Однорічна, трав’яниста і самозапильна рослина. В овочівництві вирощують лущильні та цукрові сорти. Перші використовують для одержання зеленого горошку, а останні – для споживання свіжих бобів-лопаток. Цукрові сорти не мають пергаментного шару, що зумовлює зморщування стулок після достигання і перешкоджає вимолочуванню насіння. Через сильно виражену здатність до самозапилення у гороху не створюють гетерозисних гібридів.
Горох відноситься до рослин, у яких після сходів швидко розвивається коренева система. Уже на 20 добу головний корінь може проникнути на глибину до 60 см. Висота стебла у різних сортів коливається від 50 до 250 см. Низькорослі сорти детермінантні, у них стебла закінчуються квітками і бобами, а високорослі – індетермінантні, тобто ріст у них не припиняється. Останні сорти характеризуються неодночасним достиганням насіння. У скоростиглих сортів перші боби формуються на 7-10 вузлі, у пізньостиглих – вище 15-ого.
Листки складні, парноперисті і складаються з 1-3 пар нерозсічених, яйцеподібних листочків. Після останньої пари листочків центральний черешок листка переходить у розгалужений вусик. У деяких сортів листки повністю трансформовані у вусики.
Суцвіття – китиця з 1-2 квітками (у більшості сортів), у штамбових – до 5-7. Забарвлення квітки у всіх овочевих і цукрових сортів біле, що дає можливість під час сортових прочисток видалити вкрай небажану домішку кормового гороху пелюшки, яка має пурпурові квітки і червону пляму в пазухах листків. Окрім цього, слід враховувати і те, що хоча горох і вважається самозапильною овочевою рослиною, але у суху, жарку погоду і на півдні часто зустрічається перехресне запилення.
Плід у гороху – біб, який відрізняється за формою та забарвленням. Після достигання насіння буває гладеньке і зморшкувате (мозкове). За розміром насіння розрізняють: дрібне (діаметр 3,5-5,0 мм), середнє (5,1-7,0 мм) та велике (діаметр понад 7,0 мм). Маса 1000 насінин становить 150-300 г (здебільшого 200-250 г) і за вологості 14% зберігає схожість 5-6 років.
Холодостійкість гороху дає можливість одержувати масові сходи за температури нижче 10°С. Навіть тимчасові приморозки не пошкоджують сходи і молоді рослини. Ранні строки сівби за низьких температур сприяють розвитку кореневої системи, що в цілому сприяє підвищенню врожайності. Різкі переходи до високих середньодобових температур прискорюють ріст і розвиток, що в цілому знижує врожайність та якість насіння. Особливо страждають від різкого потепління сорти гороху цукрового.
Рослини гороху досить вимогливі до світла. Це зумовлює необхідність регулювання оптимальної густоти в насінництві цієї культури. Затінення відбувається як при зрідженні, так і при загущенні. При зріджених сходах посіви швидко заростають і затінюються бур’янами, а в загущених – відбувається взаємне пригнічення сусідніми рослинами.
Щодо вологи рослини гороху відносяться до середньо вимогливих, але найбільша потреба у воді спостерігається під час цвітіння і зав’язування бобів. Власне цей період є критичним для гороху. Найбільш придатні ґрунти із слабо кислою та нейтральною реакцією ґрунтового розчину. На кислих ґрунтах рослини гороху ростуть погано. Найвищу врожайність насіння він формує на високородючих ґрунтах. З ґрунту у середньому на кожну тонну врожаю насіння виносить 6,75 кг азоту, 2,35 – фосфору і 4,35 кг калію. До 20-25–денного віку азотфіксуючі бактерії на кореневій системі гороху тільки розвиваються і не дають додаткового азоту. Потенційна врожайність насіння 2,5-3,0 т/га. Горох цукровий має врожайність нижчу і менш стабільну у різні роки.
Особливості технології вирощування насіння гороху. Горох, як і всі інші бобові овочеві культури, вимагає ретельного дотримання технології вирощування, що забезпечує високу і стабільну врожайність. Для вибору господарства, де можна розмістити насіннєві посіви гороху овочевого, і, особливо, цукрового, враховують чотири фактори сприятливого поєднання природних факторів:
- ґрунти повинні бути родючими;
- у період цвітіння і зав’язування бобів температура понижена, а кількість опадів підвищена;
- у період достигання і обмолоту насіння найбільша ймовірність помірно жаркої і сухої погоди;
- у випадку вирощування насіння пізньостиглих сортів гороху лущильного і цукрового необхідний полив.
До особливостей сівозміни, у якій вирощують насіння гороху відносять:
- поля повинні бути чистими від бур’янів, які особливо агресивні на початкових фазах росту гороху, і при зрідженні;
- повертають на попереднє місце через 4-5 років, що перешкоджає поширенню кореневих гнилей;
- кращими попередниками є просапні, або озима пшениця після чистого пару, з організацією однієї з двох найкращих ланок: пар чистий або зайнятий – озимі – горох; озимі-просапні-горох.
Осінню підготовку ґрунту проводять за схемою напівпару з внесенням фосфорно-калійних добрив з розрахунку Р і К по 50-70 кг/га д.р. Після ранньої зяблевої оранки восени важливо провести заходи з боротьби з бур’янами – з допомогою гербіцидів та культивацій. Важливим заходом у технології вирощування насіння є вирівнювання поверхні поля довгобазисними планувальниками П-2, ПА-3, комбінованим агрегатом РВК-3,6, вирівнювачами ВПН-5,6 або ВП-8 та подрібнювачем-вирівнювачем ВИП-5,6.
Навесні зяб боронують важкими боронами БЗТС-1,0 або пружинними боронами БП-12. На легких ґрунтах за 5-6 діб до сівби проводять передпосівну культивацію на глибину загортання насіння, а на важких – бажано провести глибоке розпушування лемішними лущильниками ППЛ-10-25.
Висівають горох зернотуковими сівалками СЗ-3,6А, СЗУ-3,6, СЗО-3,6 та інших марок. Перед сівбою насіння обов’язково протруюють проти хвороб і шкідників. Слід відзначити, що стислі строки сівби, великі норми висіву і великі об’єми насіння вимагають використання промислових поточних ліній ПС-10А, «Мобітокс-Супер», АПЗ-10 тощо. Під час протруювання слід звернути увагу на можливість сильного травмування насіння, що вимагає ретельного регулювання і заміни вигрузних шнеків транспортерами.
Норми висіву для скоростиглих і середньостиглих сортів складають 1-1,2 млн. схожих насінин/га, пізньостиглих і високорослих – 0,8-0,9 млн. схожих насінин/га. Глибина заробки насіння на легких ґрунтах до 6 см, на важких – до 4-5 см. Якщо буде плануватися досходове і післясходове боронування норми висіву збільшують на 15%. У випадку насінництва дуже високорослих цукрових сортів, які висіваються за стрічковими схемами з наступним встановленням тичок чи інших опор, норми висіву значно менші. Водночас з сівбою вносять невеликі дози азотних добрив (100 кг/га аміачної селітри), що оптимізує живлення на початкових етапах. Після сівби поле ущільнюють кільчасто-шпоровими катками ЗККШ-6. Насіння мозкових сортів проростає повільніше.
Після проростання бур’янів проводять боронування впоперек напряму сівби сітчастими боронами БСО-4А або легкими боронами ЗБП-0,6А в агрегаті з гусеничними тракторами. Післясходове боронування проводять у другій половині дня на першій пониженій швидкості. У насінництві гороху широко практикують використання хімічних методів боротьби з бур’янами, при цьому враховують строки і дози внесення, види бурянів, фази їх розвитку і гороху, вміст у ґрунті органічної речовини та погодні умови. Використовують препарати, які дозволені “Переліком пестицидів і агрохімікатів” на відповідний календарний рік. Слід зазначити, що після деяких препаратів (наприклад, після півоту) можуть змінитися попередники і ланки сівозміни.
Важливим елементом у технології вирощування насіння гороху є комплекс заходів захисту рослин проти шкідників і хвороб. До економічно небезпечних шкідників гороху належать листогризучі довгоносики, зерноїд, плодожерка та попелиця (особливо на цукрових сортах), а до хвороб – іржа, борошниста роса (особливо на цукрових сортах), аскохітоз і антракноз. Для боротьби з ними використовують відповідні препарати, дозволені Переліком.
Для оптимізації умов росту і розвитку рослин гороху важливим заходом є організація зрошування, особливо у критичний період цвітіння-зав’язування бобів. Для поливу використовують дощувальну машину ДДА-100МА в агрегаті з тракторм ДТ-75М з відповідним комплексом машин для нарізування, експлуатації (обкошування) та закривання тимчасових зрошувачів. Із сучасних агрегатів високу ефективність показали барабанні поливні агрегати (наприклад, IRTEC італійського виробництва тощо).
У насінництві високорослих сортів гороху цукрового, які вирощують на опорах, доцільно використовувати краплинний полив, але для цього його висівають стрічками з парною кількістю рядків. Це дає можливість одночасно поливати два рядки. Окрім цього, на цих сортах можна застосовувати і невисоке підгортання рослин перед виставлянням тичок.
На сортових посівах гороху проводять дві-три прочистки. Першу – під час цвітіння за забарвленням квіток, другу – після початку достигання бобів. Інколи проводять ще додаткову прочистку при висоті рослин 10-15 см, що дає можливість виявити рослини пелюшки з характерними фіолетово-червоними плямами у міжвузлях. У низькорослих скоростиглих сортів важливо видалити високорослі пізньостиглі рослини. У цукрових сортів з початком достигання бобів добре виділяються домішки лущильних сортів, які мають сухі виповнені стулки. Остаточне видалення домішок за ознаками насіння проводять у період його очищення і формування партій. Перебирають вручну, або з допомогою очисних машин. Проведення сортопрочисток та апробації сортів гороху на великих площах завжди має проблеми, які пов’язані з можливістю обстеження великої кількості рослин. Тому заходи сортового контролю повинні особливо ретельно дотримуватися на всіх етапах насінництва.
Насіння обмолочують комбайнами за роздільного і прямого збирання. За роздільного збирання 60-70% бобів повинно бути стиглими і мати вологість 30-35%. Рослини скошують у валки жаткою ЖРБ-4,2. Пряме комбайнування використовують у випадку достигання більше 90% бобів. За сухої погоди у валках горох дозарюють 3-5 діб, підбирають полотняно-транспортним підбирачем ППТ-3 і обмолочують зерновими комбайнами при 450-500 обертах за хвилину. На випадок травмування насіння регулюють відстань між барабаном і підбарабанням. Однією з великих проблем у гороху є полягання рослин, що вимагає скошування проти напрямку полягання. Особливої уваги вимагає збирання насіння цукрових сортів, яке у дощову погоду швидко пліснявіє.
Після обмолоту одержаний ворох відразу направляють на доробку. Для післязбиральної доробки використовують лінію з машиною К-527А або К-523, на яких встановлюють відповідні верхнє (10-12 мм) та нижнє (4 мм) решета. Досушують до 15% мозкові сорти і до 14% – з гладеньким насінням, причому цей технологічний процес слід проводити повільно, щоб не допустити розтріскування насіння.
Підготовку партій насіння проводять з урахуванням пошкодження брухусом, засмічення сортовими домішками та ураження аскохітозом. На випадок пошкодження брухусом очищення проводять на пневмосортувальних столах або гольчастих трієрах – К-229 «Петкус-Аргус», «Сімлекс» (Німеччина) або «Гольаф» (Данія). Сучасні зерноочисні технології на основі фотоелектронних машин дозволяють очистити насіннєві партії гороху овочевого від уражених аскохітозом і пелюшки, які відрізняються за забарвленням. Для цього використовують Сортекс-1661, Сортекс-425, Сортекс-415 (Англія), Елексоу Сортинг машин (США) або Елексоу Мандрель (Франція).
Готове насіння затарюють у мішки та укладають у штабель з 8-10 рядів (розрахунок – 0,6 т насіння на 1 квадратний метр підлоги сховища). Проти брухуса проводять фумігацію бромистим метилом з розрахунку 30-100 г/м3), у герметичному приміщенні (всі вікна, дверіі, вентиляцію закривають плівкою). Зкраплений газ привозять у балонах і використовують дезинфікаційну установку ДУК-2. Під час зберігання насіння слід враховувати здатність різних сортів до тривалого зберігання (мозкові сорти швидше втрачають схожість). Урожай насіння, який зібраний у сухі роки, також краще зберігається.
За даними російських вчених В.Ф. Пивоварова і Л.В. Павлова (2001), при врожайності насіння гороху овочевого 1,5 т/га і розрахунковій площі 100 га, затрати праці механізаторів становлять 1608 люд.-год., а на ручних роботах – 2564 люд.-год. За даними Н.С Циганка (2001), повна схема насінництва гороху овочевого для забезпечення товарного виробництва зеленого горошку насінням третьої репродукції повинна мати шість розсадників – РР-1, РР-2, ОН, ЕН, перша і друга репродукція. Коефіцієнт розмноження при переході з одного розсадника на інший повинен складати від 1 до 4, що забезпечує збереження сортових якостей.
Сортова чистота насіння гороху складає для ОН і ЕН – 99% та РН1-3 – 98%.Схожість насіння має бути для ОН і ЕН - 90% і РН - 80% при вологості 14%. До Державного реєстру сортів рослин занесено 25 сортів гороху овочевого. Насінництво проводять на Сквирській дослідній станції Інституту агроекології НААН України (сорти – Віолена, Вікма, Гермес, Пегас, Селена, Стригунок) та в Ніжинському агротехнічному інституті НУБіП України (Стриж, Натінау та Салют ДТР).