Основною біологічною особливістю у розмноженні овочевих культур є перенесення пилку з пиляків квітки на приймочку. Потрапивши на приймочку, пилкові зерна виділяють специфічну рідину, завдяки якій прилипають до волосинок приймочки. Тоді вони починають проростати, утворюючи пилкові трубки, які доростають до насіннєвого зачатку і проникають у зародковий мішок. У пилковій трубці знаходяться два спермії.
В овочівництві розрізняють самозапильні та перехреснозапильні культури. У самозапильних культур запилення відбувається при запиленні пилком квітки цієї ж самої рослини або інших квіток цієї ж родини. До них відносять помідор, перець, баклажан, горох, квасолю, салат. У більшості з них пиляки утворюють колонку, яка щільно охоплює стовпчик приймочки. Пилок у них важкий, липкий. Приймочка маточки знаходиться біля пиляків, що забезпечує успішне самозапилення. У жарку погоду у деяких рослин або окремих квіток приймочка може виходити за краї колонки. У цьому випадку запилення може бути перехресним, що часто спостерігається у південних районах (до 1—3%). Тому при вирощуванні насіння самозапильних культур потрібно дотримуватися просторової ізоляції: для гороху, квасолі, салату — не менше 50 м, помідора, баклажана, перцю — 100 м, а перцю солодкого від гіркого — 2000 м на відкритій місцевості або 20, 50, 100 і 1000 м відповідно — на закритій.
При перехресному запиленні овочевих культур насіння утворюється лише при запиленні пилком з різних рослин у межах виду. У свою чергу перехреснозапильні культури поділяються на вітрозапильні (анемофілія) та комахозапильні (ентомофілія). Анемофільні рослини утворюють велику кількість пилку. Наприклад, одна рослина кукурудзи цукрової дає в середньому до 5 млрд. пилкових зерен. У вітрозапильних культур квітки дрібні з непоказною або редукованою оцвітиною, не мають аромату і не виділяють нектару. У рослин приймочки часто висуваються з квітки. Завдяки специфічній будові приймочка має відносно велику поверхню, де затримується значна кількість пилку. До таких культур відносять кукурудзу цукрову, буряк столовий, мангольд, шпинат, ревінь, щавель. Рослини таких культур, крім перенесення пилку вітром, частково можуть перезапилюватися й комахами — попелицею, метеликами, мухами. В насінництві вітрозапильних культур просторова ізоляція між різновидами (буряк столовий, кормовий і цукровий) повинна становити на відкритій місцевості до 10 км, а на закритій — 5 км, між сортами — не менше 2 км.
У рослин ентомофільних культур запилення відбувається за допомогою комах (бджіл, ос, джмелів, мух, жуків, мурашок), які споживають цукристі виділення з нектарників та пилок. Потрапляючи вглиб квітки, де розміщені нектарники, вони вимазуються пилком, переносять його на інші квітки та залишають його на приймочці.
Квітки ентомофільних рослин мають яскраво забарвлену оцвітину та відповідний медовий аромат. Дрібні квітки, як правило, зібрані в суцвіття, в яких крайні бувають безплідними та служать для приваблювання комах (васильки). Щоб відбулося запліднення, кількість пилкових зерен, які потрапляють на приймочку, значно перевищує кількість насінних зачатків. Пилок містить багато поживних речовин, гормонів і вітамінів. Тому за сприятливих умов він може зберігати свою життєздатність від 1 до 20 днів і більше, залежно від культури. У кукурудзи цукрової — 1—2 дні, у цибулі — 15—20 днів.
До ентомофільно запильних культур в овочівництві відносять огірок, кабачок, патисон, кавун, диню, насінники капусти, редьки, редиски, цибулі, моркви, петрушки, селери, кропу.
Для вирощування огірка, кабачка, патисона, дині, кавуна просторова ізоляція між сортами та гібридами повинна становити не менше 1000 м на відкритій місцевості та 500 м — на закритій, а на насінницьких посівах- не менше 2000 м на відкритій місцевості та 800 м для моркви і буряка столового, 600 м — для інших перехреснозапильних ентомофільних культур — на закритій місцевості.
Для покращання запилення квіток на посіви гарбузових культур, насінників цибулі, капусти, редьки, редиски, катрану за 3—5 днів до початку масового цвітіння рослин вивозять вулики з бджолосім’ями. Перед вивезенням на плантації звечора закривають льотки, коли всі бджоли зле-тяться у вулик. Вночі або зранку (до схід сонця) вулики з бджолосім’ями вивозять на плантації з розрахунку 1—2 бджолосім’ї на 1 гектар огірка, кабачка, патисона, дині, кавуна, гарбуза і 2—3- на насінницькі посіви цибулі, капусти, редиски, редьки, катрану. Вулики встановлюють із західної або північно-західної сторони посівів із виходом льотка на схід або південний схід. За 3—4 дні до вивезення бджолосімей на посівах припиняють будь-які обробки рослин отрутохімікатами.
Для запилення квіток бджолозапильних сортів і гібридів огірка, кабачка, кавуна, дині у спорудах закритого ґрунту в зимових теплицях вулики з бджолами встановлюють в середині споруди, у весняних — з потеплінням біля них із західної сторони, так щоб передня стінка з льотком розміщалася у стінці теплиці або впритул до неї. Вулики встановлюють за 3—5 днів до розпускання квіток, щоб бджоли змогли добре облітатися в теплиці.
У вуликах, які встановлюються біля теплиць, бажано робити два протилежних льотки. Східний льоток відкривають у ранкові години, а коли температура повітря в споруді підвищується понад 25°С, відкривають ще й протилежний для вильоту бджіл назовні.
При вирощуванні огірка та інших бджолозапильних культур у парниках вулики розміщують на припарниковій ділянці з розрахунку одна бджолосім’я на 1000 парникових рам. Для залітання бджіл у парники парникові рами піднімають на стояки або знімають.
Для покращання запилення квіток помідора в спорудах закритого грунту використовують джмелів родини Бомбус.
Просторова ізоляція при вирощуванні насіння сортів і материнських ліній для гібридів огірка у спорудах закритого ґрунту та посівами його у відкритому ґрунті повинна становити не менше 500 м, а при наявності сіток у вентиляційних отворах для запобігання проникненню бджіл — 50 м. При вирощуванні товарної продукції партенокарпічних гібридів для запилення не використовують комах, тому вентиляційні отвори в теплицях закривають дрібною сіткою, через яку не проникає навіть білокрил-ка. При недотриманні цього прийому плоди будуть мати виродливу форму. У сучасний сортимент уже введені партенокарпічні гібриди, які не реагують на комахозапилення і навіть збільшують при цьому урожайність плодів. При вирощуванні насіння помідора просторова ізоляція повинна становити між теплицями 10 м або роблять перегородки з поліетиленової плівки між гібридами.
Просторова ізоляція при вирощуванні насінників капусти цвітної в плівкових теплицях повинна становити між сортами (гібридами) не менше 800 м.
Овочеві культури, які розмножуються генеративним способом, здатні перезапилюватися. Самозапильні — значно менше (1—3%), перехреснозапильні — масово. Тому при вирощуванні декількох сортів чи гібридів недотримання просторової ізоляції призводить до погіршення якості продукції. Так, перезапилення сортів чи гібридів огірка призводить до зміни форми і смаку плодів, тривалості вегетаційного періоду, придатності до засолювання чи консервування. Аналогічні зміни відбуваються й у плодах помідора. У партенокарпічних гібридів огірка у плодах здуваються верхівки (де розміщається насіннєве гніздо), і вони набувають виродливої форми. У плодах перцю солодкого змінюється форма, товщина стінки та смакові якості, а при перезапиленні з гірким — плоди набувають гіркуватого смаку і стають непридатними для десертного споживання. При перезапиленні баклажана змінюється форма плодів та забарвлення. Вони стають більш дерев’янистими, внаслідок чого погіршується їх кулінарна якість. У баштанних культур погіршується консистенція м’якушу та її забарвлення, змінюється форма плодів та насіння і тривалість вегетаційного періоду. У мозкових сортів гороху овочевого і квасолі спаржевої з’являються дрібні плоди і насіння, змінюється їх форма, знижується вміст цукру, змінюється наявність та міцність пергаментного шару. У капусти цвітної змінюється розмір та забарвлення суцвіття, воно проростає листками, внаслідок чого товарна якість значно погіршується.
Особливо негативні явища відбуваються при перезапиленні між сортами та гібридами рослин перехреснозапильних культур. У насінництві особливо небажано, коли сорти здатні перезапилюватися з іншими різновидами культур даної родини. До них належать капуста, морква і буряк столові, цибуля, кукурудза тощо. Тому при недотриманні просторової ізоляції можна одержати різні, небажані гібриди за тривалістю вегетаційного періоду, формою, забарвленням, морфологічними та біологічними ознаками: у капусти білоголової за щільністю головки, висотою зовнішнього качана, придатністю до тривалого зберігання та переробки; у моркви і буряка столових — змінюється форма та забарвлення коренеплоду, відношення серцевини до кори; у петрушки — погіршення лежкості, розгалуження коренеплодів; у цибулі ріпчастої — формуються продуктові органи, різні за формою, забарвленням, щільністю і товщиною м’ясистих лусок, кількістю зачатків та гіркістю м’якушу.
Сорти і гібриди капусти, моркви і буряка столового, цибулі, кукурудзи легко перезапилюються з сортами іншого призначення і дикими формами, утворюючи гібриди з небажаними ознаками, зовсім непридатними для кулінарії. Так, капуста білоголова перезапилюється з усіма середземноморськими видами капуст і дикою її формою, яка росте на південному березі Криму, внаслідок чого втрачає свою харчову і товарну якість. Капуста пекінська перезапилюється з ріпою, бруквою, ріпаком, капустою китайською, свиріпою. Морква столова легко перезапилюється з дикою, білою і жовтою, що призводить до різкого зменшення в коренеплодах вмісту каротину, цукру та збільшення розміру серцевини, здерев’яніння коренеплодів та масового утворення цвітухи. Буряк столовий при недотриманні просторової ізоляції перезапилюється з кормовим і цукровим, що призводить до втрати кулінарних властивостей. При перезапиленні кукурудзи цукрової з зубовидними, розлусними та зерновими сортами втрачається форма качана, зерна та вміст цукру, що різко знижує її кулінарні та смакові якості.