Теоретичні основи насінництва помідора

Теоретичною основою насінництва, як і селекції, залишаються генетика. Але насінництво, як самостійна галузь, розробляє і свої прийоми та методи, які сприяють реалізації потенційної спроможності сорту і збереженню в процесі багаторазового розмноження його цінних біологічних і господарських ознак. У підсумку врожайні якості насіння будь-якого сорту визначається його сортовим і посівними якостями.

Як зазначалось вище, помідор за своєю природою відноситься до самозапильних рослин (у північних районах і в прохолодних погодних умовах). На півдні або в суху і жарку погоду змінюється будова квітки (маточка перевищує за висотою тичинки, виходить за межі колонки, яка закриває жіночі і чоловічі частини квітки), тому спостерігається часткове перехресне запилення. Враховуючи цю особливість квіток, прийнято рослини помідора відносити до факультативних (необов’язкових) самозапильних рослин.

Причини погіршення сорту в процесі багаторазового його розмноження.

Не зважаючи на те, що добре відселектований сорт стійко зберігає свої спадкові властивості в процесі розмноження, господарські і біологічні ознаки можуть поступово знижуватись. Це призводить до погіршення сорту і господарсько біологічних якостей насіння.

Основними чинниками погіршення сорту є: механічне засмічення, біологічне засмічення, розщеплення, поява спонтанних мутацій, збільшення захворюваності рослин, використання для сівби недостиглого насіння, вплив екологічної депресії.

Механічне засмічення сорту спостерігається під час засмічення основного сорту насінням інших сортів, інших культур, дикорослих форм, бур’янів тощо. Таке засмічення буває видовим і сортовим. За видового засмічення відбуваються засмічення одного виду іншим видом чи підвидом, різновидністю (помідор культурний і дикий, помідор із звичайним кущем і штамбовим). За сортового засмічення змішується насіння різних сортів.

Для попередження механічного засмічення посіви помідора різних сортів, видів і підвидів дещо віддаляють один від одного. Механічне засмічення може бути при механізованій сівбі, використання під час збирання плодів різних видів, підвидів, різновидностей, чи сортів однієї й тієї ж тари, виділенні і доробці насіння. Таке засмічення трапляється під час транспортування мішків з насінням. Розсипане насіння не можна знову засипати в мішки. Подібне може відбуватись і під час його зберігання.

Щоб не допустити механічного засмічення, потрібно сівалки, тару (ящики), машини для виділення і доробки насіння перед використанням ретельно очищати. Механічне засмічення спостерігається також за недотримання розміщення культур у районах, де застосовують безрозсадний спосіб вирощування насіння. Насіння інших різновидностей чи сортів, яке залишилося в ґрунті після попередніх посівів, може перезимувати, проростати і засмічувати нові посіви. Щоб не допустити цього, потрібно дотримуватись сівозміни.

Біологічне засмічення великої загрози для помідора не має, але його можливість слід ураховувати на півдні і в посушливих та жарких погодних умовах. Для захисту чистосортності посівів потрібно дотримуватись відповідних норм просторової ізоляції: у північних районах на відкритій ділянці – не менше 20 м, на захищеній – 10 м; на півдні – 100 і 50 м відповідно.

Розщеплення ознак у самозапильних рослин, в тому числі помідора, може виникати в результаті розщеплення гетерозисних особин (на випадок можливого перехресного запилення), які з`являються в процесі розмноження сорту. Всі рослини, які представляють сортову домішку, видаляти на всіх етапах розмноження сорту, оскільки самозапилення не буває абсолютним.

Поява спонтанних мутацій. Це біологічний процес, який постійно відбувається у рослинному світі. Це – невід`ємна частина всього живого. Природні (спонтанні) мутації можуть стосуватись кожної ознаки.

Оскільки більшість мутантів пов’язана із змінами, то вони знижують якість сорту, як звичайна сортова домішка. Встановлено, що кількість мутантних форм збільшується за використанням для сівби старого насіння, обробки посівів ростовими регуляторами, внесення гербіцидів, радіаційного забруднення довкілля, зберігання його в несприятливих умовах тощо.

На вплив цих факторів слід звертати особливу увагу в первинних ланках насінництва помідора, за вирощування оригінального та елітного насіння, де проводять прочищення сорту від домішок методом індивідуального добору. Видалення мутантних форм слід продовжувати на всіх етапах розмноження сорту.

Збільшення захворюваності рослин і насіння. Рослини помідора, як і всі овочеві культури, уражуються багатьма хворобами, які характеризуються дуже швидкою зміною генерації і мають дуже високий коефіцієнт розмноження.

Значна частина їх передається з насінням (I група) помідора – бактеріальний рак, бура плямистість, чорна бактеріальна плямистість; вірусні хвороби: мозаїка, штрик, внутрішній некроз плодів. Існує граничний рівень ураження насінницьких посівів хворобами.

У помідора на насінницьких посівах з вирощування насіння еліти допускається не більше 5 % ураження бактеріальним раком (рослин або плодів) і 10 % – на сортових посівах. Допуск для ураження плодів (понад 50 % їх на рослині з численними плямами) чорною бактеріальною плямистістю на елітних посівах складає не більше 10 %, на сортових – 15 %.

Ураження рослин помідора вірусними хворобами (мозаїка, внутрішній некроз плодів) не повинне перевищувати на посівах з вирощування елітного насіння 5 %, репродукційного – 10 % (Горова Т. К., Жук О.Я., Яковенко К. І. та ін., 2001).

Якщо насінницькі посіви уражені хворобами вище встановленого граничного рівня, то вони вибраковуються і насіння з них не використовується для розмноження. Сорт перш за все повинен бути повністю звільнений від хвороб в ланках первинного насінництва шляхом індивідуальних доборів. Обов’язково слід застосовувати всі доступні способи захисту рослин від хвороб, щоб ліквідувати їх або знизити їхній негативний вплив.

Якщо ураження насінницьких посівів хворобами, віднесеними до цієї групи, буде менше граничного рівня, вони вважаються сортовими, але за таких умов обов’язково проводять сортове прочищення від хворих рослин і добір для подальшого розмноження тільки здорових особин.

До другої групи належать хвороби, які не передаються з насінням і за наявності яких посіви як насінницькі не вибраковуються, але обов’язково враховуються кількість уражених рослин.

Проводиться сортове прочищення посівів, під час збирання і виділення насіння, вибракування плодів. Насіння, зібране з уражених плодів, використовуються для сівби після відповідної його обробки. До цієї групи відносяться у помідора: фітофтороз, несправжня борошниста роса.

Використання для сівби недостиглого насіння. Наукові дослідження і практичний досвід свідчить про негативний вплив недостиглого насіння на врожайність та якість товарної продукції.

Так, у рослин помідора, вирощених з недостиглого насіння, спостерігається дрібноплідність, зниження врожайності, особливо вихід ранньої продукції, а також відхилення ознак і властивостей сорту.

Сходи з недостиглого насіння з’являються недружню, сіянці відстають у рості і розвитку, відстає в рості і розсада помідора.

Вплив екологічної депресії. Існують сорти високопластичні і малопластичні. Високопластичні – здатні не тільки формувати високу врожайність у різних зонах, але й давати високоякісне насіння. Малопластичні сорти забезпечують високу врожайність тільки в певних зонах, тому тут і повинне бути організоване і їх насінництво. У зв’язку з цим насіння помідора, як і всіх овочевих культур, потрібно розмножувати в найбільш сприятливих за ґрунтово- кліматичними умовами зонах.

Можливість погіршення сортових якостей насіння в процесі багаторазового розмноження сорту і обумовлює необхідність періодичної заміни насіння в господарствах та установах на інше насіння того ж сорту, яке вирощене в сприятливих умовах або установою – оригінатором, тобто проводити своєчасне сортооновлення. Періодичне сортооновлення дозволяє постійно підтримувати високу якість насіння вирощуваних сортів.

Поделиться:

Дополнительные материалы по теме: