Основные положения технологий выращивания экологически безопасной продукции: овощей, фруктов и ягод:
Особенности технологии выращивания основных овощных культур открытого грунта

автор:

Овочеві культури (капуста, огірки, помідори, перець, баклажани, цибуля, часник, зеленні овочеві культури, столові коренеплоди й овочеві бобові) пошкоджуються великою кількістю шкідників і хвороб. Рівень і спрямованість захисних заходів визначає у кінцевому підсумку чистоту одержуваної продукції.

Насамперед треба дотримуватися хоча б елементарного чергування культур за схемами, що наведені раніше. Органічні добрива слід застосовувати тільки у вигляді перепрілого гною. Свіжий гній, внесений у ґрунт, сприяє забур’яненню ділянки і створює небезпеку підвищення рівня вмісту нітратів у продукції.

Важливим заходом одержання здорових сходів є передпосівна обробка насіння. Сортування насіння можна проводити за його щільністю, використовуючи воду, 3—5%-й розчин повареної солі або аміачної селітри.

У воді розділяють насіння моркви, буряків, цибулі, огірків. Насіння заливають водою, перемішують і через 3—5 хв. видаляють те, що спливло, а те, що осіло, сушать або відразу ж готують до сівби.

Насіння помідорів, перцю, баклажанів, редиски, капусти розділяють у розчині повареної солі або селітри.

Знезараження насіння можна проводити термічною обробкою, речовинами рослинного й хімічного походження. Так, проти вірусних хвороб огірків, гороху та інших овочевих культур протягом 3—4 год. насіння прогрівають у сушильних шафах при температурі 50—60°С або на сонці 2—5 діб, перемішуючи при цьому.

Термічне знезараження цибулі проти пероноспорозу проводять, витримуючи її 16 год при температурі 40°С. Цибулю-сіянку до садіння прогрівають протягом 10—15 днів при температурі 30—40°С з вентилюванням (перемішуванням).

Насіння капусти проти фомозу, судинного бактеріозу та інших хвороб прогрівають у гарячій воді при температурі 48—50°С протягом 20 хв., потім охолоджують у холодній воді, сушать і висівають.

Насіння кавунів перед сівбою прогрівають протягом 3—4 днів при температурі 35—40°С або при температурі 60°С протягом 4 год. Енергію проростання кавунів і дині підвищує сонячний обігрів насіння протягом 7—10 днів.

Для прискореного з’явлення сходів насіння намочують і пророщують у воді при температурі 20—25°С у мішках або сумках із щільної марлі. Пророщують насіння кавунів і динь, огірків, кабачків, салату та редису — 12 год.; цибулі чорнушки й кропу — 48 год.; гороху та квасолі — 6—8 год. Пророщування закінчують, коли у 3—5% насіння з’являться паростки. Потім його підсушують і висівають.

Насіння проти хвороб можна обробляти фунгіцидами (як правило, це ТМТД у нормі 6—8 г/кг) або речовинами рослинного походження (часто застосовують сік часнику із сортів, що мають рожеве забарвлення лусок).

Насіння можна обробляти мікроелементами: сірчанокислим марганцем (у нормі 0,1%), мідним купоросом (0,001%), сірчанокислим цинком (0,05%), перманганатом калію (1%), борною кислотою, (0,05%). Насіння кабачків, огірків і гарбузів витримують у розчині 12 год., інших культур — 18—24 год. Потім його підсушують і висівають.

Капуста. Під час вирощування розсади в парниках для запобігання розвитку хвороби «чорна ніжка» у ґрунт вносять полікарбацин або колоїдну сірку по 5 г/м². Проти кили капусти розсаду поливають 8%-м розчином вапняного молока (0,5 л на рослину), а проти несправжньої борошнистої роси — обприскують 0,5—1%-м розчином бордоської рідини.

Корені розсади перед висаджуванням у ґрунт занурюють у суміш, яка складається з однієї частини коров’яку і двох частин глини.

Кращі попередники капусти: горох, баштанні, цибуля, рання картопля.

Для зниження розвитку хвороб посіви капусти якомога далі розміщують від посівів ранньої й цвітної капусти. Між ними доцільно висівати кріп, селеру та інші зонтичні культури.

Розвиток капустяної попелиці зменшують нічні поливи. Чисельність її значно зменшує сівба смугами культур (фацелія, фенхель, коріандр, аніс та ін.), що приваблюють на ділянку паразитів цього шкідника.

У фазі розетки і зав’язування головок, при масовій появі капустяної совки, капустяного і ріпакового біланів, капустяної молі, на початку яйцекладки доцільно випускати трихограму в розрахунку 60—80 тис. особин на 1 га, а також у другий і третій періоди яйцекладки — в такій же нормі.

Проти цих шкідників можна застосовувати й мікробіологічні препарати: дендробацилін (2—3 кг/га) і лепідоцид (1—2 кг/га) у два прийоми з інтервалом 9—10 днів.

Огірки. Для сівби в першу чергу використовують насіння 2—3-річної давності або прогріте з врожаю минулого року. Найчастіше на огірках проти пероноспорозу, павутинних кліщів і попелиць застосовують пестициди.

Менш уражувані сорти огірків: Далекосхідний, Декан, Конкурент і Міг. Зменшує загрозу ураження пероноспорозом передпосівне замочування насіння в слабих розчинах йодистого калію і перманганату калію.

Проти пероноспорозу деякі овочівники практикують дуже ранні посіви огірків, які проводять одночасно з сівбою соняшнику. В цьому випадку, якщо не буде суттєвих травневих похолодань, рослини встигають сформувати плоди до масового розвитку захворювання. Ефективна в боротьбі з цією хворобою сівба з притінюючими принадами (соняшник, кукурудза).

При розміщенні з південного сходу на північний захід на рослинах швидше спадає роса і знижується перезараження рослин збудником пероноспорозу.

Ефективною є обробка рослин бордоською рідиною (1%-й розчин) або хлорокисом міді (0,3%-й розчин чи 30—40 г на 10 л води) на початку цвітіння і повторно 2—3 рази з інтервалом 7—10 днів.

Досить ефективна при обробці в ті самі строки й така суміш: борна кислота — 5 г, мідний купорос — 5, сірчано-кислий марганець — 5, сечовина — 450 г на 10 л води.

При загрозі пошкодження рослин павутинним кліщем і баштанною попелицею можна застосовувати розчин, що складається з 0,5 кг подрібненого часнику на 10 л води. Другий рецепт потребує меншої кількості часнику, але необхідний час для його настоювання. На 10 л води беруть 30 г подрібненого часнику і настоюють протягом доби. Потім проціджують, додають 30—40 г господарського мила і обробляють.

Помідори і баклажани. Підготовка насіння, включаючи його сортування, прогрівання і намочування, описані раніше.

При висаджуванні розсади в полі чи сівбі насінням доцільно дотримуватися таких умов: не можна розміщувати помідори і баклажани біля картоплі, що зменшує загрозу перезараження фітофторозом; слід враховувати, що при розміщенні помідорів поблизу річок, великих водосховищ, боліт, заплав підвищується загроза ураження їх хворобами; при висаджуванні помідорів рядки краще орієнтувати в бік переважаючих вітрів, щоб досягти максимальної вентиляції міжрядь (знижується ураження фітофторозом).

Основними шкідливими об’єктами, що потребують проведення захисних заходів, є колорадський жук і фітофтороз.

Проти колорадського жука найбільш раціональним є застосування бітокси-бациліну (20—30 г на 10 л води) в період відродження личинок і повторно через 5—7 днів. Аналогічними є заходи по захисту баклажанів від цього шкідника.

До методів захисту баклажанів і помідорів від фітофторозу належать:

  • знезараження насіння 1%-м розчином перманганату калію протягом 20 хв.;
  • обприскування рослин 0,1%-м розчином мідного купоросу або 1%-м розчином бордоської рідини чи хлорокисом міді (20—30 г на 10 л води).

Першу обробку проводять через 12—15 днів після висаджування розсади, наступні — при необхідності з інтервалом 13—15 днів; обприскування екстрактом часнику (на 10 л води беруть 0,5 кг подрібненого часнику або готують настій, що складається з 30 г подрібненого часнику і 10 л води) застосовують після настоювання протягом доби.

Цибуля і часник. Передпосівну підготовку насіння проводять згідно з раніше розглянутими рекомендаціями.

При виборі ділянки слід мати на увазі, що при розміщенні посівів поблизу річок, великих водосховищ, боліт, заплав підвищується загроза ураження рослин хворобами. Кращими попередниками цибулі, які дають можливість запобігти пошкодженню цибулевим кліщем, є зернові, капуста, огірки і помідори.

Для запобігання інтенсивному ураженню рослин пероноспорозом не рекомендується розміщувати поблизу посіви цибулі-сіянки і висіяної насінням.

Добре посіви цибулі поєднувати із сівбою моркви, чергуючи смугами, при яких практично виключається пошкодження цибулі цибулевою мухою.

При масовому розвитку пероноспорозу цибулі рослини обробляють менш токсичними для навколишнього середовища 1%-м розчином хлорокису міді (20—30 г на 10 л води) з додаванням прилипача 0,1 або 1,0%-м розчином відвійок молока.

На закінчення слід відзначити, що для зниження чисельності листогризу-чих шкідників на овочевих культурах необхідно широко використовувати мікробіологічні препарати — бітоксибацилін, дендробацилін, лепідоцид.

Бітоксибацилін при нормі витрати 40—100 г на 10 л води застосовують проти колорадського жука на помідорах, баклажанах, перцеві у період масової появи личинок. Кількість обробок залежить від чисельності шкідника, а інтервал — від інтенсивності відродження личинок: при середньодобовій температурі повітря вище 20°С — 6—7 днів, нижче 20°С — 8—10 днів.

Дендробацилін, при нормі витрати 30—50 г на 10 л води застосовують на буряках, моркві, капусті проти гусениць молодшого віку капустяного і ріпакового біланів, капустяної молі, лучного метелика.

Лепідоцид при нормі витрати 20—30 г на 10 л води застосовують на капусті, буряках, моркві проти капустяного і ріпакового біланів, капустяної молі, капустяної совки, лучного метелика.

Методи зниження чисельності капустянки звичайної. Комплекс заходів по зниженню чисельності капустянки звичайної включає такі заходи.

1. Ловильні ями глибиною 60—80 см роблять восени з гноєм (бажано кінським), куди на зимівлю ховаються комахи. В холодний період гній викидають з ям і тонким шаром розкладають на ґрунті. Від низьких температур капустянки гинуть.

2. Наприкінці травня і протягом червня міжряддя два-три рази розпушують на глибину 10—15 см. При цьому масово гинуть яйця і личинки шкідника. Можна на початку травня розкладати на ділянках невеликі принадні купки (із свіжого гноюкоров’яку), куди капустянки залазять для влаштування нірок і відкладання яєць. Через 25—30 днів купки оглядають, а капустянки і яйця спалюють.

3. Застосування суміші води з гасом (100 г на 10 л води). Восени в кожну нірку заливають 30 г суміші.

4. Капустянку відлякують розставлені на відстані 1,5 м на ділянках зелені вільхові гілки, які замінюють час від часу на свіжі.

5. Сівба між овочевими культурами чорнобривців, запах яких відлякує капустянку.

6. Капустянка не пошкоджує рослини, якщо перед садінням у лунку кинути зубок часнику.

7. Не живе капустянка в ґрунті, який удобрений курячим послідом.

8. Пагубним для шкідника є розчин прального порошку, який заливають у нірки.

9. Капустянка гине при застосуванні принади, приготовленої з яєчної шкаралупи, змоченої олією. Цю принаду заробляють у ґрунт.

10. Засобом відлякування капустянки є пісок, змочений гасом. Для цьоговідро піску висипають на ґрунт, поливають гасом (один стакан), ретельно перемішують протягом 5—10 хв. і розкидають на ділянках з розсадою. Витрата готового матеріалу — 0,25—0,5 л/м².

11. Якщо на ділянці гнізд шкідника немає, то вже одноразова обробка піском захищає рослини від капустянки. Якщо є гнізда, то необхідно провести 2—3 обробки через 4—6 днів і в подальшому повторювати їх 1—2 рази на місяць.

12. Ловлять капустянку у півлітрові банки з водою, які закопують у ґрунт на рівні його поверхні в місцях масового нагромадження шкідника.

13. Найбільш радикальним заходом боротьби є приготування отруйних принад. Для цього зерно кукурудзи або пшениці заливають кип’ятком на 2—3 хв., потім воду зливають, зерно змішують з 0,2—0,3%-м розчином інсектицидів, рекомендованих для продажу населенню (фоксим, базудин). Змочують олією (з розрахунку 0,5 стакана на відро принади). Загортають у ґрунт і по можливості проводять ввечері полив. Вранці збирають комах, що загинули.

Методи боротьби з дротяниками.

1. Готують принади з картоплі, буряків і моркви. Вони дають можливість зібрати значну частину цих шкідників. У шматочки згаданих коренеплодів втикають прутики і закопують на глибину 5—10 см. Через день-два принади оглядають і скупчених там личинок знищують, а принади знову закопують на таку саму глибину.

2. Полив ямок з рослинами розчином марганцевокислого калію (5 т на 10 л води по 0,5 л у ямку) не тільки відлякує дротяників, але й викликає їх загибель.

3. При перекопуванні ґрунту необхідно збирати личинки. На сильно заселених ділянках протягом 2—3 років підряд висівають горох, квасолю та інші культури, що мало пошкоджуються дротяниками.

4. Якщо восени після обробки ділянки і збирання рослинних решток розкласти пучки соломи, навесні на цих місцях можна зібрати значну кількість скупчених у ґрунті дротяників і несправжніх дротяників.

5. Багаторічна (протягом 3—4 років) сівба овочевих бобів по межі ділянки сприяє майже повному зникненню дротяників і несправжніх дротяників.

Методи боротьби із слимаками.

1. Проти слимаків готують принади із шкірки кавунів, динь, гарбузів, кабачків і лопуха. їх розкладають у міжряддях ввечері, а вибирають з них слимаків на світанку.

2. Слимаків відловлюють за допомогою укриття: декілька днів підряд на доріжках, між грядками, серед овочевих культур розкладають зволожені старі мішки, рогожу, шматки фанери, дошки, листки лопуха і капусти, куди шкідники залазять вдень, а ввечері їх збирають і знищують.

3. У боротьбі із слимаками ефективна також ізоляція овочевих культур: на межі городу насипають у два-три рядки на відстані 15 см один від одного гашене вапно, суперфосфат або гірчицю (30 г на 1 м рядка) чи обприскують водною суспензією гірчиці (100 г порошку на 10 л води).

4. Обпилюють ґрунт суперфосфатом (30—40 г/м²) або гашеним вапном (30 г) чи сумішшю вапна з тютюновим пилом (по 20—25 г) або попелом.

5. Межі можна обприскувати розчином залізного купоросу (1 кг на 10 л води) або посипати сумішшю попелу з вапном (4:1).