Виробництво цієї продукції тісно пов’язане з інтенсивним використанням агрохімікатів, що при порушенні регламентів їх застосування призводить до погіршення якості овочів, баштанних культур та картоплі, забруднення навколишнього середовища.
Особливе місце в забрудненні продуктів харчування займають нітрати. Основна їх кількість надходить (70—80%) в організм людини через вживання овочів і картоплі. Це потребує такої технології, яка обмежувала б нагромадження нітратів у продукції до межі допустимих концентрацій. Це стосується і технологій вирощування овочів у закритому ґрунті, де вміст нітратів у більшості випадків вищий, ніж в овочах відкритого ґрунту.
Однією з основних вимог при біологізації виробництва овочів, як у цілому в альтернативному землеробстві, є дотримання оптимального чергування культур. Сівозміна повинна забезпечувати компенсацію втрат гумусу, боротьбу з бур’янами, шкідниками і хворобами рослин, підтримання родючості ґрунту. Це досягається головним чином завдяки вирощуванню бобових та інших культур, що забезпечують фітосанітарний ефект, розпушенню ґрунту і акумуляції азоту.
Овочеві культури вирощують в овочевих, овочево-кормових, кормо-овочевих і польових сівозмінах. Важлива роль у них належить багаторічним травам, які повинні займати 1—2 поля на суходолі — і 2—3 поля в зрошуваних умовах. Вони сприяють підвищенню родючості ґрунтів, приблизно на 25—27% знижують забур’яненість посівів просапних культур у сівозміні, виконують санітарну роль у боротьбі з кореневими гнилями, нематодами, багатьма іншими хворобами і шкідниками овочевих культур. Чергування культур у сі-возміні треба будувати на принципах кращого поєднання з врахуванням періоду їх повернення. Капусту пізню й огірки необхідно повертати на попереднє місце через 5—7 років, а помідори, перець, баклажани, цибулю і картоплю — через 3—4 роки.
Картоплю в основному розміщують у польових сівозмінах. На Поліссі її вирощують після озимих та ярих зернових, гороху і люпину, у Лісостепу — після озимої пшениці, гороху, ярих зернових, овочевих, зелених культур, а в Степу — після озимої пшениці, зернобобових, однорічних трав, зеленних культур.
Малопоширені й пряні рослини групують і розміщують в одному полі (селерові, зеленні листкові, капустяні, гарбузові).
У сівозмінах з капустою для боротьби з килою, судинним бактеріозом та іншими хворобами, а також шкідниками слід обмежувати посіви редиски, редьки, кормової капусти, ріпаку, гірчиці й інших капустяних. Не допускати розмноження бур’янів цієї родини.
Під овочеві культури не можна застосовувати свіжий або безпідстилковий гній. Під огірки і пізню капусту вносять напівперепрілий гній і компости, а під цибулю, ранню капусту, перець, баклажани, помідори, кабачки, більшість зеленних культур краще вносити перегній.
Не можна підживлювати азотними добривами (особливо позакореневе) у період вегетації посіви ранньостиглих культур — редиски, зеленних, моркви і столових буряків на пучок.
Не слід вирощувати листкові овочеві культури і коренеплоди на торф’яних і торфоболотних ґрунтах, де нагромаджується значна кількість нітратів у продукції.
Рекомендується широко застосовувати мікродобрива. Під картоплю кращим органічним добривом є напівперепрілий гній. При внесенні свіжого гною спостерігається різке збільшення бульб, уражених паршою.
Мінеральні добрива вносять як основне — восени. Значному зниженню нітратного азоту в бульбах картоплі (на 25—30%) сприяє внесення в ґрунт або позакореневе підживлення рослин молібденом перед бутонізацією.
Вапнування ґрунту сприяє надлишковому нагромадженню нітратів в овочах і бульбах картоплі.
З агротехнічних заходів, спрямованих на боротьбу із бур’янами, рекомендується проводити напівпаровий обробіток ґрунту, який включає лущення стерні дисковими знаряддями і повторно через 12—15 днів лемішними лущильниками, експлуатаційне планування поверхні ґрунту в двох напрямках по діагоналі, внесення добрив, ранню зяблеву оранку, дві культивації зябу у вересні — жовтні та чизелювання зябу перед замерзанням ґрунту. У весняний період обробіток ґрунту складається з 2—3 культивацій з боронуванням до ви-саджування розсади капусти, перцю, баклажанів.
Висівають тільки каліброване, обеззаражене насіння. Широко застосовують досходове боронування легкими боронами посівів цибулі, моркви, петрушки, столових буряків. Післясходове боронування проводять у разі проростання бур’янів на загущених посівах цибулі, столових буряків, моркви, деяких зеленних культур.
Не можна застосовувати гербіциди по вегетуючих рослинах овочевих культур і картоплі.
Комплекс заходів по захисту овочевих культур і картоплі від шкідників і хвороб будується на основі методів, викладених у підрозділі «Екологізація захисту рослин».