Картофель

автор:

Картопля (Solanum tuberosum L.) відноситься до головних продовольчих сільськогосподарських культур, поширених в усіх країнах світу. З огляду на це, картопля та продукти з неї у всіх країнах контролюються великою кількістю стандартів. Так, в Україні діють вісім стандартів – ДСТУ ISO 7562-2001, ДСТУ ISO 9376-2001, ДСТУ ISO 2165-2002, ДСТУ ISO 5525-2002, ДСТУ ISO 6822-2002, ДСТУ 4506-2005, ДСТУ 4874:2007 та ДСТУ 4993:2008 (дод. А). В Росії та інших країнах СНД таких стандартів ще більше – ГОСТ 6014-68, ГОСТ 23493-79, ГОСТ 7194-81, ГОСТ 7176-85, ГОСТ 26545-85, ГОСТ 26832-86, ГОСТ 28432-90, ГОСТ 28372-93, ГОСТ Р 50525-93 (РФ), ГОСТ Р 51808-2001 (РФ). Для експорту свіжої картоплі у країни Європейського Союзу необхідно знати три стандарти – стандарт ЕЭК ООН FFV-30 відносно ранньої картоплі, стандарт ЕЭК ООН FFV-31 щодо продовольчої картоплі та рекомендації ЕЭК ООН FFV-52 стосовно ранньої та продовольчої картоплі. Ці стандарти багато разів переглядалися, і останні редакції вийшли у 2001 році. Для картоплі на переробку використовують іншу групу стандартів.

У Європі під «ранньою», або «молодою картоплею» розуміють картоплю, яка зібрана перед її остаточним достиганням, і вона поступає у продаж відразу після збирання, а шкірка легко знімається від тертя. Така картопля в європейських супермаркетах продається впродовж цілого року, незалежно від сезону. В Україні ми звикли купувати ранню картоплю тільки навесні та на початку літа. У цей час, окрім власного виробництва, вона поступає з Єгипту, Туреччини, Іспанії та інших південних країн.

Згідно із стандартом ЕЭК ООН FFV-30 бульби ранньої картоплі повинні бути характерними для ботанічного сорту з урахуванням місцевих умов вирощування, цілими (часткова відсутність шкірки не є вадою), доброякісними без ознак псування чи гниття, практично чистими, твердими, непророслими, незважаючи на те, що рання картопля не може мати проростків, без зовнішніх і внутрішніх дефектів, тріщин, порізів, слідів пошкоджень шкідниками, зеленого забарвлення, суттєвих змін форми, плям, внутрішніх порожнин, підморожувань та з нормальною вологістю. Глибина вічок не повинна бути понад 3,5 мм, а плями парші – не більше ? поверхні бульби. У кожній упаковці не допускається наявність ніяких відходів (у т.ч. прилиплого або відокремленого ґрунту). Ступінь розвитку і стан бульб ранньої картоплі повинні бути такими, щоб витримувати транспортування і навантаження-розвантаження партії і доставлятися споживачу у задовільному стані. Для ранньої картоплі поділу на товарні сорти якості не практикують.

Бульби калібрують через грохот з квадратними отворами з такими межами:

  • мінімальний розмір такий, щоб бульби не проходили у квадратні отвори розміром 28×28 мм;
  • максимальний розмір такий, щоб бульби проходили у квадратні отвори розміром 80×80 мм або, для сортів видовженої форми – 75×75 мм.

Допускається у продаж рання картопля, у якої розміри перевищують максимальну межу, але різниця між найменшими і найбільшими бульбами не перевищує 30 мм, і якщо ця картопля поступає у продаж під іншою назвою або торговим позначенням. Бульби розміром 18-35 мм можуть продаватися під назвою «відсів», або під іншим торговим позначенням. Однорідність розмірів не є обов’язковою. Разом з тим в упаковках, маса нетто яких до 5 кг і які призначені для роздрібної продажі, максимально допустима різниця між найменшими і найбільшими бульбами не повинна перевищувати 30 мм. Водночас ці вимоги стосовно калібрування не поширюються на ботанічні сорти з видовженою і неправильною формою (наприклад, сорти Stella, Ratte, Pink Fir Apple).

У стандарті ЕЭК ООН FFV-30 подані допуски наявності бульб за якістю та розміром, які не відповідають мінімальним вимогам:

  • допускається наявність 4% (за масою) бульб, які не відповідають мінімальним вимогам. Водночас, у межах цього допуску дозволяється наявність максимально 1% (за масою) бульб, уражених сухою чи мокрою гниллю;
  • окрім цього, допускається 1% (за масою) відходів;
  • допускається наявність 5% (за масою) бульб, які не відповідають вище описаним вимогам стосовно розмірів, і/або не досягнувши вказаних розмірів для каліброваних бульб;
  • у кожній упаковці (або партії, яка постачається насипом у контейнерах), допускається 2% (за масою) бульб інших ботанічних сортів.

Вміст кожної упаковки (або контейнера за транспортування насипом) повинен бути однорідним за походженням, ботанічним сортом, якістю, забарвленням шкірки і м’якуша, а також розміром для каліброваних бульб. Ранню картоплю упаковують так, щоб вона добре зберігалася, і забезпечувалася необхідна інтенсивність вентиляції. Для упакування використовують тільки чисті і нові матеріали. Для кращого захисту бульб під час тривалого транспортування можуть використовуватися спеціальні пакувальні матеріали, наприклад, торф.

До особливостей маркування партій ранньої картоплі слід віднести таке:

  • якщо не видно продукції в упаковці, то позначають «рання картопля», або «молода картопля»;
  • позначають назву ботанічного сорту;
  • у випадку невідповідності ранньої картоплі максимальному розміру указують назву продукту або торгове її позначення;
  • указують за необхідності «відсів»;
  • для ранньої картоплі, на яку поширюються правила стосовно однорідності вказують мінімальний і максимальний розмір.

Стосовно продовольчої картоплі, то вимоги до неї чітко висвітлені у стандарті ЕЭК ООН FFV-31, який за структурою та пунктами вимог подібний до стандарту на ранню картоплю. Водночас, у ньому є деякі відмінності. Так, стосовно мінімальних вимог шкірка повинна бути добре сформованою і визрілою, довжина проростків не може бути більшою за 3 мм, а сірі, сині або чорні плями під шкіркою не повинні проникати глибше 5 мм. Додаються додаткові вимоги щодо ураження звичайною та борошистою паршею, плями яких не можуть бути глибшими за 2 мм.

Дещо змінені параметри стосовно калібрування:

  • мінімальний розмір бульб повинен бути таким, щоб вони не проходили у квадратні отвори 35 х 35 мм, а для сортів з видовженою формою – 30×30 мм;
  • максимальний розмір та інші допуски калібрування, такі ж, як і для ранньої картоплі.

У стандарті ЕЭК ООН FFV-31 також подані дещо інші допуски наявності бульб в упаковці, чи у контейнерах за якістю та розміром, які не відповідають мінімальним вимогам:

  • допускається наявність 6% (за масою) продовольчої картоплі, яка не відповідає мінімальним вимогам. Однак у межах цього допуску дозволяється наявність не більше 1% (за масою) бульб, які мають ознаки сухої або мокрої гнилі;
  • окрім цього допускається наявність 2% за масою відходів, з яких максимально 1% складає прилиплий ґрунт.

Під час зберігання картоплі великої шкоди завдають бактеріальні хвороби, які можуть масово поширитися за механізованих технологій збирання. Дуже важливо, щоб на час збирання шкірка бульб була достатньо міцною, щоб не пошкоджувалася у процесі збирання, транспортування і розвантажування. Навіть незначні поранення є «воротами» для бактеріальної інфекції. Основні правила збирання і післязбиральних технологій доробки картоплі передбачають дотримання таких правил:

  • висота падіння картоплин не повинна перевищувати 40 см;
  • температуру всередині контейнерів підтримують вище 8°С;
  • усі гострі і тверді кути на збиральних комбайнах, кузовах транспорту і у контейнерах покривають гумою;
  • швидкість ременя конвеєра не повинна перевищувати 40 м/хв.;
  • зменшують кількість непотрібних перевезень, навантажувань і розвантажувань.

Перед закладанням картоплі на зберігання дуже важливо швидко просушити, що зменшити ризики розвитку хвороб. Етап лікування ран проходить за температури 12-18°С і відносній вологості повітря 90-95%. За цих умов на місцях поранень утворюється пробковий шар, який стає бар’єром для проникнення збудників хвороб. Після чого партії картоплі охолоджують і зберігають за таких режимів:

  • для столового споживання – при 4-6°С;
  • для виготовлення картоплі фрі – при 6-8°С;
  • для виготовлення чіпсів – при 7-10°С;
  • для використання на насіннєві цілі – при 3-4°С.

Для механізованого збирання врожаю картоплі використовують велику кількість картоплезбиральних комбайнів. Українсько-Голландський центр аграрних технологій ДУКАТТ пропонує дворядний бункерний картоплезбиральний комбайн AVR 220B Variant. Він має дві швидкості і п’ятитонний бункер з підіймачем. Ширина захвату викопного транспортера 1,65 м.

Товарність картоплі знижується через пошкодження багатьма шкідниками – вовчком, дротяниками, травневими хрущами, совками, колорадським жуком, нематодами і картопляною міллю. Не меншої шкоди завдають і хвороби – фітофтороз, парша та різні гнилі. Це свідчить про те, що вегетативне розмноження сприяє масовому поширенню хвороб та шкідників.

Проблемою для всього картоплярства залишається пошкодження нематодами, серед яких повсюдне поширення має стеблова нематода (Ditylenchus destructor Thorne). На полях, де вносять велику кількість гною, значної шкоди бульбам завдає капустянка – Gryllotalpa gryllotalpa L. Особливо небезпечною вона є для ранньої картоплі, оскільки масове з’явлення і шкодочинність цього шкідника припадає на кінець весни і першу половину літа. Одним з лімітуючих факторів високої якості бульб картоплі, особливо для виробництва чіпсів, є їх пошкодження личинками жуків-коваликів (дротяниками) і несправжніми дротяниками: посівний ковалик (Agriotes sputator L.), чорний ковалик (Athous niger L.), широкий ковалик (Selatosomus latus F.). Поблизу лісів та лісосмуг завдають шкоди, особливо молодій картоплі, хрущі – травневий західний (Melolontha melolontha L.) та червневий (Amphimallon solstitialis L.). На полі та у сховищах товарність бульб знижує картопляний комарик (Pnyxia scabici Horc.), пошкодження якого мають ознаки ураження паршею та бактеріальною гниллю.

Поряд із шкідниками великої шкоди бульбам картоплі завдають хвороби. Найбільш шкодочинними є грибні хвороби: фітофтороз (Phytophthora infestans (Mont.) de Bary), суха гниль бульб (гриби з роду Fusarium Link.), чорна парша або ризоктоніоз (Rhizoctonia solani Kuehn.), звичайна парша (Streptomyces scabies Waks. et Henur.), борошиста парша (Spongospora subterranea (Wallr.) John.) срібляста парша (Spondiloeladium atrovirens Harz.) та рак картоплі (Synchytrium endobioticum Pers.). Після збирання та під час зберігання високу шкодочинність проявляють бактеріальні хвороби – чорна ніжка (бактерії з роду Pectobacterium), кільцева гниль (Corynebacterium michiganense pv, sepedonicum Dye et Kemp.), мокра бактеріальна гниль (Pseudomonas xanthochlora Stapp.). У несприятливих ґрунтових умовах поширюються фізіологічні хвороби – залізиста плямистість, удушення бульб від нестачі повітря, потемніння м’якуша бульб, дуплистість, утворення бульбочок на поверхні і всередині бульби тощо.

Поделиться: