Технология выращивания овса

источник: Довідник агронома // за ред. Л.Л. Зіневича, К: 1985 р.

Біологічні особливості. Овес не вибагливий до тепла. Насіння проростає при температурі грунту 1-2 °С. Сходи добре переносять приморозки 3-4 °С. У період від цвітіння до наливання зерна оптимальна температура повітря становить 15-22 °С.

Серед інших хлібних злаків овес найбільш вологолюбний, транспіраційний коефіцієнт його 431. Найбільше рослини використовують вологу в період виходу у трубку — викидання волотей.

Тривалість вегетаційного періоду різних сортів коливається від 85 до 130 днів.

До грунтів овес не вибагливий. Росте на важких глинистих та піщаних грунтах, краще, ніж інші зернові переносить кислі грунти, а солонцюваті мало придатні для нього.

Місце в сівозміні. В усіх зонах овес розміщують після озимих, кукурудзи на силос і зерно, кормових коренеплодів, а на Поліссі, крім того, після гречки й картоплі.

Обробіток грунту. У північних районах Степу після стерньових попередників лущать стерню, а в кінці вересня — на початку жовтня орють на глибину 20-22 см. Кращі результати одержують, якщо перед оранкою грунт розпушують плоскорізними знаряддями.

У Лісостепу, на Поліссі та в передгірних і гірських районах Карпат після стерньових попередників основний обробіток складається із різноглибинного розпушування грунту дисковими чи плоскорізними знаряддями та зяблевої оранки.

В усіх зонах навесні грунт боронують, культивують та вирівнюють поверхню, щоб забезпечити рівномірне загортання насіння.

Удобрення. Овес підвищує урожай зерна як від безпосереднього внесення добрив, так і від їх післядії. Залежно від грунтів і попередника восени під зяблеву оранку вносять N40-60P30-60K30-90. При недостатній кількості складні добрива амофос, нітрофос, діамофос, нітрофоски застосовують у рядки при сівбі. Ці добрива, внесені у рядки в нормах по фосфору 10 кг/га, підвищують на неудобрених полях урожай вівса на 3-4 ц/га або більше на 1-2 ц/га, ніж суперфосфат у такій же нормі.

Сівба. Сіють у перші дні весняних польових робіт. У південному Степу норма висіву становить 4-4,5 млн./га, У північному і центральному — 4,5-5, в Лісостепу — 5-6, на Поліссі — 4-6, а в передгірних і гірських районах Карпат— 5-6,5, млн./га схожих насінин. Спосіб сівби звичайний рядковий. Глибина загортання насіння на важких глинистих грунтах 3-4 см, на легких піщаних — 5-6, а в південних районах за посушливої погоди 6-7 см.

Догляд за посівами складається, насамперед, з післяпосівного боронування легкими боронами слідом за сівалкою. При утворенні ґрунтової кірки до з`явлення сходів її руйнують легкими боронами, ротаційними мотиками або ребристими котками. Ротаційні мотики можна застосовувати і після сходів до кущіння. Не слід боронувати, якщо грунт зволожений, посіви розміщені на легких грунтах, при підсіві багаторічних трав та мілкому загортанні насіння.

Збирання врожаю. У вівса дуже нерівномірно достигає зерно в межах волоті — спочатку у верхній частині, потім у середній і нижній. В зв`язку з цим його краще збирати двофазним способом. Скошувати у валки починають, коли зерно у верхній частині волоті досягне повної стиглості, а в середній — воскової.

Поделиться: