Экологический паспорт

автор:

З метою визначення впливу підприємств на навколишнє середовище і контролю за дотриманням природоохоронних норм і правил у процесі господарської діяльності розробляється екологічний паспорт. Екологічний паспорт промислового підприємства — це нормативно-технічний документ, у якому міститься інформація про використання природних ресурсів і визначається вплив виробництва на навколишнє середовище.

Екологічний паспорт розробляє підприємство за рахунок власних коштів, затверджує його керівник підприємства. Узгоджений з органами місцевого самоврядування і природоохоронними органами, екологічний паспорт підлягає реєстрації.

Основу розробки екологічного паспорта становлять узгоджені і затверджені показники виробництва, проекти розрахунків гранично допустимих викидів і скидів, дозвіл на природокористування, паспорти газо- і водоочисних споруд і обладнання з утилізації і використання відходів, державна статистична звітність, інвентаризація джерел забруднення, нормативно-технічні документи. Екологічний паспорт доповнюють і коригують при змінах технології виробництва, заміні устаткування тощо.

Екологічний паспорт складається з таких розділів: загальні відомості про підприємство; природно-кліматична характеристика району розташування підприємства; відомості про технологію виробництва, схеми руху матеріалів, характеристика сировини, матеріальних та енергетичних ресурсів; характеристика земельних ресурсів і ділянки, на якій розташоване підприємство; характеристика викидів в атмосферу; характеристика водоспоживання і водо-відведення; характеристика відходів виробництва, рекультивації порушених земель, транспорту підприємства; характеристика екологічної діяльності підприємства, в тому числі витрати на природоохоронні заходи, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин, за використання природних ресурсів, розміщення відходів виробництва.

У зв’язку з ростом рівня антропогенного навантаження на сільськогосподарський ландшафт у багатьох районах України виникла проблема виробництва продукції для дитячого і дієтичного харчування.

Продукція може бути забруднена радіонуклідами, пестицидами, важкими металами, нітратами, її використання призводить до тяжких

захворювань людей, особливо дітей. У зв’язку з цим, підвищився інтерес до вирішення проблеми вирощування екологічно чистої продукції.

В економічно розвинутих країнах всіляко заохочують господарства, які вирощують таку продукцію. У США, наприклад, марка «продукція біологічного землеробства» присвоюється лише після того, як продукція пройде контроль на екологічну чистоту, що здійснюється спеціальною організацією, яка видає фермеру сертифікат якості. Витрати виробництва екологічно чистої продукції компенсуються вищими (на 110—115%) цінами на неї, ніж на звичайну.

Оскільки в Україні спеціалізованої організації, яка проводить контроль за екологічною чистотою продукцією, ще немає, ряд співробітників Національного аграрного університету (М.К. Шикула, Н.Н. Доля, А.Ф. Гнатенко, В.В. Заїка) вважають, що необхідно йти по шляху розробки екологічних паспортів для господарств і на підставі їх надавати дозвіл на виробництво екологічно чистої продукції. У цих господарствах сертифікати видають на підставі розробленого екологічного паспорта господарства, без проведення аналізів на екологічну чистоту кожної партії продукції, але з можливим її контролем.

Нині ще не існує методик для створення екологічних паспортів сільськогосподарських підприємств. Першою спробою вивести виробництво екологічно чистої продукції на науково контрольований рівень екологічної чистоти стала розробка вказаними раніше вченими Національного аграрного університету в 1993 р. екологічного паспорта колгоспу ім. Орджонікідзе Шишацького району Полтавської області.

Це господарство вибрано не випадково. Воно знаходиться в одному з районів, придатних для виробництва екологічно чистої продукції у північній частині Полтавської області і віддалене від великих промислових центрів, міст-забруднювачів. Під час аварії на Чорнобильській АЕС роза вітрів склалася так, що сюди не потрапило радіонуклідне забруднення. Це господарство є базовим із біологічного землеробства Національного аграрного університету.

З 1979 р. тут не застосовують пестициди. Норма внесення органічних добрив зросла до 24,5 т/га, а мінеральних — зменшилася до 125 кг/га. Співвідношення між органічними і мінеральними добривами за діючою речовиною становить 1:5. За всіма параметрами у господарстві застосовують біологічне землеробство, і воно виробляє екологічно чисту продукцію на рівні світових стандартів. Для створення екологічного паспорта було проведено картирування всіх 26 полів на забрудненість ґрунтів і продукції радіонуклідами, важкими металами, пестицидами. Для аналізу на екологічну чистоту взяли гранично допустимі концентрації (ГДК) на рівні світових стандартів. На основі визначеного в ґрунтах і рослинах рівня забруднення їх радіонуклідами сформовано прогноз можливого забруднення вирощеної продукції у майбутньому. Якщо він показує забруднення вирощеної продукції нижче ГДК, продукцію можна вважати екологічно чистою без додаткового аналітичного визначення у кожній партії, але з можливим оперативним контролем.

Основні розділи екологічного паспорта такі: забрудненість господарства радіонуклідами; забрудненість важкими металами; забруднення пестицидами; нітратне забруднення, якість сільськогосподарської продукції; умови для ведення біологічного землеробства; заходи щодо зменшення надходження забруднювачів з ґрунту в рослини; заходи зі зменшення забруднення продукції тваринництва; висновки.

По кожному з вказаних розділів, за винятком про тваринництво, проводять докладні дослідження в межах кожного поля сівозміни.

При характеристиці забрудненості господарства радіонуклідами в усіх полях сівозмін проводять аналізи на вміст та інтенсивність радіонуклідів у ґрунті.

У кінці розділу роблять висновок про вміст радіонуклідів і його відповідність природним показникам для даного типу ґрунту.

У розділі «Забрудненість важкими металами» наведено результати аналізів по вмісту в ґрунті і рослинах ртуті, свинцю, кадмію, цинку, міді та деяких інших важких металів. Аналіз вмісту цих елементів проводять з урахуванням показників їх гранично допустимого вмісту в ґрунті та рослинах.

Наприкінці розділу роблять висновок про придатність даних ґрунтів для вирощування екологічно чистої продукції.

Аналіз матеріалу розділу «Забрудненість пестицидами» проводять на основі даних із визначення залишкових кількостей пестицидів у ґрунтах і врожаю основних сільськогосподарських культур.

Нітратне забруднення господарства аналізують на основі визначення вмісту нітратів у джерелах водопостачання, а також продукції рослинництва (овочі, картопля тощо).

У розділі «Якість сільськогосподарської продукції» розглядають матеріали аналізів із забруднення радіонуклідами, важкими металами і пестицидами продукції, яка виробляється в господарстві.

Для кожного виду продукції (овочі, крупи, молоко, м’ясо тощо) додаються сертифікати (або їх копії) про вміст токсикантів або результати експертизи з дослідження на наявність залишків пестицидів, важких металів, нітратів у продукції тваринництва (молоко, м’ясо).

Аналіз умов для ведення біологічного землеробства проводять у ґрунті на вміст гумусу, реакцію ґрунтового розчину, вміст нітратного азоту, рухомого фосфору, обмінного калію тощо.

Роблять висновок про те, що основним питанням переходу на біологічне землеробство є розширене відтворення гумусу як інтегрального показника потенційної родючості, який впливає на всі ґрунтові режими — поживний, водний, повітряний, тепловий і фітосанітарний.

Розділи про заходи щодо зменшення надходження забруднювачів з ґрунту в рослини і зменшення забруднення продукції тваринництва основуються на матеріалах, викладених у попередніх розділах даного підручника по кожному з факторів, які забруднюють продукцію сільськогосподарського виробництва.

На закінчення слід відзначити, що нині, за прикладом економічно розвинутих країн, необхідно налагодити виробництво екологічно чистої продукції рослинництва і тваринництва в районах, де є чисті ґрунти і можна її одержувати без засобів активної хімізації та застосування біологічного землеробства.

Цьому буде сприяти створення екологічного паспорта господарства, який свідчитиме, що господарство має або не має права виробляти екологічно чисту продукцію рослинництва і тваринництва на рівні світових стандартів.

Сертифікати на екологічно чисту продукцію видають контролюючі органи без проведення аналізів, але з періодичним контролем. Згідно зі світовою практикою, екологічно чисту продукцію господарство продає за підвищеними цінами.

Поделиться: