Перець – технологія вирощування

автор:
источник: Биологические основы овощеводства // Барабаш О.Ю., Тараненко Л.К., Сыч З.Д.
Перець – однорічна, трав’яниста, тепло- і світлолюбна культура. На батьківщині (в тропічних країнах) – багаторічна. В теплицях в умовах України перець також можна вирощувати протягом багатьох років. У культурі розрізняють перець солодкий і гіркий. Перець солодкий вирощують у відкритому і закритому ґрунті, гіркий –у відкритому.

Ботанічні та біологічні особливості перцю

Коренева система при розсадній культурі мичкувата. Основна маса її розміщається в орному шарі, а окремі корінці проникають на глибину до 70 см. При безрозсадній культурі коренева система стрижнева. Головний корінь проникає в ґрунт на глибину до 150 см, внаслідок чого рослини краще забезпечені вологою.

Стебло при основі дерев’янисте, округле, вище — 4-5-гранне, трав’янисте, заввишки у відкритому ґрунті від 25 до 130 см, а в спорудах закритого ґрунту — до 1,5-2,0 м і більше. Поверхня його гладенька або опушена. Стебло стояче, штамбове, зелене. Бокові пагони з’являються на висоті 18-22 см від поверхні ґрунту. За довжиною бокові пагони на 50% переважають довжину центральних. Розгалуження дихотомічне. Розмір куща залежить від сорту та умов живлення і вирощування. Вузли розгалужень часто з антоціановим забарвленням.

Листки. Форма листків перцю змінюється з віком рослин і залежить від умов вирощування. Вони прості, нерозсічені, черешкові, поодинокі, яйцеподібні, еліпсоподібні, на верхівці загострені. Забарвлення їх зелене, світло-зелене, темно-зелене, часто злегка з антоціановим забарвленням. Кількість листків на рослині залежить від сорту (гібриду) та умов вирощування. При достатній площі живлення на одній рослині, залежно від сорту та умов вирощування, у південних районах може сформуватися до 230-300 листків, а в спорудах закритого ґрунту — до 700-800 і більше.

Квітки двостатеві, дрібні та середні за розміром, гетеростильні. Пиляки розташовані навколо маточки. Розвиток плоду від запилення квітки до дозрівання відбувається за 25-30 днів, залежно від температури повітря та освітлення. Розкриваються бутони в денні години. Хмарна та холодна погода затримує розвиток квіток, що часто призводить до їх осипання. Віночок квітки зрослопелюстковий білого або світло-фіолетового кольору. Квітки переважно формуються поодиноко або суцвіттям (по 2-6 і більше квіток — сорт Вінні-Пух). Загальна кількість квіток на рослині за весь період вегетації становить від 30 до 100 штук і більше, залежно від сорту (гібриду) та умов вирощування. Якщо плід залишається на рослині до біологічної стиглості, то кількість квіток зменшується.

Рослини перцю факультативно самозапильні. Квітки його можуть запилюватися як власним пилком, так і пилком з іншої рослини. Пиляки здатні розтріскуватися перед розкриттям квітки. У хмарну погоду розкриття пиляків може затримуватися на 10 годин і більше, що призводить до осипання як бутонів, так і самих квіток. Пониклі квітки та ті, які нахилені вбік, запилюються переважно власним пилком.

Встановлено, що приймочка готова до запилення вже за 20-24 години до розкривання квітки. Це особливо широко використовується у селекції культури. Пилок відносно важкий і липкий, тому переноситься вітром на відстань до одного метра. Стерильні квітки зустрічаються рідко. Вони характеризуються як чоловічою, так і жіночою стерильністю, яка має велике значення у створенні гетерозисних гібридів. Квітки, які мають чоловічу стерильність, можуть бути й без тичинок, або в них відсутні пиляки. Квітки зі стерильними пиляками білі, щуплі, рідше злегка забарвлені.

Перехресне запилення здійснюється також за допомогою комах (бджіл, ос, джмелів, трипсів, мурашок тощо). Тому в насінництві перцю солодкого потрібно дотримуватися просторової ізоляції 300 м на відкритій місцевості і 100 м — на закритій. При вирощуванні перцю солодкого просторова ізоляція від гіркого становить на відкритій місцевості не менше 2000 м, а на закритій — 1000 м.

Плід — двох-, чотирьохгнізда ягода округлої, округло-плескатої, яйцеподібної, кубоподібної, циліндричної, конусоподібної, пірамідальної форми. За зовнішньою поверхнею гладенькі, слабохвилясті, горбкуваті, зморщені, ребристі різного ступеня. Забарвлення їх залежить від стиглості. У технічній стиглості — світло-зелені, зелені, темно-зелені, молочно-білі, жовтуваті, кремові, фіолетово-зелені, темно-фіолетові (майже чорні). У біологічній — червоні, оранжеві, світло- і темно-червоні, жовті. За масою плоди поділяють на дрібні (4-10 г), середні (11-50 г), великі (51-100 г) і дуже великі (понад 100 г). На рослинах вони розміщені догори, поникло або спрямовані в різні сторони. Для механізованого збирання найбільш придатні сорти та гібриди, на рослинах яких плоди спрямовані догори. За щільністю м’якушу поділяються на ніжні, середні та грубі, а за його товщиною — на тонкостінні (до 0,5 см) і товстостінні (0,6-1,0 см), за смаком — на прісні, солодкі, слабогострі та гострі.

Насіння. На насіння плоди збирають тільки в біологічній стиглості. Воно плескато-округле, жовтувато-біле. Маса 1000 насінин складає 4,6-6,0 г. В одному грамі нараховується 200±50 шт. Період зберігання — до 4-5 років при вологості 11%.

За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до технічної стиглості) сорти та гібриди перцю поділяють на ультраранні (тривалість до 100 діб), ранні (101-120 діб), середньостиглі (121-135 діб), середньопізні (136-150 діб) та пізньостиглі (понад 150 діб). Період плодоношення становить у відкритому ґрунті в середньому 42-67 діб, залежно від скоростиглості сорту чи гібриду, а в спорудах закритого ґрунту — 150-300 діб.

Вимоги перцю помідора до умов навколишнього середовища

Оскільки перець відноситься до родини Пасльонові і є теплолюбною культурою, вимоги його рослин до умов навколишнього середовища в основному такі, як у помідора. Однак, є деякі особливості.

Вимоги до тепла. Насіння перцю починає проростати за температури 13°С і вище. Оптимальна температура росту його рослин 20-30°С. Сума активних температур для одержання високого врожаю повинна становити в межах 2600-3000° При нижчій сумі активних температур ріст і розвиток рослин затримується, плоди погано визрівають, продуктивність рослин знижується.

Рослини перцю дуже чутливі до зниження температури повітря. Навіть добре загартована розсада гине за температури мінус 0,3-0,5°C Нестача тепла при вирощуванні перцю у відкритому ґрунті є однією з причин опадання бутонів. Несприятлива для рослин і надто висока температура повітря. Підвищення її до 35°С і вище призводить до їх пригнічення, особливо при зниженні відносної вологості повітря до 45-47%. Такі умови також призводять до опадання бутонів, квіток і зав’язі.

Вимоги до світла. Рослини перцю досить світлолюбні. В умовах затінення, що часто буває при вирощуванні в теплицях у зимовий період, опадають бутони, квітки і навіть зав’язь. Передчасно жовтіє і відмирає листя. Вегетативні органи стають ламкими, що значно знижує продуктивність рослин. В умовах затінення плодоношення запізнюється на 10-12 днів. Плоди формуються дрібними.

Вимоги до вологості ґрунту і повітря. Перець характеризується підвищеною вимогливістю до вологості ґрунту. Нестача води в ґрунті призводить до зменшення кількості бутонів, квіток і зав’язі. Листки передчасно жовтіють і відмирають. Плоди утворюються дрібними, і затримується їх дозрівання. За даними Інституту овочівництва і баштанництва УААН покращання вологозабезпечення рослин збільшує облистненість їх, вегетативну масу та кількість плодів. Це значно впливає на продуктивність культури. Водночас рослини перцю солодкого негативно реагують на перезволоження ґрунту. У такому випадку сповільнюється доступ повітря до кореневої системи та погіршується тепловий режим, що також призводить до ураження рослин грибковими хворобами, передчасного відмирання листків і зниження врожайності.

Порівняно з помідором перець вимагає підвищеної відносної вологості повітря. Оптимальною вона є в межах 70-80%. За такої відносної вологості повітря краще зав’язуються плоди та збільшується їх кількість на рослині.

Вимоги до елементів живлення. Перець досить вимогливий до родючості ґрунту. Вирощувати рослини треба на легких, структурних, багатих на органічну речовину ґрунтах з рН 6,0-6,6. З органічних добрив перевагу віддають перегною. При врожайності 10 т/га плодів рослини перцю з ґрунту виносять у середньому: азоту — 49,0 кг, фосфору — 12,0 і калію 56 кг. Винос поживних речовин із ґрунту залежить від стиглості зібраних плодів: у біологічній стиглості він дещо більший, ніж у технічній.

Від сходів до початку цвітіння, коли коренева система рослин ще слаборозвинена, підвищується вимогливість їх до азотного живлення, а в період цвітіння, формування врожаю та достигання плодів — до фосфорно-калійного. Протягом вегетації рослини перцю дуже вимогливі до магнію. Нестача його в ґрунті може призвести до відмирання листків, зниження врожайності та якості продукції.

Як нестача, так і надмірна кількість елементів живлення в ґрунті негативно впливає на величину і товарність урожаю плодів перцю та строки його надходження. На бідних ґрунтах рослини пригнічуються, сповільнюється їх ріст та знижується продуктивність. Надмірна кількість азотного живлення активізує ріст вегетативної маси, але затримує достигання плодів, сприяє розвитку хвороб. Надмірне фосфорне і калійне живлення може сповільнити наростання вегетативної маси, що призводить до недобору врожаю. Щоб запобігти цим негативним явищам, потрібно забезпечувати оптимальне співвідношення елементів живлення, враховуючи ґрунтово-кліматичну зону, родючість ґрунту, сорти тощо.

Особливості вирощування перцю у відкритому ґрунті

В умовах України перець є однорічною культурою, тобто дає товарний урожай і насіння протягом одного року. Залежно від ґрунтово-кліматичної зони період вегетації його у відкритому ґрунті становить до 170-180 діб.

Більшість ростових процесів у перцю проходить аналогічно помідору, оскільки вони відносяться до однієї ботанічної родини і є теплолюбними культурами. Особливістю є те, що сходи насіння перцю за сприятливих умов з’являються на 5-7 день після сівби. На початку вегетації ростові процеси у рослин відбуваються досить повільно. Коренева система дещо відстає від росту надземної частини і розміщується переважно в шарі ґрунту 20-30 см. Регенераційна здатність кореневої системи обмежена. Перший справжній листок з’являється через 5-12 днів після сходів. Від початку утворення справжніх листків до з’явлення першого бутона проходить в середньому 50-60 діб.

Горщечкову розсаду перцю солодкого вирощують з площею живлення 5×5 або 4×6 см, гіркого — 3×4 або 5×5 см із розрахунку — дві рослини в горщечку. Особливості вирощування такі самі, як і розсади помідора. На постійне місце розсаду висаджують у фазі 8-9 справжніх листків заввишки 20-25 см. Надземна маса рослини має становити 7-8 г, а кореневої системи — 0,8-1,0 г. У відкритий ґрунт розсаду висаджують, коли температура його досягне 10-12°С, а повітря — не нижче 13-15°С та мине загроза весняних приморозків.

Головне стебло рослин перцю добре виділяється і закінчується генеративною брунькою — бутоном, а в пазухах двох верхніх листків з’являється два пагони першого порядку. Таким чином формується розгалуження рослини. В місцях розгалуження формується перший плід. Потім кожний із пагонів у свою чергу також закінчується бутоном, а у супротивних двох пазухах листків утворюються пагони другого порядку і т.д., аж до 4-5 порядків. У подальшому розвивається один з двох пагонів на кожній гілці, внаслідок чого діаметр куща збільшується. Залежно від сорту та умов вирощування у відкритому ґрунті діаметр куща збільшується до 25-90 см, а висота — до 60-70 см і більше.

Після з’явлення бутона квітування настає через 15-20 діб і продовжується до початку відмирання рослин. Плоди досягають технічної стиглості через 25-30 діб після запилення квітки і ще через таку ж кількість діб настає їх біологічна стиглість.

Для одержання високого врожаю у південних районах рослини потрібно поливати, як помідор. Зразу за поливом проводять розпушування ґрунту. У період вегетації проводять боротьбу з шкідниками та хворобами.

Урожайність перцю солодкого становить 30,0-35,0 т/га, перцю гострого — 15,0-18,0 т/га.

Вирощування перцю солодкого у спорудах закритого ґрунту

У спорудах закритого ґрунту вирощують перець високорослих сортів та гібридів. Висота стебла його досягає 120-200 см і більше. У спорудах закритого ґрунту вегетаційний період перцю солодкого становить до 250-300 діб, залежно від виду культиваційних споруд. Технологія його вирощування подібна до помідора. Особливість вирощування перцю солодкого в цих умовах полягає в тому, що на постійне місце розсаду висаджують на ту ж глибину, якою вона була в розсадному відділенні. Схема висаджування: 160×22 см, 100+60×35-40 см, 80×50 см (2,5-3,5 шт./м). Через 20-30 днів рослини підв’язують до шпалери. При формуванні рослин спочатку залишають 3 пагони, через 10-15 діб один із слабших видаляють. Залишені пагони обкручують навколо шпагату, а при потребі й підв’язують до нього „вісімкою“, щоб вони не обламувалися. Подальший догляд за рослинами полягає у видаленні на плодоносних пагонах слабко розвинених і деформованих зав’язей та постійному видаленні нижніх відмираючих листків. Велику увагу в період вегетації звертають на підтримування потрібного мікроклімату. Температуру повітря в сонячні дні підтримують на рівні 23-26°С, в хмарні — 20-22 С, вночі — 17-19°С. Вологість ґрунту підтримують на рівні 70-80% HB, а в період плодоношення — 80-90% HB, відносну вологість повітря — 65-75%. При недостатньому зволоженні рослини пошкоджуються верхівковою гниллю та уражуються попелицею. Збирають плоди через кожні 5-7 діб в технічній стиглості (зелені) та в біологічній, коли вони набувають типового для сорту чи гібриду (жовтий, червоний) забарвлення.

Урожайність перцю солодкого в зимових теплицях становить до 25-30 кг/м², у весняних — 15-20 кг/м², залежно від обігріву, в парниках — 10-12 кг/м² з парникової рами.

Поделиться: