Квасоля – технологія вирощування

автор:
источник: Биологические основы овощеводства // Барабаш О.Ю., Тараненко Л.К., Сыч З.Д.
В овочівництві в основному культивують три види квасолі: звичайна (Phaseolus vulgaris L.), лімська (Phaseolus lunatus L.) і багатоквіткова (Phaseolus multiflorus Willd.). Серед них найбільше поширення в Україні має квасоля звичайна.

Квасоля - однорічна, трав’яниста, самозапильна та жаростійка культура. За висотою рослин розрізняють дві форми квасолі - кущову та витку. Вони у свою чергу поділяються на зернову, спаржеву (цукрову) та напівспаржеву (напівцукрову). їх плоди у їжу використовують у технічній стиглості. Виткі форми квасолі в Україні вирощують тільки в індивідуальному секторі як колову або шпалерну культуру. Цінність квасолі полягає в тому, що вона багата на білок, до складу якого входять усі незамінні амінокислоти. Плоди її широко використовують у кулінарії, консервній промисловості та народній медицині.

Ботанічні та біологічні особливості квасолі

Коренева система змішана. Головний корінь квасолі проникає в ґрунт на глибину до 100 см. У фазі першої пари листків коренева система проникає в ґрунт на глибину 40-60 см, залежно від типу ґрунту та його вологості. Основна маса кореневої системи розміщується в орному шарі та розповсюджується в діаметрі до 60 см. На корінцях розвиваються бульбочкові бактерії, здатні фіксувати азот із повітря.

Листки. Після сівби протягом 2-3 діб насіння квасолі інтенсивно вбирає вологу (понад 120-150% від своєї маси) і швидко бубнявіє. При цьому шкірка насіння розривається, корінь проростає і заглиблюється в ґрунт. У цей період підсім’ядольне коліно у вигляді петлі виходить на поверхню ґрунту і виносить дві великі м’ясисті сім’ядолі. За сприятливих умов сходи квасолі з’являються через 8-11 діб після сівби. За період від сходів до утворення першої пари листків сім’ядолі відіграють основну роль у забезпеченні рослин поживними речовинами. Згодом сім’ядолі тоншають, зморщуються і відмирають. Якщо видалити сім’ядолі зразу за виходом їх з ґрунту, рослина гине.

Перші справжні листки у рослин з’являються через 7-10 діб. Вони мають серцеподібну форму. Після них з верхівкової бруньки утворюються справжні непарно-перисті трійчасті листки на довгих черешках. У ряді випадків вони злегка опушені. Залежно від сорту листки бувають світло-зеленими, зеленими і темно-зеленими, часто з антоціа-новим забарвленням.

Стебло починає рости одночасно з листками і має зелене, фіолетове та зелене з антоціа-новим відтінком забарвлення. За висотою стебла розрізняють квасолю кущову з сильно розгалуженим стеблом заввишки 25-40 см, кущову слабовитку заввишки 50-70 см, напіввитку з висотою стебла до 150 см і витку індетермінантну заввишки до 3-5 м. У кущових сортів стебло при основі дерев’яніє, і їм непотрібні підпори. При вирощуванні сортів напіввиткої та виткої квасолі необхідні підпори. Підпори (кілки різної висоти) встановлюють біля куща або ведуть шпалерну культуру у зв’язку з тим, що у квасолі відсутні вусики, які б підтримували рослини у вертикальному положенні (як горох). У витких сортів стебло на кілках закручується проти годинникової стрілки, воно шорстке, сильно притискається до опори (мал.1.).


Мал.1. Напрямок закручування стебла витких сортів квасолі на опору:
а - до закручування; б - напрям закручування

Суцвіття. Одночасно з ростом стебла та листків формуються й репродуктивні органи. Квітконоси розміщуються в пазухах справжніх листків, у кущових форм (детермінантних) стебло закінчується верхівковою китицею. На кожному квітконосі формується 1-2 квітки. У китиці формується від двох до дванадцяти квіток. Вони за розміром середні та великі — 14-27 мм, білого, світло-рожевого, яскраво-рожевого та червонуватого забарвлення з анто-ціановим відтінком або без нього. Часто квітки мають подвійне забарвлення — парус більш інтенсивний колір, ніж весла. Білонасінні сорти квасолі мають біле забарвлення, чорнонасінні — яскраво-рожеве, червонувате, корич-невонасінні та жовтонасінні — рожеве.

Квітки квасолі двостатеві. Чашечка складається з п яти зрощених між собою чашолистиків, п’яти пелюсток, десяти ти- чинок і маточки. Зав’язь верхня, одногніздна. Насінних зачатків багато. Дозрівання приймочки відбувається ще в бутоні за день до його розкриття. Пиляки розміщуються в два з’єднаних ряди щільним кільцем довкола приймочки і розкриваються ще вночі. Дозріла приймочка має булавоподібну форму, зверху вкрита волосинками. Квітки розкриваються переважно в ранкові години, коли запилення вже відбулося і пилок почав підсихати. Кожна квітка цвіте лише 2-3 доби. Період цвітіння китиці становить 10-14 днів, а всієї рослини — залежить від частоти зборів плодів у технічній стиглості. При частих зборах він може розтягуватися до 100 діб. У насінницьких посівах рослини квітують 20-30 діб. Не дивлячись на пристосування квасолі до самозапилення, в жарку погоду, особливо в південних районах, спостерігається часткове перезапилення за допомогою комах-трипсів, бджіл, джмелів та інших, які переносять пилок із квіток інших сортів на дозрілу приймочку ще до запилення її власним пилком. Багатоквіткова квасоля схильна до перезапилення. При перехресному запиленні утворюються різні форми гібридів, які значно відрізняються від батьківських, особливо за забарвленням насіння. Тому в насінництві між сортами потрібно дотримуватися просторової ізоляції на відкритій місцевості 50 м, на закритій — 20 м.

Плід. Після запилення та запліднення утворюються двостулчасті плоди (боби) завдовжки 7-25 см у залежності від різновиду та сорту. Стулки з’єднані спинним і черевним швами. До черевного шва плодоніжкою прикріплене зерно. По спинному і черевному швах тягнуться волокна, добре виражені в лущильних і напівцукрових сортів. У бобі налічується від 2 до 10 насінин і більше. За будовою бобу сорти квасолі поділяють на лущильні (зі щільним пергаментним шаром), напівцукрові (зі слабкорозвиненим пергаментним шаром при переході до воскової стиглості) та цукрові (спаржеві) — без пергаментного шару.

Перші боби з’являються над 6-8 вузлом на висоті 18-29 см від поверхні ґрунту. За формою вони бувають прямі, зігнуті, серпоподібні, плескаті, циліндричні, гладенькі, зморшкуваті та сітчасті, завдовжки 6-20 см, завширшки або діаметром 1,3-1,8 см. Технічна стиглість бобів настає через 8-10 діб після утворення зав’язі. У технічній стиглості вони зелені, зелено-жовті, темно-зелені, фіолетові, часто з штрихами різних відтінків. У біологічній- бурі, попелясті, рожево-білі, жовтувато-бурі зі штрихами різних відтінків. Технічна стиглість бобів настає через 30-65 діб після з’явлення сходів, коли зерно в них досягне розміру пшеничного.

За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до першого збору бобів у технічній стиглості) сорти квасолі спаржевої поділяють на ранні (до 45 діб), середньостиглі (46-55), середньопізні (56-65) та пізньостиглі (понад 65 діб).

Насіння. Біологічна стиглість квасолі спаржевої настає через 80-110 діб і більше від з’явлення сходів, залежно від скоростиглості сорту. В біологічній стиглості у спаржевих сортів боби не розтріскуються і насіння погано вимолочується, у напівспаржевих (напівцукрових) — боби не розтріскуються, але насіння добре вимолочується, у лущильних-розтріскуються, особливо після випадання дощу і добре вимолочуються. Достигле насіння біле, жовтувате, коричневе, чорне, червоне, різнокольорове та з різними смужками та відтінками. За формою — еліптичне, яйцеподібне, ниркоподібне, циліндричне, округло-видовжене, сплющене та виповнене. Маса 1000 насінин становить 300-700 г, залежно від сорту. При вологості 14% зберігає схожість 3-4 роки.

Вимоги рослин квасолі до умов навколишнього середовища

Вимоги до тепла. Південне походження квасолі зумовило підвищену вимогливість її рослин до тепла. Тому її відносять до жаростійких культур, хоча деякі автори — до теплолюбних. Насіння квасолі бубнявіє і починає проростати за температури 8-12°С. Чим вища температура (навіть до 30°С), тим швидше з’являються сходи на поверхню ґрунту — через 6-7 діб. Нестача тепла в період проростання насіння згубно діє на сходи. Вони гинуть навіть за температури 0°С. У фазі 4 справжніх листків при зниженні її до 2-3°С листки починають жовтіти, рослини сповільнюють ріст і розвиток, що значно впливає на зниження врожайності.

Найбільш вимогливі рослини квасолі до тепла в період квітування. Холодна та дощова погода в цей період призводить до опадання пуп’янків і квітів, а також до ураження рослин бактеріозом та антракнозом. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин знаходиться в межах 20-25°С, максимальна — 37°С, а мінімальна — 12°С. За оптимальної температури квітування рослин, зав’язування плодів та настання їх технічної стиглості прискорюється на 2-4 доби. Рослини квасолі досить добре переносять жарку та посушливу погоду.

Після зав’язування бобів рослини квасолі менш вимогливі до тепла. Так, восени вони непогано переносять зниження температури до 2°С.

Вимоги до світла. Квасоля овочева відноситься до рослин короткого світлового дня. її рослини більш вимогливі до світла в першій половині вегетації — до початку зав’язування бобів. При затіненні в цей період рослини витягуються, що в кінцевому результаті призводить до зниження їх продуктивності. В умовах довгого дня затягується ріст і розвиток їх, а шви бобів стають більш волокнистими. До інтенсивності освітлення рослини квасолі помірно вимогливі, навіть в умовах часткового затінення вони формують непоганий урожай бобів, тому її успішно вирощують в ущільнених посівах. Рослини різних сортів квасолі не однаково вимогливі до тривалості дня. Є сорти, які погано реагують на довгий день, а добре ростуть на короткому і навпаки. Завдяки цьому квасолю вирощують у різних світлових зонах.

Вимоги до вологи. Овочева квасоля, особливо спаржеві сорти, дуже реагує на вологість ґрунту та повітря. Для швидкого проростання насіння та інтенсивного росту і розвитку рослин кращою вологістю ґрунту є 75-80% НВ. При нестачі вологи насіння повільно бубнявіє, сходи затримуються, ріст і розвиток рослин сповільнюється, а при посушливій погоді формуються карликові рослини. Повітряна посуха в період квітування рослин призводить до осипання бутонів і квіток, рослини пошкоджуються павутинним кліщем. Нестача вологи в ґрунті в період утворення бобів призводить до зменшення їх розміру, збільшення пергаментного шару та потовщення на швах волокон, що різко знижує їх якість. Боби стають тонкими з невеликою кількістю зерен та грубуватою консистенцією плодів. До надлишку вологи, особливо в холодну хмарну погоду, рослини квасолі відносяться також негативно — страждає як коренева, так і надземна її частина. Коренева система ослизнюється, листки передчасно жовтіють та відмирають, затримується ріст і розвиток рослин, бутони та квітки осипаються, а також з’являються грибкові захворювання.

Вимоги до елементів живлення. До родючості ґрунту квасоля більш вимоглива, ніж горох. На 10 т урожаю вона виносить з ґрунту при збиранні в молочно-восковій стиглості 20 кг азоту, 22 кг — фосфору і 69 кг калію. Вона добре росте на родючих, багатих на органічну речовину, легких і чистих від бур’янів ґрунтах зі слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Високий урожай бобів дає квасоля також при вирощуванні на окультурених торфовищах. Непридатні для її вирощування кислі, важкі, холодні та заболочені ґрунти, а також із близьким заляганням ґрунтових вод. Для того, щоб добре розвивалися азотофіксуючі бактерії на кореневій системі, насіння обробляють препаратом нітрагіном. На невеликих площах із цією метою можна вносити (розсівати) ґрунт, взятий з площі, на якій вирощувалася квасоля. Внесення фосфорно-калійних добрив під посів квасолі підвищує продуктивність рослин у молочно-восковій стиглості та покращує якість урожаю.

Особливості вирощування квасолі

Насіння квасолі висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 12°С. Щоб подовжити період використання, її висівають у декілька строків з інтервалом 10-15 днів. Спосіб сівби широкорядний із шириною міжрядь 45-60 см або стрічковий за схемою 60+15+15 см. Глибина сівби залежить від розміру зерен та вологості ґрунту і становить 4-8 см. Норма висіву насіння 120-250 кг/га (240-350 тис. схожих насінин на 1 га). Протягом вегетації ґрунт у міжряддях 2-3 рази розпушують, виполюють бур’яни в рядках, а в південних районах 2-4 рази поливають, залежно від погодних умов. Збирають урожай квасолі спаржевої в молочно-восковій стиглості вибірково, коли зерно в бобах досягне розміру пшеничного, через кожні 3-4 дні. Оскільки плоди швидко в’януть, то їх потрібно зривати в ранкові години.

Поделиться: