Кукурудза цукрова відноситься до родини Тонконогові (Poaceae). Походить з Центральної Америки. Виникла як мутант зубовидної та кременистої кукурудзи. Використовують кукурудзу цукрову в молочно-восковій стиглості в кулінарії та консервній промисловості. Зерно її в молочно-восковій стиглості маж ніжну оболонку та приємний солодкий смак. У біологічній стиглості зерно зморщується.
Кукурудза цукрова відноситься до однорічних, трав’янистих, жаростійких, однодомних, перехреснозапильних культур. Квітки роздільно-статеві. Чоловічі квітки зібрані в суцвіття (волоть), жіночі – в качан (початок).
- Ботанічні та біологічні особливості кукурудзи цукрової
- Вимоги рослин кукурудзи до умов навколишнього середовища
- Особливості вирощування кукурудзи цукрової
- Кукурудза цукрова – технологія вирощування
Ботанічні та біологічні особливості кукурудзи цукрової
Коренева система мичкувата та добре розвинена. В ґрунт вона проникає на глибину 200-300 см, залежно від типу ґрунту, глибини залягання ґрунтових вод та материнської породи. Основна маса корінців розміщається в шарі ґрунту 20-60 см та поширюється в сторони до 70-100 см. Корінці швидко заглиблюються в ґрунт і обростають дрібними сисними волосками. У зоні першого вузла, а також при підгортанні рослини утворюють придаткові (повітряні) корінці (мал. 1). Завдяки їм рослини стають більш стійкими до вилягання і покращується їх ґрунтове живлення.
Стебло пряме, циліндричне, гладеньке, в нижній частині більш товсте, ніж у верхній, заввишки 180-400 см, діаметром 2-3 см та складається з 8-20 міжвузль. Від кожного вузла відходить листок. На їх вузлах утворюються 2-4 пасинки і більше. Закінчується стебло чоловічим суцвіттям, яке називається волоттю.
Листки довгі, ланцетоподібні та складаються з трьох частин — піхви, пластинки і невеличкого язичка, який знаходиться між піхвою та листком. Він захищає стебло від попадання в піхву пилу та води. В пазухах 8-10 листка формується суцвіття жіночих квіток, яке захищене 6-8 листкоподібними обгортками і називається качаном (початком).
Мал.1. Особливості проростання насіння кукурудзи цукрової та утворення повітряних корінців
Суцвіття. Чоловічі квітки зібрані у волоті, а жіночі — в початок. Цвітіння чоловічих квіток розпочинається через 3-5 днів після розпускання волоті. Залежно від сорту (гібриду) та погодних умов цвітіння волоті триває 4-6 діб. При підвищеній вологості квітування може продовжитися до 8-10 діб. На початку викидання волоті та її зацвітання з качанів у верхній частині з’являються численні ниткоподібні стовпчики з приймочками. Жіночі квітки починають цвісти на 2-4 доби пізніше, ніж чоловічі. Пилок на жіночі квітки переноситься за допомогою вітру. Тому в насінництві кукурудзи між сортами та гібридами потрібно дотримуватися просторової ізоляції на відкритій місцевості до 500 м, а на закритій не менше 300 м. При перезапиленні кукурудзи цукрової з іншими різновидами в качанах формуються ксенійні зерна з гладкою поверхнею, меншим вмістом цукру та різним забарвленням.
Запилення жіночих квіток у качані відбувається протягом 1-2 днів. Після запилення і до настання молочної стиглості приймочки зверху качана та обгорток чорніють і збиваються в грудку. Період від цвітіння та запилення до настання технічної (молочно-воскової) стиглості становить 20-25 діб, а до біологічної — 40-70 діб, залежно від погодних умов. На головному стеблі формується в основному один качан, рідше — 2-3. Досить характерним для кукурудзи цукрової є наявність на кінцях обгорток качанів листочкоподібних утворень (вушок).
Обчищені від обгорток качани мають циліндричну, слабоконічну або тупозагострену форму. Зерно в молочно-восковій стиглості оранжево-жовте, жовтувате, блідо-жовте та золотисто-жовте, виповнене, а в біологічній — білувато-жовте, жовте, сплющене та зморшкувате. До складу сухої речовини в молочно-восковій стиглості входить від 6,0 до 10,0% цукрів.
За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до настання технічної стиглості) сорти та гібриди кукурудзи цукрової поділяють на ультраранні (до 80 діб), ранні (81-90), середньоранні (91-100), середньостиглі (101-110) та пізньостиглі (понад 110 діб).
Насіння. На насіння качани кукурудзи цукрової збирають у біологічній стиглості. Після обмолоту і просушування його калібрують. За формою насіння слабо-, середньо- або сильнозморшкувате. За забарвленням воно світло-жовте, жовте або золотисте. При вологості 13% воно зберігає схожість до 5-6 років.
Вимоги рослин кукурудзи до умов навколишнього середовища
Вимоги до тепла. Кукурудза цукрова — жаростійка культура. Насіння її проростає за температури понад 10°С. За температури 12-14°С сходи на поверхню ґрунту з’являються через 12-14 діб, а при 20-22°С — на 5-6 добу. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин становить 22-25°С. Приморозків рослини не переносять. Короткочасне зниження температури повітря до мінус 1°С значно пошкоджує сходи, після чого вони дуже погано відростають. За температури 10°С ріст і розвиток рослин спочатку сповільнюється, а згодом і припиняється. Найбільш вимогливі рослини до температури повітря і ґрунту в період викидання волоті та наливу зерна. За температури повітря понад 35-40°С також сповільняється ріст і розвиток рослин, а при 45°С — припиняється. За високої температури знижується якість зерна в качані молочно-воскової стиглості — цукри переходять у крохмаль.
Вимоги до світла. Кукурудза цукрова — культура світлолюбна і довгого світлового дня. Уже за тривалості дня 12-14 годин подовжується її вегетаційний період. Рослини дуже погано переносять затінення. При загущенні вони витягуються, сповільнюється і затримується розвиток рослин, початки (качани) утворюються погано, вони дрібні, запізнюється настання технічної стиглості, і зерно втрачає свою якість.
Вимоги до вологи. За відношенням до вологи кукурудза цукрова порівняно з іншими овочевими культурами є посухостійкою. Коефіцієнт транспірації її становить 220-360. До квітування рослини помірно вимогливі до вологи, а під час розвитку генеративних органів та запилення потреба у волозі значно підвищується. Тому повітряна посуха в цей період навіть протягом 2-3 діб призводить до зниження врожайності до 20%. Так, нестача вологи за 10 днів до викидання волоті, а також початку формування врожаю призводить до різкого зниження продуктивності рослин. Оптимальна вологість ґрунту в період вегетації повинна становити 75-80% НВ. Надлишок вологи в цей період також призводить до зниження врожайності початків. Передчасно ослизнюється коренева система, листки відмирають, а при затопленні рослини гинуть.
Вимоги до елементів живлення. Високий урожай кукурудзи цукрової одержують на пухких, високородючих, чистих від бур’янів, багатих на органічну речовину ґрунтах в умовах достатнього зволоження. На 10 т урожаю качанів кукурудза цукрова виносить із ґрунту в середньому 37 кг азоту, 26 — фосфору та 67 кг калію. Добре засвоюють рослини поживні речовини при нейтральній або слабокислій реакції ґрунтового розчину. Мало придатні для вирощування кукурудзи цукрової кислі, солонцюваті, важкі холодні ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод. За нестачі азоту знижується вміст хлорофілу, рослини жовтіють і сповільнюють ріст. Нестача фосфору погіршує утворення репродуктивних органів, що негативно впливає на ріст рослин та функціонування кореневої системи. За нестачі калію затримується відтік продуктів фотосинтезу.
У першій половині вегетації до квітування, починаючи з проростання насіння, рослини використовують з ґрунту до 70% мінерального живлення. Тому вони добре реагують на внесення органічних і мінеральних добрив. Особливо високі врожаї качанів у молочно-восковій стиглості кукурудза цукрова дає після попередників, під які вносили органічні добрива.
Особливості вирощування кукурудзи цукрової
Щоб забезпечити конвеєрне виробництво качанів кукурудзи цукрової, насіння її висівають у декілька строків (4-5) з інтервалом у 15-20 Діб. Оптимальний строк її сівби настає, коли верхній шар ґрунту прогріється до 10-12°С. У Степу це припадає переважно на другу, а в Лісостепу та Поліссі — на третю декаду квітня. Спосіб сівби пунктирний широкорядний із шириною міжрядь 60-70 см. Норма висіву насіння становить 22-24 кг/га. Глибина загортання — 6-8 см. Не можна вирощувати кукурудзу цукрову поряд із зерновою та кормовою, оскільки перезапилення знижує якість качанів.
До з’явлення сходів посіви боронують поперек напрямку рядків, удруге — загущені посіви в фазі 3-4 листка. Боронуванням знищується ґрунтова кірка, сходи бур’янів та краще зберігається волога в ґрунті. У разі потреби рослини в рядках проривають, залишаючи їх на відстані 25-30 см. Наступний догляд за посівами полягає у систематичному розпушуванні міжрядь і підгортанні рослин перед змиканням рядків. Кожне розпушування міжрядь і підгортання рослин краще проводити після випадання дощу або поливу. В рядках виполюють бур’яни. У південних районах кукурудзу цукрову 3-4 рази поливають, підтримуючи вологість ґрунту на рівні 75-80% НВ. Для підвищення врожайності та покращання якості качанів рослини пасинкують.
Збирають качани в молочно-восковій (технічній) стиглості вибірково протягом 6-12 днів з інтервалом у 3-4 дні. Зібрані качани зразу використовують за призначенням, оскільки зерно в них швидко старіє, і вони втрачають товарні та смакові якості.