Вплив елементів технології вирощування на розвиток симбіотичного апарату сої

Наведено результати досліджень з вивчення впливу елементів технології вирощування (способи основного обробітку ґрунту, способи сівби та заходи боротьби з бур‘янами) на симбіотичну активність сої за умов недостатнього зволоження Лівобережного Лісостепу України. Встановлено, що максимальну кількість та масу бульбочок симбіотичного апарату протягом вегетації рослини сої формували на фоні плоскорізного основного обробітку ґрунту на глибину 16–18 см у звичайному рядковому посіві без застосування хімічного захисту. За технології із застосуванням хімічного захисту посіву від бур‘янів виявлено тенденцію до пригнічення формування симбіотичного апарату рослин сої.

Ключові слова: соя, елементи технології вирощування, заходи боротьби з бур’янами, симбіотичний апарат сої.

Соя – цінна олійна і зернобобова культура, стратегічна культура сучасного землеробства і одна із ринково-орієнтованих культур в України. В зерні сої міститься 30-45% білка, 17-25% олії, близько 30% вуглеводів і досить значна кількість вітамінів і мікроелементів. Ґрунтово-кліматичні умови зони Лісостепу дають можливість отримувати її стабільні врожаї [1].

Відомо, що за соя здатна засвоїти близько 50–70% потрібного їй азоту та накопичувати в ґрунті до збирання врожаю біля 80–100 кг біологічного азоту, що рівноцінно внесенню 15–20 т/га гною. Найінтенсивніше азотфіксація у сої проходить у фазі цвітіння, формування і наливу бобів при температурі повітря 24–28°С і відносній вологості 40–60% [2].

Згідно з науковими даними, засвоєний за допомогою бульбочкових бактерій і накопичений соєю азот позитивно впливає на продуктивність наступних культур сівозміни, дає змогу скоротити виробничі витрати на азотні добрива. Симбіотично фіксований азот, який залишається з бульбочками і післяжнивними рештками в ґрунті не шкідливий для довкілля. При розкладанні цих решток створюється кращі умови для процесу гуміфікації та збагачення органічної речовини ґрунту азотом, що суттєво позначається на рівні урожайності польових культур. Тому, одним із пріоритетних напрямків світового сучасного землеробства є вивчення впливу елементів технології у поєднанні з можливостями симбіотичної азотфіксації для підвищення продуктивності цієї культури і родючості ґрунту [3, 4].

Аналіз літературних джерел з питань впливу способів захисту посівів від бур‘янів в технології вирощування сої свідчить про недостатнє вивчення його дії в комплексі з іншими агротехнічними заходами на розвиток симбіотичного апарату сої за умов недостатнього зволоження Лівобережного Лісостепу. Вибір оптимального поєднання елементів агротехніки, забезпечує отримання високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур, сприяє збереженню і відновленню родючості ґрунту та економічно виправданому використанню коштів. Важливим показником ефективності даних агротехнічних заходів є їх вплив на розвиток азотфіксуючих бактерій [5, 6].

Саме це зумовило актуальність проведення наших досліджень.

Мета досліджень. Вивчити вплив різних елементів агротехніки вирощування, таких як способи основного обробітку ґрунту, способи сівби та заходи зниження рівня забур‘яненості агроценозу шляхом різних способів контролю сегетальних видів на розвиток симбіотичного апарату рослин сої.

Методика досліджень. Дослідження проводили на дослідному полі Полтавської ДСГДС ім. М. І. Вавилова ІС і АПВ у 2008-2010 рр. Облікова площа ділянки – 40 м² при чотирьохкратній повторності варіантів. Попередник – пшениця озима. Сорт сої – Білосніжка. Спосіб сівби: звичайний рядковий з міжряддям 15 см та широкорядний з міжряддям 45 см, норма висіву – 550 тис. шт./га. Перед сівбою (згідно схеми) вносили гербіцид Харнес 2,4 л/га.

Агротехніка вирощування – загальноприйнята для східної частини Лісостепу України крім агротехнічних заходів, що були досліджені. Полицевий обробіток ґрунту на глибину 18–20 см проводили ПН-3-35; плоскорізний – на глибину 16–18 см – КПГ-2,2; мілкий – на 10–12 см – БДВ-3.

Ґрунт, характеризується такими агрохімічними показниками: вміст гумусу (за Тюріним та Кононовою) в шарі 0–20 см – 4,85%, в шарі 20–40 см – 3,91%, азоту, що легко гідролізується (за Корнфільдом) – 5,4–6,8 мг, рухомого фосфору (за Чириковим) – 10,0–12,3 мг, обмінного калію (за Масловою) – 17,0–20,0 мг на 100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину слабокисла, рН сольової витяжки 6,5.

Дослідження проводили згідно методики польового досліду [7].

За роки проведення досліджень спостерігали коливання деяких кліматичних показників від середніх багаторічних норм, водночас із позитивним впливом на формування врожаїв вони спричиняли і негативні явища. Так у 2008 році вегетація проходила у задовільних погодних умовах наближених до середньобагаторічних. У 2009 році період вегетації відзначався посушливими умовами з підвищенням температури на 1,7°С. Погодні умови 2010 року були мало сприятливими, вегетація проходила за підвищеної температури на 3,0-6,6 °С більше за норму та посушливих умов. За вегетацію випало лише 139 мм, за норми 240 мм.

В цілому погодно-кліматичні умови району, де проводили дослідження є близькими до типових для східної частини Лісостепу України і вплив факторів, що були вивчені у наших дослідженнях, дозволяють зробити обґрунтовані висновки.

Результати та їх обговорення. Аналіз результатів досліджень показав що способи основного обробітку ґрунту, способи сівби та проведення заходів захисту посівів від бур‘янів, які були поставлені на вивчення, по різному впливали на показники роботи симбіотичного апарату (табл.).

Встановлено, що кількість та маса бульбочок на коренях рослин сої протягом вегетації поступово зростала. Так, якщо у фазу бутонізації бульбочок налічувалось в середньому на рослину 21,3–29,8 шт., цвітіння – 40,7–55,8 шт., під час наливу бобів – 55,0–74,6 шт. Маса бульбочок з однієї рослини становила відповідно до фаз розвитку 0,81–0,97 г, 1,64–1,97 та 2,16–2,67 г.

Збільшення кількості бульбочок симбіотичного апарату відмічено за плоскорізного основного обробітку ґрунту, порівняно з полицевим у фазу бутонізації на 21,4%, у фазу цвітіння на 19,9%, наливу бобів – 19,8%. Порівняно з мілким обробітком збільшення кількості бульбочок відповідно до фаз розвитку становило 11,8%; 12,5 та 13,5%.

Приріст маси бульбочок симбіотичного апарату за плоскорізного основного обробітку ґрунту, порівняно з полицевим обробітком у фазу бутонізації відмічено на рівні 6,5%, у фазу цвітіння на 6,0%, наливу бобів – 6,1%. Порівняно з мілким обробітком прирости маси бульбочок відповідно до фаз розвитку становили 5,4%; 7,6 та 6,5%.

Слід відмітити, що між способами сівби за різних фонів основного обробітку ґрунту у розрізі однієї фази росту та розвитку істотної різниці у кількості і масі бульбочок з однієї рослини не виявлено. Проте, за плоскорізного основного обробітку ґрунту у фазі цвітіння та наливу бобів кількість бульбочок з однієї рослини була більшою і становила відповідно 52,8 та 71,1 шт., тоді як за полицевого основного обробітку – 42,3 та 57,0 шт., за мілкого – 46,2 та 61,5 шт.

Істотний вплив способів захисту посіву від бур‘янів на формування симбіотичного апарату сої відмічено за плоскорізного основного обробітку ґрунту у звичайному рядковому посіві. Застосування хімічного захисту призвело до пригнічення рослин сої, що негативно відобразилося на кількості та масі бульбочок. У фазу бутонізації кількість бульбочок зменшилася на 3,9 шт., у фазу цвітіння на 5,4 шт., наливу бобів – 5,4 шт. порівняно з безгербіцідним захистом. Маса бульбочок з однієї рослини зменшилась відповідно до фаз розвитку на 0,07 г.; 0,16 та 0,30 г.

На фоні полицевого та мілкого обробітку ґрунту вплив заходів захисту посіву від присутності бур‘янів у посіві на роботу симбіотичного апарату був не суттєвим, з незначною перевагою, у межах похибки визначення, безгербіцидного фону.

Висновки. В умовах нестійкого зволоження Лівобережного Лісостепу на чорноземах типових малогумусних максимальну кількість та масу бульбочок симбіотичного апарату протягом вегетації, рослини сої формували на фоні плоскорізного основного обробітку ґрунту на глибину 16–18 см у звичайному рядковому посіві без застосування хімічного захисту. Збільшення кількості бульбочок, порівняно з полицевим основним обробітком ґрунту на глибину 18–20 см у період максимального розвитку рослин відбулося на 20,4%, порівняно з мілким основним обробітком ґрунту на глибину 10–12 см на 12,6%. Приріст маси бульбочок симбіотичного апарату відповідно становив 6,2 та 6,5%. За технології із застосуванням хімічного захисту посіву від бур‘янів виявлено тенденцію до пригнічення формування симбіотичного апарату рослин сої.

Список використаних джерел
• Бабич А. О. Соя для здоров‘я і життя на планеті Земля / А. О. Бабич – К.: Аграрна наука, 1998. – 272 с.
• Зінченко О. І. Рослинництво / О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко, За ред. О. І. Зінченка. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 591 с.
• Бабич А. О. Народонаселення і продовольство на рубежі другого і третього тисячоліть / А. О. Бабич, А. А. Побережна – К.: Аграрна наука, 2000. – 158 с.
• Primrose McConell‘s The agricultural Notebook., 20th edition / Primrose McConell‘s. – Bleckwell, 2003. – p. 744.
• Технологія вирощування сої в умовах лівобережного Лісостепу України (методичні рекомендації). – Полтава, 2013. – 14 с.
• Толкачов М. З. Вплив нітрагінізації і мінеральних азотних добрив на урожай та якість зерна сої в післяжнивних посівах / М. З. Толкачов // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2005. – № 4. – С. 50–53.
• Доспехов Б. А. Методика опытного дела / Б. А. Доспехов – М.: Агропромиздат, 1985. – 315 с.