Вредители гороха

автор:
источник: Довідник із захисту рослин, за ред. М.П.Лісового, — К: Урожай, ISBN 966-05-0075-0

В Україні зернобобовим культурам завдають шкоди бульбочкові довгоносики (сітони), зерноїди (гороховий, квасолевий, бобовий, виковий та ін.), горохові плодожерки, бобова та акацієва вогнівки, лучний метелик, ряд совок (капустяна, С-чорне, люцернова, гамма та ін.), горохова та бобова попелиці, гороховий трипс, горохова галиця та інші шкідники. Усі види, або окремі види, в період спалахів розмноження можуть завдавати великої шкоди зернобобовим культурам, знищуючи врожай на 50% І більше.

Бульбочкові довгоносики (Sitona Germ).

Найбільш поширені і шкодочинні смугастий (S. lineatus L.), щетинистий (S. crinitus Hrbst.), люпиновий (S. griseus F.) та ін. Перші два види поширені в Україні повсюди і пошкоджують горох, вику, сочевицю, чину, люпин, інколи жуки нового покоління пошкоджують сою, квасолю. Люпиновий довгоносик поширений у масовій чисельності на Поліссі і пошкоджує люпин.

Зимують жуки (довжина 2,5—7 мм) на полях багаторічних бобових трав та перелогах з дикорослими бобовими травами. Навесні при середньодобовій температурі 7—8°С, а в години льоту — 13°С вони зосереджуються на посівах бобових культур і об`їдають листя. Самки відкладають яйця на поверхню грунту, листя і стебла, звідки вони обсипаються на грунт. Плодючість однієї самки залежить від якості корму та погодних умов і становить 250—1800 яєць. ,

Личинки після виплодження проникають у грунт в бульбочки на корінцях, живлячись вмістом бульбочок, а потім — тканиною корінців. Через 30—45 днів вони перетворюються у лялечок. Жуки нового покоління з`являються в кінці червня—липні й інтенсивно харчуються тими рослинами, де розвивалися личинки, а потім бобовими рослинами, де зимуватимуть.

Отже, бульбочкові довгоносики, трофічне пов`язані з бобовими рослинами. Жуки обгризають з країв листки сходів, завдаючи їм суттєвих пошкоджень, личинки, пошкоджуючи кореневу систему, знижують її функцію, а бульбочки — зменшують роль бобових рослин щодо нагромадження азоту в грунті та опосередково впливають на урожайність наступної культури. Шкідливість довгоносиків залежить :від їх щільності, зволоження грунту, погодних умов весняного періоду, строків сівби бобових культур, їх відстані від посівів багаторічних бобових трав та дикорослих бобових рослин тощо. При масовій появі жуків навесні (понад 5 особин на 1 м2) проти них застосовують інсектициди.

Гороховий зерноїд (Bruchus pisorum L.).

В Україні поширений повсюди. Найбільшої шкоди завдає у Правобережній частині Лісостепу та Степу. Пошкоджує зерно усіх видів.

Жук завдовжки 4,5—5 мм, чорний, у жовтих і білих волосках (рис. 1). Зимують жуки всередині зерен, з якими потрапляють на поле під час сівби, а на півдні — у скиртах соломи, рослинних рештках, під корою дерев та в інших місцях. У першій половині травня жуки зосереджуються у місцях, що добре прогріваються, де перебувають до періоду утворення вусиків — бутонізації гороху, коли перелітають на посіви, заселяючи крайові смуги. У період цвітіння гороху жуки живляться пилком і пелюстками. Самки відкладають яйця на стулки молодих бобів. Через 6—10 днів відроджуються личинки, які вгризаються в середину бобів, а згодом у недостигле зерно, де живляться його вмістом, розвиваються до жуків і залишаються в ньому. При пізньому збиранні та високих температурах (25—30°С) значна частина жуків виповзає з горошин і ховається на зимівлю в укриттях.

Горохова плодожерка (Laspeyresia nigricana F.).

Поширена в Україні повсюди. Пошкоджує горох, вику, чину, сочевицю. Метелик — розмах крил 11—16 мм, передні крила темні, сірувато-бурі, з оливковим відтінком біля основи, жовтувато-вохряним запиленням і п`ятьма чіткими штрихами на вершинній частині .

Зимують гусениці у грунті на глибині З—S см і більше у шовковистих коконах. У квітні заляльковуються, у кінці травня, коли зацвітають бобові культури та бур`яни, вилітають метелики. Самки відкладають по 2—4 яйця на прилистники, чашечки квіток та інші органи рослин. Гусениця пошкоджує молодий біб, сплітає тонкий чохлик, під прикриттям якого вгризається в середину бобу біля верхнього шва. Спочатку вона мінує стінку бобу, а потім вигризає молоді зерна. Після завершення розвитку гусінь прогризає стулку бобу і залазить у грунт, де зимує.

Бобова (акацієва) вогнівка (Etiella zinckenella Tr.).

В Україні поширена повсюди, але найбільше шкодочинна в Степу та південній частині Лісостепу. Пошкоджує горох, сочевицю, квасолю, сою, люпин, білу та жовту акацію, гледичію. Метелик — розмах крил 22—30 мм, передні крила жовтувато-сірі, з білою та іржасто-жовтою поперечними смужками. Задні — світло-сірі, напівпрозорі, з темною смужкою по краю.

Зимують гусениці у щільних сірувато-білих коконах у верхньому шарі фунту. В середині травня, в період цвітіння жовтої акації та озимої вики відбувається літ метеликів та відкладання ними яєць на зав`язі й молодих бобах. Гусениці вгризаються в зерна, де живляться ними близько 1 міс. Можуть переміщатися з одного бобу в інший при поїданні зерен у попередньому. Закінчивши живлення, частина гусениць заляльковується, а частина діапазує. Метелики другого покоління літають у липні, відкладають яйця на пізні бобові культури (соя, квасоля та ін.), де у липні-серпні розвиваються гусениці другої генерації. На півдні у серпні—вересні буває третя генерація, гусениці якої йдуть на зимівлю.

Багатоїдні шкідники родини лускокрилих.

Горох та інші бобові культури найчастіше пошкоджують лучний метелик, капустяна совка, совка-гамма, люцернова та ін. Біологічні особливості цих видів описані в інших розділах.

Горохова попелиця (Acyrthosiphon pisum Harr.).

В Україні поширена повсюди. Пошкоджує різні бобові культури, особливо горох, люцерну, еспарцет, конюшину.

Партеногенетичні самки завдовжки 4—6 мм, зелені, восени з`являються буро-чераонї особини (форми).

Зимують яйця на люцерні, конюшині, еспарцеті та дикорослих бобових. Навесні партеногенетичні самки утворюють великі колонії на пагонах, листках, квітках та молодих бобах. У другому — третьому поколіннях з`являються крилаті особини, які переселяються на горох чи інші бобові культури. За літо розвивається до 10 поколінь крилатих і безкрилих партеногенетичних самок, кожна з яких народжує до 120 личинок. У кінці серпня—жовтні з`являються особини статевого покоління, і самки відкладають зимуючі яйця (кожна до 10 шт.) на багаторічні бобові трави.

Горохова галиця (Contarinia pisi Kieff.)

В Україні поширена повсюди. Найбільшої шкоди завдає у західній частині Лісостепу, Пошкоджує горох.

Доросла комаха завдовжки 1,5—1,8 мм. Блідо-жовта, з темними поперечними смужками на черевці. Крила прозорі, з рідкими жилками. Личинка завдовжки 2—3 мм, веретеноподібна, біла або блідо-жовта (рис. 2).

Зимують личинки у круглих коконах у грунті на глибині 5—20 см. Навесні при прогріванні грунту до 9°С та сприятливих умовах зволоження личинки залазять у грунт і утворюють нові видовжені кокони, де заляльковуються. Розвиток личинок і лялечок відбувається при об`ємній вологості грунту не менше 12%. За таких умов вихід імаго починається при середній сумі ефективних температур 214°С При недостатньому зволоженні грунту виліт комах затримується і поновлюється після дощу. Самка відкладає 20—40 яєць у квіткові бруньки, переважно розміром 4—9 мм, а також у молоді листочки і пагони. На урожай впливає лише пошкодження бруньок. Личинки живляться у середині бруньок, які спотворюються і перетворюються в гали. Тривалість розвитку личинок визначається середньою сумою ефективних температур повітря 120°С.

Дорослі личинки падають на грунт. У грунті на глибині 5—-20 см у круглому коконі діапазують до весни наступного року. До 13% личинок утворюють видовжені кокони, в яких заляльковуються. Комахи другого покоління літають у липні. Личинки цього покоління розвиваються на горосі пізніх та післяукісних посівів.

Поделиться: