Відомо, що посівні якості насіння помідора значною мірою визначаються сортовими особливостями, віком плодів, ступенем їх стиглості. Якщо кількість насіння в плоді та його вихід зростають в міру достигання плодів, то якість насіння буде поліпшуватись лише на певному етапі його розвитку і виповненості.
Як свідчать результати досліджень, найвищими посівними якостями виділялось насіння, отримане з червоних і рожевих плодів (рис. 1). Маса 1000 насінин також змінювалася залежно від ступеня стиглості плодів.
Рис. 1. Вплив ступеня стиглості плодів на якість насіння помідора у сортів з плескатоокруглою формою
Серед форм з плескатоокруглими плодами маса 1000 насінин зростала від 2,91 г із зелених плодів до 3,34 г із червоних у сорту Флора, від 2,59 г до 3,36 г – в Атласного. Оскільки плоди у сорту Атласний великі, м’ясисті, формують менше насіння в плоді, воно крупніше і більш виповнене. Різниця у масі 1000 насінин між двома сортами проглядалася протягом всього періоду достигання плодів. При досягненні плодами червоного ступеня стиглості маса 1000 насінин мала близькі значення в обох сортів.
Енергія проростання насіння з плодів зеленого ступеня стиглості мала найнижчі показники – 35% у сорту Флора і 30% – в Атласного. За схожістю насіння відмічено таку ж закономірність. Сорт Флора мав 48% схожого насіння, Атласний – 39%. Досить низькі показники посівних якостей мало насіння, виділене з молочних плодів. Енергія проростання насіння становила 65% у стандарту, 57% – в Атласного, схожість – 71 і 64% відповідно.
Досягнення плодами бурого ступеня стиглості сприяло поліпшенню якості насіння. Енергія проростання його збільшувалася до 73% у сорту Флора, до 71% – в Атласного. Відповідно підвищувалася схожість насіння до 75% у першого сорту, до 79% – у другого. Це вищі показники якості насіння порівняно з молочними і зеленими плодами, але нижче вимог державного стандарту (ДСТУ 7160:2010).
Найвищу якість насіння одержано з червоних і рожевих плодів. Дружність проростання насіння у сорту Флора становила 86 і 84% відповідно, в Атласного – 82 і 80%. В міру достигання плодів зростала і схожість насіння – до 94 і 93% у стандарту, до 88 і 85% – в Атласного. За рівнем цих показників вирощене насіння відповідало вимогам державного стандарту. Для підвищення посівних якостей насіння зелені, молочні і бурі плоди потрібно піддавати післязбиральному дозріванню.
Аналізуючи результати визначення посівних якостей насіння помідора у сортів з сливоподібною формою плоду, слід виділити вищу масу 1000 насінин у сорту Аміко незалежно від ступеня стиглості плодів (рис. 2).
Плоди мають щільний м’якуш і формують менше насіння, ніж у сорту Лагідний, тому воно крупніше і більш виповнене. Відмічено збільшення маси 1000 насінин у процесі достигання насіння.
Рис. 2. Вплив ступеня стиглості плодів на якість насіння помідора у сортів із сливоподібною формою
Насіння, виділене із зелених плодів, у сорту Лагідний мало масу 1000 насінин 2,58 г, в Аміко – 3,19 г. У насіння з молочних плодів цей показник був на рівні 2,86 г у стандарту і 3,32 г – в Аміко. З бурих плодів – 2,96 і 3,44 г відповідно.
У рожевих плодів маса 1000 насінин знаходилася на рівні 3,10 г у сорту Лагідний, 3,50 г – в Аміко. Найвищою масою 1000 насінин характеризувалось насіння, отримане із червоних плодів – 3,49 і 3,86 г відповідно.
Найнижча енергія проростання та схожість у насіння, виділеного із зелених плодів. У сорту Лагідний дружність проростання насіння становила 38%, в Аміко – 25%, схожість – 48 і 29% відповідно. Посівні якості насіння нижчі у сорту Аміко.
Низькі посівні якості відмічено у насіння, отриманого із молочних плодів. Енергія проростання його знаходилася в середньому на рівні 58% у стандарту, 61% – у Аміко, схожість становила 67 і 68% відповідно.
Значно поліпшувалась якість насіння при досягненні бурого ступеня стиглості плодів. Енергія проростання рівнялась 74% у сорту Лагідний, 68% – в Аміко, схожість насіння – 78 і 71% відповідно.
Найвищі посівні якості були у насіння, виділеного з рожевих і червоних плодів. Енергія проростання насіння у сорту Лагідний досягала 89 і 92%, схожість – 93 і 97% відповідно. Сорт Аміко мав ці показники на рівні 89 і 91% та 94 і 96%.
Сорти з плескатоокруглими плодами мали дещо нижчу енергію проростання і схожість насіння порівняно до сортів з сливоподібною формою (червоні плоди – 82-86% і 88-94% відповідно проти 91-92% і 96-97%). Це можна пояснити генетичною особливістю сортів, дружнішим достиганням плодів у сортів Флора та Атласний проти сливоподібних форм. Тому вони швидше перестигали, частина насіння проростала в плодах.
Вивчення якісних показників насіння з плодів різного ступеня стиглості показало, що найнижчу схожість у всіх сортів незалежно від форми плоду мало насіння, виділене з зелених плодів (від 29 до 48%). Вищу схожість насіння (48%) у цій фазі стиглості відмічено у сортів Флора (плескатоокругла форма) і Лагідний (сливоподібна).
Молочні плоди характеризувалися деяким збільшенням показників енергії проростання та схожості насіння по відношенню до зелених. Так, в середньому за сортами енергія проростання насіння з плодів молочного ступеня стиглості становила 57-65% (на 19% перевищувала показники із зелених плодів), а схожість 64-71%, що на 15-16% більше від показників схожості зелених плодів. Значно вищою енергією проростання 68-74% і схожістю 71-79% характеризувалось насіння помідора всіх сортів з бурих плодів.
Маса 1000 насінин теж змінювалася залежно від фази стиглості плодів. В міру їх достигання насіння ставало більш фізіологічно зрілим і збільшувало свою масу.
В цілому слід зазначити, що вищим виходом насіння і кращими посівними якостями відзначались сорти Лагідний (сливоподібна форма) і Флора (плескатоокругла).
Вихід та якість насіння помідора значною мірою залежали від ступеня стиглості плодів. Насіння з молочних і зелених плодів уже характеризувалося схожістю, але вона не відповідала вимогам державного стандарту, тому для підвищення посівних якостей насіння плоди потрібно закладати на дозрівання після збирання. Кращими показниками за виходом, енергією проростання, схожістю насіння відрізнялось насіння з червоних і рожевих плодів.
У насіння з бурих плодів посівні якості були високі, але нижчі, ніж з червоних і за своїми показниками не відповідали вимогам державного стандарту (ДСТУ 7160:2010). При використанні на насінні цілі зелених плодів слід обов’язково організувати післязбиральне дозрівання, оскільки у них якісні показники насіння дуже низькі.
Отже, результати експериментальних досліджень свідчать, що в процесі достигання плодів якість насіння підвищувалась. У сорту Флора маса 1000 насінин змінювалась від 2,91 г у зелених плодів до 3,34 г – у червоних, енергія проростання – від 35 до 86%, схожість – від 48 до 94% відповідно; у Атласного спостерігалась аналогічна закономірність. Сорту Лагідний характерне збільшення маси 1000 насінин від 2,58 до 3,49 г, Аміко – від 3,19 до 3,86; підвищення енергії проростання від 38 до 92% у першого сорту, від 25 до 91% – у другого; схожості насіння – від 48 до 97% і від 29 до 96% відповідно (Жук О.Я., Сиворакша О.А., 2008). Отримані результати щодо поліпшення якісних показників насіння в процесі достигання плодів помідора узгоджуються з висновками багатьох дослідників (Алпатьев А.В., Федорова М.И., Ушаков П.П., 1979; Горобец В.Н., 1990). Використання насіння з плодів різного ступеня стиглості дасть змогу згрупувати одновікове насіння, уникнути його проростання в плодах і таким чином знизити вплив неоднорідності на потомство.