Заходи сортового і насінного контролю

У завдання насінництва входить не тільки розмноження насіння, а й збереження його високих сортових, посівних та врожайних властивостей. Сортовий і насінний контроль поділяється на державний і внутрішньогосподарський. Державний контроль проводить держава насіннєва інспекція, внутрішньогосподарський агрономи-насіннярі або головні агрономи господарства.

Державний сортовий контроль включає: польову апробацію, лабораторний і ґрунтовий сортовий контроль. Внутрішньогосподарський сортовий контроль передбачає сортові прочищення і добори.

Сортові прочищення виконують протягом вегетаційного періоду в усіх фазах росту і розвитку рослин у міру виявлення домішок, але не менше трьох: в розсадний період, під час цвітіння першого суцвіття, в період масового достигання плодів. Останню проводять перед збиранням. Під час виконання цього заходу на насінницьких ділянках видаляють нетипові для сорту рослини, інших сортів, з виродливими і тріснутими плодами, уражені хворобами і пошкоджені шкідниками. На посівах залишають типові, добре розвинені і здорові рослини. Кожне сортове прочищення оформляють відповідним актом.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 463 від 3.07.2009 р. затверджено «Порядок здійснення організації та контролю за проведенням апробації сортових посівів». Основна мета проведення апробації – підтримання того, що ознаки сорту залишились незмінними в процесі їх розмноження та визначення придатності сортових посівів для використання врожаю з них на насіннєві цілі, тобто встановлення рівня чистосортності сортового насінницького посіву.

Право на виробництво та реалізацію насіння мають суб’єкти насінництва (виробники насіння), які пройшли атестацію, одержали паспорт та внесені до Державного реєстру виробників насіння (Інструкція з апробації насінницьких посівів овочевих, баштанних культур та кормових коренеплодів (2001) та Інструкція з апробації сортових посівів овочевих і баштанних культур (2002).

Польову апробацію проводить державний інспектор з насінництва із залученням, за необхідності, автора сорту або представників установи-оригінатора сорту. Апробації підлягають усі посіви сортів і гібридів помідора, які занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, та призначені для використання на насіннєві цілі і належать суб’єктам насінництва (фізичним і юридичним особам).

До початку сортової оцінки апробатор зобов`язаний перевірити у виробників насіння документи на висіяне насіння, встановити, що за період збереження чи сівби воно не змішалося з іншими сортами; оглянути сортові посіви в натурі, визначити орієнтовану врожайність насіння; підтвердити проведення сортових прочищень актами, оформленими за встановленою формою; встановити фактичну площу ділянки, перевірити рівень виконання технологічних заходів.

До апробації приступають у період, коли на рослинах чітко проявляються апробаційні ознаки, за якими можна встановити сортову чистоту розмножуваного матеріалу, тобто за наявності у помідора в 75 % рослин стиглих плодів.

Кількість і обсяг проб для визначення сортової чистоти насінницьких посівів залежить від апробованої площі. Для помідора, як і для більшості овочевих культур, вони прийняті в таких розмірах. Площа до 0,5 га – потрібно проаналізувати 250 рослин першої групи і мати їх кількість у пробі 25 шт, тобто оцінити 10 проб по діагоналі по 25 рослин. За площі 0,51-1,0 га аналізу підлягають 300 рослин першої групи, кількість їх у пробі 25 шт, тобто мають бути оглянуті 12 проб по 25 шт. Якщо площа насінницького посіву складає 1,05-5,0 га, потрібно оглянути і оцінити за комплексом апробаційних ознак 500 рослин першої групи, маючи 50 шт у кожній пробі, тобто 10 проб по 50 шт.

За площі 5,01-10,0 га потрібно оцінити 700 рослин першої групи, враховуючи що в кожній пробі їх повинно бути по 50 шт, всього 14 проб, по 50 шт у кожній. За збільшення площі до 10,01-20,0 га обстеженню підлягають 1000 рослин першої групи, у кожній пробі – 50 шт. Всього потрібно відібрати 20 проб по діагоналі поля, оцінити по 50 шт у кожній. На площі понад 20 га на кожні 10 га (повні і неповні) відбирають по 50 рослин.

Сортову чистоту посівів визначають аналізом проб, тобто певної кількості рослин, узятих підряд з одного рядка, по діагоналі ділянки. Рослини поділяють на дві групи. До першої групи належать типові добре розвинені рослини і невелика частка домішок (рослини інших сортів, з відхиленнями від основного сорту). До домішок у помідора відносять дрібноплідні форми (вишнеподібні) серед крупноплідних, штамбові – серед не штамбових і навпаки. Допускаються рослини з тріснутими плодами, уражені хворобами, пошкоджені шкідниками, але які не втратили сортових ознак.

До другої групи відносять рослини з втраченими апробаційними ознаками, у тому числі тріснуті, виродливі, недорозвинені. Кількість проб залежить від площі сортових посівів, визначають їх діленням загальної кількості рослин, що підлягають аналізу, на кількість рослин у пробі.

Для визначення рівня сортової чистоти аналізують лише рослини першої групи, встановлюють і кількість домішок (у відсотках). Кількість рослин, які відповідають сорту, і домішки визначають по відношенню до рослин першої групи. Загальну кількість рослин другої групи, уражених хворобами і пошкоджених шкідниками вказують у відсотках до всієї кількості обстежених рослин, тобто – до загальної кількості рослин першої і другої групи.

Аналізуючи апробаційні ознаки внутрішньої будови плодів (їх камерність), визначають, розрізуючи не менше одного плоду на кожні 10 апробованих рослин, а також усі сумнівні плоди. Виявлені рослини з нетиповою камерністю плодів відносять до відхилення від основного сорту.

За результатами проведеної сортової оцінки у полі складають «Листок (журнал) апробатора», на його основі – основний документ, який засвідчує рівень сортової чистоти, – «Акт апробації сортового посіву».

З метою можливої необхідності у майбутньому вирішення суперечливих питань між партнерами насіннєвого бізнесу про якість насіння державна насіннєва інспекція відбирає і проводить аналіз арбітражного зразка або призначає місце проведення ґрунтового сортового контролю шляхом сівби насіння і проведення польової апробації

Лабораторний сортовий контроль. Сучасні дослідження біохімічної науки дають можливість впровадити експрес-методи визначення сортової чистоти лабораторними методами електрофорезу запасних білків та ДНК (ПЛР - аналіз).

Ґрунтовий сортовий контроль. Визначення рівня сортової чистоти методом польової апробації проводяться у період масового достигання плодів помідора. За ґрунтового сортового контролю є можливість простежити за ростом і розвитком рослин, починаючи від сходів і до завершення вегетації та оцінити їх апробаційні ознаки, які допоможуть встановити рівень чистосортності посівів. Його проводять науково-дослідні та інші установи за затвердженою методикою.

Аналізи на сортність, на відміну від апробації, підлягають всі нормально розвинені рослини. Результати ґрунтового сортового контролю оформляють актом, який надсилають організації, яка вислала насіння на ґрунтовий контроль, і державному інспектору з насінництва від Державної насіннєвої інспекції.

Насінний контроль. У завдання насінного контролю входить перевірка посівних, фізичних якостей насіння, зараженості його збудниками хвороб, пошкодження шкідниками, засміченість насінням бур’янів у процесі його вирощування, зберігання і реалізації. Посівні якості насіння визначають державні насіннєві інспекції (лабораторії) методом лабораторного аналізу середньої проби насіння від кожної контрольної одиниці даної партії за методикою ДСТУ 4138-2002. Маса середньої проби залежить від біологічного розміру насіння (для помідора 5 г).

Після виділення, підсушування, перетирання насіння готують його зразки на аналіз, для визначення більшості показників – у тканинні торбинки. Враховуючи високу гігроскопічність насіння, для встановлення вологості його подають у скляній тарі. Зразки насіння супроводжують внутрішньою і зовнішньою етикетками та актом відібраних середніх проб відповідної форми.

Якщо показники проведеного аналізу відповідають вимогам ДСТУ 7160:2010, то лабораторія видасть основний документ державного насінного контролю, який засвідчує посівні якості насіння, «Сертифікат на насіння».

Всі заходи сортового і насінного контролю оформляють відповідними документами за встановленою формою, їх нумерують і складають в окремі теки.

Внутрішньогосподарський насінний контроль покладається на агрономів-насіннярів чи головних агрономів господарств (установ) та полягає в своєчасному та якісному дотриманні технологічних заходів: передпосівної підготовки насіння, строків сівби, вибору попередників, внесення рекомендованих доз добрив, заходів захисту рослин від хвороб і шкідників.

Партія насіння – кількість однорідного насіння (одного сорту, категорії, репродукції, року врожаю, одного походження), занумерована і засвідчена відповідними документами.

Контрольна одиниця – гранична величина окремої партії або її частини, від якої відбирають один середній зразок для визначення якості насіння. Величина контрольної одиниці залежить від розміру насіння.

Середній зразок – кількість насіння, яке відбирають від контрольної одиниці і передають для аналізу в Державну насіннєву інспекцію (лабораторію), які є практично в усіх районах областей України. Середній зразок відбирають за допомогою щупа у вигляді виїмок з різних місць мішка.

Виїмка – кількість насіння, яке відбирають щупом, за один раз. Кількість виїмок визначається, розміром партії. Так, з 10 і менше мішків (місць) виїмки відбирають у трьох місцях (верх, середина, низ). Якщо мішків більше, то з кожного наступного відбирають одну виїмку, чергуючи місце відбору.

Вихідний зразок – кількість насіння від усіх виїмок, із яких відбирають середній зразок. Середню пробу готують методом хрестоподібного поділу насіння зі змішаної об’єднаної проби (з усіх виїмок). Середню пробу для визначення більшості показників посівних якостей насіння висипають у чисту, попередньо продезінфіковану торбинку із щільної тканини, яку пломбують і ставлять сургучну печатку установи чи господарства. Для встановлення ступеня ураження насіння хворобами зразок поміщають у паперовий пакет.

Враховуючи високу гігроскопічність насіння овочевих культур, в тому числі помідора, відібрану пробу для оцінки вологості засипають у скляний посуд, який закривають притертими пробками і заливають сургучем, воском чи парафіном.

За потреби визначення, зараженості і пошкодження амбарними шкідниками насіння для аналізу готують таким же способом. Протягом доби підготовлені зразки мають бути відправлені для аналізу в державну насіннєву інспекцію (лабораторію).

Поделиться:

Дополнительные материалы по теме: