектні матеріали.
  • Документація із впровадження нової технології, техніки, матеріалів.
  • Екологічні ситуації, що склалися в окремих пунктах та регіонах.
  • Діючі об’єкти та комплекси.
  • Військові, оборонні та інші об’єкти.

Вимоги до проведення екологічної експертизи такі:

  • Дотримання пріоритету права суспільства на сприятливе екологічне середовище.
  • Гармонійне поєднання екологічних та економічних інтересів.
  • Екологічна сумісність об’єктів з вимогами охорони довкілля.
  • Комплексна еколого-економічна оцінка існуючого чи передбачуваного впливу на навколишнє середовище.
  • Альтернативні варіанти зменшення негативних впливів об’єктів експертизи на оточуюче середовище.
  • Суворе дотримання законодавства та державних норм природокористування.

Суб’єкти екологічної експертизи:

  • Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки.
  • Органи та установи Міністерства охорони здоров’я
  • Місцеві ради народних депутатів і органи виконавчої влади.
  • Громадські організації екологічного спрямування.
  • Інші установи та організації, які залучаються до проведення екологічної експертизи.
  • Окремі громадяни.

Форми екологічної експертизи в Україні: державна, громадська та інші.

Висновки державної екологічної експертизи обов’язкові для виконання, а громадської та інших видів екологічної експертизи мають рекомендаційний характер, вони враховуються при проведенні державної екологічної експертизи.

Порядок проведення екологічної експертизи включає:

  • Перевірку наявності та повноти матеріалів та реквізитів на об’єкти екологічної експертизи.
  • Аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи.
  • Узагальнення окремих експертних досліджень та наслідків діяльності об’єктів експертизи.
  • Підготовку висновків.

Суть екологічної експертизи полягає у системі комплексної оцінки всіх можливих екологічних і соціально-економічних результатів здійснення проектів, функціонування народногосподарських об’єктів, прийняття рішень, спрямованих на запобігання їх негативного впливу на навколишнє середовище і на вирішення намічених завдань із найменшою витратою ресурсів і мінімальними наслідками.

Екологічна експертиза являє собою урегульовану нормами діяльність експертів по аналізу, перевірці й оцінці документації об’єктів і рішень, на їх відповідність правилам і вимогам охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування з метою запобігання можливих негативних впливів на природу і забезпечення сприятливого її стану.

Мета екологічної експертизи: забезпечення науково обґрунтованого визначення відповідності проектних рішень сучасним екологічний вимогам перед їх затвердженням у компетентних державних органах:

  • запобігання можливих негативних впливів на екосистему об’єктів, що плануються, проектуються і функціонують у процесі їх реалізації;
  • підтримання динамічної природної рівноваги і сприятливого стану навколишнього середовища при реалізації народногосподарських планів.

Вони досягаються під час вирішення таких завдань:

  • перевірки і оцінки проектних матеріалів згідно з вимогами статей Конституції України, Основ законодавства про надра, Основ земельного, водного, лісового та інших законодавств, Закону про охорону атмосферного повітря, інших правових актів про охорону і раціональне використання природних ресурсів, планування, проектування тощо;
  • здійснення експертизи з позицій державної екологічної політики, щоб до реалізації проектів споруджені народногосподарські об’єкти були не тільки технічно, а й екологічно передовими і виключали будь-яку можливість порушення екологічної рівноваги;
  • встановлення екологічних властивостей проектних матеріалів і визначення ступеня обліку і відображення в них закономірностей взаємодії антропогенних і конкретних екологічних підсистем у загальній системі суспільство-природа на основі використання знань екологічних наук;
  • встановлення об’єктивних даних про можливість реалізації об’єктів у конкретних природних умовах;
  • підготовка матеріалів, що містять висновки про ступінь екологічності матеріалів і рекомендації варіантів природоохоронних рішень з врахуванням особливостей конкретної екосистеми.

Екологічну експертизу проектів здійснюють з дотриманням принципів: пріоритету права суспільства на сприятливе навколишнє середовище; гармонійного поєднання економічних і екологічних інтересів; територіально-галузевої й екологічної доцільності впровадження проектів; екологічної спільності проектів з вимогами охорони навколишнього середовища; екологічної їх безпеки при реалізації; суворого дотримання законності й державних норм природокористування.

Під час експертизи детально і всебічно вивчають екологічний зміст проектів шляхом аналізу, синтезу, порівняння, спостереження, описування, абстрагування при суворому дотриманні вимог діючого законодавства.

Критеріями оцінки вимог правових норм є: принципи охорони природи, природоохоронні пріоритети, екологічні імперативи, стандарти по охороні природи, раціональному використанні природних ресурсів, будівельні норми і правила, санітарно-гігієнічні нормативи, а також основні показники затвердженої передпланової, проектної і проектно-кошторисної документації. Оціночними критеріями є також ненормативні показники — узагальнені показники природних особливостей місцевості, напрямки вітрів, туманів, штилів, повітряних інверсій, рельєфу тощо, використовуючи які, експерти можуть давати об’єктивну оцінку робіт.

Еколого-експертна діяльність повинна містити елементи екологічного прогнозування не тільки на проектний період, а й на перспективу у формі науково обґрунтованого передбачення, спрямованого на збереження оптимального режиму екосистеми суспільство — природа.

Експерти зобов’язані забезпечувати дотримання в проектах нормативних вимог по очищенню вод, а також промислових і побутових стоків, захисту атмосфери від шкідливих викидів, утилізації, нейтралізації і вторинному використанню господарсько-побутових і промислових відходів, раціональної розробки корисних копалин і рекультивації земель.

Еколого-експертний процес складається з трьох основних етапів: підготовчого, або перевірки наявності необхідних реквізитів проектних матеріалів і їх відповідності діючому законодавству; основної, або аналітичної обробки даних по об’єктах експертизи; заключного, або узагальнення і оцінки даних та складання акту експертизи.

На підготовчому етапі виявляють і перевіряють достовірність і повноту представлених передпланових, проектно-планових і проектно-кошторисних матеріалів, їх відповідність вимогам діючого законодавства, нормативним документам.

Аналітичну обробку об’єктів експертизи можна умовно розділити на два підетапи: вивчення, аналіз і перевірка рішень, викладених у пояснювальній записці, що містяться у графічному матеріалі, а також тих, що прикладаються до передпланової, проектно-планової і проектно-кошторисної документації матеріалів — висновків про погодження попереднього вибору земельних ділянок, проведення розвідувальних робіт тощо; перевірка і аналіз результатів обстеження місця розміщення об’єктів.

Експертні органи на даному етапі повинні приділяти велику увагу визначенню ефективності заходів, спрямованих на поліпшення стану природних ресурсів, які виконують оздоровчі, охоронні й захисні функції (створення санітарно-охоронних зон, парків, лісопарків, ставків, захисних лісосмуг на землях сільськогосподарського призначення і вздовж транспортних магістралей, охорона лікувальних джерел, заповідних територій тощо).

Складовою частиною аналітичного етапу є перевірка обґрунтованості використання джерел водопостачання і енергії, комплексного використання сировини, інших матеріальних ресурсів, включаючи відходи виробництва і вторинну сировину, застосування природозберігаючих технологій.

Обов’язкова вимога — аналіз рішень про можливі прогнозні зміни навколишнього природного середовища при реалізації проектів з врахуванням впливу антропогенних, кліматичних, метеорологічних та інших природних факторів і процесів, їх екологічна, економічна, психологічна і санітарно-гігієнічна оцінки.

Важливим елементом проектних розробок є натуральні обстеження зони розміщення об’єкта. Вони дають можливість об’єктивно оцінити екологічну обстановку в зоні, виявити позитивні й негативні особливості екологічної системи, що склалася, її антропогенних і природних компонентів. На заключному етапі екологічної експертизи проектів проводять зведену обробку даних, одержаних під час вивчення, аналізу і порівняння аналогів природоохоронних заходів, що передбачені експертними матеріалами. На основі робочих матеріалів експертизи (експертних висновків по окремих розділах проекту) при підготовці зведеного висновку оцінюють якість розробки документації, представленої на екологічну експертизу. Оцінку якості відмічають у зведеному експертному висновку.

Правовою основою екологічної експертизи є законодавство України; нормативною базою — увесь комплекс наявних природоохоронних і технічних стандартів, гостів, будівельних норм і правил, санітарно-гігієнічні й екологічні нормативи.

Проведення екологічної експертизи передбачено Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища»(від 25.06.1991 р.), та «Про екологічну експертизу»(від 09.02.1995р.)

Проведення екологічної експертизи діяльності сільськогосподарських комплексів базується на основі вимог Водного та Земельного кодексів України (від 6.06.95 р. та 13.03.92 р. відповідно), «Основ земельного законодавс-тва», «Основ водного законодавства», Закону «Про охорону атмосферного повітря» (від 16.10.1992 р.), «Про карантин рослин» від 30.06.93 р., Законів України «Про власність» від 07.02.91р., «Про приєднання України до міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин» від 02.06.95 р., «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.92 р., «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91р., «Про споживчу кооперацію» від 10.04.92 р., «Про ветеринарну медицину» від 25.06.92 р., «Про плату за землю» від 03.07.92 р., «Про селянське (фермерське) господарство» від 22.06.93 р., «Про систему оподаткування» від 02.02.94 р., «Про енергозбереження» від 01.07.94 р.

Кодекси України: «Про надра» від 27.07.94 р. «Водний кодекс України» від 06.06.95 р. «Земельний кодекс України» від 13.03.92 р. «Повітряний кодекс України» від 04.05.93 р.