Ионизирующие излучение – как экологический фактор в сфере аграрного производства:
Источники радиоактивного загрязнения объектов окружающей среды и аграрного производства

автор:

Наслідком використання атомної енергії стало розсівання штучних радіонуклідів у біосфері, в тому числі й у сфері агропромислового виробництва, і прискорення темпів пересування природних радіонуклідів з наступним включенням їх у ланцюг міграції у системі радіоактивні випадання — ґрунт — сільськогосподарські рослини — сільськогосподарські тварини. У біосфері з’явився могутній екологічний фактор — іонізуюче випромінювання, дослідженнями впливу якого на сільськогосподарські рослини і тварин, а також агроценози займається сільськогосподарська радіоекологія.

У прикладному плані сільськогосподарська радіоекологія розробляє способи обмеження втягнення радіонуклідів у біологічний кругообіг зниження вмісту радіоактивних речовин в рослинах і тваринах, продукції рослинництва й тваринництва і обґрунтовує систему ведення агропромислового виробництва, що забезпечує мінімальний радіаційний вплив на людину, рослини і тварин.Із всього різноманіття проблем, якими займається сільськогосподарська радіоекологія, ми на основі монографії P.M. Алексахіна, А.В. Васильєва та ін. (1992), коротко розглянемо шляхи потрапляння радіонуклідів у рослини і продукцію тваринництва, дії іонізуючих випромінювань на сільськогосподарські рослини і тварини, а також заходи по зменшенню вмісту радіонуклідів у продукції рослинництва й тваринництва.

Постійно на живі організми в навколишньому середовищі можуть одночасно впливати декілька джерел випромінювання, серед яких можна виділити такі головні групи: природне випромінювання; випромінювання штучних радіонуклідів; випромінювання від джерел, що застосовуються в медицині і в побуті; професійне випромінювання.

Природне випромінювання є звичайною складовою частиною біосфери, екологічним фактором, який впливає на всі живі організми і створює природний радіаційний фон. Воно утворюється за рахунок космічного випромінювання, випромінювання зовнішніх земних та внутрішніх джерел.

Вміст природних радіонуклідів у земній корі змінюється в досить широкому діапазоні. Відповідно в різних місцях Землі змінюється природний радіаційний фон.

Внутрішніми джерелами випромінювання є радіонукліди, що потрапляють у рослини, а також в організм людини і тварин разом з повітрям, водою, елементами живлення.

Радіаційний фон являє середовище, в якому протягом щонайменше кількох останніх років існувало й розвивається все живе на нашій планеті. Саме радіаційний фон вважається одним із головних факторів природного мутагенезу, який відіграє важливу роль у процесі еволюції живих організмів, саме це радіаційне середовище є також однією з причин виникнення злоякісних новоутворень і спадкових захворювань.

Слід відзначити, що, починаючи з минулого століття, природний радіаційний фон Землі поступово зростає. Це є наслідком індустріалізації господарства людиною, яка спричинила також видобування з надр Землі та надходження в навколишнє середовище разом з такими корисними копалинами, як кам’яне вугілля, нафта, газ, будівельні матеріали, руди металів, солі тощо, великої кількості радіонуклідів.

Штучні радіонукліди добувають внаслідок ядерних реакцій, на цей час відомо близько 1 880 радіоактивних ізотопів більш ніж 80 відомих елементів.

Велика кількість радіоактивних речовин утворюється під час вибуху атомної бомби, в основі якого лежить спонтанна ланцюгова реакція поділу ядер урану 235 або плутонію 239. Радіонукліди, що потрапили в стратосферу, поширюються по всій земній кулі й випадають на поверхню Землі значно пізніше, хоч початок їхнього випадання можна виявити через 2—3 тижні; повне випадання відбувається протягом 1,5—2 років. Природно, що за цей час короткоживучі радіонукліди розпадаються і залишаються довго живучі радіонукліди — стронцій 90 та цезій 137 з періодами напіврозпаду відповідно 29 і 30 років.

Певний внесок у випромінювання навколишнього середовища роблять викиди підприємств атомної енергетики.

Протягом усіх етапів ядерного паливного циклу можливе потрапляння радіонуклідів у навколишнє середовище, проте інтенсивність впливу радіаційного фактора на об’єкти природного середовища в різних його частинах неоднакова.

Атомна енергетика, враховуючи небезпеку ядерних випромінювань, будується за принципом замкнутого циклу, завдяки чому в навколишнє середовище потрапляє лише незначна кількість важких для вловлювання радіоактивних речовин.

Слід відзначити, що проживання поблизу теплових електростанцій, що працюють на вугіллі, враховуючи викиди в атмосферу не лише радіоактивних речовин, але й хімічних компонентів, набагато шкідливіше для здоров’я людини, ніж проживання поблизу атомних електростанцій такої самої потужності. І хоч доза опромінювання внаслідок викиду АЕС зростає щороку у зв’язку із збільшенням їх кількості і потужності, внесок їх випромінювання в загальний радіаційний фон залишається, як і раніше, незначним. За даними Міжнародного агентства з атомної енергетики, до 2010 р. його доповнення до дози природного випромінювання не перевищить 4%.

Гостро постають радіоекологічні проблеми в умовах порушення технологічно нормальних процесів на підприємствах з ядерним циклом дії, що супроводжують аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище. Внаслідок цього, радіоактивного забруднення можуть зазнати природні екосистеми і сільськогосподарські угіддя на значних територіях, що може призвести до важких радіоекологічних і соціально-економічних наслідків.

До найважчих аварій як за обсягом викиду, так і за вмістом у вигляді довго живучих радіонуклідів належить аварія на Чорнобильській АЕС. Внаслідок аварії суттєвого радіоактивного забруднення зазнала територія до 2,5 млн. га, в тому числі в Україні — 377 тис. га. Загальна площа забруднених земель України досягає 3,5—4 млн. га, а це 10% усіх сільськогосподарських угідь.