Влияние минеральных и органических удобрений на урожай кукурузы на зерно

автор:
источник: Вестник Полтавского государственного сельскохозяйственного института 2002 год №1

Кукурудза – це культура, що характеризується високою потенційною урожайністю і універсальністю використання. Вона є головним компонентом при виготовленні комбікормів.

За останнє десятиріччя середня врожайність кукурудзи знизилася з 35,2 до 27,4 ц/га, а з урахуванням одночасного стрімкого скорочення площ під нею – ще й валового збору, з 7346 тис. т в 1986 – 1990 до 2881 тис.т в 1994 – 1998 роках.

Основними причинами зниження виробництва зерна кукурудзи та рівня урожайності культури є різке коливання за роками розміру посівних площ, погіршення матеріально-технічної бази її вирощування,відсутність коштів на придбання мінеральних добрив, засобів боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами. Крім того, через щорічний спад поголів’я тварин у господарствах недостатньо виробляється і вноситься гною.

Кукурудза належить до культур, що позитивно реагують на внесення добрив. Останні сприяють одержанню високих і сталих урожаїв її зерна.

За сучасної фінансової і енергетичної скрути більшості господарств вирішити проблему забезпечення грунту органічною речовиною та необхідними для рослин макро- і мікроелементами можна за рахунок використання для удобрення нетоварної частини урожаю культур сівозміни.

За даними досліджень відділу землеробства Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавилова (ДСГДС), в 50 ц соломи озимої пшениці міститься 30 кг азоту, 23 кг фосфору і 53 кг калію, а також до 40 ц органічної речовини. Майже аналогічні дані одержані П. Поповим та В. Дерев’ягіним (2).

Про доцільність використання побічної продукції для удобрення свідчать дані, одержані в умовах Центральної чорноземної зони Росії протягом 1978 – 1985 рр. Так, приорювання 5 т/га подрібненої соломи озимої пшениці підвищувало урожайність кукурудзи на силос на 8 т/га (3).

За даними досліджень, проведених на темно-каштанових грунтах посушливого Поволжя, внесення 5 т/га соломи озимої пшениці або жита та по 5 кг аміачної селітри на кожну її тонну значно підвищило урожайність кукурудзи порівняно з варіантом без приорювання соломи (1).

Дослідження, здійснені в умовах Півдня України, показують, що внесення 50 ц/га соломи пшениці та по 0,7 кг азоту на кожний її центнер на фоні безвідвального обробітку грунту і 40 кг/га діючої речовини РК за 8 років (1969 – 1976) забезпечило одержання в середньому 39,1 ц/га зерна кукурудзи, що на 5,3 ц/га більше, ніж на контролі, і на 1,3 ц/га – порівняно з приорюванням побічної продукції (4).

Наведені вище результати досліджень одержано в відмінних від центральної частини Лівобережного Лісостепу України грунтово-кліматичних умовах. Крім того, існують суперечності щодо компенсаційної дози мінерального азоту, способів та глибини загортання, кількості внесення соломи, впливу типу грунту та кліматичних умов на час розкладання соломи.

З вивчення окремих питань в 1994 році в відділі землеробства Полтавської ДСГДС закладено стаціонарний дослід. Він проводиться в сівозміні горох – озима пшениця – кукурудза на зерно. Схема досліду включає 8 варіантів удобрення. Посівна площа ділянки – 173 м .облікова для кукурудзи – 50,4 м,повторність – трикратна. В першій ротації сівозміни в досліді висівався гібрид кукурудзи Дніпровський 273 МВ, а в другій – Кишкун. Дослідження проводяться на чорноземі типовому малогумусному важкосуглинковому. В орному шарі грунту міститься 4,9 – 5,2 % гумусу, забезпеченість рухомими формами азоту і фосфору середня, калію – висока.

Метеорологічні умови в роки проведення досліджень мали певні відмінності і суттєво впливали на ріст і розвиток кукурудзи, а в кінцевому рахунку – і на її урожайність. Так, в середньому за вегетаційні періоди 1994 –1999 років сума опадів складала 251 мм, або на 11 мм менше середньої багаторічної норми. Найбільше опадів за час вегетації випало в 1997 році – 390 мм, а найменше – в 1999 році – 142 мм. Значення гідротермічного коефіцієнта періоду вегетації кукурудзи на зерно дорівнює: 1994 р. – 0,77; 1995 р. – 1,15; 1996 р. – 0,95; 1997 р. – 1,56; 1998 р. – 0,52; 1999 р. – 0,49.

З шести років досліджень урожайність кукурудзи при всіх варіантах удобрення була найвищою в 1997 році – 76,1 – 102,4 ц/га (див.табл). В 1995 та в 1998 роках продуктивність культури була дещо нижчою, ніж в 1997 році, і коливалася,відповідно, від 58,0 до 94,8 ц/га та від 70,5 до 79,5 ц/га. У 1994 та в 1999 роках зернова продуктивність кукурудзи була майже вдвічі меншою (відповідно 26,4 - 41,7 та 36,1 - 46,9;ц/га). В 1996 році урожайність кукурудзи дорівнювала 44,4 - 52,5 ц/га, а різниця між контролем і удобрюваними варіантами знаходилася в межах помилки досліду.

Урожайність кукурудзи на зерно, залежно від доз мінеральних та видів органічних добрив (ц/га)
№ п/пВаріанти удобренняРокиСереднє
199419951996199719981999
1Контроль32,069,347,576,170,536,455,3
2Гній 30 т/га + N90Р110К11039.685.649.089.976.539.063.3
3N90Р110К110+ N180Р86К220(компенсація 30 т/га гною міндобривами)35.594.850.790.876.036.164.0
4Внесення побічн. прод. озимої пшениці26.458.044.476.975.339.353.4
5Солома + N10на кожну її тонну37.570.852.5102.476.344.163.9
6Солома + N10на кожну її тонну + N90Р110К11036.682.550.199.875.942.064.5
7Солома + N10на кожну її тонну + N76Р35К20(винос запланованим урожаєм)41.784.351.199.979.546.967.2
8Внесення N10в розрахунку на 1 т соломи41.486.252.587.273.842.363.9
НІР0,953.75.05.95.54.13.94.5

У варіанті з внесенням лише подрібненої соломи озимої пшениці в 1994 та в 1995 роках урожайність зерна кукурудзи порівняно з контролем була суттєво нижчою (відповідно на 5,6 і 11,3 ц/га), в 1996, 1997 та в 1999 роках була в межах НІР, а в 1998 році одержано суттєву прибавку – 4,8 ц/га.

Внесення побічної продукції озимої пшениці разом з різною кількістю мінеральних добрив протягом всіх років досліджень (окрім 1996) забезпечувало одержання суттєвої і високої прибавки зерна кукурудзи порівняно з варіантом без добрив.

В середньому за роки досліджень (1994 – 1999) внесення під кукурудзу 30 т/га гною та N90Р110К110 забезпечило одержання 63,3 ц/га або на 8 ц/га більше, ніж на контролі. Практично такою ж була продуктивність культури при внесенні N90Р110К110 та компенсації 30 т/га гною мінеральними добривами.

Враховуючи рівень цін на мінеральні добрива та величину прибавки зерна кукурудзи в третьому варіанті удобрення, вважаємо, що компенсовувати гній промисловими туками недоцільно.

Приорювання соломи озимої пшениці з додаванням до кожної її тонни по 10 кг діючої речовини мінерального азоту сприяло одержанню 63,9 ц/га зерна кукурудзи, що на 15,6 % більше, ніж на контролі, і на 0,9 % перевищує урожайність культури у другому варіанті удобрення. Виключення при внесенні соломи компенсаційної дози азоту зумовило зниження продуктивності кукурудзи на 10,5 ц/га, що пов’язано з погіршенням мінерального живлення через імобілізацію рухомого азоту мікроорганізмами. Майже рівноцінною виявилась заміна гною (вар. 2) побічною продукцією озимої пшениці (вар. 6). В цьому варіанті урожайність кукурудзи була на 9,2 ц/га вищою, ніж на контролі, і на 1,2 ц/га – ніж при внесенні гною.

Внесення соломи та мінеральних добрив, розрахованих на винос запланованим урожаєм, забезпечило одержання більшого, ніж програмувалося, рівня урожаю зерна кукурудзи.

Отже, результати досліджень показують, що заміна традиційної системи удобрення (внесення гною 30 т/га та N90Р110К110) на альтернативну (внесення побічної продукції з обов’язковим додаванням до кожної її тонни по 10 кг діючої речовини азоту) забезпечує практично однакову зернову продуктивність кукурудзи.

      Бібліографія
  • Іванов П., Данилов А. Солома – удобрение // Земледелие. – 1973. – № 8. – С. 48 – 50.
  • Попов П. Д., Деревягин В. А. Активнее использовать резервы органики // Земледелие. – 1989. –№ 11.– С. 28 – 29.
  • Сидоров М. И., Зезюков Н. И. Использование соломы на удобрение // Земледелие. – 1988. – № 11. – С. 48 – 50.
Поделиться: