Томат

автор:

Помідор (Lycopersicum esculentum Mill.) є світовим лідером як за площами вирощування, так і за валовими зборами. В Україні відбулася чітка спеціалізація господарств у південних областей на виробництві помідора для свіжого споживання і переробки. Впровадження світового досвіду з технологій вирощування і післязбиральної доробки дало можливість «Комбінату «Тепличний» (м. Бровари Київської області, директор Герой України Чернишенко В.І.) досягнути урожайності помідора понад 60 кг/м².

Механізоване збирання врожаю помідора дуже важливе для ефективної організації роботи заводів з їх переробки. Такий досвід, хоча і невеликий, уже є і в Україні. Водночас, прикладом заводів-гігантів є каліфорнійські «Морнінг Стар», «Ліберті» і «Лос Гатос», які щорічно переробляють від 0,8 до 1,3 млн. т помідора (найбільший український – у 20 разів менше). Організація технологій вирощування помідора в США передбачає 30-50% площ висівати насінням і 50-70% – розсадою, яку завод замовляє у спеціалізованих розсадниках. Керує і відповідає за технологію механізованого збирання лише один менеджер з логістики. Комбайни працюють безперервно впродовж 24 год. на добу. Транспорт також працює без повторних завантажень, для цього змінюють тільки тягачі. Згідно з договорами між заводом і фермерами строки збирання уточнюються залежно від погодних умов, а оплату здійснюють залежно від вмісту сухої речовини (за показником Брікса). За браковані, пошкоджені совкою і гнилі плоди знімається певний процент. Але весь сервіс з технологій збирання оплачує фермер.

Про економічну ефективність механізованого збирання плодів помідора на промислову переробку комбайном «Pomac» і «Cosmo 35» у ФГ «Інтегровані Агросистеми» (с. Чулаківка Голо пристанського р-ну Херсонської області) свідчать такі показники: усього витрат на механізоване збирання 2 – 2,5 коп. /кг, при відповідних витратах на ручне – 6-10 коп./кг (інформація за 2006 рік).

Великих збитків плодам помідора завдають два види совок – бавовникова (Chloridea obsolete F.) і карадрина, або помідорна совка (Caradrina exigua Hb.). Пошкодженні плоди втрачають привабливість і стають непридатними до споживання. Якщо за ручного збирання вдається відбракувати пошкоджені плоди, то за механізованого – продукція забруднюється екскрементами і гусеницями. Ефективним препаратом для захисту рослин від совок є протеус (виробник «Байєр КропСаєнс»).

В Україні технологія вирощування помідора стандартизована у ДСТУ 6008:2008, якість свіжих і консервованих – у ДСТУ 3246-95 і ДСТУ 4696:2006. Вимоги до технологій транспортування в охолодженому вигляді – у ДСТУ ISO 5524-2002. У Росії для свіжих плодів помідора, які поступають у роздрібну торгівлю, використовують стандарт ГОСТ Р 51810-2001 (РФ). Для експорту плодів помідора у країни ЄС використовують стандарт ЕЭК ООН FFV-36, який адаптовано до українського законодавства у ДСТУ ЕЭК ООН FFV-36:2007 Помідори. Настанови щодо постачання і контролювання якості. Ці стандарти відносяться тільки для плодів, які постачаються в реалізацію у свіжому вигляді.

Всі ботанічні сорти залежно від форми плодів відносять до чотирьох товарних типів – округлі, ребристі, продовгуваті або видовжені та вишнеподібні (у т. ч. і «коктейльні» помідори). Незалежно від товарних типів та товарних сортів якості плоди повинні відповідати мінімальним вимогам і бути непошкодженими, доброякісними (без ознак гниття чи псування), чистими, свіжими на вигляд, практично без шкідників та слідів їхніх пошкоджень, без підвищеної поверхневої вологості, без стороннього запаху і/чи присмаку. У китицеподібних помідорів стебла повинні бути свіжими, здоровими, чистими і вільними від усіх листків і сторонніх речовин. Ступінь розвитку (стиглості) і товарного стану повинні бути такими, щоб плоди могли витримувати перевезення, завантаження, розвантаження і доставлятися до споживача у задовільному стані.

Помідори поділяють на три сорти – вищий, перший і другий. Плоди вищого сорту мають бути щільними і за формою, зовнішнім виглядом відповідати описам ботанічних сортів. Вони не повинні мати зелених «плечиків» та інших поверхневих вад, якщо вони впливають на товарний вигляд. До першого сорту також ставляться високі вимоги щодо якості, але допускаються незначні вади форми, забарвлення і дуже незначна пом`ятість. Окрім того, «ребристі» помідори можуть мати – зарубцьовані тріщини завдовжки не більше 1 см, невеликі заглиблення між краями тріщин, невелике опробковіле місце приймочки маточки (не більше 1 см²), тоненький видовжений рубець на місці опалих пелюсток, подібний до шраму, але який не перевищує 2/3 найбільшого діаметра плоду. Водночас «ребристі» плоди не можуть мати дуже великих виступів ребер.

До другого сорту якості відносять плоди, які не можуть бути віднесеними до вищих сортів, але відповідають мінімальним вимогам. Ці плоди мусять мати ще порівняно щільний м`якуш, але без незарубцьованих тріщин. Допускаються дефекти форми, ступеня розвитку і забарвлення, травми шкірки або пом`ятість, зарубцьовані тріщини завдовжки не більше 3 см для округлих, ребристих і видовжених плодів. Окрім цього, ребристі помідори можуть мати більш значні виступи, ніж допускаються для першого сорту за умови збереження правильної форми, заглиблення рубців, опробковіле місце приймочки маточки (не більше 2 см²). У видовжених помідорів також допускається тоненький рубець від залишків квітки (подібний до шраму).

Калібрують плоди за максимальним діаметром серединного поперечного розрізу (окрім вишнеподібних помідорів). Для всіх сортів якості мінімальний розмір плодів становить:

  • округлі і ребристі – 35 мм;
  • видовжені – 30 мм.

Для вищого та першого сорту якості застосовують таку шкалу калібрування (окрім вишнеподібних помідорів):

  • 30 мм і більше, але менше 35 мм (лише для видовженої форми);
  • 35 мм і більше, але менше 40 мм;
  • 40 мм і більше, але менше 47 мм;
  • 47 мм і більше, але менше 57 мм;
  • 57 мм і більше, але менше 67 мм;
  • 67 мм і більше, але менше 82 мм;
  • 82 мм і більше, але менше 102 мм;
  • 102 мм і більше.

Допуски в одній упаковці за якістю розроблені такі:

  • до вищого сорту допускається 5% (за кількістю або масою) плодів, які відповідають першому або, у виняткових випадках, відповідно до допусків цього сорту;
  • до першого сорту допускається відповідно 10% з другого, а для китицевих помідорів – 5% (за кількістю чи масою) плодів, які відділилися від китиць;
  • до другого сорту – відповідно 10%, які не відповідають ні цьому сорту, ні мінімальним вимогам (окрім гнилих і зіпсованих), а китицевих – 10% (за кількістю чи масою) плодів, які відділилися від китиці.

Стосовно розмірів, то для всіх сортів якості допускається 10% (за кількістю або масою) плодів, які не відповідають встановленим діапазонам шкали калібрування, але відносяться до наступного більшого чи меншого розміру, маючи мінімальний розмір 33 мм для округлих і ребристих плодів та 28 мм – для видовжених.

Вміст кожної упаковки повинен бути однорідним за походженням, ботанічним сортом, товарною категорією, якістю і розміром (у випадку калібрування). Ступінь стиглості і забарвлення помідорів вищого і першого сорту повинні бути однорідними, довжина видовжених плодів – більш менш однаковою. Пакувальні матеріали усередині упаковки повинні бути новими, чистими і не зумовлювати пошкодження продукту, а клеї та чорнила – не токсичними. Деяку специфіку має формування товарного вигляду помідорів, які можуть поставлятися:

  • окремими плодами з чашечкою і плодоніжкою, або без них;
  • у вигляді китиць, тобто повних суцвіть або їх частин, за умови якщо вони мають 3 плоди (2 плоди у попередній упаковці) або 6 плодів (4 плоди у попередній упаковці) – для вишнеподібних сортів.

Положення про маркування вимагає позначення виду продукту – «Помідори» чи «Китиці помідорів», якщо їх не видно ззовні. Зокрема, ці дані завжди обов`язкові для вишнеподібних (коктейльних помідорів), незалежно від того, чи вони постачаються у китицях чи без них.

У технологіях вирощування високоякісних стандартних плодів помідора важливе місце займає захист проти хвороб, як неінфекційних, так і інфекційних. Серед інфекційних хвороб найбільш шкодочинною для плодів в умовах Лісостепу і Полісся є фітофтороз (Каушан О.О., 2007), який зумовлений грибом Phytophthora infestans (Mont.) de Bary. За нашими спостереженнями, в умовах Степу (Дніпропетровська область) фітофтора також один-два рази на 10 років спричиняє масове ураження плодів. Серед інших хвороб товарність плодів знижують альтернаріоз, або суха плямистість (Alternaria solani Sor.) та сіра гниль (Botrytis cinerea Pers.). Деформацію плодів зумовлюють вірусні хвороби – стовбур (Lycopersicum virus 5 Smith.) та бронзовість листків (Lycopersicum virus 3 Smith.).

Під час формування плодів на рослинах часто розвивається вершинна гниль. Це захворювання зумовлене у першу чергу несприятливими умовами росту, зокрема дисбалансом водного режиму і мінеральних елементів живлення. Відомий український фітопатолог М. Й. Піковський (2007) у заходах захисту рослин від вершинної гнилі плодів помідора і перцю солодкого особливу увагу наголошує на правильний полив і удобрення. Зокрема, полив повинен бути регулярним і рівномірним. Для покращання кальцієвого живлення його вносять у вигляді кореневого і позакореневого підживлення, з одночасним вирівнюванням балансу між калієм і кальцієм. Серед комплексних мінеральних мікродобрив, які запобігають поширенню вершинної гнилі плодів, є BREXIL®. Для профілактики можна використовувати позакореневі підживлення кальцієвою селітрою.

Поделиться: