Охрана почвенного покрова:
Основные показатели определения эффективности природоохранных мероприятий в земледелии

автор:

Ефективність природоохоронних заходів у землеробстві визначають через систему економічних показників, основними з яких є:

  • фактичний і можливий рівень задоволення потреб населення в продукції землеробства;
  • приріст виробництва основних видів продукції на душу населення;
  • процент продукції землеробства в структурі всього національного доходу;
  • структура і темпи зростання ресурсної віддачі;
  • продуктивність (виробництво продукції на 1 га сільськогосподарських угідь);
  • фондовіддача (виробництво продукції на 100 грн. основних виробничих фондів);
  • окупність 1 грн. виробничих витрат;
  • матеріаловіддача (виробництво продукції на 100 грн. матеріальних витрат);
  • зниження собівартості виробництва продукції;
  • ефективність капітальних вкладень;
  • загальний рівень якості продукції.

Екологічна складова ефективності визначається за такими показниками:

  • коефіцієнтом екологічної ефективності (відношення фактичних показників екологічної ефективності землеохоронних заходів до науково обґрунтованих нормативів);
  • динамікою стану і якості земельних ресурсів;
  • динамікою збереження окремих видів рослин і тварин;
  • динамікою показників негативного антропогенного впливу (забруднення, зміна ландшафту, радіоактивність);
  • темпами відтворення природного стану земельних ресурсів (рекультивація, система землеробства, створення заповідників тощо).

Соціальна ефективність характеризується такими показниками:

  • темпами продуктивності живої праці;
  • економією живої праці;
  • динамікою рівня захворюваності населення;
  • рівнем задоволення матеріальних і духовних потреб працюючих;
  • динамікою показників рівня життя населення (освіта, охорона здоров’я, культура, житлове і комунальне обслуговування, соціальне, транспортне забезпечення);
  • структурою одержання і використання доходів населення.

Поряд з економічною оцінкою збитків від забруднення ґрунтів у землеробстві важливим є визначення витрат для запобігання їх деградації. Ці витрати можна назвати екологічними (кошти на вапнування, гіпсування, будівництво протиерозійних, гідротехнічних споруд, рекультивацію, заліснення та ін.). До витрат на основне виробництво обов’язково треба відносити і затрати на охорону земельних ресурсів, тобто екологічні витрати повинні входити в собівартість продукції і окупатися доходами. Термін їх окупності настає тоді, коли сума ефекту від проведення охоронних заходів земель дорівнює витратам на їх проведення. При визначенні окупності слід врахувати, що екологічні витрати у землеробстві не тільки зменшують забруднення ґрунтів, а й підвищують ефективність виробництва і якість продукції. Можна визначити економічну ефективність кожного окремого заходу з охорони земельних ресурсів (застосування прогресивних технологій, використання міндобрив та отрутохімікатів, впровадження протиерозійних заходів, меліорація та інші). Найбільш доступним визначенням продуктивності земель чи запобігання її зниженню є за середньорічним приростом чистої продукції:

Еч.п.=(4—2-Чі)M,

де Чі, Чп — середньорічний розмір чистої продукції, одержаної площі до і після проведення заходів, грн.

Усі ці заходи, спрямовані на охорону та раціональне використання сільськогосподарських угідь, сприяють підвищенню їх продуктивності та значенню економічної грошової оцінки земель