Определение сроков уборки

автор:

Проблеми під час логістики овочів, у більшості випадків починаються на овочевому полі. Цьому сприяють порушення не тільки у технологіях вирощування, але й під час збирання врожаю, його доробки і зберігання. Дуже важливим є визначення оптимальних строків початку та тривалості збирання врожаю.

Вивчення досвіду агрологістики Нідерландів показує ряд важливих закономірностей, спрямованих на поліпшення маркетингу свіжих овочів. По-перше, між виробником і кінцевим споживачем збільшуються транспортні відстані. Наприклад, спаржа, зібрана в Чилі, або салат з Іспанії може вже за кілька годин з’явитися на головних аукціонних центрах Західної частини Нідерландів. По-друге, різко зріс асортимент овочевої продукції. Навіть для українського споживача у даний час доступна практично вся видова світова різноманітність овочевих рослин. У результаті розвитку цих двох напрямів маркетингу свіжих овочів спостерігається значне збільшення транспортних перевезень. За останні двадцять років подвоїлися обсяги перевезень сільськогосподарської продукції. Створені інфраструктури для зберігання швидкопсувної овочевої продукції протягом нетривалого часу, що дозволяє ефективно працювати із супермаркетами. Через такі складності Міністерство сільського господарства і транспорту Нідерландів прийняли Урядову програму «Бачення агрологістики», на основі якої бізнесмени, підприємці, логістичні компанії і навчально-дослідницькі центри створили «Платформу логістики». Доводиться постійно вчитися всім учасникам бізнесу. Для успішного рішення ланцюжка «від поля до столу споживача» основне місце займає правильна підготовка врожаю до збирання, строки її проведення і післязбиральна підготовкаи до реалізації.

Споживач вимагає високоякісних овочів, які повинні бути зібрані в оптимальній стадії стиглості. Але логістичний ланцюжок їх поставок від збирання врожаю до споживача має певну тимчасову тривалість, протягом якої продукція зазнає різних ризиків — фізіологічних, біологічнихх, фізичних. Якщо овочі зібрати у фазу повної стиглості з максимальними споживчими якостями, то її можна попросту не довезти до споживача. Тому завжди потрібно іти на певний компроміс — збирати дещо раніше.

Для овочівника визначення строків збирання питання дуже складне. Існує багато видів, сортів овочевих рослин. Навіть враховуючи їхню біологію, неможливо організаційно провести збирання за один день. У перші дні втрачається урожайність, а в останні — якість. Крім того, практично всі види свіжих овочів (крім дині і помідора), відносяться до групи неклімактеричної продукції. Навіть незначне збільшення концентрації етилену прискорює їхнє старіння і псування. Тоді як яблука, абрикоси, банани, ківі, груші, дині, помідор може поліпшувати свої смакові якості в процесі логістики, тому що вони відносяться до групи клімактеричних плодів і овочів, а етилен для них просто необхідний.

В основі визначення строків збирання лежать біологічні особливості, як до збирання, так і в процесі віталітету зібраної продукції. Овочеві рослини протягом життя проходять кілька основних фаз росту і розвитку — проростання насіння і появи сходів, інтенсивного наростання вегетативної маси, бутонізації, цвітіння, зав’язування плодів та їх формування, фізіологічного достигання і відмирання. Після збирання плоди продовжують жити і розвиватися, тобто спостерігається явище віталітету зібраних продуктових органів.

Фізіологічна (або біологічна) і споживча (або господарська) стиглість — це різні терміни і часто їх не розрізняють навіть фахівці. Перша є лише невеликою частиною періоду від сходів до біологічного відмирання рослини. Вона характеризує такий розвиток, при якому насіння в плодах достигло і готове до проростання. За цим показником овочеві рослини відрізняються від плодових і горіхоплідних. Тоді як споживча — це період, протягом якого овочева продукція стає придатною для вживання в їжу. Іноді в споживчій стиглості окремо виділяють знімну стиглість, як період готовності рослин до збирання врожаю і просування ланцюжком логістики до споживача.

Споживча стиглість призначених для ринку свіжих овочів, тривалого зберігання або переробних підприємств залежить від продуктових органів рослин. Тому овочі збирають у споживчій стиглості, яка може наступати в різні фази розвитку рослин. Люди вживають в їжу всі органі овочевих рослин — коріння, коренеплоди, цибулини, стебла, листки, плоди і навіть бутони (капуста броколі), квітки (гарбуз) і приймочки маточок (шафран) (рис. 1).


Рис.1 Строки настання споживчої стиглості і збирання різних господарських груп овочевих рослин

Споживча стиглість залежить від скоростиглості сорту, призначення продукції (для свіжого споживання, зберігання, переробки, прикраси). Іноді впливають економічні фактори. Наприклад, для тривалого зберігання і транспортування плоди помідора збирають набагато раніше повної чи біологічної стиглості.

Споживча стиглість збігається з фізіологічною лише в деяких рослин — кавуна, гарбуза, кабачка макаронного, літніх сортів дині, помідора, перцю солодкого, пепіно (динна груша), фізаліса, момордіки. В інших видів вона наступає раніше.

Методи встановлення строків збирання часто визначаються стандартами на готову овочеву продукцію або вимогами до технологій вирощування. Однак, найчастіше, їх визначати доводиться овочівнику самому. Для цього, розроблені хронологічні, фізичні, хімічні і фізіологічні методи.

Хронологічні методи (за кількістю діб від сходів) застосовують для редиски. Запізнення призводить до утворення порожнин у коренеплодах. У кавуна намагаються позначити першу зав’язь. У скоростиглих сортів плоди достигають через 30-35 діб, середньостиглих — через 35—40 і пізньостиглих — через 45—50 діб. До різновиду хронологічних методів ставляться визначені строки достигання за сумою активних температур. Цей метод одержав поширення в технологіях вирощування кукурудзи цукрової. Сучасна наука поки що не може запропонувати овочівникам ефективні методи довгострокового прогнозу і програмування строків достигання.

Фізичні методи найдоступніші для овочівників. Сюди відносяться методи візуальної оцінки строків стиглості за формою і розміром продуктових органів, їх щільністю, ніжністю, зовнішнім і внутрішнім забарвленням та структурою. На плодах деяких сортів дині може з’являтися характерна сітка і вона легко відділяється від плодоніжки. Після ударів пальцями по поверхні плодів кавуна чути глухий звук.

Хімічні методи застосуються, переважно, при наявності лабораторій, які пройшли сертифікацію. За співвідношенням крохмалю до цукрів визначають строки збирання гороху лущильного для одержання зеленого горошку. За співвідношенням цукрів до кислот встановлюють оптимальні строки стиглості помідора, кавуна, дині. Співвідношення щавлевої кислоти до яблучної важлива для щавлю і ревеню. Найпростішим приладом для визначення сухої розчинної речовини в плодах є ручний рефрактометр, який повинен бути в польовій сумці овочівника.

Достигання супроводжується змінами інтенсивності дихання і транспірації. У плодових овочевих культур збільшується накопичення етилену. Але ці методи малодоступні для практичного використання їх у фермерському господарстві. Кожна господарська група овочевої продукції має свої особливості з визначення строків достигання.

Кожний з видів овочевих рослин має особливості у визначенні строків збирання. Вирощування проростків — новий напрямок в українському овочівництві. У супермаркетах завжди можна знайти проростки сої, а на ринках для корейської кухні — багато інших видів. В Європі і США найбільше поширенні проростки люцерни. Для одержання проростків використовують горох овочевий, гірчицю, редиску, капусту (різні види), конюшину, крес водяний, крес-салат, кукурудзу, люцерну, соняшник (сорти із дрібним насінням), пшеницю, жито, овес, сою, квасолю, гарбуз твердокорий (сорти із дрібним насінням). Строки настання споживчої стиглості у проростків залежать від виду рослин. Через 2-3 доби після закладання на проростання збирають горох, кукурудзу, злаки, гарбуз; через 4-5 діб — бобові, капустяні, соняшник, люцерну; через 7-8 добу — сою. За цей період проростки набувають певної довжини або, як у сої, максимально знижується вміст анти харчових отруйних речовин (інгібіторів трипсину і ферменту уреази).

Спаржу, яка відноситься до паросткових овочів, забирають навесні на початку інтенсивного наростання вегетативної маси. Пагони повинні досягти 15—25 см, але до розкривання головок.

Листкові овочеві рослини — найбільш численна група. Їх збирають, переважно, в період інтенсивного наростання: салат-латук листковий, кріп, шпинат, щавель, капуста пекінська, гірчиця салатна, крес-салат, багаторічні цибулі, петрушка листкова, цибуля ріпчаста і часник на перо. Після збирання в продукції цих рослин тривають небажані процеси розвитку, і часто у розетках їх листів, уже в супермаркеті, з’являються малоїстівні квітконоси. А в деяких видів строки технологічної стиглості продовжуються до бутонізації і цвітіння (наприклад, пряно-смакові — кріп, естрагон, м’ята, материнка, кмин, гісоп, меліса, чабер).

У листостеблових овочевих рослин, продуктовим органом яких є головка, основною ознакою настання стиглості є розмір і щільність у капусти білоголової, савойської, пекінської, брюссельської, фенхеля головчастого. У капусти кольрабі і стеблеплідного салату — уйсун такою ознакою є розмір стеблеплоду. До листкостеблових відноситься і кріп, у якого строки збирання можуть продовжуватись і до фази формування насіння, коли його використовують для засолювання огірка, помідора тощо.

Для групи черешкових овочів — ревеню, мангольду, селери черешкової, кардону (черешкової різновидності артишоку), строки настання споживчої стиглості збігається з інтенсивною фазою росту. Запізнення призводить до нагромадження небажаної щавлевої кислоти в ревеню, або огрубінню черешків за рахунок синтезу клітковини.

У квіткових овочів продуктовими органами є суцвіття. Споживча стиглість у капусти цвітної наступає за максимального розвитку головки до її поділу на окремі сегменти. У броколі суцвіття повинні бути щільними, а нижні бутони починають жовтіти. В артишоку стиглість наступає наприкінці літа і триває до морозів. Суцвіття повинні бути сформовані повністю, але ще не розкриті.

У цибулі ріпчастої, цибулі-шалот і часнику ярого ознакою готовності цибулин до збирання є початок пожовтіння і вилягання листків. У часнику озимого розкривання чохлика на суцвіттях свідчить про готовність цибулин до збирання. Якщо стрілки зрізують для підвищення врожайності після їхньої появи, то залишають на ділянці кілька рослин зі стрілками, що дозволяє контролювати строки збирання. Запізнення зі збиранням призведе до того, що головки будуть розпадатися на окремі зубки.

Картопля відноситься до бульбоплідних рослин. Строки настання споживчої стиглості у неї можуть наступати в різні фази розвитку — починаючи від інтенсивного наростання, бутонізації, цвітіння, плодоутворення (рання картопля) до старіння за тривалого зберігання. В інших рослин цієї групи (солодка картопля або батат, стахіс і топінамбур) споживча стиглість починається восени після повного формування бульб.

Коренеплідні овочі — одна з найчисленніших груп овочевих рослин. Сюди відносять моркву, пастернак, петрушку кореневу, селеру кореневу, буряк столовий, редиску, редьку, скорцонеру і вівсяний корінь. Споживча стиглість настає в період інтенсивного наростання коренеплодів. Поява квітконосів свідчить про їхню непридатність для вживання в їжу. Цей період наступає в редиски на 25—35 добу після сходів, в інших рослин починається з пучкової продукції (морква, буряк, петрушка) і триває за тривалого зберігання до весни наступного року.

У кореневищних рослин, продуктовим органом яких є корінь, споживча стиглість наступає в усі фази росту і розвитку. Але, як правило, збирання врожаю проводять пізно восени або рано навесні.

Плодові овочеві рослини мають особливості у визначенні строків достигання. Ця група умовно розділена на дві підгрупи. При вживанні в їжу недостиглих плодів перцю, баклажана, кабачка, огірка, крукнеку, патисона, квасолі спаржевої, кукурудзи цукрової, бамії строки настання споживчої стиглості збігаються з інтенсивним ростом плодів, і головною ознакою є їх розмір. У гороху овочевого і цукрового, окрім розміру бобів, визначають співвідношення крохмалю до цукрів. Споживча стиглість помідора, перцю, фізаліса, кавуна, дині, гарбуза, кабачка макаронного і момордіки збігається з біологічною, яка характеризується зміною забарвлення і аромату. У гарбуза і кабачка макаронного, окрім того, шкірка стає твердою.

У грибів ознакою споживчої стиглості є розмір шапинки в печериці, або зростків у гливи.

Строки збирання продуктових органів впливають на всі технологічні процеси післязбиральної підготовки овочів до реалізації, агрологістики і, природно, на якість. З віком у рослинах накопичується більше клітковини, а в спаржі і коренеплодах — лігніну. Продуктові органи стають менш соковитими. Тільки плоди помідора, дині і кавуна будуть найбільш якісні під час збирання у біологічній і споживчій стиглості.

Ранні строки збирання підвищують вміст нітратів. У період інтенсивного наростання активно проходять метаболічні процеси в клітинах, коріння поглинає максимальну кількість поживних речовин. Через це, особливо ретельно слід контролювати вміст нітратів у пучковій продукції редиски, моркви, буряка, петрушки. При багаторазових зборах урожаю кількість нітратів більша в продукції за перших зборів, а в останніх — менша. У картоплі нітрати небезпечні під час раннього викопування, а до осені вміст їх зменшується. Зеленні овочеві рослини мають максимум нітратів двічі — навесні і пізно восени. Аналогічна закономірність спостерігається у технологіях вирощування огірка в закритому ґрунті.

Певним чином на скоростиглість рослин впливають хвороби, шкідники і бур’яни. Ушкодження попелицею, трипсами та іншими сисними шкідниками прискорюють дозрівання. Прогноз поширення хвороб завжди ставить дилему перед овочівником — застосовувати фунгіциди чи прискорити збирання. Застосування перших не завжди дозволене, особливо на посівах зеленних культур і для пучкової продукції. Окрім того, застосування фунгіциду автоматично вимагає припинення на полі ручних робіт на 5—7 діб і дотримання строків очікування, які можуть становити 15—25 діб. Аналогічні закономірності стосуються і гербіцидів, які окрім усього перерахованого, уповільнюють ріст овочевих рослин.

На настання строків достигання найбільший вплив має температура повітря. За підвищеної середньодобової температури, суховіях, недостатньому зрошенні розвиток рослин різко прискорюються. Це явище небажане. Порушуються графіки поставок, створюється напруженість в організації технологічних процесів збирання, післязбиральній доробці, погіршується якість. У таких умовах оптимальним є збирання зеленних культур у нічний час за штучного освітлення або рано вранці.

Враховуючи необхідність впливу на строки достигання, овочівники можуть застосовувати різні способи регулювання життєдіяльності овочевих рослин. Усі способи впливу на них умовно поділять на прискорювальні і сповільнювальні. Для одержання ранньої продукції застосовують скоростиглі сорти, розсадний метод вирощування, агроволокно, південні схили, плівкові тимчасові укриття, ростові речовини, спеціальні способи формування рослин, обривання старих листів на рослинах помідора, регулювання кількості зав’язі на баштанних культурах та інші технологічні прийоми. Тоді як, для продовження строків збирання оптимальним є конвеєрне вирощування із застосуванням всієї сортової різноманітності від скоростиглих до пізньостиглих сортів і гетерозисних гібридів та різних строків сівби з формуванням відповідної густоти.

Незалежно від технологічних прийомів регулювання строків достигання важливо добитися його дружності. Тут овочівництво аматорів розходиться з концепціями промислового овочівництва. Перші вимагають подовження строків надходження врожаю за вирощування сортів, а інші — навпаки добиваються дружності достигання за рахунок гетерозисних гібридів. Але один і той же сорт у різних ґрунтово-кліматичних зонах буде мати різні характеристики, як за строками достигання, так і за дружністю формування врожаю. Наприклад, скоростиглі сорти кавуна на півдні готові до збирання на 60—70 добу від сходів, тоді як у Лісостепу — лише на 80-90 добу.

Таким чином, першим етапом успішної логістики свіжих овочів є правильне визначення строків достигання. Наступні вимоги ставить логістика до організації технологій збирання врожаю і післязбиральної його підготовки до реалізації.

Поделиться: