Морковь

автор:

У світі накопичено великий досвід післязбиральної технології доробки і маркетингу моркви (Daucus carota L.), яка відрізняється особливими підходами щодо створення особливих умов для вирощування і тривалого зберігання. Вважається, що моркву неможливо зберегти впродовж цілого року. Водночас канадський досвід у провінції Онтаріо свідчить про високу ефективність виробництва і забезпечення ринків цією овочевою продукцією за рахунок тривалого зберігання. Тут вирощують понад 80 тис. т моркви, 60% якої закладають на тривале зберігання до 12 місяців. Для цього використовують спеціальні сховища місткістю від 100 до 1000 т (Фразер Х.В., Чапут Дж., 2005).

Успіх такої спеціалізації зумовлений, насамперед, організацією технології вирощування, у якій важливе місце займає сівозміна, підготовка ґрунту, догляд за рослинами і система їхнього захисту. Поряд з тим, основний акцент приділяється збиранню і післязбиральній доробці, а саме:

  • збирання розпочинають у фазі повної стиглості;
  • збирають комбайнами, до яких ставляться вимоги щодо абсолютного регулювання технологічних операцій і чистоти, для чого їх щоденно миють безпосередньо після закінчення роботи і переміщення з одного поля на інше. Це перешкоджає поширенню збудників хвороб, які передаються із залишками ґрунту і проявляються під час зберігання;
  • листки частіше обрізують перед збирання, хоча також використовують технологію збирання з листками;
  • коренеплоди, закладені на зберігання із залишками ґрунту, зберігаються краще, але якщо є необхідність зберігання митими, то їх ретельно миють у день збирання;
  • перед закладанням на зберігання ретельно відбраковують коренеплоди низької якості (пошкоджені, поламані, нерівні тощо);
  • основну частину коренеплодів зберігають у дерев’яних контейнерах розміром 122×122×91 см з вентиляційними щілинами до 2,5 см, що дає змогу вмістити 570 кг продукції (вартість 50 канадських доларів, довговічність до 10 років);
  • практикують зберігання у пластмасових контейнерах місткістю 385 кг (така тара дорожча, але має переваги – не поглинає вологу з коренеплодів, довговічніша і легше піддається дезинфекції);
  • контейнери мають пристосування для механізованого переміщення і складування;
  • досвід свідчить про можливість зберігання моркви насипом у буртах з висотою насипу до 4,9 м і примусовою вентиляцією;
  • технологія післязбиральної доробки коренеплодів вимагає негайного охолодження впродовж 1-2 діб після збирання до 0?С;
  • для охолодження під час зберігання використовують три способи: з допомогою вентилювання зовнішнім повітрям (старі проекти), повітряних кондиціонерів із замкнутою круговою вентиляцією всередині сховища і кондиціюванням через «водяний заслон»;
  • не допускаються перепади температури;
  • після звільнення сховища проводиться ретельне дезінфікування камер і тари.

Фахівці Українсько-голландського центру аграрних технологій «ДУКАТТ» (2006) у рекомендаціях із зберігання картоплі та овочів особливу увагу звертає на необхідність під час зберігання моркви підтримування відносної вологості повітря на рівні понад 95%, що важко досягти у сховищах, збудованих за старими проектами. Спроби досягти такої вологості розбризкуванням води на підлогу не дають бажано ефекту, тому що за низької оптимальної температури повітря 0 – 0,5°С випарування води незначне. Тому краще дрібні краплини розбризкувати у повітрі. Вентиляцію вмикають лише тоді, коли виникає необхідність обновити повітря.

В Україні оптимальні умови для вирощування моркви є у Лісостепу і Поліссі, де є ґрунти середнього гранулометричного складу і достатня кількість опадів. Коренеплоди вирощені на дуже легких ґрунтах зберігаються гірше, ніж з суглинків. Важливо забезпечити збалансовану кількість добрив. Надлишок азоту за дефіциту калію знижує лежкість. За надлишку азоту верхівка коренеплоду довго залишається загостреною. В умовах, де використовують поливи, їх припиняють за три тижні до збирання. Чим нижча температура під час збирання, тим менше затрат на додаткове охолодження, але його закінчують до настання тривалих приморозків, щоб не допустити підморожування головок коренеплодів.

Для тривалого зберігання коренеплоди розпочинають викопувати після повного їх достигання. Цей строк інколи визначити доволі важко навіть досвідченому овочівнику. З цією метою необхідно добре знати описи сортів і гібридів за морфологічними ознаками і тривалість вегетаційного періоду. Після викопування не допускають підв’ялювання. Під час збирання і доробки врожаю дотримуються правила – чим менше травмувань, тим краща лежкість. Для цього організовують роботу з мінімальними перевантажуваннями продукції.

Післязбиральні технології доробки моркви залежать від планової тривалості її зберігання. Якщо коренеплоди відразу, або через нетривалий період часу, будуть відправлені на реалізацію, то їх сортують, миють, пакують і охолоджують. У випадку, коли передбачається тривале зберігання, тоді після комбайнів їх укладають у контейнери і ящики разом із залишками ґрунту, що стримує додаткове травмування і покращує зберігання. Наступні операції із сортування, миття і пакування проводять поступово у міру виконання маркетингових замовлень.

Підготовка моркви до зберігання передбачає охолодження (можна природним способом у невеликих злегка прикритих соломою купах), миття, бракування нетоварних, обпилювання гашеним вапном чи крейдою, укладання у поліетиленові мішки чи у пісок. У невеликих господарствах можна провести глинування у сметаноподібній глиняно-торф’яній бовтанці. Після чого такі коренеплоди підсушують на повітрі. Утворена плівка добре захищатиме коренеплоди від проникнення хвороб. У деяких господарствах моркву зберігають у траншеях глибиною до 60 см, які викопують на підвищених місцях. Зверху для захисту від мишей прикривають гілками хвойних порід і ґрунтом до 15 см. Після настання стійкого похолодання товщину вкриття збільшують до 40-50 см.

Одним з головних правил успішного зберігання моркви є своєчасне охолодження і підтримування оптимальної температури впродовж усього періоду. У сучасних сховищах використовують дві системи охолодження – конвенційне і продуванням повітря через льодову воду (Салыга В., 2006). У першій системі повітря проходить через випарник і охолоджується. Цю систему легко встановити, і вона швидко охолоджує коренеплоди у теплу пору року. До недоліків відносять висушування повітря, труднощі із підтриманням відносної вологості у повітря у камерах і підморожування верхнього шару продукції.

Система, яка використовує продування повітря через льодову воду, називається Filacell storage system (Fraser H.W., 2009; Raghavan G.S.V., Gariepy Y., 2009). Використання такої системи дає можливість краще розподілити холодне повітря з одночасним підтриманням високої відносної волості повітря, але ця система дорожча і займає більше місця. У сховищах за будь-яких систем охолодження не допускається зберігання моркви з іншими овочами і фруктами, які виділяють етилен (помідор, диня, яблука тощо), і також використовувати автокари, які працюють на пропані. Це також підвищує вміст етилену в повітрі.

Підвищений вміст етилену надає моркві гіркого присмаку. Cantwell Marita I. and Kasmire Robert F. наголошують на необхідність постійного контролю за концентрацією етилену. Навіть незначне підвищення цього газу (>0,1 ppm) збільшує інтенсивність дихання і сприяє утворенню ізокумарину, який зумовлює появу гіркоти у коренеплодах моркви і пастернаку. Недоцільно зберігати моркву і у регульованій атмосфері (ULO), оскільки за низького вмісту кисню (< 1%) відбувається гниття, знижується аромат і погіршується смак.

У Житомирській області прикладом успішного вирощування моркви є ПП. «Імпак» (директор Малиновський С.В.), де впроваджено збирання дворядним комбайном DF-200-E компанії АЗА-ЛІФТ (Данія). Продуктивність його становить до 3 га за восьмигодинну зміну. Комбайн не травмує коренеплодів і добре обминає черешки листків. Про економічну ефективність свідчать такі показники: усього витрат на механізоване збирання – 4-5,5 коп. /кг, за відповідних витратах на ручне – 12 – 18 коп./кг (інформація за 2006 рік).

В усіх районах України значної шкоди коренеплодам моркви завдає морквяна муха (Psila (Chamaepsila) rosae L.), яка дає два покоління. Перше розвивається в квітні-травні, завдаючи шкоди пучковій продукції, друге – розвивається в серпні. Інші шкідники не спричинюють великих втрат, зате збудники хвороб є основною причиною зменшення товарності коренеплодів після зберігання. До особливо шкодочинних відносяться чотири грибні хвороби - чорна гниль, або альтернаріоз (Alternaria radicina M.D. et E.), біла гниль (Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary), сіра гниль (Botrytis cinerea Pers.), сиза плісенеподібна (Penicillium expansum Link.) та бура гниль, або фомоз (Phoma rostrupii Sacc.). З бактеріальних хвороб за високої температури та дуже вологого повітря під час зберігання великої шкоди завдає бактеріальна гниль (Ervinia carotovora pr. carotovora (Jones) Bergey et al.). Тільки комплексний підхід до дотримування вимог стосовно технології вирощування, збирання врожаю, післязбиральної доробки і зберігання дають змогу доставляти споживачу коренеплоди моркви впродовж цілого року. Прикладів такого досвіду є багато в Канаді, Нідерландах, Німеччині та інших країнах.

Морква відноситься до овочевих культур, технологія вирощування і якість якої контролюється в Україні достатньо великою кількістю стандартів – ДСТУ 286-91; ДСТУ 6014:2008; ДСТУ 7035:2009; ДСТУ ISO 9719-2001; ДСТУ ISO 2166-2002 (дод. А). Для експорту у країни СНД необхідно знати серію ГОСТів – ГОСТ 12326-66; ГОСТ 7588-71; ГОСТ 1721-85; ГОСТ 26767-85; ГОСТ 28275-94; ГОСТ Р 51782-2001 (РФ). У країнах Європейського Союзу поставки свіжої моркви здійснюються відповідно до стандарту ЕЭК ООН FFV-10, який опублікований у 1962 та переглянутий у 1998 році. Морква відноситься до овочів, які в Європі мають три товарні сорти – вищий, перший і другий.

За мінімальними вимогами, які ставляться під час збирання врожаю, післязбиральної доробки та упакування, коренеплоди моркви повинні бути непошкодженими, доброякісними без ознак загнивання, чистими (тобто без сторонніх речовин після миття, або без лишнього ґрунту, якщо вони не миті), без шкідників та їх пошкоджень, твердими, не тріснутими і без бокових корінців, не здерев’янілими, без ознак відростання листків, з нормальною вологістю поверхні та без стороннього запаху і присмаку. Ступінь розвитку коренеплодів та їх стан повинні бути такими, щоб вони могли витримувати перевезення, завантаження і розвантаження та доставлятися споживачу у задовільному стані.

До вищого сорту відносять помиті коренеплоди з характерними ознаками ботанічного сорту. Морква має бути без дефектів, хіба що з незначними, які не впливають на товарний вигляд. За зовнішній виглядом коренеплоди повинні бути гладенькими, свіжими на вигляд, правильної форми, не тріснутими, непобитими і без тріщин та не підмороженими. Зеленуваті та фіолетові головки коренеплодів не допускаються.

До першого сорту відносять продукцію, яка має добру якість і характерні ознаки ботанічного сорту. Коренеплоди повинні бути свіжими на вигляд, але допускаються незначні дефекти форми, забарвлення, невеликі зарубцьовані тріщини та невеликі поверхневі, або глибокі тріщини, які утворилися у результаті навантаження чи розвантаження та миття. Водночас, допускаються зеленуваті чи фіолетові (лілові, бузкові) головки завдовжки до 1 см, якщо довжина коренеплоду не перевищує 8 см, та до 2 см – для коренеплодів іншої довжини.

До другого сорту відноситься морква, яка не відповідає вимогам ні вищого, ні першого сортів, але відповідає мінімальним вимогам. Якщо морква зберігає свою якість та товарний вигляд, то до цього сорту допускаються дефекти форми і забарвлення, зарубцьовані тріщини, які не доходять до серцевини та поверхневі, або глибокі тріщини, які утворилися у результаті навантаження-розвантаження, або миття. Допускаються зеленуваті чи фіолетові (лілові, бузкові) головки завдовжки до 2 см, якщо довжина коренеплоду не перевищує 10 см, та до 3 см – для коренеплодів іншої довжини.

Калібрування коренеплодів моркви проводять за максимальним діаметром, або за їх масою (після відрізування листків). Причому, розрізняють калібрування двох груп ботанічних сортів – ранньостиглих, або сортів з дрібними коренеплодами та з великими коренеплодами, які збирають, як правило, восени. У ранньостиглих сортів діаметр коренеплодів повинен бути не менше 10 мм і не більше 40 мм, а за масою – від 8 до 150 г. Для сортів за осінніх строків збирання і крупноплідних діаметр повинен складати не менше 20 мм і маса – не менше 50 г.

Діаметр коренеплодів вищого сорту має складати не більше 45 мм під час калібрування за діаметром і маса – не більше 200 г. В одній і тій же упаковці різниця за діаметром між найменшими і найбільшими коренеплодами не повинна перевищувати 20 мм, а різниця за масою – 150 г. Відповідно для першого сорту – 30 мм і 200 г. Коренеплоди другого сорту повинні відповідати тільки мінімальним вимогам відносно розмірів.

Положення відносно допусків для моркви, яка продається упакованою, або насипом, має багато особливостей. Так, у партіях вищого сорту допускається наявність 5% (за масою) коренеплодів, які відповідають вимогам першого. Також допускається 5% (за масою) коренеплодів з позеленілими, чи ліловими головками. У партіях першого сорту допускається наявність 10% (за масою), які відповідають вимогам другого. Окрім цього, допускається 10% (за масою) поламаних.

У партіях другого сорту допускається 10% коренеплодів (за масою), які не відповідають вимогам цього сорту, ні навіть мінімальним вимогам, окрім тих, що підгнили. У цих партіях допускається 25% (за масою) поламаних коренеплодів.

Для всіх трьох сортів допускається наявність 10% (за масою) коренеплодів, які не відповідають вимогам стосовно розміру. Вміст кожної упаковки або кожної партії, у випадку поставок насипом, повинен бути однорідним. Видима частина продукції повинна відповідати вмісту всієї упаковки чи партії. Для упакування використовують тільки чисті та нові матеріали, а чорнила та клей – нетоксичні. На коренеплодах не повинно бути ніяких сторонніх речовин.

Коренеплоди повинні мати такий товарний вигляд:

  • моркву в пучках укладають разом з листками, які мають бути свіжими, зеленими та здоровими. У кожному пучку коренеплоди мають бути практично одного розміру. Кожна упаковка повинна вміщувати рівномірно розміщені в один або більше шарів пучки однакового розміру;
  • в обрізної моркви перед упакуванням обрізують залишки листків на рівні з головкою коренеплодів, без їх пошкодження. Коренеплоди укладають у невеликі пакети, розміщують в декілька шарів, або укладаються без певного порядку. Партії другого класу можна поставляти насипом прямим завантаженням в транспортний засіб.

Положення стосовно маркування має особливості, які стосуються позначення виду продукції. Якщо вмісту партії не видно зовні, тоді пишуть «Морква, зв’язана у пучки», «Морква з обрізаними листками», «Рання морква», або «Морква основного збору». Окрім цього, позначають категорію вищого сорту. У товарних характеристиках вказують назву ботанічного сорту, та кількість пучків в упаковці.

Поделиться: