Зимостойкость рапса

автор:
источник: DuPont Pioneer
При вирощуванні ріпаку присутні певні ризики зниження врожайності як через вибагливість цієї культури щодо погодних умов, так і за порушення окремих елементів технології, що призводить до зрідження посівів, а в окремих випадках, і до повної їх загибелі. Вимерзання посівів ріпаку озимого останнім часом примушує багатьох сільгоспвиробників робити вибір, чи варто вирощувати цю культуру, яка потребує істотних витрат на технологію.

У процесі перезимівлі озимий ріпак зазнає дії негативних температур повітря і грунту. Відомо, що здатність рослин витримувати температуру нижче 0°С визначається їхньою морозостійкістю. Разом з тим, існує визначення - зимостійкість. Це стійкість рослин до дії комплексу несприятливих умов в період перезимівлі. Зимостійкість і морозостійкість озимого ріпаку багато в чому залежать від погодних умов, що складаються як перед відходом в зиму, так і в процесі перезимівлі. До таких чинників належать: наявність і величина снігового покриву, кількість опадів, температурний режим та його добові коливання.

Озимий ріпак - одна з найхолодостійкіших і найменш вимогливих до тепла рослин.

  • Насіння ріпаку починає проростати за температури трохи вище 0°С (+0,5...+1,5°С). Проте щоб отримати нормальні дружні сходи за 3-4 дні, рослинам потрібна температура 14...17°С.
  • Сходи ріпаку витримують короткочасні заморозки (до -3...-5°С). Після потепління рослини поновлюють вегетацію при +2...+3°С та продовжують її вже при температурі +5…+6°С .
  • У зимовий період, за відсутності снігового покриву, рослини здатні витримувати морози на рівні кореневої шийки -14 - 15°С, при наявності снігового покриву до - 25-30°С. Існують дані наукових досліджень, які свідчать про здатність озимого ріпаку витримувати досить низькі негативні температури за наявності снігового покриву до -30...-35°С.
  • Рослини, які не сформували розетку, мають слаборозвинену кореневу систему та можуть загинути при температурі повітря -10°С.
  • Рослини ріпаку з недорозвиненою розеткою, що складає 4-5 листків (мінімально можливий розвиток) та слабкою кореневою системою (головний стрижень 7-9 см), можуть загинути при -8…-12°С.
  • Ріпак озимий, що сформував розетку з 6-ти листків, переносить мінусові температури на рівні кореневої шийки до -16-17°С .Рослини ріпаку, що сформували у осінній період розетку з 6-8 листків, проте були ушкоджені під час зимівлі, з відновленням весняної вегетації регенерують і швидко відновлюють надземну частину.

Зимостійкість і морозостійкість озимого ріпаку потрібно розглядати в комплексі - розвиток рослин та погодні умови. Рослини ріпаку під час відходу в зиму мають пройти процес загартування, що відбувається в два етапи. Під впливом поступового зниження температури повітря вдень до +10°С, а вночі до 0...-1°С у рослинах накопичуються цукри та інші сполуки зі зниженими температурами замерзання. Після чого настає повне припинення росту рослин. Друга фаза - за умов поступового зниження температури повітря нижче 0°С, що супроводжується подальшим зневодненням тканин, і підвищенням концентрації клітинного соку, що знижує точку замерзання.

Існують дві групи причин загибелі рослин озимого ріпаку в зимовий період:

1) Клімато-фізіологічна, через відсутність умов загартування рослин, в наслідок дії низьких температур і вітру за відсутності снігового покриву, вимокання і випрівання рослин, льодової кірки та інше. Негативний вплив цих чинників майже не регулюються.

2) Агротехнічно-фізіологічна, під впливом підбору гібридів, строків сівби, якості підготовки грунту, норми висіву, глибини загортання насіння, внесення добрив, , під дією хвороб, шкідників і т.д., що є прямим наслідком технології вирощування ріпаку.

За наявності вологи в грунті сходи озимого ріпаку з`являються на 4-6 добу, а через 8-10 діб утворюється перша пара справжніх листків, а ще через 10-12 діб - листкова розетка. Осінній період вегетації триває 75-90 днів, а потім настає період зимового спокою - 130-145 днів. За оптимального строку сівби до настання періоду зимового спокою рослини утворюють потужну розетку з 6-8 листків завдовжки 35-45 см.

Гірше зимують рослини пізніх строків сівби: вони не встигають утворити потужну розетку листків, що мають довжину до 25-30 см. Такі рослини не накопичують достатньої кількості розчинних вуглеводів, необхідних для доброго загартування

Потрібно відмітити, що і ранні строки сівби не сприяють хорошій перезимівлі рослин, хоча на ранніх строках є достатня кількість часу для накопичення цукрів. Проте у перерослих рослин у корінні і кореневій шийці перед відходом в зиму завжди цукрів буде менше, ніж у тих, які були висіяні в оптимальні строки. Це відбувається тому, що значна частина цукрів у вигляді поживних речовин витрачається на утворення потужнішої вегетативної маси листя.

Ранній строк сівби ріпаку сприяє диференціації його органів та підвищує здатність до регенерації. Чим більше часу існує для закладання квіткових і пазушних бруньок, що утворюються на верхівці кореневої шийки (конусі наростання), тим краще складаються передумови для процесу формування урожаю. 70% потенціалу майбутнього урожаю озимого ріпаку визначаються під час його розвитку до настання зимового спокою (5 діб з температурою нижче 2°С).

Від чого залежить зимостійкість ріпаку?

Вирішальними чинниками зимостійкості ріпаку є суворе дотримання агрономічних вимог, з одного боку, і хороші погодні умови: достатня кількість опадів і повільне зниження температури, - з іншого. Варто додати і оптимальне забезпечення рослин поживними речовинами. За таких умов відбувається інтенсивне накопичення цукрів і розчинних амінокислот в клітинах рослин, підвищується концентрація клітинного соку і вміст сухої речовини. Сніговий покрив зменшує дію низьких температур на рослини. Проте в низинах рослини ріпаку можуть задихатися або випрівати. Загибель рослин під снігом, вкритим льодом, відбувається, головним чином, тому, що, внаслідок підсиленого дихання, витрачаються накопичені вуглеводи, а вони через нестачу світла і кисню не поновлюються.

До значних пошкоджень і навіть повної загибелі рослин у зимовий та ранньовесняний період можуть призвести наступні обставини чи причини:

  • неповний розвиток (2-3 листка) або, навпаки, надмірний - понад 10-12 листків;
  • втрата рослинами тургору;
  • пошкодження хворобами та шкідниками;
  • дефіцит елементів живлення;
  • поперемінне підвищення та пониження температур під час стану спокою;
  • високе розташування точки росту над ґрунтом (вище 2,5 см).

На висоту розташування точки росту впливають:

  • генетичні особливості сорту, гібриду. Так, наприклад, напівкарликові гібриди компанії Дюпон Піонер, що об’єднані під торгівельним брендом MAXIMUS® - PR44D06, PR45D03, PR45D05, PX100CL (Clearfield®) та PX108 вирізняються від звичайних високорослих гібридів ріпаку низькою точкою росту та сланкою розеткою листя;
  • густота посівів (обумовлена нормою висіву насіння);
  • глибина заробки насіння;
  • затінення культури бур`янами;
  • незадовільна заробка рослинних залишків («солом`яні гнізда»), що призводять до витягування гіпокотиля;
  • осідання ґрунту, якщо між основним і передпосівним обробітком ґрунту не було розриву у часі, та не проводилось ущільнення ґрунту до чи після сівби кільчасто-шпоровими або гладкими катками.

ПР44Д06 / PR44D06 ПР45Д03 / PR45D03 ПР45Д05 / PR45D05 ПХ100СЛ / PX100CL

ПХ108 / PX108 ПХ111СЛ / PX111CL

Великий вплив на перезимівлю озимого ріпаку має густота стояння рослин, яка визначається нормою висіву. Загущені посіви навіть за оптимального строку сівби не сприяють створенню умов для доброго загартування рослин. Рослини ріпаку здатні до саморегуляції густоти стояння: слабші гинуть, однак ті, що залишилися, також не можна назвати повноцінно розвиненими, оскільки значну частину своїх сил вони витратили на боротьбу «за виживання». Такі рослини йдуть в зиму ослабленими, їхня зимостійкість, а особливо морозостійкість, значно нижчі, ніж у рослин, які розвивалися за оптимальної густоти стояння.

Отже, найбільш поширеними помилками технології вирощування ріпаку в осінній період є:

  • перевищення норми висіву насіння;
  • надмірне азотне живлення;
  • відмова від використання ретардантів, особливо на посівах надранніх (3 декада липня) та ранніх (1 декада серпня) строків сівби;
  • відсутність боротьби з хворобами, бур’янами та шкідниками.

Особливу увагу слід приділяти режиму живлення посівів ріпаку. Повна забезпеченість фосфатно-калійним живленням в осінній період сприяє підвищенню зимостійкості, а надлишок азоту її знижує, оскільки високий вміст цього елемента в ґрунті сприяє підсиленому росту рослин, що призводить до втрат вуглеводів, необхідних для доброго їхнього загартування. Потрібно відмітити, що і нестача азоту в осінній період також призводить до зниження зимостійкості, особливо на пізніх термінах сівби та на полях, після заробки значної кількості соломи.

Для забезпечення високої морозостійкісті та зимостійкісті рослина ріпаку перед перезимівлею повинна мати потужну розетку листя (6-8 листків), діаметр кореневої шийки має бути не менше 8-10 мм, довжина конусу наростання не більше 2 см, довжина кореня не менше 20 см. Важливо, щоб були відсутні захворювання, бур`яни, а також ознаки дефіциту елементів живлення. Такі посіви, навіть в наслідок надмірної загибелі, коли навесні залишається 5-10 рослин/м², здатні забезпечити повноцінний урожай насіння завдяки підвищеному гілкуванню (гілки 1-го і 2-го порядку), а отже, - і більшій кількості стручків на одній рослині, та більшому числу насінин у них.

Строки сівби та норма висіву:

  • Оптимальні строки сівби озимого ріпаку для переважної частини регіонів України - 10-20 серпня.
  • Важливим фактором є густота посіву, яка забезпечується оптимальною нормою висіву. Практика свідчить, що для сучасних гібридів озимого ріпаку оптимальною нормою висіву є 45-50 насінин/м², яка в несприятливих умовах може бути збільшена на 10%.
  • Глибина розміщення насіння не повинна бути більшою ніж 2-3 см.
  • Ріпак досить пластична культура, щодо площі живлення, тому ширина міжрядь може бути різноманітна: 12,5; 15; 19; 35 і, навіть, 45 см. Доречі, саме міжряддя з шириною 45 см дозволяє використовувати міжрядний обробіток. Але варто пам’ятати, що збільшуючи ширину міжряддя до 45 см необхідно використовувати менші норми висіву, тому що понад 15 рослин в рядку (340 000 рослин/га) в такому широкорядному посіві вже починають конкурувати між собою.

У посівах з оптимальною густотою до кінця осінньої вегетації рядки рослин не змикаються, що забезпечує найкращі умови для їх розвитку (формування листя, накопичення цукрів та оптимальне залягання точки росту). У посівах, де рядки рано зімкнулися, рослини, внаслідок конкуренції між собою, витягуються вгору. Це призводить до надмірного росту стебла, втрати поживних речовин і, що найнебезпечніше, до «витягування» точки росту над поверхнею ґрунту.

Один з простих методів профілактики загущення - посів з міжряддям 30-35 см (звичайними зерновими сівалками - через рядок). Це дозволяє не тільки забезпечити більш точний посів, але також сприяє швидкому розвитку рослин при пізніх строках сівби за рахунок кращого прогрівання ґрунту.

Застосування ретардантів.

Переростання рослин можливе на ранніх посівах при відмові від застосування ретардантів у осінній період. Щоб зміцнити кореневу систему під час перезимівлі необхідно застосовувати регулятори росту. Досить часто навесні спостерігається масова загибель рослин ріпаку , що сформували 10 і більше листків та товсту кореневу шийку в кінці осінньої вегетації. Разом з тим невеличкі рослини, що увійшли в зиму у фазі 5-7 листків, перезимовують в основному без ушкоджень. Це явище можна пояснити зниженням фізіологічної стійкості перерослих рослин до дії низьких температур. Концентрація цукрів у клітинному соку перерослих рослин занадто низька, щоб перешкодити їхньому заморожуванню. Тому при сівбі у ранні строки за сприятливих для росту рослин умов, а також при внесенні значної кількості азотних добрив, застосування регуляторів росту ретардантної дії є необхідним.

Ретарданти не тільки стримують ріст надземної частини рослин та призупиняють переростання культури, але додатково стимулюють розвиток кореневої системи, накопичення цукрів та ущільнення тканин рослини. Діаметр кореневої системи та кореневої шийки збільшується удвічі порівняно з контролем, це дає змогу рослинам покращити доступ до ґрунтової вологи та поживних речовин, а отже забезпечити необхідний рівень цукрів, пентозанів, амінокислот та інших корисних речовин.

На зниження рівня зимостійкості ріпаку впливає розвиток хвороб. Збільшення площ ріпаку та соняшнику у структурі посівних площ призводить до масового розвитку таких хвороб, як фомоз та альтернаріоз. Період внесення фунгіцидів збігається із періодом застосування ретардантів. В осінній період фунгіциди, в тому числі, і ретардантної дії, рекомендовано застосовувати в фазу 4-6 листків.

Застосування гербіцидів.

Для того, щоб створити рослинам ріпаку найбільш сприятливі умови для «входу в зиму», необхідно усунути конкуренцію з боку бур’янів. Одна з причин витягування точки росту озимого ріпаку - конкуренція (затінення) бур’янами та падалицею стерньового попередника.

Особливу увагу слід приділити правильному підживленню рослин азотними добривами. Ні в якому разі не можна підживлювати їх взимку. Інакше в імовірні лютневі «вікна» підживлення стимулює ріст і тим самим послаблює їхнє загартовування, що може призвести до загибелі рослин навіть за наступних незначних морозів. Підживлення слід проводити в період, коли минає небезпека повернення холодів.

Оптимальний строк першого ранньовесняного підживлення озимого ріпаку настає за встановлення стійкої середньодобової температури повітря на рівні +5°С і вище. На рослинах в цей період з`являються білі молоді корінці, і це основна ознака початку вегетації. Першу дозу азотних добрив під озимий ріпак вносять, за можливості, в ранні строки, після оцінки перезимівлі, що становить 100-120 кг/га азоту. За внесення вищих доз рекомендується застосування азоту частинами. У роки з ранньою весною в перше підживлення слід вносити 40-60 кг/га азоту, у друге (у фазу стеблування) – решту добрив з розрахунку планового урожаю. В першу чергу, слід підживлювати ослаблені посіви і розташовані на легких ґрунтах. Дозу азоту слід збільшити на 20-40 кг/га за слабкого розвитку рослин або за густоти стояння менше 40 шт./м². Під озимий ріпак можна використовувати всі види і форми азотних добрив. Проте за підвищення середньодобової температури навесні понад +5°С рідкі азотні добрива слід вносити розведеними 1:2 або 1:3 водою, щоб уникнути опіків листя і пригнічення рослин ріпаку. Застосовуючи азотні добрива у формі сульфату амонію, їх рекомендується вносити в перше підживлення, а друге слід проводити сечовиною або селітрою, щоб уникнути підвищення вмісту в насінні глюкозинолатів.

Якщо у осінній та ранньовесняний період вказані вище заходи були виконані якісно та своєчасно, то шанси рослин пережити несприятливі умови значно підвищуються.

Обстеження посівів озимого ріпаку під час перезимівлі.

Наприкінці зимового періоду актуальним питанням для значної частини сільгоспвиробників є оцінка стану посівів озимого ріпаку. Обстеження посівів дозволяє заздалегідь визначити заходи по догляду за ними у весняний період та своєчасно прийняти рішення про пересів.

Монолітний метод

На основі відрощування рослин з вирубаних на полі монолітів розміром 30×30 і завтовшки 15-20 см визначають життєздатність рослин. На площі 50 га вирубують не менше двох таких монолітів, кожний з яких містить рослини двох суміжних рядків. Моноліти відбирають на полях, які найповніше характеризують стан посівів залежно від попередників, сортового складу та розвитку рослин. Густота посіву та стан розвитку рослин у місцях взяття монолітів мають бути типовими для всього поля. Розморожують моноліти поступово. Спочатку їх встановлюють у приміщенні з температурою від +5 до +10°С. Відталі переносять у світле приміщення з температурою +18...+20°С . Рослини поливають водою кімнатної температури, не допускаючи пересихання або перезволоження ґрунту На 8-10-й день, після встановлення монолітів у теплому приміщенні, можна попередньо передбачити життєздатність рослин, а на 15-20-й день - визначити її остаточно. Стан посівів у зимовий період визначають за кількістю загиблих рослин, обчислюючи цей показник так само, як зрідженість посіву.

Прискорений метод

Прискорений метод оцінки життєздатності рослин із стрижневою кореневою системою за інтенсивністю та характером відростання меристемної тканини дає можливість визначити стан рослин за дві-три доби. Зразки відбирають з двох суміжних рядків, так щоб кількість рослин була не менше 10 рослин. Якщо вдень відбору температура повітря буде -12...-15°С, то під час транспортування до приміщення їх необхідно утеплити. Вирубані зразки переносять у тепле приміщення для їхнього відтавання за кімнатної температури. Потім відрізають ножицями корені, залишивши їх завдовжки близько 5 см від головки кореня. На відстані 2 см від кореневої шийки зрізують листя і корені. Рослини закріплюють у вертикальному положенні окремо одну від одної, помістивши кожну в пластиковий чи інший посуд, на дні якого має бути вата чи шар бинту, добре змочені водою. Рослини мають бути у вологому середовищі, а не залиті водою. Підготовлені зразки розміщують у місцях з температурою +24...+26°С. Аналіз і підрахунок рослинних зразків проводять через 36 годин. У живих рослин у результаті приросту меристеми з`являються паростки, довжина яких становить не менше 1,5-2 см. Якщо рослини відросли на 0,5-1 см, такі рослини мають знижену життєздатність. Після відновлення весняної вегетації, за несприятливих умов (різке наростання температури, відсутність опадів тощо) вони можуть швидко загинути. У загиблих рослин відростання не відбувається. Підраховують відсоток загиблих рослин від загальної кількості рослин у зразку.

За нормальних умов перезимівлі моноліти або проби рослин для оцінки стану озимих відбирають у такі строки: 25 січня, 23 лютого та 10 березня. Коли ж умови перезимівлі несприятливі, проби для відрощування беруть додатково.

Дана шкала оцінювання стану посівів озимого ріпаку та прогнозів його врожайності розрахована на посіви з оптимально розвинутими рослинами. Як показала практика, на посівах, де рослини вийшли з зими, навіть за благополучної їхньої перезимівлі у фазі 3-4 листків, урожай буде нижчим, як мінімум, на 30%.

Оцінка життєздатності рослин ріпаку в ранньовесняний період.

Навесні в полі під час відновлення вегетації зелені рослини викопують з землі з глибини 12-15 см:

  • якщо головний корінь не пошкоджений (навіть при пошкодженні бічних коренів), рослини вважають "живими" і продовжують спостереження протягом 7-10 днів;
  • якщо головний корінь легко розмочалюється, рослини вважають загиблими;
  • якщо розмочалюється тільки найтонша частина кореня (його кінчик), а при розрізанні кореня поперек соковиті тканини мають біле забарвлення, то такі рослини вважають живими.

Після перезимівлі стан озимого ріпаку визначається за параметрами густоти стояння. Якщо виходити з оптимальної густоти стояння рослин (45-50 шт./м²), то питання про пересівання може виникати тільки за густоти, яка визначається за наступними параметрами:

  • понад 40 рослин на м² - добрий стан;
  • від 20 до 40 рослин на м² при рівномірному розподілі - задовільний;
  • менше 10 рослин на м² – рішення про пересів варто приймати з урахуванням рівномірності розміщення рослин ріпаку та їх розвитку.

У деяких випадках від морозів повністю гине листкова поверхня, а навесні з кореневої шийки починається відростання зеленої маси. Тому з пересівом ріпаку не слід поспішати. Навіть якщо в середньому при доброму розподілі на 1 м² залишилося всього 20 рослин, то при грамотному внесенні добрив та догляді за посівами можливе отримання врожаю понад 30 ц/га.