Вихід насіння за використання плодів різного ступеня стиглості

Дослідженнями багатьох авторів (Сокол П.Ф., 1977; Алпатьев А.В., Федорова М.И., Ушаков П.П., 1979; Гаранько И.Б., Штрейс Р.И., Гомешевский Л.Ф., 1985; Горобец В.Н., 1990) встановлено, що вихід насіння помідора (від маси плодів) значною мірою залежить від сортових особливостей, етапу розвитку насіння, ступеня стиглості плодів. Тому правильний підбір сорту, фази стиглості плодів і насіння при дотриманні основних вимог технології мають важливе значення і сприятимуть збільшенню виробництва високоякісного насіння для забезпечення потреб товарного виробництва.

Знання динаміки росту і розвитку плодів та насіння є важливим у багатьох відношеннях. Воно необхідне для розроблення технологічних заходів підвищення врожайності плодів і насіння, а також для вирішення питання про можливість і необхідність їх післязбирального дозрівання. Насінняру необхідно знати, чи можна використовувати для сівби насіння із зелених, молочних і бурих плодів. Діагностичним показником закінчення формування насіння служить зміна забарвлення плодів. Процес формування насіння завершується значно раніше від достигання перикарпію. З початком зміни забарвлення плодів розмір і маса насіння уже не збільшується через початок його зневоднення. Тому здатність насіння до проростання з’являється значно раніше його фізіологічного достигання.

На основі результатів експериментальних досліджень встановлено, що серед зразків помідора з плескатоокруглими плодами вищий вихід насіння у сорту Флора незалежно від ступеня стиглості плодів (0,37-0,49%). У сорту Атласний цей показник був значно нижчим (0,12-0,29%), оскільки плоди у нього більш м’ясисті і менш обнасінені (табл. 13). Аналіз одержаних показників виходу насіння з плодів різного ступеня стиглості у обох сортів показав, що його збільшення відбувається в міру зміни забарвлення плодів від зелених до червоних, збільшення їхнього віку.

За використання червоних плодів вихід насіння у сорту Флора досягав 0,49% проти 0,29% у Атласного. При цьому завершувалось повне достигання м’якуша і виповнення насіння, плоди набували типового для сорту забарвлення. У зелених плодах частка насіння становила 0,37% у сорту Флора, значно менше у Атласного (0,12%). В міру поступової зміни забарвлення плодів до молочної стиглості збільшувався вихід насіння у стандарту до 0,40%, у Атласного – до 0,18%.

Після виділення насіння із бурих плодів вихід його знаходився на рівні 0,45% у сорту Флора, 0,23% – у Атласного. Використання рожевих плодів забезпечувало 0,46% насіння від маси плодів у стандарту і 0,27% – в Атласного.

У процесі збільшення віку плодів, поступового їх достигання зростала і кількість насіння в одному плоді. Сорт Флора вирізнявся більшою кількістю насіння в плоді – від 84 до 111 шт. залежно від ступеня стиглості. Сорт Атласний, маючи великі м’ясисті плоди, формував менше насіння – 28-77 шт. в процесі зміни забарвлення від зеленого до червоного.

Отже, вищі показники виходу насіння від маси плодів і залежно від ступеня їх стиглості отримано у сорту Флора (0,49% з червоних плодів). У нього відмічено більшу кількість насіння в плоді за використання плодів різного ступеня стиглості.

Під час оцінки сортів помідора з сливоподібною формою більший вихід насіння відмічено у сорту Лагідний – 0,22-0,33% залежно від ступеня стиглості плодів (табл. 14).

Сорт Аміко мав нижчі показники виходу насіння – 0,13-0,22%. Після повного формування зелених плодів частка насіння була різною залежно від сортових особливостей: 0,22% у стандарту, 0,13% – в Аміко. В цей період у зелених плодів шкірочка стає білувато-зеленою, а оболонка насіння м’якою. Сорт Аміко в свою чергу характеризувався дуже щільними плодами, грубим і несоковитим м’якушем.

В міру настання молочного ступеня стиглості у плодів шкірочка стає щільнішою, з глянцевим блиском, світло-зеленого забарвлення з білуватим відтінком. М’якуш набуває блідо-рожевого відтінку. Насіння в такому стані плоду повністю сформоване, має тверду оболонку, плацента навколо нього починає ослизнюватись. Кількість насіння в плоді збільшувалась з 43 до 48 шт. у сорту Лагідний і з 20 до 35 шт. – в Аміко. Вихід насіння відповідно зростав з 0,22 до 0,28% і від 0,13 до 0,18%.

Під час поступового побуріння плодів змінювалося їх забарвлення. Плоди залишалися щільними з глянцевим блиском, шкірочка ставала жовтувато-рожевою, м’якуш – білувато-бурим або світло-рожевим. Кількість насіння в кожному плоді продовжувала наростати з 43 до 50 шт. у сорту Лагідний, з 20 до 40 шт. – в Аміко. Вихід насіння відповідно збільшувався з 0,22 до 0,30% у стандарту і з 0,13 до 0,20% – в Аміко.

У рожевих плодів відмічено зменшення щільності більшої частини поверхні, з’явлення рожево-бурого забарвлення. М’якуш ставав рожевим, а плоди придатними для споживання. Кількість насіння в плоді становила 53 шт. у сорту Лагідний, 43 шт. – в Аміко. Вихід насіння знаходився на рівні 0,31 і 0,22% відповідно.

Червоні плоди набували типової форми і консистенції, забарвлення шкірочки і м’якуша, смаку. Стабілізувалися фізіологобіохімічні процеси в насінні. Середня кількість його в плоді досягала 65 шт. у сорту Лагідний і 46 шт. – в Аміко.

Підсумовуючи результати досліджень, слід зазначити вищий вихід насіння серед форм з сливоподібними плодами у сорту Лагідний. Кількість насіння в плоді і вихід насіння збільшувалися в процесі достигання плодів і збільшення їх віку.

Отже, на підставі результатів проведених досліджень встановлено, що в процесі достигання плодів збільшувався вихід насіння помідора незалежно від сорту і форми плоду. У сорту Флора (плескатоокругла форма) вихід насіння зростав від 0,37% у зелених плодів до 0,49% у червоних, в Атласного – від 0,12 до 0,29% відповідно. У сливоподібних форм цей показник змінювався від 0,22 до 0,33% у сорту Лагідний, від 0,13 до 0,22 – в Аміко (Жук О.Я., Сиворакша О.А., 2001). Підвищення виходу насіння в процесі достигання плодів помідора підтверджується результатами досліджень інших авторів (Брежнев Д.Д., 1964; Семеринова А.Г., 1950; Алпатьев А.В., Федорова М.И., Ушакова П.П., 1979; Куннах Г.С., Петухова В.И., 1982; Гаранько И.Б., Штрейс Р.И., Гомешевский Л.Ф., 1985).