Лук репчатый и шалот

автор:

Основним показником придатності цибулі є полягання 60-80% листків. У цей час цибулини закінчують збільшуватися за розміром, сухі покривні луски стають міцними і набувають характерного для ботанічного сорту забарвлення (білого, жовтого, коричневого чи фіолетового). Збирають вручну або механізовано. В Україні найчастіше використовують напівмеханізоване збирання, коли рядки підкопують копачем, а доочищення проводять вручну.

Повністю механізоване збирання поширене в країна ЄС і його проводять одну- або дві фази. За однофазного збирання всі процеси від скошування листків до завантажування транспортних засобів проводять за один прохід комбайна. Для цього необхідне дружне достигання цибулин. В іншому випадку вдвічі зростатимуть витрати на післязбиральну доробку – очищення і досушування. Тому оптимальним є двофазне збирання, яке на першій фазі передбачає:

  • скошування листків;
  • одночасне підкопування з підрізуванням корінців цибулин, просіювання залишків ґрунту і укладання цибулин у валки;
  • просушування цибулин у валках впродовж 8 – 10 діб з періодичним одно- чи дворазовим їх ворушінням.

Після остаточного підсушування приступають до підбору цибулин з валків, транспортування на пункти доробки, сортування і закладання на зберігання. Така схема дуже вигідна у південних районах України, де на період збирання довго триває тепла і суха погода. Просушування цибулин у полі сприяє загоюванню поранень, зовнішні сухі луски міцнішають і краще захищатимуть їх впродовж тривалого періоду зберігання. У природних умовах цибулини втрачають до 5% маси, а за штучних умов нормою вважається 10%. Недоліком природного сушіння є те, що зрідка у цей період можуть випадати дощі. Тривале залежування цибулин на вологому ґрунті зумовлює появу темних плям, що знижує привабливість зовнішнього вигляду. У таких випадках необхідно збільшити періодичність ворушіння.

Не зважаючи на дощову погоду, навіть у Нідерландах завдяки відпрацьованій організації праці вдається ефективно використовувати двофазне збирання цибулі. Водночас у місцевостях, де ризиковано повністю надіятися на повне підсушування цибулі до необхідної кондиції, використовують досушування у сховищі. Для цього упаковану у сітчастих мішках цибулю складають неширокими штабелями і досушують потоками повітря, які направляються від вентиляторів, підвішених до стелі.

Повний набір техніки для механізованого збирання цибулі рекомендує «Українська Овочева Компанія» (UVC). Цінність їхньої пропозиції полягає у тому, що для кожної технологічної операції випускаються технічні засоби кількох модифікацій. Це забезпечує можливість механізувати збирання врожаю в різних умовах. Скошують листки цибулі перед збиранням обрізувачами серії ТО, які можна адаптувати і для технологій вирощування буряка столового, редиски та інших коренеплідних. Підкопують цибулекопачами серій OD та ААО. Для підбирання цибулі з валків компанія пропонує високопродуктивні підбирачі серії RC.

Механізоване збирання цибулі знижує собівартість. Так, витрати на механізоване збирання цибулі у ПВТФ «Агроділо» (м. Снігурівка Миколаївської області) комплексом машин від АЗА-ЛИФТ (Данія) із обрізувача листків ОТ-1500, копача-валкоутворювача WR-135 і підбирача-навантажувача SL-63 знизило витрати до 3,8 – 5,3 коп. / кг (за ручного збирання – 12 – 18 коп./ кг) (інформація за 2006 рік).

Тривалість зберігання цибулі сильно залежить від сорту, який може належати до гострого, напівгострого і солодкого сортотипу. Гострі сорти, за умови дотримання технології вирощування і збирання, як правило, зберігаються добре. Для таких сортів недоцільно використовувати дорогі системи зберігання з модифікованою атмосферою. Тоді як для солодких сортів (наприклад, сорти Ялтинська місцева, Кампіло F1, Ялтинський рубін) доказана комерційна доцільність використання модифікованої атмосфери із вмістом кисню 3% і діоксиду вуглецю – від 5 до 10% (Cantwell Marita I. and Kasmire Robert F.). У такій атмосфері зменшується загнивання і стримується проростання цибулин.

Враховуючи різносторонні напрями використання цибулі ріпчастої, розроблено багато стандартів. Так, для контролю технологій вирощування використовують ДСТУ 6012:2008, для контролю за якістю – ДСТУ 3234-95, для організації технологій зберігання – ДСТУ ISO 1673-2002. Постачання цибулі зеленої свіжої організовують на основі ДСТУ 6001-2008. В Росії також розроблено багато стандартів для цибулі ріпчастої – ГОСТ 12325-66, ГОСТ 7587-71, ГОСТ 27166-85, ГОСТ 1723-86, ГОСТ Р 51783-2001 (РФ). Українська цибуля є важливою овочевою культурою для експорту в країни ЄС, де діє стандарт ЕЭК ООН FFV-25. Цей стандарт поширюється на свіжу цибулю-ріпку, але не використовується для контролю якості зеленої цибулі і цибулі для промислової переробки.

Відповідно до мінімальних вимог цього стандарту цибуля ріпчаста мусить бути не пошкодженою, доброякісною (гнила і зіпсована не допускається), чистою, не підмороженою, достатньо сухою (для консервування перші дві зовнішні сухі луски повинні бути повністю сухими), без порожнього і твердого денця, практично без комах-шкідників та їхніх слідів пошкоджень, без надлишкової поверхневої вологості та без стороннього запаху і/або присмаку. Окрім цього, залишки сухих листків повинні бути скручені або акуратно зрізані на висоті не більше 6 см від шийки цибулини. Ця вимога не стосується цибулі, яка постачається зв’язаною у вінках.

Цибулю за якістю поділяють на два товарні сорти – перший та другий. До першого відносять цибулю доброї якості, цибулини якого повинні бути:

  • твердими і з щільними сухими лусками;
  • без ознак проростання, які видно зовні;
  • без потовщень, які зумовлені ненормальним вегетативним ростом;
  • практично без залишків кореневої мички (водночас, у цибулі, яка збирається до повного достигання, наявність кореневих пучків допускається).

До партії першого сорту можуть допускатися цибулини з незначними дефектами форми, забарвлення, невеликих плям, які не переходять на останній внутрішній шар сухих лусок (площа таких плям не може перевищувати 1/5 поверхні цибулини) та поверхневі тріщини зовнішніх сухих лусок (допускається часткова відсутність лусок за умови захищеності цибулини).

Партії другого сорту формують з цибулин, які не можуть бути віднесені до першого сорту, але відповідають мінімальним вимогам. Цибулини повинні бути достатньо твердими і можуть мати дефекти (за умови збереження своєї якості і товарного вигляду), а саме: дефекти форми, забарвлення, перші ознаки проростання, які видно зовні (не більше 10% за кількістю або масою цибулин в одній упаковці), невеликі сліди пошкоджень шкідниками і уражень хворобами, невеликі зарубцьовані тріщини, невеликі зарубцьовані сліди механічних пошкоджень, які не впливають на лежкість, кореневі пучки, плями, які не переходять на нижній шар сухих лусок і не перевищують половини поверхні цибулини та тріщини на верхніх сухих лусках (відсутність їх на 1/3 поверхні цибулин дефектом не вважається).

Калібрування проводять за максимальним діаметром поперечного перерізу. Найменший діаметр цибулини повинен бути 10 мм. Різниця у діаметрі між найменшими і найбільшими цибулинами в одній і тій же упаковці не повинна перевищувати:

  • 5 мм, коли діаметр найдрібнішої цибулини 10 мм і більше, але менше 20 мм (водночас, у випадках, коли діаметр цибулини складає від 15 мм до 25 мм – різниця може бути 10 мм);
  • 15 мм, коли діаметр від 20 мм до 40 мм;
  • 20 мм, коли діаметр від 40 мм до 70 мм;
  • 30 мм, коли діаметр найменшої цибулини 70 мм і більше.

У кожній упаковці (або у партії продукту, яка поставляється насипом) дозволяються такі допуски:

  • до першого сорту допускається 10% (за кількістю або масою) цибулин, які не відповідають вимогам цього сорту, але відносяться до другого, або, у виняткових випадках, якщо вони відповідають встановленим допускам;
  • до другого сорту дозволяється 10% (за кількістю або масою) цибулин, які не відповідають ні цьому сорту, ні мінімальним вимогам (окрім підгнилих і зіпсованих);
  • для всіх товарних сортів допускається наявність 10% (за кількістю або масою) цибулин, які не відповідають встановленим розмірам, але різниця у діаметрі не може перевищувати 20% в ту чи іншу сторону.

Цибулю постачають у коробках, де їх укладають рівними рядками, насипом у тарі (включно і бункери), насипом у транспортних засобах та у вінках (тоді, враховується певна кількість цибулин – не менше шести, або з певною масою-нетто). У випадку поставок у вінках, всі упаковки однієї партії повинні мати однакову кількість (або масу). Вміст кожної упаковки (або партії, яка постачається насипом) має бути однорідним і складатися з цибулин одного походження, ботанічного сорту, якості і розміру. В упаковках використовуються тільки чисті, нові і безпечні матеріали.

Цибуля-шалот (Allium askalonicum L.) вирощується в Європі, у першу чергу, для одержання зеленої цибулі вигонкою. За смаком вона краща від цибулі ріпчастої, так як має приємніший аромат і не такий гострий смак. Спеціальних стандартів на цибулю-шалот нами не виявлено. В Голландії уже створені сорти шалоту, які розмножуються не тільки цибулинами, але й насінням. У консервній промисловості цей вид використовують для одержання консервованого цибулевого пікуля.

Якість товарної продукції цибулі ріпчастої знижується через пошкодження шкідниками та ураження хворобами. До шкідників, які найчастіше пошкоджують цибулини в умовах України, належать стеблова нематода цибулі (Ditylenchus allii Beij.), кореневий цибулевий кліщ (Rhizoglyphus echinopus R.et F.), цибулева муха (Hylemyia antiqua Meig.) та цибулева дзюрчалка (Eumerus strigatus Falln.). Пучкову продукцію зеленої цибулі пошкоджують цибулева листоблішка (Trioza brassicae Vas.), тютюновий, або цибулевий трипс (Thrips tabaci Lind.), цибулевий довгоносик (Ceutorrhynchus jakovlevi Schultze), цибулева міль (Acrolepia assectella Zell.) та стеблова нематода.

Значних збитків завдають хвороби цибулі, які мають різний ступінь шкодочинності для зеленої цибулі під час вигонки та цибулин під час зберігання. Якість зеленої цибулі знижується від ураження грибними хворобами: несправжньою борошнистою росою (Peronospora destructor (Berc.) Casp.), іржею (Puccinia allii Rud.; Melampsora allii-populina Kleb.) та вірусною – (Allium virus 1 Smith.). Великої шкоди завдають хвороби цибулин: грибні – шийкова гниль (Botrytis allii Munn.), гниль денця (Sclerotium cepivorum Berc.; Fusarium oxysporum Schl. f. sp. Cepae (Hans.) Snyder), сажка (Urocystis cepulae Frost.), зелена плісень (Penicillium glaucum Link.) та чорна плісень (Aspergillus niger Tiegh.).

Поделиться: