Размножение овощных культур:
Способы оптимизации площади питания овощных культур

автор:
источник: Биологические основы овощеводства // Барабаш О.Ю., Тараненко Л.К., Сыч З.Д.

Площа живлення різних овочевих культур залежить від біологічних особливостей, вегетаційного періоду рослин, ґрунтово-кліматичних умов зони та призначення культур. Найбільш економічно вигідна така площа живлення, яка забезпечує максимальний товарний урожай основної культури з одиниці площі з мінімальними затратами праці та коштів. Ступінь використання сонячної енергії, родючості ґрунту значною мірою залежить від біологічних особливостей культури, сорту, гібриду, площі живлення та її конфігурації. Найкраще рослина освітлюється при наближенні конфігурації площі живлення до квадрату. Але при квадратній площі живлення культур, рослини яких утворюють невелику асиміляційну масу (морква, петрушка, редька, буряк столовий, цибуля), важко механізувати догляд за рослинами та збирання врожаю. Тому їх, як правило, вирощують з широкими міжряддями та відповідним загущенням у рядку чи смузі. Площа живлення однієї рослини є добутком від множення ширини міжрядь на відстань між рослинами в рядку. Наприклад, площа живлення рослини буряка столового, висіяного з шириною міжрядь 45 см і відстанню між рослинами після проривання 8 см, становить 45x8=360 см². Кількість рослин на площі визначають діленням загальної площі на площу живлення однієї рослини. Площу живлення при стрічковому способі сівби визначають множенням суми міжрядь між стрічками і в стрічці на відстань між рослинами в рядку і діленням добутку на кількість рядків у стрічці. При стрічковій сівбі порівняно з широкорядною кількість рослин на одиниці площі збільшується на 20—30%.

Зменшення площі живлення призводить до збільшення кількості рослин на одиниці площі та зменшення середньої маси їх. При збільшенні площі живлення зростає середня маса рослин. Однак, як зменшення площі живлення, так і її надмірне збільшення призводить до недобору товарного врожаю. У першому випадку — за рахунок недогону, а в другому — переростання (виродливість, розтріскування тощо). Так, у загущених посівах моркви утворюються дрібні коренеплоди, а при великих площах живлення — вони переростають і в окремі роки (вологі) масово розтріскуються, розгалужуються та загнивають.

При визначенні площі живлення овочевих культур враховують також вегетаційний період культури, сорту, гібриду. Як правило, сорти і гібриди, які мають менший вегетаційний період, формують товарний урожай із меншою площею живлення, ніж пізньостиглі. Так, ранньостиглі сорти капусти білоголової дають товарний урожай з оптимальною площею живлення (70x30 см) через 103—130 днів, тоді як для пізньостиглих, які формують велику вегетативну масу, оптимальною площею живлення є 70x70 см, і вони дають товарний урожай через 160—180 днів і більше. Ранньостиглі сорти і гібриди помідора висаджують за схемою 70x30—40 см, тоді як пізньостиглі - 70x60—70 см. Для одержання високого врожаю огірка довгоплідних гібридів у зимових теплицях у ранньовесняний період розсаду висаджують за схемою 160x20—30 см, тоді як для осінньої культури кращою є площа живлення 160x50—70 см і формування рослин проводять на /-подібній шпалері. Останнє збільшує надходження світла до рослин в осінній період, запобігає ураженню їх борошнистою росою та іншими хворобами і сприяє підвищенню їх продуктивності.

Площа живлення овочевих культур залежить і від родючості та вологості ґрунту й освітлення рослин. На високородючих ґрунтах урожайнішими є загущені посіви, тоді як на бідних — урожайність таких посівів знижується. На бідних ґрунтах також різко знижується товарність урожаю внаслідок недорозвиненості багатьох рослин. При застосуванні пасинкування та прищипування рослин посіви таких культур, як правило, також дещо загущують. При застосуванні цих прийомів також збільшується середня маса плодів та їх продуктивність.

У південних районах України, де ґрунти влітку часто пересихають, рослини вирощують рідше, ніж у західних, і щоб одержати високий урожай, посіви поливають. При вирощуванні розсади в спорудах закритого ґрунту в зимовий період площу живлення рослин збільшують, тоді як у весняний та літній — рослини нормально розвиваються при меншій площі живлення. Для формування врожаю редиски взимку оптимальною площею живлення для рослин є 20—25 см, тоді як у квітні - достатньо 16—18 см².

Площа живлення овочевих культур також залежить від технічної стиглості їх товарної продукції. У деяких овочевих культур технічна стиглість товарної продукції настає в різні періоди онтогенезу. Так, у моркви та буряка столового, петрушки, цибулі технічна пучкова стиглість настає в літній період через 50—60 днів після з’явлення сходів або товарна восени — через 120—160 днів, залежно від скоростиглості сорту. Тому площа живлення у першому випадку має бути меншою (90 см²), а в другому — значно більшою (180—360 см), залежно від культури.

Як відомо з літератури, кращою площею живлення рослин за конфігурацією є коло або квадрат. Однак, при такій формі, як вказувалося вище, просапні овочеві культури неможливо обробляти механізованим способом. Тому доводиться збільшувати ширину міжрядь до 45 см і більше, а зменшувати відстань між рослинами в рядку, тобто створювати форму витягнутого чотирикутника.